У чому проблема?
Мистецтво вже давно вважається не лише предметом розкоші, символом багатства та статусу, а й одним із найпопулярніших напрямків альтернативних інвестицій. І хоча мистецтво не є ліквідним активом, воно може бути дуже розумною інвестицією для тих, хто на цьому розуміється. Адже справжні витвори мистецтва з часом тільки дорожчають. Недарма найзаможніші люди планети інвестують у мистецтво приблизно 5% свого капіталу.
Але що це означає — інвестувати у мистецтво? Як це зробити правильно? І чи є сенс займатися цим видом інвестування в Україні, особливо, якщо у твоєму активі поки що немає мільйонів? "Рубрика" вирішила розібратися в цьому питанні. Дізнатися більше про інвестиції у мистецтво нам допомогли фінансова радниця, сертифікована тренерка каналу "Життєвий капітал" Олена Литвин та мистецтвознавиця й директорка галереї НЮ АРТ Євгенія Білоусова.
Яке рішення?
Що варто знати про інвестиції у мистецтво
Фото ілюстративне
Інвестиції у мистецтво — це вкладення у творчість, художні проєкти, колекціонування та торгівлю мистецькими роботами, щоб згодом отримати прибуток. Вони можуть включати покупку картин, скульптур, антикваріату, участь у фінансуванні мистецьких проєктів, інвестування в мистецькі фонди або галереї, а також оренду або продаж мистецьких творів.
Одна з головних причин, чому мистецтво є хорошою інвестицією, полягає в тому, що воно зберігає свою цінність з часом. Навіть під час пандемії 2020 року, коли інші ринки коливалися, а артринок залишався стабільним. Проте вкладення в таку сферу вимагає значних грошей, трудового ресурсу, а ще багато часу та досвіду.
"Інвестиції в мистецтво — мабуть, один з найскладніших та найдорожчих видів інвестування. Складність полягає у відсутності чіткого плану і схеми примноження коштів (передбачення прибутковості). Вам важко підібрати обʼєкт інвестування, визначити чітко терміни інвестування", — говорить фінансова радниця Олена Литвин.
Витвори мистецтва зазвичай мають за собою велику історію, а в майбутньому — і її продовження в грошовому еквіваленті. Проте варто знати, що заплатити за річ такого класу в реальності вам доведеться значно більше. Про весь так званий "біль" такого інвестування розповідає Олена Литвин:
"Обовʼязковими будуть експертні оцінки: технологічна (чи не підробка) та мистецтвознавча (хто автор та цінність), сюди ж додаємо юридичну чистоту (чи не крадене). Майте на увазі, що всі ці послуги розраховуються індивідуально. Якщо буде необхідно зробити якісну реставрацію виробу, то це теж не з дешевих послуг. Однак, і це ще не все, далі мистецький виріб потрібно застрахувати. І далеко не всі компанії готові взятись за це, а тільки імениті чи спеціалізовані, бо це теж означає індивідуальний договір і дуже великі страхові суми. Також буде необхідно подбати про спеціальні умови зберігання, професійну чистку, охоронну систему тощо".
Крім того, потрібно памʼятати, що вкладення у мистецтво є неліквідним активом. Це означає, що ви не можете швидко обміняти, скажімо, картину відомого митця чи антикварну китайську вазу на готівку. Для того, щоб ліквідувати свій художній актив, потрібно провести оцінку, попрацювати з арт-консультантами або аукціонними домами, щоб знайти відповідного покупця, а це може зайняти багато часу. Тому багато мистецьких інвесторів зберігають свої художні колекції як частину диверсифікованого (такого, що містить активи різних видів, — ред.) портфеля або як частину своїх статків, які будуть передані майбутнім поколінням.
Олена Литвин. Фото з архіву спікерки
"Суто на мою думку, цей вид інвестицій не для середньостатистичного українця, — каже Олена Литвин. — Звісно, можна купити порцеляновий сервіз і передавати його з покоління в покоління, але на скільки він виросте в ціні? Обирати хіба що локацію чи технологію виготовлення, майстра, можливо розпис, тобто те, що може відрізнити в майбутньому цей виріб і підвищити вартість".
