Два дні з ІТ: як благодійний проєкт вчить дітей у сільських школах програмуванню
ІТ в Україні — це сфера, яка активно розвивається і яку все частіше обирають абітурієнти. Так, за результатами дослідження BRDO "Аналіз ІТ-освіти у вишах України", у 2024 році кількість випускників ІТ–спеціальностей збільшиться на 23% порівняно із 2020 роком. Згідно з дослідженням, сьогодні виші випускають близько 16 тисяч бакалаврів, технікуми й коледжі — близько 6 тисяч. Разом з тим потреба в ІТ-спеціалістах сягає 30-50 тисяч. Професія затребувана й актуальна, та чи достатньо про неї знають школярі, особливо ті, які мешкають у селах?
Хоча більшість дітей має доступ до Інтернету й можливість дізнатися про сучасні професії, практичних занять і спілкування зі спеціалістами у селах бракує. Для школярів така можливість важлива як мінімум для того, щоб зрозуміти сутність професії. Як максимум — щоб поглибитися у неї та на практиці зрозуміти, чим займаються ІТ-спеціалісти.
Посеред літа попри канікули школярі села Кубей, що на Одещині, знову повернулися до здобуття знань. Але не таких, які можна отримати у звичайній школі. На вихідних вони вивчали не біологію чи математику, а дізнавалися про ІТ, дизайн та тестування і робили перші кроки у сфері програмування. Саме з такою метою до Кубея з Одеси приїхав "ІТ-Човник" — благодійний просвітницький проєкт, який має на меті сприяти розвитку ІТ-освіти. Ініціаторка й одна із засновників проєкту Катерина Соловйова його місію окреслює так: "Хотілося створити проєкт, який наповнюватиме нас і дітей та матиме сенс".
Яскраво-жовтий логотип, такого ж кольору футболки лекторів і школярів, багато розмовних відео і живих фотографій — такий вигляд має акаунт "ІТ-Човника" в Інстаграм. У публікаціях, у яких позначили проєкт, слова вдячності й спогадів від школярів. Хтось зізнався, що не очікував чогось цікавого від ІТ, але "Човник" переконав в іншому. Хтось поділився, чим зі сфери ІТ хоче зайнятися. Хтось просто щиро дякував і просив приїхати ще.
Навіщо ІТ в селі?
Для проведення освітніх занять "Човник" вирішив відвідувати саме села, а не робити схожі заходи в обласному центрі — Одесі. Адже села — це ті населені пункти, у яких порівняно з містами низький рівень знань про ІТ та менші можливості для розвитку в цій сфері. Якщо в міській родині немає комп'ютера, то дитина може скористатися ним у школі. Крім того, у містах більше можливостей просто від оточення і знайомств. Катерина розповідає, що для них принципово було обрати саме такі села, які справді потребують допомоги. Наприклад, якщо в школі немає комп'ютерів чи вони вже занадто старі для роботи. "Одна справа — приїхати поговорити, а інша — дати дітям техніку, на якій вони зможуть працювати".
"ІТ-Човник" також ураховує зміни в освіті після реформи Нової української школи. Так, з 2027 року всі заклади повної загальної середньої освіти поділятимуться на такі рівні: початкова школа (початкова освіта), гімназія (базова середня освіта) та ліцей (профільна середня освіта). І якщо початкові школи мусять бути поруч із місцем проживання школярів, то розташування ліцеїв визначатимуть обласні адміністрації. Поки незрозуміло, чи буде ліцей у селах та чи матимете громада можливість його утримувати. Якщо ні, то для подальшого вивчення ІТ у виші дитині доведеться вступати до технікуму або в найближчий ліцей. Проте, каже Катерина, сьогодні в Україні технікумів з високим рівнем ІТ-освіти немає, але є багато курсів. Тому ще одна мета "ІТ-Човника" — "донести дітям, що почати вивчення ІТ можна не тільки в університетах. Це можна почати вивчати просто зараз, поки вони навчаються у школі, бо сьогодні для цього є маса ресурсів. Діти повинні здобувати математичні знання в університетах і мати можливість вивчати на курсах технології, де викладають спеціалісти-практики".
