Історія у вогні. Які духовні скарби людства ми втратили в пожежах за останні роки

15 квітня весь світ із жахом спостерігав за пожежею у знаменитому Соборі Паризької Богоматері. Кадри палаючих шпилю та даху храму облетіли весь світ. Станом на ранок 16 квітня за повідомленням пожежних служб французької столиці пожежу повністю ліквідовано. На щастя, собор вистояв, переважна більшість пам'яток та вітражів уціліли. Ідеться, зокрема, і про християнські святині – терновий вінець Ісуса Христа й туніку святого Людовіка, і про вікна-троянди, вітражі XII-XIII століть.

Однак масштаби руйнувань колосальні. Хоча пожежники обрали правильну тактику (собор гасили із землі, щоб тонами води з літаків не пошкодити стіни та кріплення будівлі) і впоралися із масштабним вогнем досить оперативно, усе ж на реконструкцію знадобиться, за різними підрахунками, від 6 до 20-ти років.

Сумна іронія полягає в тому, що за попередньою версією, причиною пожежі стали саме прорахунки під час реставраційних робіт. Майже 900-літня будівля встояла, однак, щоб відродитися з попелу, їй потрібно багато часу та коштів.

Навіть у сучасному світі людина ще не здатна повністю керувати стихіями. Заголовки у пресі про охоплений полум'ям Нотр-Дам-де-Парі викликають не тільки шок та смуток, а й навіть дисонанс сприйняття. Як таке може статися у світі передових технологій? І сьогодні величні пам'ятки історії та культури людства у прямому сенсі горять на очах у нашого покоління. І якщо вам здається, що остання невиправна духовна втрата сталася в далекій античності, коли Герострат спалив храм Артеміди в Ефесі, маємо для вас сумні новини.

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ БРАЗИЛІЇ

Катастрофа сталася 2 вересня 2018 року. Полум'я охопило всі три поверхи палацу Сан-Крістован (Ріо-де-Жанейро)у якому і знаходилася експозиція музею, що загалом нараховувала близько 20 мільйонів предметів (що перевищує зібрання як Британського національного музею, так і Лувру, між іншим). За даними, наданими службою музею, 9/10 величезного зібрання згоріли.

Серед найтяжчих утрат – залишки перших на континенті людей та динозаврів, фрески з міста Помпеї, єгипетські артефакти, зразки представників флори та фауни регіону, а також лінгвістичні та етнографічні пам'ятки доколумбівської епохи.

Причина пожежі так і не встановлена, зате добре відомо, що слугувало каталізатором руйнування: гасіння полум'я загальмувалося, оскільки в пожежних гідрантах на території музею просто не вистачало тиску води (тому брати її довелося із сусіднього озера, позаяк музей знаходиться на території гідропарку), а протипожежна система в самій будівлі була у вкрай незадовільному стані.

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ПРИРОДНИЧОЇ ІСТОРІЇ В НЬЮ-ДЕЛІ

Трагедія сталася вночі, 26 квітня 2016 року. Пожежа почалася на останньому, шостому поверсі будівлі. Полум'я поширилося надзвичайно швидко, оскільки частина кріплень музею була дерев'яна, а більшості експонатів містилася легкозаймиста консервуюча речовина. Зникла величезна колекція ссавців та птахів регіону. Дивом удалося зберегти частину залишків доісторичних та зниклих тварин. Вони знаходилися на першому поверсі будівлі. Завдяки щасливому випадку (умовно, більш цінна колекція зберігалася на перших трьох поверхах), а також втручанню вогнеборців повної катастрофи вдалося уникнути. Однак багато цінних об'єктів усе ж зникло (серед них – 160-мільйонні за віком кістки динозаврів, колекції тварин та рослин регіону, експозиції, що зображають харчові ланцюги, середовище проживання окремих видів та еволюція різних форм життя).

І знову аналогічна ситуація. Незадовільний стан системи протипожежного захисту та проблеми з гідрантами на початковому етапі гасіння. На сьогоднішній момент ні реальні втрати музею, ні достовірні причини пожежі не оприлюднені.

МУЗЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В КАНАДІ

У вересні 1988 році вогонь повністю зруйнував музей Кобзаря у містечку Оквіль, канадська провінція Онтаріо. Пожежа сталася вночі. І хоча її вдалося дуже швидко загасити (оскільки пожежний відділок знаходився менше ніж за кілометр від епіцентру подій), пам'ятка зазнала непоправних втрат. Навіть у заможній та безпечній Канаді музей постраждав частково через халатність. На момент, коли у будівлі здійснялося полум'я, ні датчики стеження, ні розприскувачі не спрацювали.

Ще більш шокуючим стало, однак те, що за повідомлення поліції, причиною пожежі став підпал. У результаті були втрачені 23 картини Шевченка, написані маслом, а також різьблені великодні яйця. Зберегти вдалося тільки копію посмертної маски Кобзаря. На щастя, сам по собі музей не пішов у небуття, а був перенесений. Особу підпалювача так і не встановили.

Більше того, із Шевченком у Канаді пов'язана ще одна, практично детективна історія. У парку при музеї стояла 5-метрова бронзова статуя видатного українського поета, встановлена там ще в далекому 1951 році. У 2007 році її вкрали. Головним мотивом вандалів стало банальне бажання отримати виручку зі здачі металу. У результаті, пам'ятку вдалося повернути тільки частково – знайшли голову Шевченка. Однак і на цьому «пригоди не закінчилися». Ще один, менший за розмірами, монумент Кобзаря, який сидить та читає книгу, вкрали з того самого парку на 6 років раніше. І через 10 років волонтерам вдалося її повернути – до них звернувся антиквар, до рук якого Шевченко і потрапив. Його було викуплено за рахунок коштів місцевої громади. Так, хоча б фрагментально, спадок музею вдалося повернути.

Насправді, у Канади з приводу пожеж у музеях спостерігається дійсно сумна статистика. Зокрема, у 1990 році внаслідок займання в будівлі Королівського музею Саскачевана в Регіні (провінція Саскачеван) тисячі експонатів постраждали від смогу та сажі. Тоді обійшлося без значних втрат, однак експозицію закрили майже на рік для того, щоб у прямому сенсі відбілити її репутацію, очистити від наслідків пожежі предмети колекції.

А в 1993 горів музей воєнної авіації в Хамільтоні, Онтаріо. У результаті були знищені 5 літаків часів Другої світової війни, а також ще три історичні повітряні судна. Частина експозиції була взята в оренду в Сполучених Штатів. Загальні збитки оцінювалися в суму понад три мільйони доларів. І знову ж таки, основна версія – підпал, а головна проблема – відсутність належної системи протипожежної безпеки.

Попри те, що в усіх описаних вище випадках обійшлося без жертв, загальні втрати для людства теж можна вважати катастрофічними. Як бачимо, лихо такого роду може статися будь-де і завжди у час, коли цього найменше очікуєш. Сумно від розуміння, що навіть у час передових технологій сотні й тисячі безцінних експонатів можна втратити назавжди. Єдине, що залишається – сподіватися, що кожний такий тривожний дзвінок спонукає компетентні органи до проведення більш відповідальнішої політики стосовно музейних (і не лише) зібрань. Щоправда, ціна цього розуміння занадто висока, та й досвід – напрочуд гіркий.