Війна, мир та стимули: як закони економіки визначають наші життя навіть зараз

Про проєкт

Те, що економічні знання потрібні лише економістам, — один з найбільших міфів сучасності. Усі ми живемо у світі обмежених ресурсів, через що постійно доводиться робити вибір. Працювати і волонтерити в тилу чи піти добровольцем на фронт, зробити домашнє завдання чи пограти у League of Legends, піти навчатися на програміста чи втілити мрію про власний гурт, залишатися на надійній роботі чи запустити власний стартап, вкласти гроші у Bitcoin чи спортивні колекційні картки, знімати TikTok відео чи підтягнути англійську мову? У таких ситуаціях економічне мислення допоможе вам зробити виважений вибір. Тож давайте мислити економічно разом!*

* Проєкт реалізується в рамках співпраці з міжнародною освітньою ініціативою Economic Fundamentals Initiative за підтримки Atlas Network. Матеріали підготовлено на основі посібника "Економіка здорового глузду" (https://www.econfun.org/uk).

Стимули у повсякденному житті — які вони? 

До ранку 24 лютого Ви прокидалися вранці і йшли на роботу (або ж в іншу кімнату, якщо працювали на дистанційці), щоб заробляти гроші. Ходили в спортзал, щоб бути в хорошій фізичній формі (або ж допекти колишній/колишньому). Збільшували кишенькові гроші дітям за хороші оцінки. Купували рис "Жменька", коли "Bosto" дуже подорожчав. Після 24 лютого частина з нас живе у режимі "вижити", а інша — "захистити".

В усіх цих ситуаціях ви дієте під впливом певних стимулів. Ваші дії — це раціональна реакція на них.

До чого тут економіка?

Один із базових постулатів економіки говорить, що стимули передбачуваним чином впливають на поведінку людини. І це стосується будь-якої нашої діяльності.

Якщо якийсь товар чи послуга дорожчає, ймовірність того, що ви продовжуватимете його купувати, знижується. І навпаки, якщо вигода від певного вибору зростає, то підвищується і ймовірність того, що ви оберете саме його. 

Обираючи місце для евакуації сім'ї, ви скоріш за все не будете розглядати схід та південь країни. Запізнюючись на зустріч, ви з меншою ймовірністю знайдете час для того, щоб приготувати собі каву і переглянути новини. Однак якщо у вас знайдеться вільних 15 хвилин, тоді чому б ні? Ви з більшою ймовірністю піднімете з тротуару монету в 1 гривню, ніж 10 копійок, а учні та студенти будуть уважнішими під час занять, якщо знатимуть, що цю тему буде винесено на контрольну чи екзамен.

Якщо придивитися до того, як працює ринок, ви побачите, як набір правил створює умови, за яких особисті стимули мотивують соціальну співпрацю. Звучить складно, але насправді цей механізм простий: через ціни, прибутки та збитки він впливає на суб'єктивні бажання людей.

Якщо покупці бажають придбати якогось товару більше, ніж виробники здатні або готові продати, його ціна незабаром підніметься. За зростання ціни продавці охочіше пропонуватимуть цей товар, адже на ньому можна більше заробити, тоді як покупці відтак купуватимуть його менше. Це триватиме допоки обсяги попиту й пропозиції не досягнуть рівноваги, а ціна не стабілізується. І навпаки, якщо продавці не зможуть продати свої товари за поточною ціною, їм доведеться знизити ціну. Знижена ціна стимулюватиме людей купувати більше, але також знеохотить виробників підтримувати наявні обсяги виробництва, адже постачання продукту за новою нижчою ціною є для них менш прибутковим. 

Як це працює деінде?

Такий самий стан справ спостерігаємо і в політичній сфері. За інших рівних умов, виборці підтримають політичних кандидатів і політичний курс, які, на їхню думку, забезпечать їм найбільші особисті вигоди з мінімумом витрат. Саме тому складно собі уявити пенсіонера, який голосуватиме за кандидата, знаючи, що той обіцяє відмовитися від зобов'язань держави з виплати пенсій. 

Стимули — частина людської природи, що спонукає нас до прийняття конкретних рішень. Відповідно, щоб домогтися бажаної поведінки, необхідно визначити правильні стимули. Інакше результат буде зовсім не той, що задумувався. Уявіть, що керівництво заводу винагороджує працівників за тоннаж виробленого листового скла. Як вони реагують на цей стимул? Виготовляють таке товсте скло, що через нього складно щось розгледіти. А якщо винагорода залежить від кількості квадратних метрів — настільки тонке, що воно легко ламається. Іноді, результат може бути навіть протилежний поставленій меті, це так званий «ефект кобри». За часів англійського колоніального правління в Індії, губернатор, у спробі позбутися кобр, яких розвелося занадто багато, призначив нагороду за кожну голову вбитої змії. Спочатку їхня кількість і дійсно зменшилась, поки місцеві жителі не почали їх підпільно розводити для отримання премії. Відтак, коли винагороду скасували, виявилось, що кількість кобр збільшилась.

Або ж актуальний приклад сьогодення. У новинах бачимо повідомлення про те, що російські окупанти здаються в полон, коли розвіюються ілюзії про їхню миротворчу роль у "військовій операції". Повернутися назад вони, за їхніми ж словами, не можуть через загороджувальні загони в тилах, які розстрілюють дезертирів. Відповідно, створюється стимул не так продовжувати воювати, як здатися в полон. Що явно не відповідає задумам їхнього керівництва. 

Зразок правильно підібраного стимулу можна взяти з практики британського уряду з укладання договорів із капітанами суден на перевезення в'язнів до Австралії у 1860-х роках. Рівень виживання в'язнів становив лише 40%, і заклики до капітанів підвищити цей показник з моральних міркувань не спрацював. Тоді економіст Едвін Чедвік порекомендував замість того, щоб сплачувати капітанам за кожного в'язня, який піднявся на борт корабля в Англії, платити за кожного в'язня, який зійшов з корабля в Австралії. Як результат, значно покращилися умови їх утримання, а рівень виживання перевищив 98%.

Відтак, зважайте на те, під впливом яких стимулів дієте ви, і які стимули створюєте людям довкола. 

А щоб ще краще розбиратися в тому, як закони економіки формують наше повсякденне життя, радимо читати книжки! Збиратимемо разом невеличку "книжкову полицю".

• І перша рекомендація до прочитання — "Економіка здорового глузду"