Фото depositphotos.com
Нещодавно президент Володимир Зеленський у день усиновлення наголосив, що люди, які всиновлюють дітей, роблять для них більше, ніж держава, а також пообіцяв покращити умови цього процесу. Ми вияснили, як виглядатиме нова система, та у чому суть деінституціоналізації інтернатів.
Деінстуціоналізація інтернатів: що на папері та як оцінюють експерти?
Справа в тому, що зараз в Україні проходить інституційна реформа інтернатів: до 2026 року повинні зникнути інтернати взагалі, їх замінять дитячі будинки сімейного типу та паліативно-реабілітаційні центри. Це частина Нацстратегії реформування інституційних установ, яку Кабмін затвердив ще у 2017 році. Зараз в Україні існує більше 700 інтернатів, в яких проживає 107 тисяч людей. Альтернативність ДБСТ у тому, що за задумом в них перебуватиме до 10 дітей, а не 100-300, як зараз, в інтернатах.
Державні інститути поставили на меті такі завдання, щоб повністю відійти від інтернатної системи в Україні. Головна ідея – повертати дітей у сім'ї. У рамках цього планують розгорнути цілий комплекс засобів щодо того, щоб допомогти рідній сім'ї дитини вирішити свої соціальні та фінансові проблеми і створити умови для спільного проживання. Це одна з основних цілей реформи, наголошує Уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба.
Головна ідея – повертати дітей у сім'ї
Багато експертів ставляться до реформи деінституалізації критично. Як стверджує експерт у сфері розвитку сімейних форм влаштування дітей-сиріт та захисту прав дітей Людмила Волинець, реформа існує тільки на папері, однак нормативно нічим не підтверджена.
«Я критично ставлюсь до реформи деінституалізації, але не щодо її цілей і завдань, а стосовно того, що влада, яка прийшла в 2014 році дуже хотіла зобразити якусь новину і видимість діяльності. І назвали красиво – «реформа деінституалізації». А до них це називалось «розвиток сімейних форм виховання». Але результатів її поки немає. Кулеба розповість, скільки інтернатів він розформував, але не розповість, скільки дітей він повернув у сім'ї. Просто ці інтернати перевели дітей з одних інтернатів в інші, а деякі закрили. Крім плану реформи ви не знайдете жодного нормативного документа. І виникає кілька питань. Наприклад, як місцевим органам це все здійснити? Напевно, повинні бути постанови Кабміну, як це робити. Але цих постанов немає, як і реформи в чистому вигляді», – зазначає Людмила Волинець.
Щодо комплексу реабілітації сімей виникають логічні сумніві, адже побудувати системну та комплексну програму реабілітації батьків, які потрапили у складні соціальні проблеми, складно. Кричущим є випадок, що стався у травні 2019 року, коли жінку з чоловіком підозрюють у вбивстві своєї 5-річної донечки. Батьки дитини часто вживали алкоголь, дівчинку забрали у дитбудинок, проте активісти домоглись того, щоб дитину повернули додому. Тоді прокуратура відкрила провадження за фактом службової недбалості працівників РДА та ОТГ.
А 2 липня в м. Арцизі Одеської області брат та сестричка самі прийшли в поліцію та попросились у притулок, бо їх ображають батьки-пияки. Тобто такі випадки є.
Питання про те, як відбуватиметься реабілітація батьків, та чи матиме вона результати, покаже лише час.
Що станеться з будівлями, де розташовуються інтернати?
Фото: Гадяцький районний центр соціальних служб
Рішення про те, чи бути інтернату чи ні, приймає обласна державна адміністрація. Поки що не зрозуміло, як це відбуватиметься. Також згідно реформи створюється реабілітаційні центри для дітей, а також центри підтримки сім'ї, які опинились у скрутному становищі. Можливо, організовані вони якраз будуть в будівлях інтернатів.
Як розповідає національний програмний директор «SOS Дитячі села – Україна» Дар'я Касьянова, повністю відмовитися від інтернатних установ не вдалося ще жодній країні. Однак, за її словами, реформа спрямована, як мінімум на те, щоб ліквідувати інтернати в звичному для нас розумінні цього слова, тобто в такому вигляді, в якому вони перебувають зараз – величезні будівлі з 100-300 дітьми. Однак найголовніше – це причина, через яку там знаходяться діти. Як правило, вона пов'язана не з тим, що дитина потребує якоїсь допомоги, а з тим, що сім'я не справляється з вихованням дитини.
«У деяких випадках таким чином сім'я вирішує проблему, тим самим порушуючи права дитини. Сказати, що в таких випадках інтернати будуть замінені на дитячі будинки сімейного типу неправильно, тому що там виховуються діти-сироти, позбавлені батьківського піклування. А в інтернатах на наразі 90% дітей, у яких є батьки. Навіть за законом, вони не можуть бути розміщені в ДБСТ та прийомних сімей», – зазначає Касьянова.
У кінцевому підсумку реформа повинна привести до зменшення числа дітей в інтернатах в три рази: якщо сьогодні в них знаходиться 1,5% дитячого населення країни, то в 2026 році має бути не більше 0,5%. При цьому на той час малюки повинні рости в умовах, максимально наближених до домашньої обстановки: в патронатних сім'ях або ж будинках сімейного типу.
