“Створюємо спільноту, де місце є кожному”: як на Одещині працює театр “Толерантність”

У чому проблема?

В Україні тисячі людей з ментальною інвалідністю. У кожного з них однакові проблеми: вони не можуть влаштуватися на роботу, їм складно соціалізуватися та знаходити друзів. Людей з ментальною інвалідністю в українському суспільстві нерідко сприймають як немовлят. Але їм також, як і всім іншим дорослим, є що сказати світові.

Яке рішення?

Два роки тому за підтримки Ліги Єврейського Волонтерства ГО "Особлива молодь" започаткувала в Одесі проєкт Театр "Толерантність". Засновниця громадської організації — Анжела Надєжда, мама хлопця з ментальною інвалідністю. Одна з цілей унікальної ініціативи — створити простір, де підлітки та дорослі з ментальною інвалідністю зможуть реалізуватися й виразити свої думки та почуття за допомогою театрального мистецтва.

Як це працює?

Інклюзивний театр "Толерантність" — це проєкт, подібних якому немає на Одещині. Він поєднує молодь з особливими потребами, їхніх батьків, волонтерів та небайдужих творчих людей.

"Ідея створення театру виникла на початку повномасштабної війни, після усвідомлення та прийняття, що це вже сталося і треба якось далі жити та боротися у своїй країні. Нам треба було зустрічатися, спілкуватися, підтримувати одне одного, гуртуватися в цю важку годину. В процесі обговорень виникло рішення спробувати свої сили в театральному мистецтві", — розповідають у ГО "Фонд Особлива молодь України".

Реалізувати задум допомогла Ліга єврейського волонтерства. Співпраця з Єврейським культурним центром "Beit-Grand" почалася з проведення майстер-класів для молоді з ментальною інвалідністю. Але в дуже короткий час обидві сторони зрозуміли, свобода у самовираженні здатна змінювати не лише самих молодих людей, а й ставлення до них у суспільстві. Так народився спільний проєкт — інклюзивний театр "Толерантність".

Перед собою ініціатори інклюзивного театру поставили такі цілі:

• Сприяння інклюзивності. Театр прагне зробити мистецтво доступним всім, незалежно від фізичних чи психологічних особливостей. Це підтримує ідею рівноправності та інклюзії у суспільстві.
• Просвітництво та розуміння. Вистави та заходи, які проводять в театрі, порушують питання толерантності, різноманітності та поваги до відмінностей. Так театр бореться з упередженнями в суспільстві.
• Творчість та самореалізація. Для молоді з ментальною інвалідністю театр надає можливість виразити себе, розвивати свій творчий потенціал та досягати особистих успіхів. Робота інклюзивного театру ґрунтується на ідеї, що кожна людина має право на доступ до мистецтва та культурних заходів. 

Але головна мета інклюзивного театру — це створення безбар'єрного середовища, де кожна людина може виявити свої таланти та зробити свій внесок у виробництво спектаклів. В театрі не зосереджуються на інвалідності чи відмінностях, натомість — на таланті та потенціалі кожного актора.

Ініціатори проєкту вирішили — в новоствореному театрі буде багато музики та танців. Учасники театру "Толерантність" танцюють попурі з грецьких, єврейських, українських танців, вальсу та танго. Але найголовніше — у репертуарі театру три повноцінні вистави. І все це менше ніж за два роки!

"Перша наша постановка називається «Толерантність». Вона про вічне, про боротьбу добра зі злом та невіглаством. Більшість наших хлопців та дівчат погано розмовляє, тому ми вирішили, що свої почуття і сенс постановки вони будуть доносити до глядача за допомогою рухів, танцю та міміки", — ділиться Евеліна Титаренко, членкиня правління ГО "Фонд Особлива молодь  України" та волонтерка театру "Толерантність". Син Евеліни, 22-річний Анатолій, має ментальну інвалідність і також бере участь у постановках інклюзивного театру.

Вперше виставу "Толерантність" глядачі змогли побачити наприкінці 2022 року на великій сцені Єврейського культурного центру "Beit-Grand". На майданчиках останнього, до слова, учасники театру і репетирували вистави.

"Ми виступали перед дітьми з інвалідністю, сім'ями переселенців, людьми похилого віку тощо. Були дуже тепло та душевно прийняті нашими глядачами. Це ще більше нас надихнуло та мотивувало", — згадує Евеліна Титаренко.

Після першого виступу з театром почав співпрацювати професійний хореограф Григоріс Хнаракіс. Вже під його керівництвом поставили вистави "Шлях Надії" та "Нескорена". "Шлях Надії" — це драматична музикальна постановка про боротьбу єврейського народу за своє існування. "Нескорена", прем'єра якої відбулася у липні 2023 — щира та зворушлива розповідь без слів про історію, культуру та обрядовість України. Цю постановку високо оцінили не лише глядачі, а й журі конкурсів, на які подавався театр.

В організації кажуть, мета таких виступів — не просто розважити людей, а й пролити світло на важливі соціальні та емоційні питання, з якими стикаються діти з особливими потребами. За допомогою мистецтва та театральних виразів, інклюзивний театр порушує такі теми, як недискримінація, порозуміння, дружба та співпраця.

