“Ми не просто місце трагедії, ми хочемо бути місцем українського успіху”: головні рішення з ідеатону Unlock Bucha

"Наша мета зараз у командах напрацювати проєкти, які будуть реалізовані тут — в Бучі, Ірпені, Гостомелі локально, спільними зусиллями місцевих активних мешканців і тих, хто приїхав сьогодні на ідеатон. Часто, коли ми бачимо проблему, але ще не придумали рішення, його можна запозичити — воно десь вже втілене", — розповідає одна з організаторок Михайлина Скорик-Шкарівська.

Організували захід ГО «Інститут сталого розвитку громад» (ISDC) та Prague Civil Society Centre.

Даша фан дер Горст, програмна директорка Events&Exchanges Prague Civil Society Centre, коментує: "Наш Центр прекрасно знає, яким сильним є громадянське суспільство в Україні і як воно вміє надихати людей в інших країнах на боротьбу та працю. Українське громадянське суспільство є прикладом стійкості та незламності. Травма все ще присутня, але люди хочуть жити і потребують життя. Саме тому ми підтримуємо подібні заходи, де можна подивитися в майбутнє та побачити щось позитивне. Думаючи про майбутнє, ми захищаємо сьогодення. Я сподіваюся, наступного разу, коли ми зустрінемося в Бучі, це вже будуть інші часи, і ми будемо думати лише про приємне теперішнє і ще краще майбутнє!"

У чому проблема?

Раніше Буча та Ірпінь були тихим та затишним передмістям Києва. Але після окупації вони стали місцем геноциду та були вщент зруйновані російськими загарбниками. Проте люди все одно повертались до своїх домівок та жили там, навіть без дверей та вікон. Так можна було перечекати літо, але не зиму. Тоді стало очевидно, що відбудовою треба займатись зараз і виникло питання: як зробити краще, ніж було раніше?

"Є мрія, щоб ми не просто були місцем трагедії, але й були місцем українського успіху", — говорить Михайлина Скорик-Шкарівська.

Яке рішення?

Ідеатон став місцем, де різні учасники відновлення громад деокупованої Київщини могли обговорити, якою вони бачать відбудову. Тут, поєднавши нові знання та знайомства, представники громадського сектору, креативних індустрій та влади створили власні проєкти покращення громад. 

"Це такий колективний брейнстормінг, де ми спочатку отримуємо певні методологічні знання, ділимося найкращими практиками. Також намагаємося подивитися, які можуть бути різнопланові проєкти, ініціативи та як вони були втілені, які інструменти з цих проєктів можемо долучити далі у свою роботу", — розповідає про особливості такого формату ведучий заходу Андрій Кулаков.

Ідеатон Unlock уже декілька разів проводили у столиці Чехії — Празі, де збирали активістів країн Європи та Центральної Азії. Минулоріч такий захід проводили у Львові. Тож організатори "Інститут сталого розвитку громад" та Prague Civil Society Centre розраховують, що такий формат стане середовищем змін не тільки у великих містах, а і в агломерації декількох міст Київщини.

"Бачимо вмотивованих людей, які народжують проєкти. Ми вважаємо: те, що працює у великих містах, у малих теж працює", — пояснює  Михайлина Скорик-Шкарівська.

Як це працює?

Перед початком роботи над власними проєктами учасники ідеатону могли доєднатись до шести воркшопів. На них запрошені ментори розповідали про власний досвід, відповідали на запитання, ділились порадами щодо інших проєктів. Ці воркшопи були присвячені таким темам:

• ментальне та фізичне здоров'я під час війни,
• меморіалізація та пам'ять у звільнених громадах Київщини,
• економічний розвиток громад,
• інклюзивна відбудова та створення безбар'єрного простору,
• зелене відновлення міст,
• досвід Романа Іваненка та проєкт "Казкове село Бобриця".

