Трагедії, з якими впоралося людство: книги про післявоєнний час

"Рубрика" та видавництво "Наш Формат" підготували добірку книг для тих, хто хоче розібратись, як змінились країни після воєнних станів, та для тих, хто прагне збагнути, які переваги й здобутки варто взяти на осмислення сьогодні.

Тоні Джадт присвятив цій праці десять років. Ідея книжки з'явилася в 1989 році під час поїздки в таксі по Мангеттену. Почувши по радіо про падіння режиму Чаушеску в Румунії, він одразу зрозумів масштаб змін, які наближаються. Як історик Джадт розумів, що політичні зміни призведуть до переосмислення минулого та майбутнього Європи, а отже, виникне потреба в "новій історії", яка, зокрема, міститиме досвід країн Східної Європи.

"Після війни" називають наймасштабнішим дослідженням повоєнної Європи: Джадт дослідив джерела шістьма мовами, розглянув історію 34 країн і написав понад 900 сторінок тексту. 

У цьому виданні Джадт досконало пояснив, як Друга світова змінила континент — географічно, політично, інтелектуально й економічно. Він описує зміни, які відбулися протягом 60 років миру, і як вони вплинули на становище різних країн. Очима британсько-американського історика ви поглянете й на українське минуле: вбивство Шухевича, голод 1946-го, трагедію в Бабиному Яру тощо. А також дізнаєтеся, який шлях долали різні країни до євроінтеграції та що потенційно чекає на нас.

Цитата

"Післявоєнні європейські інтелектуали поспішали і не терпіли компромісів. Після Другої світової війни із суспільної сцени зник здебільшого прошарок старших, скомпрометованих людей. На його місці постали письменники, митці, журналісти й політичні активісти, які були занадто молоді, щоб пам'ятати війну 1914-1918 років, але яким кортіло надолужити роки, втрачені впродовж війни наступної.

Їхнє політичне виховання тривало в добу Народних фронтів й антифашистських рухів; тож публічного визнання та впливу, часто за свої воєнні звитяги, вони досягли в незвично ранньому, за європейськими стандартами, віці. У Франції Жану-Полю Сартру було сорок, коли закінчилася війна; Сімоні де Бовуар — тридцять сім; Альберу Камю, найвпливовішому з них усіх, — лише тридцять два". 

Війна ранить не лише тіла військових. Значних травм зазнають також їхні емоції. Навіть ті військові, які повертаються неушкодженими фізично, так чи інакше проходять довгий процес реабілітації, перш ніж подолати посттравматичний стресовий розлад і повернутися до повноцінного життя.

У своїй праці Себастіан Юнґер пояснив, що у цьому випадку справа не стільки в тому, що не так з ветеранами, скільки в тому, що не так з нами. Книга допоможе переосмислити підхід до справ бійців та пояснить, чому ми сильніші, коли об'єднуємося, і як цього можна досягти у сучасному світі.

Автор "Племені" звертає увагу на той факт, що для ветеранів, які повернулися до мирного життя, вкрай важливою є не просто турбота і підтримка, а відчуття приналежності до спільноти. Їм потрібно відчувати себе потрібними, а не відчуженими суспільством. І хай би яким складним не був шлях реабілітації бійців, суспільство повинно зробити все, щоб допомогти їм у цьому.

Цитата

"Висновки відповідають так званій теорії самовизначення, яка стверджує, що людям потрібні три основні речі, щоб відчувати задоволення: вони мають відчувати себе компетентними в тому, що вони роблять; вони мають відчувати себе справжніми у своєму житті; вони мають відчувати зв'язок з іншими. Ці цінності вважаються «внутрішніми» гарантіями людського щастя, які набагато переважають «зовнішні» цінності, такі як краса, гроші та статус".

Це видання можна вважати однією з найбільш досліджених історичних праць про нацистську Німеччину. Ширер поєднав свої власні спогади з даними офіційних документів нацистської Німеччини та щоденниками міністра пропаганди Йозефа Ґеббельса, генерала Франца Гальдера, міністра закордонних справ Італії Ґалеаццо Чіано.

Хоч після закінчення Другої світової війни минуло понад 70 років, нам досі здається ймовірною та загроза, яку несли у світ Гітлер і його імперія. Багаторічна робота з першоджерелами, особисті спостереження автора за підйомом нацистської Німеччини, 485 тонн документів від Міністерства закордонних справ Німеччини, безліч щоденників, записів телефонних розмов, ретельно збережених німцями, — усе це стало основою масштабної праці Вільяма Ширера. Поєднання особистих спогадів та історичних фактів вирізняє "Злет і падіння Третього Райху" з-поміж решти праць, присвячених історії нацистської Німеччини.

