Що нового в міжнародній підтримці України: Мінськ, Макрон і дружба поляків
Світ і далі говорить про Україну й Росію. Другу далі визнають агресором. Топові дипломати і президенти європейських країн роблять візити у Москву та Київ. Хтось заспокоює, хтось підтримує, хтось панікує, але всі намагаються зробити якийсь внесок.
"Рубрика" аналізує ці спроби й розповідає, що змінилося на міжнародній політичній арені за останні тижні.
У чому проблема?
Садистські замашки президента Росії
Росія продовжує свою гібридну війну. Вона далі стягує зброю до кордонів з Україною, "метчиться" з самопроголошеним президентом Білорусі, бідкається, що ніхто не виконує її дещо божевільних умов і активно розкидається фейками, наприклад, про те, що Україна дозволила США проводити біологічні досліди на наших солдатах.
Найбільше інформаційний простір сколихнуло глузливе звернення Путіна до президента Зеленського, зроблене 7-го лютого. Воно стосувалася переконаності Путіна в тому, що Україна не дотримується Мінських угод, хоча мала б. На завершення цитата з пісні про зґвалтування: "нравится, не нравится — терпи, моя красавица".
Зеленський відповів, що Україна дійсно красуня, а от з "моєю" Путін сильно перегнув. А у Білому домі заявили, що такі апелювання до зґвалтувань обурюють.
Яке рішення?
Домовлятися з Росією й підсилювати Україну
На тлі всього, що відбувається, Україну регулярно відвідують європейські лідери й топові дипломати. Президент Франції, прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністерка Литви, голова МЗС Німеччини… Список направду великий.
Та найбільше уваги, звісно, було прикуто до зустрічей Емманюеля Макрона з Володимиром Путіним, а згодом з Володимиром Зеленським. Чи принесли вони якісь практичні результати? Ні. Але завдяки ним стають більш зрозумілими настрої всередині Нормандської четвірки.
Як це працює?
"Відданий ідеї домовлятися з Росією"
Так говорить про французького президента аналітикиня Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Марія Золкіна. Експертка каже — оскільки Німеччина відмовляється від ролі головуючого Нормандського формату, її роль переймає Франція.
"Макрон їхав на зустріч з Путіним з розумінням, що виконання Мінських домовленостей має бути обов'язковим елементом для міжнародної розрядки та деескалації. Він це говорив напередодні і, власне, на це посилався потім. Німеччина фактично самоусувається від модерування у Нормандській четвірці. Тому Франція зараз буде вести позицію лідера як модератор і буде формувати переговори й спробує оновити імплементацію Мінська," — коментує Марія Золкіна.
Напередодні візиту Макрона до України ЗМІ розігнали його заяву про те, що "фінляндизація" України була "однією з моделей на столі" для послаблення напруженості з Росією.
Це означає, що Україна мала б піти на поступки Росії в обмін на гарантії миру — відмовитися від вступу до НАТО й дозволити Росії здійснювати певний вплив на свою зовнішню і внутрішню політику. Емманюель Макрон від цих слів потім відмовився, але чи дійсно він цього не говорив?
"Також важливий момент — це заяви Макрона, від яких він потім відхрестився, про фінляндизацію. Хоча він від цього відхрестився, сама ідея, що колективна безпека має передбачати нові формати і нові рішення, була озвучена Макроном в Москві і озвучувалась до того.
Що буде в цих нових форматах безпеки, які Макрон пропонував Путіну, чи буде там одним із пунктів відмова від розширення НАТО на схід, невідомо. Тому що нічого в принципі невідомо про ті нові моделі колективної безпеки. Але очевидно, що зараз Макрон спробує утвердитися як новий лідер високого ранку на європейському континенті і спробує знайти порозуміння з Росією.
З одного боку, Макрон довів, що він відданий ідеї домовлятися з Росією і не буде продукувати таку жорстку політику як США чи Лондон, він шукатиме компроміси. Друге, і це вже ризик для України, це про Мінські домовленості. Бо якщо Франція буде форсувати на рівні Нормандської четвірки виконання Мінських домовленостей, тут буде купа пасток для України", — пояснює експертка.
Пастки, про які говорить Марія Золкіна, полягають у тому, що іншим країнам (тим же Німеччині і Франції) поступки України стосовно Донбасу можуть здатися невеликою ціною за глобальну розрядку обстановки.
Якщо раніше в Нормандській четвірці Україна, Франція та Німеччина мали консолідовану позицію, а Росія мала свою окрему, що давало змогу працювати за формулою 3+1, то зараз все може перегратися.
"Попередня зустріч радників показала, що німці зараз так не відстоюють позицій міжнародного права і можуть заплющити очі на певні переговори й домовленості з Росією. І в сухому підсумку може вийти так, що зараз у самій Нормандській четвірці на нас можуть тиснути або пропонувати якісь неприйнятні умови не лише росіяни, але й німці і французи", — каже аналітикиня.
10-го лютого відбулася чергова зустріч політичних радників у Нормандському форматі. Тривала вона понад 9 годин, але до жодних спільних рішень четвірка так і не дійшла.
А у нас точно вийде все владнати?
Позиції інших країн
Нормандським форматом політична ситуація не обмежується. У той час як настрої Франції та Німеччини викликають запитання в українців, інші авторитетні країни не тільки висловлюють нам підтримку, а й передають зброю та зміцнюють партнерські відносини з нами. Зокрема, це стосується США, Великобританії та Польщі. На останній Марія Золкіна акцентує:
"Відбулося певне зближення між Польщею та Україною. Це важливо, тому що вперше прем'єр-міністр Матеуш Моравецький приїхав в Україну. Ті, хто занурений в україно-польську політику, знають, що польський прем'єр не надто підтримував тісні міжурядові контакти. І на практичному рівні міжурядова співпраця між Україною та Польщею була дуже обмежена. Тому цей візит важливий, бо російська загроза активізувала двосторонню співпрацю між Україною й Польщею. Польща вже ухвалила рішення про надання озброєння Україні, що теж важливо. Тобто змінюється кон'юнктура міжнародних відносин".
Також зазнав змін міжнародний наратив про ймовірні сценарії розвитку подій. Якщо нещодавно ймовірність повномасштабної ескалації оцінювали як високу, то зараз думки дещо змінилися.
"Відбулося певне зниження градусу того, як Великобританія і США коментують загрозу з боку Росії. Тому що комунікаційний конфлікт між Києвом і Вашингтоном полягав у тому, що Київ зумисно применшував імовірність сценарію нового вторгнення, а Вашингтон завищував. Хоча обидві сторони адекватно абсолютно однаково оцінюють, що є різні сценарії і відверте вторгнення не є одним з найбільш імовірних. Принаймні станом на сьогодні.
США та Великобританія відмовилися від настільки радикальних оцінок, що тільки війна нам світить і більш нічого. І теж коментують більше гібридні варіанти атаки на Україну. Це не означає, що змінилася позиція, але зменшився градус напруги. Це вирішення комунікаційного конфлікту між Вашингтоном і Києвом", — пояснює Марія Золкіна.
