Книги для жінок: про незалежність, стосунки та власне тіло

"За кілька годин до того, як написати ці слова, я утнула щось дивне — купила рожеву шубу з екохутра. Яскравий колір, не якийсь там нюдовий чи попелястий блідий із рожевинкою. Справжній рожевий колір, майже як у Барбі. На етикетці він скромно називався «фуксія», та ми не віримо ярликам. Моя нова шуба рожева. Чому я саме з розповіді про цю незначну подію починаю передмову? Тому що того дня зрозуміла, що вже достатньо доросла для рожевої шуби. Що мені вже не потрібно шукати додаткових зовнішніх ознак «молодої серйозної жінки» й акцентувати на них", — так Ірина Славінська, журналістка, перекладачка, продюсерка "Радіо Культура" розпочинає свою книжку "Невже доросла". 

Це розповідь про той незручний момент, коли виявляється, що дорослі — це ми. І йдеться не завжди про вік, адже усвідомити це можна й, наприклад, перед лицем екстремальних подій: як-от миттєво подорослішали чимало жінок, чоловіків і навіть дітей 24 лютого 2022 року.

Це роздуми й поради про те, що може хвилювати та цікавити молоду жінку: кар'єру, родину, навчання, здоров'я, емоційний стан, розвиток. Дуже особиста, але від того не менш корисна книжка, яка не обіцяє готових відповідей на всі запитання, але може скерувати (майже) дорослу читачку в напрямку більшої турботи про себе. 

Книжка Наталі Сіліної, лікарки, кандидатки медичних наук, не замінить особисту консультацію з лікарем, але навчить піклуватися про себе, допоможе виявити ті питання, на які потрібно звернути увагу або може заспокоїти. Адже навколо "жіночих справ" побутує чимало міфів та упереджень, випадків хибної самодіагностики й надуманих комплексів. Часто жінки самі не дуже розуміють, що відбувається з їхнім організмом, які є особливості жіночої фізіології. І залишаються наодинці з питаннями, які хвилюють, але про які соромно спитати інших. 

"Ми виросли на казках, де щасливий фінал неможливий без принца-рятівника, а жіночу ініціативність карають. Виховані матерями, у яких радянський режим протягом років вичищав індивідуальність, здатність радіти життю та діставати задоволення, зокрема сексуальне. Я щиро вірю, що, гортаючи ці сторінки, кожна жінка відкриватиме себе заново, відчуватиме підтримку, навчиться приймати й любити себе такою, якою створила її природа", — переконана авторка. 

"Жіночі справи" — це професійна і відверта розмова про симфонію жіночих гормонів у періоди статевого дозрівання чи менопаузи; про застарілі та новітні засоби контрацепції; про вагітність, стрес і багато всього іншого. 

Історія Мей Маск — приклад того, як жінка може стати успішною. Зараз їй вже за сімдесят. Її життя не завжди було таким простим і гламурним, як тепер. У 31 вона стала матір'ю одиначкою, тяжко працювала, щоб поставити на ноги дітей — Ілона, Кімбала й Тоску — боролася з зайвою вагою, стала моделлю плюс сайз і навіть подолала ейджизм у модельному бізнесі. Дієтолог нутриціолог за фахом, Мей понад 45 років пропрацювала в цій галузі — розпочинала практику з нуля у восьми містах, трьох країнах і на двох материках. Зараз вона дуже популярна і як лекторка дієтологиня, і як модель. Вся справа в бунтарському духу, заповзятості й тому, що ця жінка мала план. 

Мей Маск дуже активна в соцмережах, вона щедро роздає щирі й дуже практичні поради щодо ухвалення в певному віці рішень, котрі можуть згодом окупитися в дивний і непередбачуваний спосіб. У книжці авторка ділиться досвідом і мудрістю, набутими протягом нелегкого, сповненого пригод і випробувань життя. Це поради щодо здоров'я, краси, родини та кар'єри. 

"Я починала з чистого аркуша багато разів. Упродовж свого дорослого життя я встигла пожити в дев'ятьох містах і трьох країнах. Не раджу нікому починати все заново так часто, як я, та якщо це доводиться зробити, заздалегідь сплануйте свої дії. У вас буде значно насиченіше й щасливіше життя, якщо ви не боятиметесь ризикувати", — хіба це не звучить як план?

Дуже часто жінки потерпають від синдрому самозванця — їм здається, що вони не достойні роботи чи пристойної платні, що їхні ідеї не варті уваги, що їм самим не слід думати про кар'єру і розвиток, ба більше — проявляти ініціативу. Але це дуже помилкові судження.

Еш Амбірдж у своїй трохи хуліганській книзі "Синдром самозванця" розповідає, як сама позбулася синдрому самозванки, знайшла роботу, якою палає, і перетворила свої мрії на реальність. Варто зробити перший крок, відкинути умовності й повірити у свої сили. Так, це не дуже просто, але ця книжка може стати підтримкою на вашому шляху. 

