Коли ми чуємо про інвалідність, то часто починаємо відчувати жаль, співчуття або печаль. Але люди з інвалідністю потребують не цього. Поки світ дискутує про обмеження соцмереж для підлітків, в Україні вони стають інструментом соціалізації, професійного старту та голосом підлітків і молоді з інвалідністю. У матеріалі розповідаємо, як працює Хаб Інклюзивного ТікТоку (ХІТ) та як українська молодь перетворює смартфони на інструменти боротьби зі стереотипами.
У чому проблема?
Українські підлітки з інвалідністю майже не мають голосу в соцмережах
Українські підлітки з інвалідністю щодня стикаються з бар'єрами не лише у фізичному середовищі чи доступі до освіти, а й у публічному просторі. У соцмережах вони майже не мають свого голосу. Їх рідко сприймають як авторів чи лідерів думок, а їхні історії часто подають через призму співчуття та допомоги.
Яке рішення?
Курс онлайн-блогерства, який пропагує рівність
А втім, молодь з інвалідністю — це особистості із власними інтересами, досвідом і позицією. Для них цифрові платформи можуть стати простором можливостей, якщо є доступ до знань, інструментів і підтримки. Саме на це робить ставку проєкт ХІТ — Хаб Інклюзивного ТікТоку — тримісячний курс онлайн-блогерства для підлітків з інвалідністю, який пропагує рівність та доступ до різних освітніх можливостей в офлайн- та онлайн-середовищах.
А ще ХІТ показує підлітків як драйвових, талановитих та іноді навіть зухвалих творців, руйнуючи стереотип про "об'єкт жалю".
Як це працює?
Що таке Хаб Інклюзивного ТікТоку і навіщо він з'явився
Учасники ХІТа під час першого знайомства. Фото з архіву проєкту
Ідея ХІТа стала продовженням кампанії "Діти як діти". Її мета — змінити соціальні норми у ставленні до дітей з інвалідністю та зробити їх видимими в українському суспільстві.
У команді вирішили: для цього важливо дати підліткам інструменти й підтримку, щоб вони могли говорити про себе самі. Йдеться про онлайн простір, де підлітки могли б навчатися у популярних блогерів і блогерок, які розуміють виклики цієї сфери і можуть ділитися не теорією, а власним досвідом.
Так з'явився ХІТ — освітня спільнота для дітей та молоді 14–18 років з інвалідністю, які хочуть навчитися створювати контент і вести блог.
Вже другий сезон ХІТа реалізують у межах кампанії ЮНІСЕФ "Діти як діти" за підтримки Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'ї Герасимчук у партнерстві з ГО "Відчуй", Ощадбанком і 1+1 media school.
Чому саме TikTok і онлайн
Учасник проєкту працює зі своїм блогом. Фото з архіву проєкту
75% респондентів дослідження про сприйняття людей з інвалідністю зізналися, що їм складно першими підійти до такої людини — через невпевненість і страх сказати щось не так. 71% зазначають, що відчувають співчуття, коли бачать людину з інвалідністю, а 34% — сум або печаль. А половина українців рідко або майже ніколи не взаємодіє із людьми з інвалідністю в повсякденні.
"В онлайні ситуація схожа — ми майже не бачимо там життя людей з порушеннями зору чи слуху, з РАС, ДЦП, синдромом Дауна чи іншими формами інвалідності. Хто знає, як незряча дівчина тестує б'юті-лайфхаки чи як людина з РАС робить огляд на популярні меми? Коли такого контенту бракує, чимало аспектів реального життя людей з інвалідністю просто залишаються поза увагою суспільства", — кажуть у проєкті.
Творці ініціативи ХІТ зауважують: якщо соцмережі — це простір, де молодь зараз проводить багато часу (а через повномасштабну війну, вимушені переїзди, тривоги та дистанційне навчання онлайн-простір став для підлітків одним із ключових каналів самовираження, комунікації та взаємодії), то інклюзія має бути присутньою і там.
Окрім того, частина учасників ХІТа навчається дистанційно або за індивідуальною формою, не відвідуючи школу щодня, тому цифрове середовище для багатьох уже не доповнення до реальності, а її повноцінна частина — місце, де можна підтримувати контакт із ровесниками, знаходити однодумців і розповідати про себе.
