Ті, що мусили стати героями: історії газовиків Київщини, які працювали під вогнем і в окупації

"Рубрика" розповідає історії працівників "Київоблгазу", що працювали під обстрілами, в окупації та попри загрозу тортур і смерті. Всі вони наближали звільнення рідної Київщини. Та зараз стоять на варті енергетичного фронту країни. Через рік від початку повномасштабного вторгнення ворога, розповідаємо історії Героїв-газовиків АТ "Київоблгаз".

24-го лютого чоловік заступив на чергування, згідно з графіком і був серед тих, хто з першого дня великої війни усував витоки газу на місцях обстрілів. 27-го лютого Олександр заступив на добове чергування, яке тривало цілих 11 діб. Всі, хто міг замінити фахівця, вивозили свої сім'ї або знаходилися в окупації. 

Весь цей час чоловік разом з напарником виїжджав на виклики, гасив горіння газу, екстрено перекривав газопостачання на пошкоджених обстрілами ділянках. Завдяки Олександрові вдалося запобігти пожежам у майже сотні будинків. Крім цього, разом з колегою вони на службовій автівці збирали людей по місту під час обстрілів і відвозили їх до безпечних місць.

Коли почались бойові дії, Леонід Севрук залишався на Київщині і до останнього разом з колегами усував аварійні ситуації. В одному з сіл, що перебували під вогнем, окупанти перебили стояк у будинку, де були маленькі діти. Завдяки швидкій реакції чоловіка аварійну ситуацію усунули попри обстріли.  

Крім цього, Севрук розвозив їжу селами одного з окупованих районів Київщини. 19 березня 2022 він потрапив у російський полон. "На ямі" з нього вибивали зізнання, що він є корегувальником вогню, катували електрошокером та надягали на голову пакет. Зараз Леонід у безпеці й продовжує працювати зі своєю командою.

Вище згаданий Олександр Хвиля працював не сам. З ним був Олексій Бабейкін. Його зміна почалася 5-го березня й завершилася тільки через п'ять діб. Завдяки тому, що чоловік не побоявся працювати під обстрілами, вдалося врятувати майже 40 будинків багатоквартирного району одного з міст Київщини. 

Під час виїзду на аварійні ситуації команда Олексія неодноразово потрапляла під артилерійські обстріли. Під час одного з них осколки пошкодили автомобіль газовиків, проте ніхто не постраждав. Родина Олексія весь цей час була в окупації. 

Досвід роботи Михайла у газовому господарстві — понад 17 років. З початком повномасштабного наступу чоловік з родиною вирішив залишитися вдома, на тій частині Київщини, що згодом потрапила в окупацію. 

Після одного з масштабних обстрілів Михайло зрозумів, що окупанти можуть перебити газопровід високого тиску в сусідньому селі. Тож разом із головою ОТГ та сином чоловік, попри ризик загинути, на власній автівці о другій ночі поїхав перекривати газопровід. Під час обстрілів родина Дударенків ховалася в погребі, а щойно вибухи вщухали, Михайло їхав проводити технічні огляди, щоб завадити ймовірним пожежам та витокам газу.

Разом із Дударенком наприкінці лютого працював і Олександр Кулак. Разом чоловіки перекривали вже інший газопровід, де загорівся шафовий газорегулюючий пункт. 

Разом чоловіки гасили пожежу, черпаючи воду з найближчої каналізаційної ями. Впоравшись із вогнем, чоловіки запустили генератор і одразу почали відновлювальні роботи. Під час чи не кожного виїзду на далекі дистанції, Олександр чув, як на ворожих блокпостах стріляли російські БТРи, проте через почуття відповідальності чоловік не зупинявся.

Селище Олександра було окупованим. Чоловік був змушений постійно ховатися від окупантів і потайки ремонтувати шафовий регуляторний пункт, що дозволило відновити роботу котельні.

Завдяки діям Олександра Гука вдалося забезпечити теплом мешканців селища, коли температура сягала позначки -3 градуси. 

Село Сергія Живаги так само було окупованим. Вже коли там були російські військові, чоловіка прикрили сусіди, і він зміг виїхати до сусіднього містечка, де була газорозподільна станція.

Оскільки район був під постійним мінометним обстрілом, треба було перекрити газопостачання. Саме це й зробив чоловік. Вже коли Сергій пробирався до своєї машини, біля нього розірвались два снаряди. На щастя, він вцілів і згодом не раз розвозив продукти та медикаменти окупованими територіями.

Сергій Давиденко теж був змушений жити в окупації. Оскільки чоловік знав обхідні шляхи до газової контори, разом із дружиною вони забрали звідти чимало цінної техніки та заховали вдома. Також вони на тачці вивезли генератор та сховали його у дровах. 

Хтось розповів окупантам про те, що робили Давиденки, тож одного дня росіяни прийшли до них з обшуком. Знайти заховане ворогам не вдалося, тож сім'я не постраждала і зараз в безпеці.

Пам'ятаємо про кожний героїчний вчинок.

Бути нескореними − бути українцями, які несуть у собі вогонь майбутньої Перемоги, щодня виконуючи свою роботу, всупереч!

Усі герої про яких ми розповіли у матеріалі, отримали відзнаку від АТ «Київоблгаз» − «Герої серед нас!», Олександр Хвиля − відзначений грамотою Міністерства енергетики України.