Одна з організаторок розповідає, що такі теми обрали через запит учасників. Під час реєстрації вказували, що найбільше хотіли б дізнатись саме про них. Мета воркшопів була в тому, щоб поєднати вже наявний досвід учасників з новим поглядом від менторів.

"Рубрика" зібрала головні рішення, презентовані на ідеатоні, та розповідає, як вони можуть допомогти у відбудові вашої громади.

Деокуповані громади на Київщині стали місцями трагедій та героїзму українського народу. Зараз уже зʼявились туристи, які хотіли б відвідати ці місця та через них зрозуміти війну. Проте українське суспільство не має єдиного розуміння щодо меморіалізації місць пам'яті. Це стає викликом для громад та туроператорів.

Голова Державного агентства розвитку туризму Мар'яна Олеськів розповіла, які кроки робить агенство, щоб вирішити цю проблему. За її словами, почати варто з розуміння сенсів, які несе російсько-українська війна. Саме такі єдині наративи мають транслювати місця пам'яті.

Крім того, потрібно визначити свою цільову аудиторію та кінцеву мету комунікації з нею. Якщо українці завдяки таки місцям можуть зрозуміти досвіди одне одного, то до іноземців має бути інший підхід. Вони мають стати нашими агентами впливу, повернувшись додому.

"Важливо пам'ятати, що головною ціллю процесів меморіалізації є майбутні покоління. Друге — розповідати не лише про героїв, які тут були, але і про злочини. І третє — зафіксувати місця пам'яті, аби їх  не зруйнували. А потім багато працювати в діалогових формах і досягнути консенсусу, щоб наділяти ці місця сенсами та наративами", — підсумовує воркшоп його учасниця Оксана Дащаківська із фонду "Відродження".

Консультант з місцевого розвитку в CIVITTA Сергій Корнилюк розповів про важливі елементи економічного розвитку громади. Одразу зазначив, що впроваджуючи будь-які рішення, потрібно розуміти свою цільову аудиторію та пам'ятати, що все починається з людей.

Наприклад, якщо у громади є бажання відновити покинутий парк у центрі міста, спочатку треба зрозуміти, для кого це рішення та які у них потреби. Якщо це батьки з дітьми, то для них треба облаштувати дитячий майданчик. Також до парку захоче прийти бізнес і треба залишити місце і для нього. А ще — подумати про тварин, які живуть тут, аби зберегти їх життєвий простір.

Зрозуміти своїх користувачів та їхні потреби — запорука економічного розвитку для громади. Не менш важливо знайти правильне місце для вашої ініціативи. Легше зробити парк в лісі, аніж висаджувати дерева з нуля в центрі "кам'яних джунглів".

Експерт також розповів про компоненти, що створять сприятливе середовище для бізнесу в громаді. Серед перших згаданих — освіта та культура. Люди мають знати, як почати бізнес та не соромитись пробувати відкрити його. Також громаді потрібні ефективні інституції та інструменти регуляції, щоб створити якісну законодавчу базу. Саме завдяки їм утворяться ринки, які принесуть з собою фінанси, — ще два елементи економічного розвитку громади.

Активісти Віталій Селик та Віталій Пчолкін відповіли на запитання, як працювати з місцевою владою, щоб українські міста стали більш інклюзивними. Перший варіант — не йти на компроміси, і "протискати" кожну ініціативу окремо. Однак такий підхід одразу створить і проблему: співпраця так і залишиться точковою, але не стане системою.

Є й інший варіант:

"Якщо ви готові грати вдовгу, варто зробити владу своїми партнерами. Прийти до них і сказати: давайте зробимо спільний проєкт. Вони собі розвішають всі медалі за те, що зробили інклюзивне місто. А ми ж у себе зберемо групи експертів, вичитаємо ДБН і так далі", — розповідає Віталій Селик.

Далі наголосили на тому, що безбар'єрність потрібна не тільки людям на кріслах колісних. Насправді ж безбарʼєрне середовище полегшить життя і людям з вадами зору, людям третього віку чи просто батькам з коляскою або ж туристам з валізами. І про це також треба комунікувати з владою, щоб зробити українські міста краще.

