60 кілограмів викидів у повітря від однієї ракети: як російські “Іскандери”, “Точки У” та інші впливають на українське довкілля

З початку повномасштабного вторгнення російська федерація випустила близько п'яти тисяч ракет по містах і селах України. Найчастіше, у повідомленнях Генштабу фігурує інформація про прильоти таких ракет як "Точка У", "Іскандер", "Калібр" чи "Онікс". 

За перший місяць повномасштабного вторгнення найбільше влучань було крилатою ракетою "Калібр" та балістичною ракетою "Іскандер". 183 та 175 влучань відповідно. 

Що собою представляє крилата ракета? Найперше, крилата ракета — безпілотний літальний апарат, який може бути розміщений на стаціонарних та рухомих пунктах управління (наземний, повітряний, морський). Фахівці під крилатими ракетами розуміють примітивні ракети, які зроблені за схемою літака. 

Викиди від бойової частини однієї старої радянської ракети важать стільки ж, як одна доросла людина. Йдеться, наприклад, про балістичну ракету "Точка У". В російському арсеналі це одна з найдешевших ракет, її вартість становить 300 тисяч доларів, а зроблена вона була ще за радянських часів — у 1975 році. Та щоб зрозуміти, який вплив це може мати на природу, треба розібратися з тим, як саме працює ракета і що спричиняє вибух.

Попри різну класифікацію, усі ракети мають схожу будову. Основну ударну силу закладено саме у бойовій частині, що складається із заряду та детонатора. Важливо, що таких бойових частин може бути кілька. Як заряд застосовують вибухову речовину, ядерний, запальний чи хімічний заряди. Та чим вони відрізняються?

• Вибухова речовина — це хімічні сполуки, що під дією зовнішніх сил виділяють велику кількість теплоти. Розрізняють три класи таких речовин: метальні (різного виду порохи), бризантні (вибухають під впливом ініціюючих речовин і характеризуються значною ударною хвилею) та ініціюючі (первинні) вибухові речовини.  
• Ядерний заряд є зброєю масового ураження і характеризується рядом уражальних чинників. Серед них ударна хвиля, світлове випромінювання, електромагнітний імпульс, запальний заряд та, найголовніше, проникна радіація.
• Запальні заряди об'єднують цілу групу речовин, що при горінні утворюють токсичні  сполуки. Виділяють три основні види запальних речовин: напалм (нафтопродукти), металізовані запалювальні суміші та терміт і термітовмісні сполуки.  
• Хімічний заряд бойової частини ракети особливий тим, що містить в собі токсичні речовини нервово-паралітичної чи шкірнонаривної дії. 

У ракетах, випущених російськими військами з 24 лютого, застосовуються вибухові та інші заряди. Оскільки, інформація щодо особливостей будови та складу бойових частин ракет закрита, досить складно оцінити, які саме забруднюючі речовини та в якій кількості потрапляють у природне середовище. Однак, на основі даних щодо ваги бойової частини можна розрахувати обсяги викидів забруднюючих речовин при ініціації найпоширеніших вибухових речовин. 

Для прикладу, розрахуємо можливі обсяги викидів забруднюючих речовин при застосуванні старої радянської ракети "Точка-У". У цій ракеті може застосовуватися як фугасна, так і касетна бойова частини, а отже площа ураження сягає від 3 до 7 гектарів відповідно. 

Коли ракети, артилерійський снаряд чи міна детонує, утворюється цілий ряд хімічних сполук — чадний газ, вуглекислий газ, водяна пара, бурий газ, азот тощо. Крім них також утворюється токсична органіка і починають окислюватися ґрунти та деревина у зоні ураження. У результаті, одна ракета одночасно може забруднювати повітря, ґрунти та навіть ґрунтові води.

Серед нетоксичних викидів від застосування ракети виділення парникових газів — водяної пари та вуглецю. Проте й вони впливають на довкілля, провокуючи зміни у кліматі. І тоді це вже стосується не однієї країни, а всього світу.

Загальна маса викидів у повітря при розриві такої ракети становить приблизно 60 кілограмів. Якщо припустити, що всі випущені ракети росією це "Точка У", то загальний обсяг викидів у повітря становитиме 240 тонн. При цьому, у розрахунок входять лише викиди тільки від самої ракети, без викидів спричинених нею руйнувань та пожеж.  

Крім того, що ракети лишають по собі викиди у повітря, після них лишається багато сміття. Наприклад, вага бойової частини ракети може сягати 960 кілограмів. Наприклад "Калібр" має вагу бойової частини 450 кг, "Іскандер" — 480 кг. А загальна вага ракети варіюється від 1300 до 2300 кілограмів. 

Залишки таких ракет навіть після вибуху можуть лишатися небезпечними. Зберігати їх потрібно на бетоні чи асфальті, аби запобігти потраплянню токсичних речовин у ґрунти й водойми. 

Так само сміттям стають будівельні відходи від зруйнованих ракетою будівель, мостів тощо. Зараз в Україні багато говорять про те, щоб використовувати такі відходи повторно у будівництві там, де це можливо. Проте конкретних кроків у бік цього рішення зараз мало.

Звісно, найбільш очевидним рішенням буде розвал росії та припинення війни. Проте чекати на перемогу й лише потім переходити до екологічних питань — неправильна стратегія. Наша природа важлива все сьогодні. Підрив Каховської ГЕС, руйнування природних заповідників, вирубка лісів окупантами, гуманітарні катастрофи на окупованих територіях і постійні обстріли — все це чинники, вплив яких українці відчуватимуть й через десятки років.

Громадська організація "Екодія" працює за різними напрямками, а під час повномасштабної війни додались нові — післявоєнне "зелене" відновлення та фіксація впливу війни на довкілля в Україні. 

З 24-го лютого працівники та волонтери організації з відкритих джерел збирають інформацію про спричинені росіянами пожежі на нафтобазах, АЗС, сміттєзвалищах, пошкодження об'єктів тепло- та водопостачання (каналізаційні насосні станції, фільтрувальні станції, водогони), пошкодження промислових об'єктів, вплив на морську екосистему тощо. 

На сайті організації ви знайдете інтерактивну мапу, де "Екодія" фіксує випадки потенційної шкоди довкіллю, яку завдають окупанти. Згодом дані з цього моніторингу стануть основою для майбутніх дослідницьких місій, які шукатимуть екологічні рішення для України. 

"Для оцінки втрат довкілля, спричинених війною, необхідно мати дані стосовно стану атмосферного повітря, води та ґрунтів. Наприклад, без автоматизованого моніторингу неможливо сказати, якої якості повітря тут і зараз, а також попередити людей про небезпеку при високих рівнях забруднення. В мирний час дані моніторингу якості повітря необхідні для того, щоб не тільки знати, яким повітрям дихаєш, але і розуміти потенційні джерела забруднення та покращувати якість повітря відповідно", — говорить Марина Ратушна, фахівчиня Екодії.

Тому в місцевих проєктах відновлення необхідно закладати кошти на розбудову автоматизованої мережі системи моніторингу якості повітря.

Висловлюємо окрему подяку волонтерці ГО "Екодія" Юлії Шупик, яка допомогла з підготовкою цього матеріалу.

Матеріали підготовано в рамках Проєкту Посилення громадської мережі EkoNet по захисту клімату і довкілля в Східній Європі та Центральній Азії», який фінансується Хлібом для світу через Austausch e.V.