"Мотивація — дати дітям знання"
"ІТ-Човник" спрямований на ознайомлення дітей з ІТ-освітою та її популяризацію у маленьких населених пунктах. Його місія — розширити уявлення школярів щодо технічних спеціальностей і дати відчути, що таке ІТ. А ще — допомогти тим дітям, хто захоче пов'язати майбутнє з цією сферою. У сільських школах про ІТ говорять мало, тому часто у свідомості дітей ця галузь асоціюється із заскладними механізмами. "Човник" доводить інше — це цікаво, перспективно і, якщо розібратися, не так складно.
"Ми хотіли показати, що є реальні люди й "Човник". Коли ці діти вступатимуть чи наважаться йти на технічну спеціальність, вони знатимуть, кому написати й у кого запитати. Куди вступити, де краще навчатися, у якій з наших компаній є курс, який можна пройти й, можливо, отримати роботу. Хочеться, щоб галузь ІТ не була для дітей повністю закритою, як вакуум. Хочеться, щоб вони знали, до кого йти", — розповідає Катерина.
Проєкт заснували представники компаній, що входять до складу кластерного об'єднання Odesa IT-family, — Андрій Сильчук, Іван Крякін, Катерина Соловйова, Лариса Паслова й Odesa IT-family. "Човник" об'єднав представників ІТ-компаній, а саме програмістів, тестувальників, дизайнерів, системних адміністраторів, спеціалістів з маркетингу і топ-менеджерів компаній. Вигадали назву, у якій простежується самоіронія. Великі ІТ-компанії називають галерами. Катерина пояснює, що це некоректна назва, бо викликає асоціації з працівниками на галерах, яких примушують важко працювати. В ІТ ж, навпаки, найвища цінність — це не клієнти чи прибуток, а працівники, і для них створюються якомога комфортніші умови. Йдеться про різноманітну підтримку та широкі можливості для росту, розвитку та відпочинку. Тому проєкт іронічно назвали "Човником":
"Ми вирішили назвати наш проєкт "Човником", тим, який прийме на борт школярів і пройде з ними шлях до їхнього великого плавання. Чому "Човник"? Тому що для того, щоб зійти на великий корабель, який мчить на всіх парах простором світової IT-індустрії, підліткам необхідний маленький човен, здатний підвести їх до трапа корабля". Далі створили розклад занять і вирушили втілювати проєкт — подарувати школі 15 комп'ютерів та познайомити дітей зі світом ІТ.
Кожен із лекторів має чималий досвід викладання — хтось викладає на курсах чи в школах, хтось — у себе на роботі. Це поширена практика серед ІТ-спеціалістів: рано чи пізно професіонал долучається до викладання. У самої Катерини великий досвід організації освітніх заходів. Але робота з дітьми — це перший кейс у житті кожного. Втім, за словами Катерини, із новою аудиторією труднощів не трапилося. Було весело і цікаво і викладачам, і слухачам. "У всіх мотивація — дати дітям знання. Це наш внесок у майбутнє дітей".
Катерина розповідає, що техніку для проєкту надають дружні ІТ-компанії. Через специфіку роботи їм треба часто оновлювати комп'ютери, але вони залишаються достатньо потужними для роботи в школах чи університетах найближчі п'ять років. З фінансовими витратами у поїздках допомагає Odesa IT-Family, тим самим забезпечує проїзд, харчування та створення документального фільму про поїздку. Кластерне об'єднання також виділяє кошти на подарунки дітям, а його компанії-учасники передають свою брендовану продукцію.
"Є і третя частина витрат: час лекторів і час команди, яка організовує всю діяльність проєкту — маркетинг, піар, юридична частина, організація й розробка навчального плану. Все це не оплачується ніким, ми просто робимо те, що робимо, тому що вважаємо проєкт важливим".