ДБСТ – це хороша альтернатива біологічній сім'ї, проте законодавчо дитина, яка не має статусу сироти, або яка не позбавлена батьківського піклування, не може бути розміщена в прийомну сім'ю або ДБСТ. У такому випадку дитина може бути розміщена в патронатну сім'ю або притулок
«Наскільки корисна практика перебування дітей в патронатних сім'ях потрібно розглядати через призму біологічної сім'ї. Чому дитина потрапляє в патронат? Наприклад, у мами невиліковна хвороба, немає найближчих родичів і ніхто не готовий піклується про дитину. Держава в такому випадку може запропонувати розмістити дитину в інтернат. Для дітей це жахливо. Патронатна сім'я – це не сім'я, яка позиціонує себе мамою і татом, а як ніби ви прийшли в гості. Це навчені люди, які розуміють, чому дитина тут проживає і допомагають їй пережити ці події. Вони можуть разом відвідувати маму, поки вирішується питання, що буде далі з дитиною. Це оперативне рішення для того, щоб дитина не опинилась у важкому психоемоційному стані в інтернаті, де дуже складно адаптуватись. Там існує система насильства і потрібно розуміти, що в інтернаті всі діти з подібними проблемами тільки тривалими – тобто кожна дитина зі своєю складною історією. А патронат дозволяє в безпечних умовах пережити важкі період», – розповідає Касьянова.
Патронатні сім'ї та наставники: новинка для України
В Україні формується інститут патронатних сімей, до яких тимчасово потраплятимуть такі діти. Це можуть бути або новонароджені діти, від яких відмовились батьки, також діти-сироти, а також діти, батьки яких переживають складні життєві труднощі. Термін перебування дитини у патронатній сім'ї не може перевищувати 3 місяці, в окремих випадках надають дитині право перебувати в таких сім'ях до 6 місяців. Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба зазначав, що держава фінансує такі сім'ї щомісячно у розмірі 10 тисяч гривень. Зараз таких сімей в Україні, зазначає Кулеба 71, а до кінця року повинно бути десь 200. Здається, що нашій країні потрібна певна реклама цього важливого соціального проекту, адже про неї мало знає молодь.
Патронатний вихователь так само, як батьки, що намагаються всиновити дитину, повинні пройти спеціальне навчання та медичне обстеження. Правила для того, аби стати такою сім'єю вже визначені у постанові Кабміну.
Інститут наставників як добровільна соціальна місія: як стати наставником для дитини
Допомогти дитині, яка потрапила у скрутне становище, або лишилась без батьків, можуть наставники. Вони покликані підтримувати дружні стосунки з дитиною, яка вимушена жити в інтернаті. Такий інститут популярний на Заході, проте в Україні лише впроваджується. За словами Уповноваженого президента з прав дитини Миколи Кулеби, серед нас вже є тисяча наставників. Проект існував вже 10 років, але ми про нього мало знали: весь цей час для діток готував наставників проект "Одна надія". Держава приступила до нормативного врегулювання статусу "наставників" лише у 2017 році, а остаточно запустився процес лише у 2019 році.
Наставництво згідно постанови Кабміну здійснюється над дитиною, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей. Для того, щоб стати наставником для дитини треба пройти спеціальне навчання, яке відбувається у Центрі соціальних служб за місцем проживання. Під час навчання сам наставник здебільшого розуміє, чи може він виконувати цю добровільну місію, а також психологи та педагоги, що здійснюватимуть навчання, побачать, чи має людина здібність та хист до цього. Те, хто може бути наставником, так само визначено постановою Кабміну. Важливіше перерахувати, хто не може стати наставником. Наставником не стане людина з осудністю, людина з хворобами. Головне пройти тренінгову програму, яка розкаже особливість роботи з дітьми, які проживають в інтернатній службі.
Усиновлення: три пекла довідок заради щастя дитини
Фото: rodyna.org.ua
Наступним кроком, якщо не виходить покращити умови життя сім'ї, або дитина втрачає батьків, стає усиновлення. Таких дітей повинно стати більше, щоб не віддавати їх інтернати. Існують легенди, що всиновити дитину в Україні – марудна, складна та поросла бюрократичними перепонами справа.
В Україні можна всиновити дитину-сироту, або дитину, позбавлену батьківського піклування від 2 місяців до 18 років. У Службі у справах сімей та дітей в ОДА, також Київському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проводять курси психолог для дітей та майбутніх опікунів, батьків-вихователів та прийомних батьків. Також Кабмін затверджує правила існування прийомної сім'ї. З усім процесом та кількістю документів можна ознайомитись за посиланнями, також переглянути Сімейний кодекс, або звернутись до юриста за професійною порадою.
Варто відзначити, що є сервіс з пошуку дитини від БФ «Зміни одне життя — Україна», на якому є відеоанкети діток.
Інтернати президент Володимир Зеленський назвав метафорично державними цеглинами та обіцяє їх замінити.
Що пропонує покращити президент:
- суди розглядатимуть справи щодо усиновлення, надання батькам опіки, права на піклування, над дитини у менші процесуальні строки
- якщо у сім'ї виховується дитина-сирота, то цій сім'ї надається пріоритетне право на усиновлення цієї дитини.