За спостереженнями Анжели Надєжди, користь інклюзивного театру відчувається як для самих акторів, так і для людей у глядацькій залі. Для акторів це можливість розвиватися, виявляти свої таланти та почуватися учасниками суспільства. Вони отримують підтримку та визнання за свої досягнення, що сприяє підвищенню самооцінки та впевненості у собі. Для глядачів відвідування інклюзивного театру є нагодою поринути у світ різноманітних талантів та історій. Вони можуть переглянути свої уявлення про те, що вважається "нормою" або "недоліком", а також усвідомити важливість інклюзії та рівноправності у суспільстві.

Зараз у театрі зайнято 15 молодих людей з ментальною інвалідністю від 12 до 35 років, один хореограф та четверо батьків-волонтерів, які займаються з молоддю та беруть участь у спектаклях. Під керівництвом хореографа-волонтера Григоріса Хнаракіса інклюзивний театр репетирує двічі на тиждень. І як кажуть самі учасники театру, кожна репетиція колективу — це маленьке свято.

"Ми сміємось, жартуємо, і дозволяємо нашій креативності розгулятися. Інклюзивний театр — це місце, де немає місця для стиснення чи упередженості. У нас є тільки одне правило: «Будь собою!». Ми не просто граємо у театрі — ми будуємо мости дружби та створюємо спільноту, де кожному є місце", — говорить Анжела Надєжда. — "Крім того, наш театр — живий доказ того, що інклюзія може бути веселою, надихаючою та святковою!"

За її словами, учасники проєкту разом створюють простір, де кожен має право на власне диво сцени, і кожна історія заслуговує бути почутою. Регулярні зустрічі допомагають людям з різними можливостями зближуватися, обмінюватися досвідом та відкривати нові аспекти такого спілкування. А молодих людей з ментальною інвалідністю навчають відповідальності та самозарадності.

"Мого сина, як актора з особливими потребами, системні репетиції дуже дисциплінують. Він знає, що якщо не прийде на репетицію, то підведе весь колектив, тому пропуски у нас лише з поважної причини. А ще я помітила таку особливість у поведінці хлопців на репетиціях та на сцені, як вони змінюються та перевтілюються. На репетиціях вони можуть собі дозволити лінуватися, сміятися, відмовлятися щось робити, а коли вони на сцені і виступають, кожен із них максимально зібраний, зосереджений на своїй ролі, відчуває відповідальність: вони налаштовані на успіх", — додає Евеліна Титаренко.

А це точно працює?

Психологи стверджують, для молоді з ментальною інвалідністю рух, танці — важливий засіб самовираження та соціалізації. Танці також покращують психологічний стан, зменшують рівень стресу та депресії. Крім того, заняття танцями разом з батьками можуть бути чудовим способом зміцнення сімейних зв'язків. Це дозволяє батькам проводити більше часу зі своїми дітьми та підтримувати їх у їхньому розвитку.

"Розвиток проєктів щодо інклюзивної освіти в Україні та безбар'єрності у нашому суспільстві сприяють росту емпатії та толерантного ставлення до людей з будь-якими особливостями розвитку. Вони допомагають дітям та молоді з особливостями розвитку почуватися впевненіше у суспільстві, сприяють налагодженню комунікації і адаптації їх до соціуму. А також, безперечно, сприяють підвищенню суспільної свідомості щодо таких понять як інклюзія, особливість, нейровідмінність і нарешті усвідомлена толерантність. Це про втілення принципу «Всі ми різні, але всі ми рівні!», а не просто повторення слова «толерантність» без розуміння його значення", — коментує спеціальна психологиня Юлія Скріпніченко.

Фахівчиня додає, соціальні історії та ролі, "прожиті" акторами з ментальною інвалідністю на сцені, дають змогу перенести (за принципом аналогії) або виробити особисті патерни поведінки для взаємодії з реальними життєвими ситуаціями. Вони допомагають відчувати соціальні контексти, почуття та емоційні реакції стосовно себе і щодо інших людей. Підтримка таких проєктів сприяє адаптації, налагодженню взаємодії, комунікації та загальному об'єднанню суспільства в цілому.

Найголовніший результат роботи театру — це те, що він допоміг учасникам розкритися, каже Анжела Надєжда.

"Так, наша Олександра Міщенко, крім театру, відвідує народний ансамбль грецького танцю, з ансамблем вона вже кілька разів була у Греції на фестивалях. Нікіта Почтарюк дуже любить фотографувати. Його Фотографія увійшла до каталогу найстарішої фотовиставки в Україні «Погляд». Женя Салій як волонтер проводить разом із батьками заняття каністерапією. Толік Титаренко разом із Нікітою самостійно проводять майстер-класи для друзів", — розповідає жінка.

"Ми прагнемо створення суспільства, де кожна людина, включаючи молодь з ментальною інвалідністю, має можливість виявити свої таланти, доброту та безліч інших якостей, які становлять унікальність кожної особистості. Наша головна мета — не просто надати нашим дітям з ментальними особливостями платформу для самореалізації, а й демонструвати суспільству їхній потенціал та цінність. Ми закликаємо українців відкрити очі на унікальні здібності кожної людини і разом будувати краще, включне та толерантне майбутнє для всіх", — резюмує засновниця Анжела Надєжда.