За лаштунками ІТ
Вночі з п'ятницю на суботу команда облаштовувала комп'ютерний клас: привезли й встановили 15 комп'ютерів, налаштували мережеве з'єднання, поставили мережеву шафу та перегородки між робочими місцями. У перший день лектори провели чотири теоретичні заняття. На першому розповіли про ІТ — що це таке, які існують спеціальності в межах ІТ та які з них найбільше мають попит. Саме тут діти розширили своє уявлення про професію та зрозуміли, чому це перспективно і цікаво.
"Ми намагалися пояснити, які тут є можливості та як діти можуть їх використовувати. Можливо, це для нас було важливіше, ніж показати, як робити сайт. Ми розуміли, що навчити зробити сайт за один урок неможливо. Наша головна мета — розповісти, що таке ІТ та які є можливості в ІТ, а ще дати спробувати, відчути, що це таке. Більш глибоким навчанням ми займатимемося пізніше, продовжуючи працювати з дітьми після наших від'їздів".
Друге заняття присвятили знайомству з тестуванням та автоматизацією. На третьому говорили про програмування, на четвертому — обговорювали UX/UI-дизайн сайтів. Щоб ближче познайомитися поза лекціями, ввечері команда зібрала дітей на пікнік. Говорили про життя та ІТ, змагалися в командних конкурсах, смажили шашлики й билися подушками — й стало зрозуміло, що наступні поїздки треба починати у такому форматі.
Другий день присвятили практичним заняттям. Протягом трьох уроків на прикладі справжнього ІТ-кейсу діти дізнавалися про розробку сайту. Катерина розповідає, що для команди було вкрай важливо показати процес створення сайту саме на конкретному продукті. Заздалегідь створили сайт села Кубей, намалювали дизайн і зробили фронтенд. Маючи перед собою приклад сайту, вже на уроках діти змогли зазирнути всередину і дізнатися, як зроблений фронтенд і дизайн. Хтось спробував написати шматочок свого коду, комусь цікавіше було створювати контент для сайту — писати тексти й фотографувати. Другий день завершили фотосесією в народних костюмах.
Як результат — вибір професії та новий формат
Катерина розповідає, що рівень знань дітей про ІТ був низьким. "Коли ми вперше впустили дітей до комп'ютерів, половина не мала пошти. Розуміння, що таке ІТ, теж було відсутнім". На першому уроці на запитання "Хто хоче стати програмістом? Кому цікаві програмування і тестування?" лише два учні підняли руки. На пропозицію піти фотографувати, що не входило до програми "ІТ-Човника", погодилися всі. Втім, наприкінці другого дня зацікавлених у вивченні програмування стало набагато більше. Після лекцій та практичної роботи школярі самостійно запевнилися: ІТ — це не так складно і за наявності прикладів і цікавих лекторів зрозуміло.
Незважаючи на те, що робота в освітньому проєкті для дітей — це перший досвід для всієї команди, труднощів це не викликало. Навпаки, все сприяло хорошому результату — і діти були зацікавлені, і адміністрація школи й села з волонтерами активно допомагали, і натхнення на подальші поїздки команда отримала. "Чим ми пишаємося і що нам сподобалося — це те, що труднощів не було. Є чіткий показник, що ти робиш усе правильно і йдеш правильним шляхом — коли у тебе немає перешкод. Справді, їх не було — все було легко. Стартував "Човник", зібрали команду, поїхали й провели".
Наразі команда планує вже наступну поїздку, проте досі спілкується зі школярами з Кубея. Діти зініціювали ще три онлайн-зустрічі з лекторами. Так виник формат "За життя", що поєднує в собі розмови про ІТ, життя й особистий кар'єрний шлях. Катерина розповідає, що після "ІТ-Човника" деякі учні 10-11 класів планують іти в тестування чи дизайн, маючи до цього хист.
Навчити дітей ІТ за два дні неможливо. Але за два дні можливо їх надихнути, дозволити торкнутися до досі невідомого світу програмування — написати код чи зазирнути за лаштунки сайту. Ті школярі, які вчора сприймали ІТ як занадто складну професію, тепер думають інакше. Інші вже готові будувати ІТ-кар'єру, маючи до кого звернутися за порадами й натхненням. А команда "Човника" планує наступні поїздки та впевнено бере вектор на поширення ІТ-знань серед школярів Одещини.