Фінансова радниця додає, якщо у вас все ж таки є бажання інвестувати в мистецтво, але ви не є експертом саме в цій ніші, потрібно знайти відповідного спеціаліста — арт-куратора, мистецтвознавця, галериста або досвідченого колекціонера. Вони допоможуть вам зорієнтуватися та врахувати різні аспекти цього процесу. Просто так "хочу інвестувати у витвір мистецтва", ніби купити квартиру чи цінні папери — не вийде.
Інвестиції в класичне українське мистецтво
На щастя сьогодні в Україні людина з середніми статками може вкластися не тільки в порцеляновий сервіз. Мистецтвознавиця й директорка галереї НЮ АРТ Євгенія Білоусова відзначає, за минулі два роки спостерігається стабільне зростання зацікавленості до інвестування у твори українських митців. Перш за все, це пов'язано зі стрімким ростом інтересу до української культури та мистецької спадщини в цілому.
За її словами, багато хто обирає для себе в першу чергу класиків українського мистецтва, адже це "перевірені часом активи" з прогнозованою тенденцією до зростання ціни. Є в цьому і ще один плюс: любов до мистецтва об'єднує людей абсолютно різних професій, створюючи нові звʼязки та кола спілкування.
Євгенія Білоусова. Фото з архіву спікерки
"Інвестиції в класичне мистецтво не варто розглядати як спекулятивний інструмент. Не володіючи спеціальними знаннями, не будучи кропітким дослідником, навряд можна натрапити на помилково ідентифікований або загублений твір відомого художника, покупка якого відразу гарантує примноження вкладених коштів. Інвестиції в мистецтво — це, перш за все образ життя, — акцентує Євгенія Білоусова.
Частіше за все картини, скульптури тощо зберігаються вдома на стінах, оздоблюючи інтер'єр та милуючи око власника. А ще це постійне спілкування з галеристами, мистецтвознавцями, дилерами та походи по виставках і аукціонах, адже саме так можна знайти інформацію про твори, що наразі доступні для купівлі. І звісно ж самоосвіта (готуйтесь завести мінібібліотеку, присвячену мистецтву) — це запорука ваших перспективних покупок".
Звісно, завжди можна звернутись за допомогою до спеціалістів — галеристів та кураторів, які кваліфіковано допоможуть з розробкою концепції колекції та підбором творів, що стануть ядром колекції. Вони також можуть супроводжувати колекцію на всіх етапах її існування, формуючи її, поповнюючи новими творами, популяризуючи її, а також з продажем колекції загалом або окремих її об'єктів за необхідності. Важливим для капіталізації колекції є експонування на виставках творів, що до неї входять, та наявність публікації робіт, бажано в профільних виданнях. Тут, каже експертка, головне знайти фахівця, співзвучного вам по духу, адже професіонали мають свою спеціалізацію (період, автори, школи тощо).
Чому так важливо збирати не окремі твори мистецтва, але системно формувати колекцію? Бо саме колекція дає значний плюс до ціни робіт, створюючи ефект синергії
Інвестиції в мистецтво — це "гра в довгу"
Євгенія Білоусова визначає фактори, які впливають на інвестиційну привабливість творів мистецтва та їхні перспективи. Це:
- авторство;
- період створення;
- значимість роботи у творчому доробку митця;
- матеріали, з яких вона створена;
- провенанс (походження, попередня історія);
- наявність експертного висновку про автентичність роботи виданого профільним музеєм або кваліфікованим спеціалістом.
Всі ці фактори треба розглядати сукупно, адже вони мають взаємний вплив при визначенні інвестиційної привабливості твору мистецтва.
Експертка підкреслює, також треба розуміти, що не кожна робота відомого автора може вважатись інвестиційно привабливою, адже у кожного митця є більш популярні періоди творчості, жанри, матеріали створення, а деякі твори просто невдалі.