Про зелене відновлення розповіла екоактивістка з Рівного Оксана Майборода. На прикладі свого міста вона пояснила, чим шкодить застаріла радянська система неефективних витрат — у Рівному хочуть витратити понад 3 мільйони гривень на посадку однорічних рослин. І майже вдвічі менше — на багаторічні рослини.

Майже два з половиною мільйони витратять на загрібання листя —  не просто неефективне, а на шкідливе рішення. За словами експертки, ця стара традиція знищує біорізноманіття — зникає природний шар, де мешкають різні організми. Правильно було б прибирати листя виключно з доріжок і компостувати його.

Оксана Майборода стверджує, що українцям необхідно відходити від радянських концепцій управління містом та дивитись на досвід європейських країн. Зокрема вона пропагує такі сучасні підходи:

• індивідуальний підхід до догляду за деревами, особливо, за віковими,
• висадка молодих дерев, а не саджанців або сіянців,
• захист дерев під час будівельних робіт,
• відмова від частого косіння трав'яного покриву,
• збільшення площі зелених зон в місті — "розбетонування".

Роман Іваненко — депутат Білогородської сільської ради — розповів про свій шлях та як можна змінювати громаду зсередини на посаді депутата. Щоб не перегоріти на цій роботі, він радить мати велику довгострокову ціль, заради якої хочеться працювати далі. Також депутата мотивує думка, що він змінює місце, де живе сам. Тобто не тільки місцеві будуть йому вдячні, а він і сам відчує позитивні зміни.

"Має бути головна, велика ідея на десять років і більше. Але щоб бути з громадою, бути їй цікавим і мати її підтримку, потрібні швидкі перемоги й рішення. Ось з таких маленьких пазликів складається успішна робота спочатку активіста, а потім вже власне представника влади", — розповідає про воркшоп його учасник Олександр Горніцький із Rada Hub.

А це точно працює?

Після воркшопів всі учасники конференції поділились на вісім робочих груп. До шести попередніх тем додали ще дві — як відбудувати краще, ніж було, та, як громадам впливати на прозорість відновлення. Впродовж півтори години кожна з груп створила свій проєкт з відновлення.

"Проєкти дуже конкретні. Це не якась абстрактна історія, це реальні проєкти, які можуть бути втілені, пораховані в часі, під які можна підкласти реальний бюджет — це саме, на що чекають донори. Тобто ми бачимо якісно проговорені і розроблені ідеї від учасників", — говорить Михайлина Скорик-Шкарівська.

Організатори разом з учасниками планують опрацювати ідеї та подати їхній опис на розгляд донорам, які зможуть обрати проєкти для підтримки. Проте частина учасників знайшли собі фінансування ще під час ідеатону (на заході були присутні деякі донори) та готові втілювати свої ідеї вже зараз. Організатори розраховують, що їх реалізують протягом 6-12 місяців.

Учасники також провели голосування за найкращий проєкт ідеатону. Перемогла команда, яка працювала над темою "Доступні малі міста: інклюзивна відбудова та велорух". Серед учасників групи — розробниці веломаршруту з Криму в Донецьк — Ірина Шевченко і Ганна Дворна — та ментор Віталій Пчолкін. Разом вони розробили проєкти безбар'єрного середовища для ЖК "Квартал Буча", де знаходиться один із волонтерських хабів міста.

"Ми бачимо, що ідеатон вдався. Проєкти дуже цікаві, всі вони дуже реальні. Донори, які відвідали захід, проявили інтерес і готові рекомендувати іншим донорам такий формат. Відповідно ці три дні спрацювали на те, щоб в регіоні зʼявлялися нові проєкти, ініційовані його мешканцями за підтримки нашого заходу. І це для нас дуже важливий результат", — підсумовує ідеатон Михайлина Скорик-Шкарівська.