Тож у команді ХІТа вирішили не відмежовувати дітей від цифрового простору, а натомість допомогти їм почуватися в ньому впевненіше й безпечніше. До того ж, ХІТ орієнтований на підлітків від 14 років. Це вік, у якому користування соціальними мережами вже не суперечить правилам більшості платформ.
"Ми не можемо прибрати інтернет із життя дітей і молоді. Це місце, де вони спілкуються, навчаються, дружать і проявляють себе. Особливо зараз, коли війна змінила звичні формати життя. Для багатьох дітей з інвалідністю онлайн-простір взагалі є одним з ключових способів бути в контакті один з одним та зі світом", — пояснюють організатори.
Учасник ХІТа з менторкою. Фото з архіву проєкту
Від технічної бази до безпеки в мережі
Те, що проєкт справді потрібен, стало зрозуміло ще на етапі відбору учасників/-иць. Заявки на участь у проєкті надходили від підлітків з інвалідністю з різних куточків України. У проєкті зізнаються, що інтерес до ХІТа відразу був значно більшим, ніж кількість місць.
У заявках підлітки найчастіше писали про бажання стати більш відкритими й упевненими, знайти нових друзів, навчитися краще презентувати себе. Частина з них прямо говорила про потребу бути почутими — привернути увагу до таких дітей, як вони, розповісти про свій досвід і змінити уявлення про інвалідність.
За два сезони організатори отримали понад 300 заявок. У першому потоці курсу участь взяли 25 учасників, у другому фіналістів було 20.
Сама ж програма навчань поєднувала офлайн- та онлайн-формати. Спочатку учасники знайомилися наживо, а далі працювали у невеликих групах із ментором-блогером/кою і координатором/кою. Щоб показати, що блогінг може бути різним і розвиватися в різних напрямках, як менторів організатори свідомо залучали людей із різними стилями роботи — від соціального та освітнього контенту до розважального й музичного. Так, серед менторів проєкту: відомий відеоблогер, засновник та головний редактор медіа "Ікла" Рома Геній, українська акторка Марина Сердешнюк, популярна інстаграм-блогерка Алевтина Черкашина (Diva Olivka), український співак Назар Туманник (Tumazar).
Основний освітній блок програми тривав чотири місяці. А навчання будувалося у двох напрямках — технічні навички та особистісний розвиток.
Опановуючи Hard skills — технічну базу блогера, учасники та учасниці вчилися:
- знімати відео на телефон і вибудовувати кадр;
- працювати зі світлом і звуком;
- монтувати ролики;
- додавати субтитри, анімацію, візуальні елементи;
- підбирати музику;
- створювати контент-план;
- аналізувати перегляди та реакції аудиторії.
Не менш важливою частиною програми була й робота з комунікацією, самопрезентацією, впевненістю та безпекою (Soft skills). Тут говорили про те:
- як розповідати про себе і свій досвід без сорому;
- як будувати діалог із підписниками;
- як реагувати на хейт і відрізняти конструктивну критику від провокацій;
- як фільтрувати інформацію в стрічці;
- як захищати особисті дані.
Водночас у межах курсу окрему увагу приділили тому, як самі блогери можуть впливати на середовище соцмереж. Що разом із видимістю, аудиторією та впливом завжди приходить відповідальність — за слова, за сенси, за те, який приклад подається іншим.
Видимість починається з поваги
Денис, учасник ХІТа. Фото з архіву проєкту
Навчання адаптували під різні потреби учасників та учасниць. До цього команда готувалася ще на етапі проєктування програми. А крім того, щоб враховувати реальний досвід кожної дитини — особливості комунікації, темп сприйняття інформації, комфортний формат взаємодії — ментори й координатори проходили тренінги з коректної взаємодії з людьми з інвалідністю.
"Для нас було принципово, щоб це не був просто курс для дітей з інвалідністю, а справді безпечний і уважний до їхніх потреб простір. Видимість починається з поваги. А повага — це те, що ти адаптуєш середовище під дитину, а не навпаки. І важливо, що адаптація в цьому випадку не є формально однаковою для всіх — вона відштовхується від реальних потреб конкретної групи дітей", — наголошує радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук.
