“Дитинство має тривати”: як лікарняні клоуни підтримують дітей в умовах війни

У чому проблема?

"Охматдит" — діагностично-лікувальний заклад у Києві, де надають допомогу найменшим пацієнтам — дітям. Сюди звертаються з найскладнішими захворюваннями — від генетичних до онкозахворювань. З початком повномасштабної агресії росії проти України профіль лікарні розширився. Наразі тут перебувають близько 1000 пацієнтів. Зокрема це діти, що постраждали від військової агресії, які втратили батьків, які не мають кінцівок і які бачили смерть. Їхнє дитинство обмежене лікарняними стінами, а їхній емоційний стан часто визначений пережитим.

Яке рішення?

Допомогти дітям відволіктися від складних обставин, знову відчути радість та й просто усміхнутися може лікарняна клоунада. Термін "лікарняна клоунада" — це про емоційну підтримку дітей та їх близьких, що перебувають у лікарні. Лікарняні клоуни — це сертифіковані спеціалісти, які працюють у лікарнях по всьому світу. Разом із лікарняними клоунами діти легше долають стрес та адаптуються у лікарні. Такі "яскраві фахівці" можуть супроводжувати дітей навіть на операції та урочисто зустрічати маленьких героїв після непростих лікарняних процедур.

      Фото: Костянтин Голінченко

Як це працює?

Про маленького героя Даню розповіла його подруга, дипломована лікарняна клоунеса Ольга Булкіна. Ольга  працює в найбільшій національній дитячій спеціалізованій лікарні України "Охматдит".

Раніше Оля 16 років працювала на українському телебаченні. Та все змінилося після хвороби її тата. 5 років тому йому діагностували рак. Відтоді донька весь час проводила поруч із батьком. І навіть свій день народження зустріла у лікарні. За словами Олі, того дня тяжка атмосфера онкологічної реанімації змінилася — допомогли прості речі: смішні картонні ковпаки — звичайні атрибути свята. Тоді тато, донька і лікар змогли від душі посміятися.

На щастя, хвороба тата Олі перейшла в ремісію. А сама дівчина вирішила, що й надалі хоче допомагати іншим. 

Фото: Тетяна Бондаренко

Оля почала відвідувати дітей у лікарні "Охматдит". І так народилася клоунеса Бу.

Щоб могти працювати за фахом лікарняної клоунеси, дівчина мусила пройти спеціальне навчання.Так вона потрапила до італійської професійної школи лікарняних клоунів, а після закінчення навчання отримала диплом, який дозволяє працювати за професією у клініках Європи. 

А з початком повномасштабного вторгнення Оля стала почесною членкинею італійської організації Soccorso Clown.

"У нас, в Україні, на жаль, поки що такої професії не існує в реєстрі професій. Але я мрію, щоб вона була, і ми з командою багато працюємо над цим", — каже лікарняна клоунеса.

На сьогодні в Україні є близько 50 лікарняних клоунів, які працюють у різних містах країни.

"Лікарняна клоунада — це не перформативне мистецтво. У нас немає грубого гриму і яскравих перук.. Це саме робота з кожною дитиною індивідуально", — додає наша героїня.

Цього року Оля разом зі своєю напарницею Мариною Бердар за підтримки фонду "Таблеточки" створила бюро усмішок та підтримки "БУП" — саме для того, щоб розвивати напрямок лікарняної клоунади в Україні. На меті в організації — створення волонтерського ком'юніті та робота в лікарнях — на користь маленьким пацієнтам.

Більшу частину свого часу Оля проводить у лікарні. До повномасштабного вторгнення дівчина разом зі своєю командою працювала здебільшого у "важких" відділеннях — таких як онкологія, нейрохірургія. Оля працює і з паліативними пацієнтами. Це діти, яким лікування, на жаль, не допомогло. 

"Ми даємо дитині прожити будь-яку емоцію, яка їй потрібна. Немає поганих і хороших емоцій. Усі емоції потрібно проживати, і тоді з дитини виростає здорова особистість. Якщо ми стукаємо в палату і питаємо «Чи можна зайти?», і дитина каже «Ні!», то ми просимо вибачення і закриваємо двері. І це єдина можливість в лікарні дитині комусь сказати «Ні». Вона не може сказати «Мамо, я не хочу йти на укол», «Не хочу йти на операцію», «Лікарю, не роби мені боляче». Клоуну можна відмовити", — пояснює Оля.

Зараз у лікарні перебуває близько 1000 пацієнтів. Зокрема це діти, що постраждали від військової агресії, які втратили батьків, які не мають кінцівок і які бачили смерть.

Лікарняна клоунеса додає, що кожної п'ятниці в "Охматдиті" проходять концерти для пацієнтів і персоналу лікарні, незмінною ведучою та організаторкою яких є Соломія Вітвіцька.

"Концерти піднімають настрій нам усім. Незалежно від віку ми всі танцюємо і співаємо разом. Це дарує позитивні емоції.  Діти борються зі своїми хворобами, вони мають стрес через війну, вони зчитують емоції батьків, які постійно сидять в новинах та нервують. Потрібно розслабляти всіх. І культура тут необхідна. В моєму випадку культура — це клоунада, театральна майстерність і психологія. Це така професія, яка поєднує культурну і соціальну сфери", — зазначає лікарняна клоунеса.

Оля поділилась, що робота клоунесою в лікарні під час війни до неї дала їй розуміння, що культура і творчість — це дуже рушійна сила. 

"Діти, які пережили жах, потребують не жалості, а відчуття нормальності. Тому такі концерти, лікарняні клоуни та інші проєкти емоційної підтримки дійсно потрібні їм. Дітям ніхто не бреше. Вони знають, що йде війна і над нами летять ракети. Так, йде війна. Так, ти в лікарні. Так, ти без ніжки. Але ти маєш право, як і кожна людина, бути щасливим, радіти й отримувати емоції, які дають відчуття того, що ти живий. І дитинство триває  попри обставини", — каже Оля.

А це точно працює?

Лікарняних клоунів діти дуже люблять. Адже разом вони долають страхи й важкі часи. Однією з таких історій Оля поділилася з нами — пам'ятаєте Даню, про якого ми згадували на початку цього матеріалу? Оля про нього розповідає так:

"У мене є друг Даня. Йому 6 років. Він з Чернігова. Вони з родиною потрапили під обстріл, коли намагалися евакуюватися. Даня з численними пораненнями й діркою у нозі потрапив в «Охматдит»".

У мами хлопчика теж були дуже важкі поранення. Тривалий час родина перебувала в лікарні.

"Даня дуже довго лежав в «Охматдиті». Лікарі врятували йому життя. І ми з ним так подружилися. І малювали разом, і на концерти ходили. Я його просто сьогодні зустріла. Він приїхав в гості. І так згадалось мені все. І він, дитина, яка постраждала від обстрілів, сказав мені, що тут, у лікарні він нарешті знайшов друзів. І це ми, лікарняні клоуни. 

І думаю, що це дуже класна історія про життя. Про те, що попри жах, який стався з дитиною, з Данею, він радісний від того, що знайшов друзів, потрапивши сюди, у лікарню", — ділиться з нами Оля.

І це тільки одна історія дружби. Але в ній — сила духу й неосяжний світ мільйонів дітей. І особливо зараз, коли країна-терорист намагається зруйнувати життя всіх українців, діти та дорослі, потребують підтримки ще більше.