Цитата

"Расові закони, які виключали євреїв з німецького суспільства, видавалися іноземному спостерігачеві неймовірним кроком назад у первісну добу, але оскільки нацистські радикальні теорії вихваляли німців як сіль землі і вищу расу, ці закони були тут дуже популярні.

Траплялися деякі німці (колишні соціалісти, ліберали чи віддані християни, представники старих консервативних класів), які відчували огиду чи навіть обурювалися переслідуваннями євреїв, але хоч вони й намагалися в низці окремих випадків полегшити ситуацію, та все ж нічого не робили для того, щоб якось стримати цю стихію. Та й що могли зробити? Вони часто ставили нам це питання, і на нього важко було відповісти".

Коли понад 30 років тому завершилась холодна війна, найнебезпечніший період в історії людства, загрозу ядерної війни та катастрофи стала менш ймовірною. На той час держави світу ухвалили одне з найголовніших рішень — зменшити ядерний потенціал. Однак 2022 року дипломатичні досягнення світової безпеки були анульовані через повномасштабне російське вторгнення на територію України. російська федерація оголосила про свої ймовірні наміри застосувати ядерні сили, на що у відповідь уряди США та Великої Британії публічно заявили, що моментально відреагують у разі застосування ядерної зброї в Україні або поза її межами. 

Тож можна стверджувати, що нині світ балансує на порозі нової атомної ери. Щоб зрозуміти всі можливі наслідки й запобігти глобальній катастрофі, ми маємо вивчити уроки найнебезпечнішого періоду холодної війни — Карибської кризи. Спираючись на низку радянських архівних джерел, раніше засекречених документів КДБ та нотаток Білого дому, Сергій Плохій підіймає завісу над тим, що відбувалося 60 років тому, і дає змогу переосмислити сьогоднішні події, щоб уникнути фатального для всього світу ядерного безумства.

Публікація книги "Ядерне безумство" збіглася з ядерною ескалацією з боку Росії.

Цитата

"Охорона вимагає іноді найвищої жертви. Останнє, чого б ви хотіли як агент ФБР, — це щоб будівлю якогось місцевого відділення було названо на вашу честь. Ну, просто через те, що ви ніколи там не будете, щоб це побачити. Коли агент ФБР платить таку ціну, це може означати, що його ім'я назавжди буде вигравіюване на фасаді його польового відділення. У Ньюарку місцеве відділення ФБР було перейменовано на честь Баррі Буша, мого одногрупника з академії.

Баррі загинув 5 квітня 2007 року в містечку Редінґтон, штат Нью-Джерсі, під час серії озброєних пограбувань банків. Баррі та його напарники переслідували чотирьох озброєних по зуби бандитів, які вже стріляли зі своєї штурмової зброї у двох банках. У Баррі залишилися дружина, мати, син і донька, а також брат і сестра. Якщо ФБР — це родина, то одногрупники з академії — як ваші брати і сестри. Ми можемо розлетітися на чотири вітри після закінчення навчання, але особливий зв'язок завжди залишається". 

Чи багато ви знаєте про двадцяте століття? Навіть якщо вам здається, що ви знаєте достатньо, розмова двох істориків змусить вас задуматись.

У книзі двадцяте століття оживає як вік ідей. Тут описані тріумфи та поразки видатних інтелектуалів того часу. Винятковий характер цього твору очевидний у самій його структурі — це серія інтимних розмов між Тоні Джадтом і його другом й колегою-істориком Тімоті Снайдером. Джадт і Снайдер заглиблюють нас у свій аналіз, змушуючи відчути, що ми також є частиною розмови. Автори проводять нас через дебати відомих людей, які створили наш світ. У міру перегляду забутих ідей і ретельного вивчення модних тенденцій з'являється образ століття. 

Водночас "Роздуми про ХХ століття" — це також і біографія історика й есеїста Тоні Джадта, який народився в Лондоні в середині XX століття, після катаклізмів Другої світової війни та Голокосту, у час, коли комуністи утверджували владу у Східній Європі. 

Цитата

"Комуністичний міраж набагато всеохопніший, ніж якась там соціальна демократія — демократія з доданою державою загального добробуту. Його захмарні амбіції вабили людей, які мислили в категоріях глобальних трактувань історії та узагальнювали до рівня абстракції взаємодію між соціальними цілями й індивідуальною відданістю. Ніхто ніколи не говорив про те, як їх підвів бог соціальної демократії. Зовсім інша історія — поразка комуністичного бога, і йдеться тут, звісно, про втрату віри"

Партнерський матеріал.