Навчання в проєкті організували так, щоб кожен учасник і учасниця отримували достатньо уваги й підтримки:
- підлітки працювали у невеликих групах по 4–5 осіб — це дозволяло менторам краще бачити прогрес і швидше реагувати на запити;
- лекції тривали до години з паузами на запитання та обговорення. Інформацію подавали невеликими блоками, щоб уникати перевантаження;
- окрім ментора-блогера, у кожної групи був координатор — людина, яка допомагала з організаційними питаннями, нагадувала про дедлайни й залишалася на зв'язку, якщо виникали труднощі;
- окрему увагу приділили доступності. Під час лекцій візуальні матеріали обов'язково проговорювали словами, щоб учасники з порушенням зору могли повноцінно залишатися у контексті. Для підлітків з порушеннями слуху забезпечували переклад жестовою мовою. А всі матеріали зберігали у записі — щоб їх можна було переглянути повторно у зручний час.
Також для учасників створили спеціальний планер із порадами для роботи над контентом — із нумерацією шрифтом Брайля та аудіогідом для навігації.
Процес створення контенту. Фото з архіву проєкту
Навчання вимагало стабільного зв'язку, заряджених пристроїв і хоча б мінімального освітлення для зйомок. Водночас другий сезон припав на зиму 2025 року, з відключеннями електрики, нестабільним інтернетом і частими повітряними тривогами. Для багатьох учасників це стало щоденним фоном. Щоб зменшити ризики, перед стартом підлітки отримали павербанки, лампи та інші необхідні гаджети. Батьки допомагали облаштовувати простір для зйомок удома й підтримували дітей у дотриманні дедлайнів. Паралельно підліткам було потрібно встигати опановувати й шкільну програму.
Учасники зізнаються: це було непросто, але це дало відчуття відповідальності та дорослості — потрібно було планувати час і ресурси.
А це точно спрацювало?
З'явилася впевненість і друзі
Учасники ХІТа під час випускного. Фото з архіву проєкту
За час другого сезону учасники створили понад 580 відео, які разом зібрали більш ніж 2 мільйони переглядів. Одне з відео набрало понад 360 тисяч охоплень, а одна з учасниць опублікувала 140 роликів за сезон — це найбільший показник за два роки проєкту.
Але цифри — лише частина результату. Головне, що учасники говорили про зміни, які вплинули на їхню самооцінку, внутрішній стан. Діти стали впевненішими, відкритішими, навчилися говорити про себе без сорому. Багато хто вперше відчув підтримку спільноти — не лише онлайн, а й усередині групи. Хтось знайшов нових друзів, почав активніше спілкуватися поза заняттями. Дехто розповідає, що в їхніх містах і школах їх почали впізнавати та підтримувати однокласники.
За словами організаторів, на старті багато хто був невпевненим перед камерою. Та наприкінці сезону вони стали авторами, які впевнено тримаються в кадрі, регулярно публікують контент і вміють взаємодіяти з аудиторією. Підліткам з інвалідністю ХІТ запропонував дуже важливе рішення: не говорити про інклюзію абстрактно, а на своїх умовах створювати простір, де вони стають видимими, впевненими та впливовими.
Для Владислава з Хмельницького, який має синдром Дауна і захоплюється бальними танцями, блог — це можливість говорити про свої інтереси публічно. Для Богдана з Києва, підлітка з аутизмом, — шанс навчитися монтувати мультики та масштабувати свій Telegram-канал з аудіоказками.
Для Марії, студентки Національного університету "Львівська політехніка", яка має порушення зору, блогінг став інструментом професійного розвитку й самопрезентації — дівчина працює гідом у "Музеї в темряві", займається спортом і вокалом. У своєму блозі вона показує, як незрячі люди стріляють із лука, складають пазли або чому використовують слово "бачити". Тобто її блог — це й спосіб показати повсякденність незрячих людей.
Максим, учасник ХІТа, з близькими під час випускного. Фото з архіву проєкту
15-річний Максим — підліток з РАС. Він долучився до ХІТа сам, бо хотів розібратися з TikTok і зробити свій контент професійнішим. До проєкту хлопець уже мав програму "Інтерсвіт". Там він розповідає про життя людей з РАС і поєднання нейротипового та нейровідмінного досвіду.
"Я хочу показати, що це такі ж самі люди, як і всі на планеті. І щоб це перестали сприймати як хворобу чи вирок", — говорить підліток.
Після навчання хлопець відзначив, що став упевненішим — і в технічній частині, і в реакції на негатив. "Якщо це об'єктивна критика — відповідаю. Якщо просто образи — сенсу реагувати немає", — пояснює він.
