fbpx
Сьогодні
Розбір 15:06 03 Лип 2023

Повільний рух до перемоги: як триває контрнаступ та чому не слід шукати “зраду” на карті

Контрнаступ українських військ на півдні довго очікували в Україні та за кордоном, військові готувалися до нього, союзники нарешті передали для нього танки й іншу техніку. Зрештою він почався, але питань стало ще більше. Ми зібрали інформацію з відкритих джерел та відгуки експертів (жодних “зливів” чи анонімних історій) і розповідаємо, що відбувається та чому важливіше не стежити за новинами щодня, а допомагати Силам Оборони.

English version here

У чому проблема?

Контрнаступ справді триває, але більшість очікувань поки не збулися

Коли все-таки почався контрнаступ — питання дискусійне, але в історію точно ввійде 10 червня як день, коли Володимир Зеленський вперше визнав, що ця операція триває.

Постійні бої йдуть на фронті від Кам'янки (на південь від Запоріжжя) до Великої Новосілки — раніше ця ділянка значно рідше фігурувала у зведеннях.

За цей час Сили Оборони звільнили вісім сіл: Новодарівку, Левадне, Сторожеве, Макарівку, Благодатне, Лобкове, Нескучне та П'ятихатки. Наші бійці захоплюють трофейну техніку, поповнюють "обмінний фонд". Але лінія фронту змінюється повільно, і швидкого прориву до Мелітополя точно не буде.

Українські оглядачі говорять про "обмежені наступальні дії" (наприклад, коли проривають ворожу оборону на 300-600 метрів вглиб). Тоді як експерти американського Інституту вивчення війни вважають, що українці після першого удару взяли паузу і готують нову тактику.

Насправді кожен визволений населений пункт уже велике досягнення в умовах, коли рф досі має більше солдатів, гармат, танків та літаків (до речі, українці звільнили більше території, ніж рф захопила за свій "зимовий наступ). 

Але відносно повільний темп просування попервах "не виправдав очікувань" наших союзників (а де оптимізму точно поменшало, то це в українських соцмережах). З'явилися навіть оцінки, за якими контрнаступ нібито вже не вдався, а тому Захід має думати про мирні перемовини.

Яке рішення?

Розібратися, чому контрнаступ — це довга і складна операція (так і планувалося)

Валерій Залужний

Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, Київ, Україна, 28 червня 2023 рік. Фото: Oksana Parafeniuk/For The Washington Post via Getty Images

Тому, що попри всі меми про контрнаступ, насправді Україна — у дуже невигідному становищі. Зазвичай сторона, що атакує, розраховує на якусь перевагу: ефект несподіванки (згадуємо дії Ізраїлю проти арабської коаліції у Шестиденну війну), більшу армію, сучаснішу техніку чи перевагу в повітрі (згадуємо операцію "Буря в пустелі" і 100 тисяч бойових вильотів коаліційної авіації проти іракців).

У нас же — навпаки: це росіяни мають більше техніки, сильнішу авіацію, а про контрнаступ весь світ знає ще з грудня. Тому рф побудувала три лінії укріплень на 20-40 кілометрів вглиб окупованої території, посадила в них свої війська і розгорнула на шляху українців багатокілометрові мінні поля (всього ж заміновано майже 200 тисяч квадратних кілометрів, це приблизно як територія Білорусі).

У результаті у нашого Генштабу був вибір із двох варіантів: поступово "роз'їдати" ворожу оборону, комбінуючи штурми на конкретних ділянках з артобстрілами, ударами дронів і рейдами ССО в тил росіян (як на Херсонщині у 2022 році) — або ж атакувати укріпрайони "людськими хвилями", як війська рф у Бахмуті. Чи варто дивуватися, що обрали перший спосіб?

"Для класичної наступальної операції нам не вистачає ні сил, ні вогневої могутності. Тому діємо не за підручником на даному етапі, намагаючись симетричними і асиметричними діями зруйнувати поєднання "мінні загородження, РЕБ, ствольна і реактивна артилерія, ударні гелікоптери" в противника перед тим, як пускати в дію основні маневрені з'єднання", — констатував Микола Бєлєсков, воєнний оглядач та експерт Національного інституту стратегічних досліджень. 

А за словами Володимира Зеленського, міни — головна загроза, котра сповільнює наступ. Справді, у росіян є навіть установки для дистанційного мінування, а поля зазвичай прикриті ворожими військами, тож розчищати територію доводиться під вогнем. Західні танки й БМП проблему не вирішать: вони теж їздять землею, тому страждають від мін.

Звідси й ситуація, коли на півдні українці атакують лише на частинах фронту і компактними силами, поєднуючи піхоту і техніку. На опублікованих відео ми зазвичай бачимо групи бійців, кілька танків чи БМП, які займають лісосмугу чи село. Якщо оборона надто потужна — поки зупиняються, є можливість прорватися — підтягуються більші сили. "За кадром" лишається артилерія, дрони та інженерні війська, які пробивають проходи у мінних полях.