Скільки потрібно грошей?
"Найпоширеніше питання у тих, хто розглядає інвестиції в мистецтво як елемент диверсифікації портфеля, це поріг входження або мінімальний початковий бюджет. Насправді його не існує, бо починати можна з графіки (як нетиражної, так і тиражної), де ціна одного аркушу починається від кількох сотень гривень (залежно від автора, розміру роботи тощо), — продовжує Євгенія Білоусова.
— До прикладу, офорти Олександра Аксініна, що у 2020 році продавались до 100 євро, зараз вже коштують 700-800 євро. Такий ріст спровокували кілька персональних виставок та випуск альбому його творчості. Літографії з альбому «Дванадцять ню Глущенка» 1928 року коштували у 2010-х по 15-25 євро за аркуш залежно від типу паперу та стану збереженості, зараз коштують 150-300 євро".
Глущенко Микола (1901-1977) Аркуш з альбому літографій "Дванадцять ню Глущенка". 1928. папір, литографія, 28х38. Фото надала спікерка
Ще одним яскравим прикладом зростання ціни на твори митця може стати творчий доробок Марії Примаченко. З початку повномасштабного вторгнення було проведено велику кількість її персональних вставок, випущено монографію, що містить її твори з державних зібрань. Усе це призвело до стрімкого зростання цін на її картини.
Виставка картин Марії Приймаченко в Національному центрі "Український Дім", Київ, 2022. Фото авторки матеріалу
"Говорячи про загальні тенденції, можна відзначити, що поріг входу у твори живопису часто вищий, аніж у графіку, але там і попит більший, що впливає на подальшу ліквідність. До прикладу, наша галерея у 2017 році відкрила для себе творчість Володимира Лободи й почала активно інвестувати в нього, збираючи колекцію і організовуючи серію виставок разом з родиною митця. На цей момент твори художника виросли в ціні мінімум в десять разів порівняно з 2017 роком", — розповідає Євгенія Білоусова.
Наведені приклади підтверджують: інвестиції в мистецтво — це "гра в довгу". Вони не окуповуються за рік або два, в ідеалі йдеться про 10+ років. Для створення якісної та перспективної з погляду капіталовкладення колекції, потрібно не лише мати вільні кошти та терпіння, а й заглиблюватись в тему, любити мистецтво. І водночас розглядати кожну роботу з позиції її інвестиційної привабливості й того, що вона дасть колекції в цілому.
Ще більше корисних рішень!
Тим, хто теж хотів би вкластися в українське мистецтво, мистецтвознавця Євгенія Білоусова радить звернути увагу на наступні імена, які зустрічаються у відкритому продажі та на чиї твори є стабільний попит та ріст цін:
- З класиків старшого покоління, які працювали у період другої половини ХІХ ст. — початку ХХ ст. — Іван Айвазовський, Михайло Беркос, Сергій Васильківський, Кіріак Костанді, Костянтин Крижицький, Петро Левченко, Олександр Мурашко, Володимир Орловський, Микола Пимоненко, Ілля Рєпін, Іван Труш тощо.
- Серед модерністів — Олександр Архипенко, Онуфрій Бізюков, Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Давид Бурлюк, Олекса Грищенко, Соня Делоне, Олександра Екстер, Адальберт Ерделі, Василь Єрмилов, Михайло Жук, Федір та Василь Кричевські, Леопольд Левицький, Казимир Малевич, Григорій Нарбут, Олекса Новаківський, Оксана Павленко, Анатоль Петрицький, Марія Примаченко тощо.
- З митців, які сформувалися та працювали у ХХ ст. — Олександр Аксинін, Йосип Бокшай, Микола Глущенко, Олександр Гнилицький, Олег Голосій, Михайло Дерегус, Юрій Єгоров, Віктор Зарецький, Євген Звєздов, Карло Звіринський, Володимир Лобода, Роман Сельський, Валентина Цвєткова, Сергій Шишко, Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська тощо.