Найціннішими для себе Максим вважає відео, у яких пояснює досвід аутизму через історії інших людей: "Коли мене слухають і розуміють, я відчуваю, що корисний для суспільства. Це для мене дуже важливо".
Лідія, учасниця ХІТа. Фото з архіву проєкту
15-річна киянка Ліда також прийшла на ХІТ із мрією розвивати свій творчий блог. Вона малює, вигадує персонажів, захоплюється музикою і хоче, щоб про її роботи дізналися інші.
"Я дуже мрію розповісти людям про свою творчість, щоб вся Україна знала про це", — написала Лідія у заявці до проєкту.
Перед стартом вона хвилювалася, чи підійде на проєкт і чи зможе навчитися робити відео професійно, і "навіть не вірила, що зможе це робити так добре".
Та за кілька місяців Ліда освоїла монтаж, навчилася працювати зі світлом і ракурсами, а її блог став впізнаванішим. У відео вона показує свої малюнки й процес їх створення — бо саме так може найкраще розповісти про себе. Ліда хоче, щоб через її блог люди бачили не обмеження, а талант і щирість. І щоб більше ніхто не боявся бути собою.
Але найбільша зміна не тільки в цьому.
"До ХІТа в мене не було друзів. А коли я прийшла — вони з'явилися. Я відчула, що я не одна", — поділилася дівчина.
Поліна та Діана, учасниці ХІТа. Фото з архіву проєкту
Серед учасниць ХІТа і 15-річна Поліна із Дніпра. Дівчина має порушення слуху, популяризує пісні жестовою мовою та розвінчує міфи про слабочуючих людей. Одне з її найпопулярніших відео, виконання пісні "Смарагдове небо" жестовою мовою, набрало понад 55 тисяч переглядів до Дня людей з інвалідністю.
Такі відео не лише збирають перегляди, а й поступово змінюють ставлення до людей з інвалідністю.
Чи матиме ХІТ продовження?
Підлітки з менторами. Фото з архіву проєкту
У команді проєкту кажуть, що зараз неможливо передбачити, хто з учасників пов'яже своє майбутнє з блогінгом професійно. Втім, уже зараз очевидно: цей досвід зміцнює самооцінку, впевненість і відчуття власної видимості. А ці риси важливі далеко за межами соцмереж — у школі, спілкуванні, подальшому навчанні та в будь-якій професії, яку вони оберуть.
Зараз команда працює над тим, у якому форматі продовжуватиметься ХІТ: "мета — щоб ще більше підлітків могли отримати доступ до навчання й простору для самовираження".
Ще більше корисних рішень!
Інклюзія в житті та мережі: як спілкуватися з людьми з інвалідністю
- Довідник безбар'єрності нагадує: слова формують ставлення, тому завжди ставте людину на перше місце (наприклад, "людина з інвалідністю", а не "інвалід").
- Уникайте жалю, героїзації чи прикрашальних метафор, говоріть прямо та з повагою до особистості, а діагнози та клінічні терміни використовуйте лише в потрібному контексті там, де вони справді необхідні.
- Якщо ви не впевнені у термінології, поставте себе на місце цієї людини або просто запитайте, як їй комфортніше, — таке уточнення є ознакою тактовності, а не помилкою.
Як можна зробити свій контент в соцмережах доступним уже сьогодні
Поради від ХІТа:
- Додавайте синхронний текст (субтитри) до відео. Це допомагає не лише людям із порушенням слуху, а й кожному, хто дивиться на вас у метро чи в тиші.
- Використовуйте альтернативний текст (Alt-text). Це короткий опис того, що відбувається на фото, який можна увімкнути в налаштуваннях соцмереж. Спеціальні програми озвучать цей опис незрячим користувачам, дозволяючи їм бути частиною вашої аудиторії.
- Пишіть хештеги правильно, з великої літери, наприклад: #БезБар_єрів замість #безбарєрів. Так, програми-скрінрідери зможуть розрізнити кожне слово, а не перетворюватимуть ваш хештег на незрозумілий набір літер.
- Якщо ви додаєте текст на картинку, переконайтеся, що він чіткий і не зливається з фоном.
- Замість абстрактних "тисніть тут" чи "далі" робіть описові посилання, тобто чітко пишіть, куди веде лінк. Це допомагає користувачам скрінрідерів швидше орієнтуватися.
