Контузія чи струс мозку? Лікарка пояснює, у чому різниця та як лікуватися

У чому проблема?

Контузія — це забій головного мозку, травма середньої важкості. Її не можна "переносити та переходити на ногах", як вважає чимало людей. Така травма характеризується тривалою втратою свідомості. Пацієнта мають евакуювати, доправити в  санпункт чи лікарню. Забій головного мозку деколи навіть оперують.

А проте в Україні через ще радянську традицію часто плутають терміни й контузією називають навіть те, що нею не є.

Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова поляна" МОЗ України, пояснює — проблема в тому, що під контузією часто мають на увазі будь-який вплив на людину від вибухової хвилі:

"Формулювання контузія активно застосовувалося за часів Радянського Союзу під час Другої світової війни. Контузію розуміють так: поряд із людиною щось підірвалося і вплинуло на неї — так цей термін і приліпився до всього. А крім того, ще й приніс за собою стигму: вирази на кшталт «ну він же контужений» часто несли за собою таке значення — мовляв, людина погано адаптується в суспільстві, випиває, є конфліктною та скандальною тощо".

Яку травму отримують військові від вибухової хвилі та як її правильно лікувати, "Рубрика" обговорила з лікаркою. 

Яке рішення?

Те, що часто помилково називають контузією, насправді є легкою черепно-мозковою травмою або струсом головного мозку. Різниця із "класичним" струсом головного мозку — в його причинах. Тут він відбувається не через удар по голові, падіння з висоти чи аварію, а через вибухову хвилю, яка як фізичне явище пронизує товщу мозкової тканини.

Струс головного мозку латиною звучить як commotio (concussion — англійською), а не сontusio — це вже наступна важка стадія, яка має інші прояви. Для струсу мозку характерні:

• Дзвін, шум у вухах сильний
• Виражений головний біль
• Нудота та блювання — непостійне, 1-2 рази
• Дезорієнтованість
• Може бути втрата свідомості, але дуже короткочасна — декілька секунд. У той час, як за забою мозку вона може тривати понад 30 хвилин. Звісно, в такому випадку людину в окопі вже ніхто не залишає, її евакуюють медики.

"У тому й полягає підступність, — коментує Ксенія Возніцина. — Вважають, що струс головного мозку — це нічого страшного, буває практично в кожного в побуті й не несе загрози. Але коли фронт хвилі проходить через мозкову тканину, він робить мікророзриви зв'язків нейронів. Є ще таке явище — фізична кавітація, коли хвиля спочатку зайшла під дуже високим тиском, пройшла й різко впала. У цей час виникають бульбашки газу по всьому мозку, які потім лопаються й теж шкодять нейронній системі й мікросудинам кровоносним. Це механічний вплив на мозок — і він небезпечний, бо невидимий".

Вибухова хвиля викликає два процеси з двома різними механіками впливу на організм: струс головного мозку та акустичну травму — це ураження слухового й вестибулярного апаратів, тобто органів слуху, в якому є слуховий нерв. 

Як правило, під час діагностування травми медики у відповідній формі записують: "міно-вибухова травма: струс головного мозку, акубаротравма". Це і є коректний опис того процесу, який у побуті називають "контузія".

"Як кажуть військові: «болить голова, нудить, проблювалися в окопі й далі вперед» — це власне і є струс головного мозку за всіма ознаками", — пояснює експертка.

Струс і акустична травма можуть потім викликати посткомоційний синдром (postconcussion syndrom, тобто синдром після струсу — не після контузії), який може мати різні характерні й нехарактерні наслідки. Усі вони діляться на три основні групи. Комбінація цих ознак буде обов'язково присутня в пацієнта з таким синдромом. 

Перша група — тілесні симптоми (соматичні): зниження слуху, запаморочення, нестабільність тиску, метеочутливість, нестерпність до гучних звуків, яскравого світла, порушення сну, підвищена пітливість або навпаки сухість.

Друга група — емоційно-поведінкова. Це наші психічні прояви: агресивність, гнів, підвищення почуття справедливості, схильність до залежностей, депресивних або суїцидальних думок.

Третя група — когнітивна: порушення пам'яті, труднощі з концентрацією, людині важко формулювати думку, все забувається. 

"Треба пам'ятати, що кожен посткомоційний синдром водночас є як універсальним для кожної травмованої людини, так і унікальним для неї ж. Це пояснюється тим, що варіація симптомів, їх кількість, якість, стерпність у кожної людини буде своя – кожний мозок є особливим", — акцентує Ксенія Возніцина.

Людина зі струсом головного мозку та акустичною травмою має відновитися після впливу вибухової хвилі. Її треба вивезти з зони бойових дій в безпечне місце. Головне за такої травми для пацієнта — це бути в тиші та спокої, мати гарний сон, не відчувати вплив подразливих елементів: вибухів, шуму, бойових дій тощо.

"Але якщо людина продовжує бути в окопі, то відновлення не відбуватиметься. Якщо людина не буде лікувати цю травму одразу, то її турбуватиме посткомоційний синдром з вищепереліченими скаргами", — звертає увагу Ксенія Возніцина.

У випадку вираженого головного болю в пацієнта лікарі застосовують знеболювальні та протизапальні; за акустичних травм — роблять ін'єкції дексаметазону (гормональна терапія, яка дозволяє знімати набряк і запалення від розриву). 

"Мозок має нейропластичність. Це здатність мозку відновлюватись, формувати нові нейронні зв'язки, «переналаштовувати» нейронні ланцюжки та навчати інші частини мозку виконувати їхню роботу", — каже лікарка.

• Ніяких крапельниць. Як пояснила експертка, жоден протокол світу не містить такого лікування. Наразі не існує таких препаратів, які б за два дні, за місяць чи рік змогли відновити нейрональні зв'язки в ураженої людини. Усе, що пропонується зараз, вважається недоказовим, — наголошує Ксенія Возніцина.

Лікарка додає: "Якби вони так рятували, то люди не мали б хвороб Альцгеймера та деменції. Такі препарати використовували б для лікування й люди старшого віку мали б змогу підтримувати мозок у тому стані, в якому його мали двадцятирічними".

• Обов'язкове фізичне навантаження. Уникати треба лише надмірних навантажень. Застосування фізичних вправ, дозованого фізичного навантаження є надпотужним ресурсом для відновлення мозку, який будує в ньому нові нейронні зв'язки для нового життя після травми.
• Комплексна допомога. Аби пацієнт міг повноцінно одужати, він потребує допомоги невролога, психіатра, фізичного терапевта, ерготерапевта, оптометриста, лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, психолога. Людина має розуміти, що з нею сталося та як це вплинуло на її мозок. 

"Пацієнту треба добре спати 6-7 годин, гарно харчуватися, підтримувати фізичну активність. Якщо є тривожність та депресивність, то це робота з психотерапевтом. Але якщо людині дати десь тиждень або 10 днів, то мозок зможе трохи відновлюватися, включаться адаптивні процеси", — пояснює Ксенія Возніцина.

За кордоном розроблений спеціальний протокол "Return to activity" (повернення до активності), який містить шість етапів відновлення й триває мінімум сім днів. На кожний етап виділяється один день. Часто один етап може розтягнутися, бо людина не може його пройти — відтак реабілітація може тривати до місяця. Увесь цей час пацієнт має перебувати в закладі під наглядом лікарів, спокійно спати, правильно харчуватися, займатися фізичними вправами.

"Під час такої травми не можна палити, пити каву, користуватися гаджетами, бо це навантаження на зоровий нерв. Мозку потрібна не лише тиша та спокій фізичний, а й когнітивний", — підкреслює експертка.

Як наголошує Ксенія Возніцина, людині варто берегти себе від повторного струсу мозку. Хоча, визнає пані Ксенія, в умовах війни та постійної потреби в військових на фронті це доволі складно реалізовувати.