Поважати гідність: три історії про ініціативних українців

Ірина Матвіїшин

Анастасія Алєксієнко

Повага до гідності є однією із базових європейських цінностей ЄС. В Україні чимало людей, які власним прикладом та завзяттям доводять – це не порожній вислів, а рушій позитивних змін у регіонах та спільнотах. Чи це допомога ветеранам, чи створення продовольчого банку — історії українців демонструють, що повага до людської гідності має цілком практичне значення.

Ветеранка Сонцеслава: відновитися, допомагаючи іншим

Олена Сонцеслава — ветеранка АТО, яка сьогодні допомагає своїм побратимам та посестрам адаптуватися у шпиталі поблизу Києва. 

З початку війни Олена служила 5 років на сході України, зокрема працювала санітаркою-стрільцем у стратегічному пункті біля Дебальцевого. Без спеціальної медичної освіти чи відповідного досвіду вона рятувала поранених у найгарячіших точках війни. Повернувшись додому, Олена переживала нелегкий період адаптації. Щоби нормалізувати свій психічний стан, вона, зрештою, була змушена звернутися за допомогою до лікарів. Так опинилася у госпіталі ветеранів війни «Лісова поляна» під Києвом. Наприкінці лікування Олені запропонували роботу — допомагати іншим ветеранам у реабілітації. Неочікувано це і дало жінці надію на повернення до нормального життя. Сьогодні вона допомагає ветеранам адаптуватися до повсякдення через відновлення та облаштування простору шпиталю. 

«Я відчуваю, що це їм потрібно в першу чергу. Щоб їх чули, щоб вони могли розповідати ці історії, які переживали. Мабуть вони відчувають, що я своя, тому мені все це розповідають. Я із задоволенням слухаю, бо мені цікаво»,  — говорить ветеранка Олена Сонцеслава.

У шпиталі вони упорядкували стару бібліотеку та облаштували майстерню для рукоділля. Серед інших занять – прибирання території, ремонт старої теплиці, організація заходів для ветеранів. За словами Олени, вона не будує планів на майбутнє і все ще не готова повертатися на схід. Утім, у разі загострення активних бойових дій з боку Росії, Олена готова повернутися на фронт.

Як студент розвиває спільноти й допомагає біженцям з Білорусі

Допомога біженцям з Білорусі стала одним із ключових проявів солідарності українців і жестом поваги до людської гідності. Білоруси вже більше року борються за свободу своєї держави, зазнаючи репресій та переслідувань. Чимало з тих, хто тікає від деспотичного режиму Лукашенка, знаходять прихисток в Україні.

Георгій Діхтяренко — один із тих, хто організував колівінги для білорусів. Студент та співзасновник вільного простору "Vilnyy", який створив вже 24 колівінги – спільні помешкання – для активної молоді по Києву, відгукнувся на запит "Free Belarus Center". Це було одним із рішень проблеми тимчасового житла для політичних біженців від режиму Лукашенка.

У великій квартирі може одночасно проживати більше 15 людей. Тут протягом трьох тижнів безкоштовного перебування вони мають змогу знайти житло та влаштуватися на роботу. "Важливим принципом колівінгу є те, що обов'язково має бути спільний простір, де люди могли би спілкуватися, збиратися, пити чай. Бо немає в тому сенсу, якщо всі будуть просто жити по кімнатах",- розповідає Георгій. Він певен: колівінг — це не бюджетний варіант, а філософія життя. 

Його останній проєкт –  резиденція спільнот "Рухомість". Це занедбана дача, яку Георгій отримав у обмін на обіцянку привести територію до ладу. Тепер тут може поселитися кожен, хто хоче з користю відпочити від міста. Серед тимчасових мешканців, які допомагають навести лад у будинку та навколо, були і білоруси.

«Резиденція спільнот має місію гуртувати. Тут має бути безпечна зона, де люди можуть пізнавати один одного у волонтерстві – і так рухатись», — зазначає Георгій Діхтяренко. Попри те, що колівінги є неприбутковою діяльністю, у Георгія та інших людей є зарплатний фонд, який довзоляє розвивати проєкт.

Сьогодні  близько 170 студентів та активних людей творять спільноти, де співмешканці допомагають один одному розвиватися й рухатися вперед.

Годувати бідних: перші продуктові банки у Львові та Києві

Волонтерська ініціатива «Тарілка» робить подвійну справу: забезпечує продуктами тих, хто потребує, і зменшує кількість харчових відходів. 

У 2019 році німецько-український підприємець Ростислав Косюра, керівниця «Пласту» у Львові Анастасія Слюсаренко, журналістка Олеся Яремчук та ветеран АТО Іван Павліш заснували перший в Україні продовольчий банк «Тарілка». 

Продовольчий банк є своєрідним магазином, де відвідувачі можуть  безкоштовно отримати продукти, Всі, хто хоче зробити свій внесок у розвиток та роботу продовольчих банків, може фінансово подякувати за їжу, Сьогодні фудбанки фактично функціонують завдяки активній та щоденній роботі волонтерів. За тиждень такий банк видає близько 130 продуктових наборів, а у загальній базі відвідувачів вже зареєстровано понад 700 людей.

«Небайдужі мешканці Львова та локальні підприємці допомогли зробити все, аби  альтруїстична та волонтерська ініціатива отримала право на життя та надавала доступ до якісної їжі всім, кому це потрібно. Наразі функціонують продовольчі банки у Львові та Києві, однак над відкриттям таких банків працюють також ініціатори в інших містах України», — розповідає Іван Павліш, керівник проєкту. 

Повага до людської гідності є однією з найголовніших європейських  цінностей,  Цей принцип допомагає розуміти власну самодостатність та потенціал, який можна скерувати на допомогу іншим та якісно змінювати життя в країні.