"Можливо, синдром самозванця виникає не тому, що ти робиш те, чого не повинна робити: можливо, він виникає через пов'язані з цим помилкові очікування. Спроба сама собою вартісна. Не обов'язково бути досконалою, щоб бути готовою. Потрібне лише бажання робити свій внесок і творчо розв'язувати ті проблеми, які тобі подобається розв'язувати", — переконана авторка. 

Це мотиваційний щоденник, який навчить дуже важливій справі — приймати себе такою, як є. Чому це актуально, особливо для жінок? У світі, де на нас чатують особисті та професійні виклики, не завжди є змога ставитися до себе з любов'ю та емпатією. Ми критикуємо своє тіло, свої вчинки, те, про що ми мріємо і те, як живемо. Часто маємо на це підстави, але в більшості випадків просто не вміємо приймати себе такими, як ми є. 

Вправи та техніки зі щоденника "Полюбіть себе!" покликані надихнути на глибокі роздуми жінок, які хочуть віднайти впевненість у собі й почуття власної гідності, щоб згодом підкорити світ. Це поєднання корисної інформації з завданнями, які допоможуть краще зрозуміти те, ким ви є і яким ви бачите своє життя. 

"Нам, жінкам, потрібні моменти справжньої самотності та саморефлексії, щоб збалансуватися, зрозуміти, як багато себе ми віддаємо іншим".

Автор книжки "Чому він це робить?", Ланді Бенкрофт, понад 25 років займається проблемою насильства, психологічних травм і відновлення. Він говорив з тисячами аб'юзерів і тих, хто постраждав від їхніх дій. Ця книжка — це результат багаторічного спостереження за тими, хто ображає і тими, кого ображають. 

"Він каже, що дуже сильно мене кохає. То чому він так зі мною поводиться?" — питання, над яким не варто загадуватися. Натомість починайте діяти. З усього видно, що ваш партнер — деспот, який контролює ваше життя насильством. Не пропустіть перші тривожні дзвіночки, вловіть напрям його образливих думок, не міфологізуйте, а класифікуйте кривдників за найпоширенішими типами, об'єктивно оцініть роль наркотиків і алкоголю в аб'юзивних стосунках.

"Мета цієї книжки — наділити жінок здатністю захистити себе фізично і психологічно від лихих та деспотичних чоловіків", — переконаний автор. 

Жінки не такі слабкі, як це нав'язало нам суспільство, і 20 років досліджень Шарона Моалема доводять цілком протилежне. Сильніший імунітет, більша витривалість, менша схильність до деяких хвороб і швидше одужання — ось далеко не повний перелік переваг, які жінки мають перед чоловіками. То хто ж тоді "слабка стать"? 

Ця книжка розвінчує стереотипи й міфи про жіноче здоров'я та розкриває, яку потенційно складну напругу може витримати їхній організм. Це наукова відповідь сексизму та доказ, що дівчата справді можуть усе.

"Раніше вважали, що єдина причина раннього згасання чоловіків коріниться у поведінкових чинниках. Тепер відомо, що ця перевага у виживанні починається незадовго до народження. З-поміж двох статей жінки живуть довше, незалежно від наявного рівня освіти, економічних чинників, уживання алкоголю, наркотиків, тютюнокуріння. Якщо порівняти з біологічними жінками, біологічні чоловіки, може, й вищі на зріст, мають більшу м'язову масу, більші габарити й фізично сильніші, проте у переживанні життєвих труднощів жінки майже завжди перевершують чоловіків", — про це і не лише йдеться в книжці "Генетичний джекпот". 

"Невидимі жінки" — це перша книжка про гендерні нерівності, заснована виключно на фактах та статистиці. Це більш ніж 100 років досліджень прихованих гендерних даних про жінок, що творили історію на рівні з чоловіками.

Цей світ спроєктований для чоловіків — про це свідчать дослідження в різних сферах. Випробування ліків, систем безпеки в автомобілях, товарів і сервісів, інші сфери життя підлаштовані під чоловіків і не враховують потреб жінок, а часом можуть бути навіть небезпечними для них. 

"В основі самої структури нашого суспільства лежить сприйняття чоловіків як типових представників людства. Ця звичка сформувалася дуже давно — тоді ж, коли й теорія еволюції людини. У четвертому столітті до нашої ери Арістотель переконливо стверджував, що людина — типовий чоловік. У своєму трактаті з біології «Про виникнення тварин» він писав: «Перший відхід від породи полягає в тому, що приплід може виявитися не самцем, а самкою». (Однак він не забував сказати, що самка — необхідне в природі явище)".

Партнерський матеріал.