Але задіяні аж ніяк не сотні "Леопардів", котрі проривалися б до Азовського моря без зупинок. За даними Reuters, станом на 15 червня, більша частина "контрнаступальних" підрозділів ЗСУ взагалі не вступили у бій.

контрнаступ

Бойові дії в селі Макарівка, Донецька область, 13 червня 2023 року

"Ну, ми побачили початок, який є, скажімо так, помірним. Я вважаю, що справжнього контрнаступу ми ще не побачили. Усе — ще попереду. Я б назвав це, виходячи зі свого військового досвіду, формуючими операціями", — прокоментував Петр Павел, президент Чехії, в минулому — генерал і голова військового комітету НАТО. Простіше кажучи, перед головним ударом українці хочуть "зрівняти сили" шляхом перемог у локальних боях.

Останнє — не привід вважати, що передовим українським силам легко воювати. Заступниця голови Міноборони Ганна Маляр розповіла, з чим мають справу наші бійці. 

А це ворожа авіація та бронетехніка, сильні артобстріли, мінні поля і рови, котрі треба долати, масовані атаки російських дронів-камікадзе (особливо небезпечними є "Ланцети", якими ворог полює на українські гармати) та удари протитанковими ракетами.

"Окупаційні війська на півдні України чинять шалений опір", — заявляв раніше речник Сил Оборони Валерій Шершень.

Зараз основна ціль Сил Оборони — ворожа артилерія

контрнаступ

Російська самохідна артилерійська установка (САУ) "Мста-С" — один з головних засобів артилерії у силах вторгнення в Україну

"Знищення артилерії ворога, ПРО, штабів та складів", так визначає теперішнє завдання для Сил Оборони Олександр Карпюк, військовий оглядач, більше відомий під псевдонімом Serg Marco.

Це і є елемент "шахової партії", про яку писали експерти. У цій війні артилерія головна ударна сила на полі бою. Логічно, що аби зупинити український наступ, ворог підтягує до лінії фронту батареї гаубиць, РСЗВ та міномети.

Але тоді вони підставляють свою артилерію під "погляди" українських операторів безпілотників і протибатарейних радарів. Ті передають координати нашим артилеристам та пілотам ударних дронів — і ворога прицільно атакують здалеку. 

Придушити російські гармати та РСЗВ хоча б на частині фронту буде серйозною проміжною перемогою. Тоді наші основні наступальні сили зможуть штурмувати ворожі укріплення не наражаючись на безперервні артобстріли. Так, українці вже вразили:

  • Цілу групу найтяжчої російської артилерії. Регулярно вибухають "Тюльпани", "Гіацинти", знищено кілька ТОС-1 (система, залп якої накриває територію 200х400 метрів) і "Піони".
  • Чимало САУ "Мста-С" (найсучасніша машина в арсеналі окупантів). В одному епізоді вдалося знищити одразу 5 установок, про інші регулярно повідомляють у зведеннях.
  • Стаціонарні гаубиці, як-от Д-30 і "Мста-Б". Схоже, росіяни намагаються компенсувати втрати самохідних гармат звичайними – а вони, як пояснює воєнний оглядач Кирило Данильченко, не можуть маневрувати, і тому ЗСУ легше у них влучати.
  • Багато польових складів боєприпасів — відповідно, в окупантів меншає снарядів.

А всього, за даними Генштабу, за червень наші бійці знищили понад 700 російських гармат та реактивних установок залпового вогню. Для порівняння, у німецької армії — всього 134 гармати та 33 РСЗВ. Українці вибивають і "супровід" артилерії: системи ППО та РЕБ, які прикривають батареї від дронів, радари "Зоопарк", які мають знаходити для ворожих гармат цілі.

Відповідно, артилерія ЗСУ може працювати трохи вільніше (хоча "Ланцети" лишаються серйозною проблемою) і здалеку розбиває ворожу техніку та укріплення. 

Тим часом росіянам важче застосовувати проти ЗСУ "стіну вогню", як під Сєвєродонецьком і Бахмутом, тож вони змушені збирати резерви й слати свою піхоту та бронетехніку на штурм недавно втрачених селищ. Наприклад, як під Макарівкою і Урожайним, де Сили Оборони відбили ворожі контратаки. 

Техніку росіяни намагаються прикривати ударними вертольотами Ка-52 (у них є керовані протитанкові ракети), але українці мають якийсь план дій на цей випадок і регулярно знищують такі машини: 3 червня морські піхотинці навіть збили Ка-52 ракетою з "Джавеліна", хоча теоретично це зброя лише проти наземних цілей.

Так, Україні бракує "Апачів" і А-10, щоб знищувати російську техніку на підході до поля бою. Їх з усіх сил намагаються замінити оператори дронів, які полюють на ворожі Т-72 і Т-80. І це теж впливає на "баланс сил" перед головним проривом, адже українці вибивають резерви, якими рф планувала посилювати свою головну лінію укріплень.

Що далі: Сили Оборони мають зруйнувати ворожий тил, виснажити резерви та знайти слабке місце ворога

контрнаступ

Фото: Сухопутні війська ЗСУ

Поки що Сили Оборони втілюють херсонську стратегію: ударами здалеку розбивають ворожий тил і логістику. 

У червні наша авіація вразила ракетами Storm Shadow російський штаб на Арабатській стрілці, склади боєприпасів біля Генічеська та інші важливі об'єкти на зразок Бердянського порту, тамтешнього аеропорту чи ремонтної бази у Луганську. Вибухи на залізницях, "приліт" у Чонгарський міст — це явні спроби лишити ворога без забезпечення.

"Волноваха, Мелітополь, Токмак, Генічеськ, Лазурне — туди йдуть і пакети з реактивною артилерією, і важкі ракети авіаційного базування, що приходять не лише по складах, а й парках, розташуваннях, зберіганню нафтопродуктів", – коментував Кирило Данильченко.

Далі багато залежатиме від того, чи кинуть росіяни у бій максимум резервних сил. Як пояснює Джек Вотлінг, старший науковий співробітник британського Королівського інституту об'єднаних сил, українці хочуть "виманити" російські війська з третьої лінії оборони на передову. Справді, там їх легше розгромити, особливо коли ворог зайде в зону дії "Хаймарсів" (та й іншої артилерії).

"Пройти першу лінію не [єдина] проблема. Але якщо ми просто її пройдемо, то впремось у дуже добре забетоновану й окопану другу лінію, де сидітиме неміряно орків. Навряд чи це хороша перспектива.відзначив Євген Дикий, ветеран АТО і публіцист. — Тож фактично ми зараз, при розборі першої лінії, максимально витягуємо їхні резерви й знищуємо їх між першою та другою лінією".

Не забуваємо, що водночас наше командування "розширює фронт". Українські підрозділи атакують в районі Бахмута, займають висоти навколо міста і плацдарм в районі Курдюмівки, з якого росіяни планували наступати вглиб Донеччини. 

Ворог не хоче їх втрачати — тому змушений перекидати туди підкріплення. А зараз росіяни ще й зазнають ударів на лівобережній Херсонщині. Словом, рф змушена розтягувати сили по всій лінії зіткнення.

Імовірно, ворог теж бачить цей ризик, і тому сам атакує на східному фланзі. Особливо запеклі бої йдуть в районі Кремінної, під Авдіївкою та Мар'їнкою. Схоже, росіяни хочуть так само витягнути на схід українські резерви. Цей план зривають наші бригади на тому напрямку своєю впертою обороною – тож не слід забувати і їх.

Якщо рф все ж використає резерви, то у нашого Генштабу буде шанс знайти слабке місце у російській обороні. Хоч ворог і сильний, але не всемогутній, а лінія фронту на Півдні складає 450 кілометрів (наприклад, в районі Вербового рф вже використовувала спецпризначенців в ролі піхоти, а не елітного резерву). У цю точку і вдарять українські бригади, які поки чекають сигналу.

У схожому стилі Армія Оборони Ізраїлю перемогла єгиптян під час арабо-ізраїльської війни 1973 року. Єгипту не вистачило сил на весь фронт, і між їхніми 2-ю і 3-ю арміями на Синаї виникла "щілина". Ізраїльтяни вчасно виявили її й кинули у прогалину кілька дивізій, прорвавши фронт і змусивши єгиптян просити про мирні переговори.

А от коли це станеться — невідомо (однак перевіряти стрічку новин щогодини точно не варто)

Точних прогнозів у відкритому доступі немає, але зазвичай експерти прогнозують довгу кампанію. 

"Знадобляться тижні чи місяці", коментують контрнаступ американські військові аналітики, опитані газетою New York Times. "Протягом багатьох місяців", — прогнозують західні посадовці у розмові з британським Sky News.

"Все-таки ризикну спрогнозувати, що за пару тижнів ми до другої лінії [російської оборони] дійдемо", — зазначав Євген Дикий. За його словами, далі щось прогнозувати можна буде тільки коли стане ясно, як росіяни захищатимуть другу лінію.

"Це займе шість, вісім, десять тижнів. Це буде дуже складно. Це буде дуже довго і це буде дуже, дуже криваво. І ніхто не повинен мати ілюзій з цього приводу", заявив голова Об'єднаного комітету начальників штабів армії США генерал Марк Міллі, додавши, що він має оптимізм щодо українського контрнаступу.

***

Українська армія втілює складний план наступальної операції — він довгий і багатокроковий, але дає нам шанс побачити синьо-жовті стяги над Енергодаром, Мелітополем, Бердянськом та багатьма іншими містами й селами. Тому не слід бачити у ньому "зраду", і ділитися нею в соцмережах.

Однак так само не варто і розслаблятись, чекаючи, що хтось здобуде за нас усіх перемогу в контрнаступі. Бої складні, тож нашим бійцям потрібно безліч усього: від дронів (які часто збиває ворог) і аптечок до запчастин для артилерії та тепловізорів.

А це — гарний привід стати до лав волонтерів самому або допомагати іншим своїм донатом. А заодно і єдиний спосіб, у який цивільні громадяни можуть "зробити контрнаступ швидшим".

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Здійснено за підтримки Асоціації

1
2480

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: