Зруйнований дах та жодної техніки: як виживає селекційний центр на Харківщині через півтора року після влучання ракет 

Після нашого репортажу минуло більше року. "Рубрика" звʼязалася з його героєм, старшим науковим співробітником Інституту, Сергієм Авраменком, щоб дізнатися, що змінилося за цей час і як живе селекційний центр сьогодні.

У чому проблема?

Рік після звільнення Харківщини для Інституту рослинництва і зокрема Селекційного центру був дуже складним. Через замінування полів збір врожаю зернових вдалось провести зі значним запізненням — аж 9 серпня. Продати зібране повністю не змогли — багато господарств, які установа забезпечувала насінням, значно скоротили посівні площі, а також відмовилися сіяти озиму пшеницю через її невигідність. Крім того, ціна на зерно впала більше, ніж удвічі, особливо в Харківській області через проблеми з логістикою та високу ціну на пальне. Кошти, отримані з продажу зерна за зниженою ціною, пішли на розрахунки з підрядниками та покриття боргів за електрику. В Інституті визнають — фактично 2022-ий рік випав із землекористування та призвів до великих збитків для установи.

Всупереч усім цим випробуванням, співробітники Інституту все ж змогли посіяти озимі зернові під урожай 2023-го року — загалом 110 сортів і гібридів від різних селекційних установ. Частину звичних робіт продовжили й навесні 2023-го.

Особисто Сергій Авраменко висівав у травні горох. І до війни співробітники Інституту рослинництва часто власноруч виконували ті чи ті технологічні операції в полі, оскільки кваліфікованих механізаторів не вистачало. Зараз їх ще менше, а досліди, попри війну та дефіцит кадрів, все одно потрібно проводити. Тож науковцям доводиться разом з колегами ремонтувати техніку, завантажувати й перевозити насіння, сіяти й контролювати всі роботи.

Сергій Авраменко говорить, що на наступний рік пересівати висіяні у 2022-ому сорти стали далеко не всі. Без інсектицидів (хімічні препарати для захисту від шкідників, — ред.) та добрив, на які потрібні чималі кошти, ця робота не має сенсу. До того ж третина полів і досі не розмінована, вони заростають бур'янами. На обстежених рятувальниками ділянках співробітники Інституту і по цей день знаходять уламки від снарядів. На одній з ділянок, де вирощують озиму пшеницю, залишилися три великі вирви.

"Ми працюємо, продублювали зразки насіння і навіть нові сорти будемо передавати в Держреєстр. Це планові сорти, їх закінчили розробляти вже під час війни, а створювати почали, мабуть, ще 10 років тому. Факт передачі нових сортів можна сприймати як якусь обнадійливу новину. Але коли ти розумієш ситуацію зсередини, то, враховуючи всі ці умови, в яких зараз працює Інститут, може бути велика ймовірність, що це останні сорти, які взагалі передаються за 115-річну історію Інституту", — розповідає Сергій Авраменко.

Науковець каже, торік урожай зернових і зернобобових був значно менший. Цьогоріч ситуація не краща — Інститут має найнижчу врожайність в області, а до війни бив рекорди. І справа не тільки в тому, що тепер засівається менша кількість ділянок, у повному обʼємі не вдалося зібрати навіть те, що виросло.

"У нас немає жодного вцілілого трактора, комбайна, щоб зібрати цей врожай. Працювали єдиним комбайном, який вдалося «зліпити» з кількох, дуже побитих уламками від снарядів. Він без скла, без кондиціонера. Уявіть, літо, спека, комбайнер працює, а вся та пилюка летить йому в обличчя. Техніка постійно ламалася, доводилося зупиняти жнива і довго чекати на запчастини. Плюс дощі. В нас божевільні втрати на полі через це. Зерно просто осипалося, бо його вчасно не могли зібрати", — розповідає Сергій Авраменко.

Зібране насіння фермери купують погано — вирощувати збіжжя нині збитково. Експортні коридори контролюють агрохолдинги, відповідно і прибуток від продажу зерна лишається не на місцях, а осідає на рахунках великих компаній. Авраменко каже, що значна кількість фермерських господарств вже знаходяться на межі банкрутства, тож на закупівлю насіння в багатьох просто не вистачає коштів.

"Я прекрасно розумію таких фермерів. Вони мені дзвонять і питають: що нам робити, у нас вже п'ята репродукція, а нове немає за що купити. Можемо ми ще раз своїм пересівати? Кажу: очищайте нормально і пересівайте. Як я їм можу відповісти: ні, їдьте до нас, купуйте в нас по 8 тисяч за тонну, і це вам 110% буде в збиток", — ділиться науковець.

Непродане насіння намагаються врятувати до наступного сезону. Для цього, так само по шматочках, збирають розбомблені навіси для зберігання зерна. Зерно вкривають плівкою, але за відсутності нормальних складів це не можна назвати дієвим рішенням — врожай добивають дощі та миші.

Комісія, яка обстежувала наслідки руйнувань, порахувала, що лише прямі збитки, завдані Інституту рослинництва, становлять майже 25 мільйонів гривень. Це основні засоби, які оцінювали за балансовою вартістю. Для остаточного підрахунку потрібно залучати експертні організації і цілком ймовірно, що сума збитків буде набагато більшою.

У будівлі селекційного центру, яку у 2022-ому обстріляли росіяни, зберігалися селекційні зразки, розміщувалося багато обладнання. Майже все воно знищене і не підлягає відновленню. Нині лабораторії для вивчення сортів рослин обладнали в іншому приміщенні. Це другий лабораторний корпус, він постраждав менше за той, в який поцілила авіабомба, але в ньому повибивало вікна. Рік тому вікна закрили плівкою, проте там, де підвітряна сторона, вона вже давно перетворилася на лахміття.

"Мало того, що лабораторіями гуляє вітер, так цей єдиний «уцілілий» корпус ще й повністю відрізали від електроенергії, — продовжує Сергій Авраменко. — Люди вимушені розбирати зразки насіння, підсвічуючи собі телефонами. Немає можливості ні обігрівач увімкнути, ні чайник. Живлення нам залишили тільки в складських приміщеннях. Аби зігрітися, люди йдуть на склад з чайником, нагрівають його там і несуть назад, щоби вже тут розлити окріп по чашках".

Науковець розповідає, що рік тому Інститут отримав значну підтримку від фермерів, приватних підприємств та організацій. Так, компанія "Ukravit Science Park" надала плівку для закриття розтрощених обстрілами вікон, пальне для службового автобуса, засоби для захисту рослин. Юлія Питенко та організація "Slow Food in Ukraine" закупили для насіннєвого фонду 3 тисячі мішків, які буквально врятували торішній врожай.

Нині колектив Інституту докладає неймовірних зусиль, щоб зберегти попередні наукові напрацювання і ті програми, які було розпочато ще до війни. А сам Інститут відчуває гостру нестачу коштів для відновлення майна, техніки та оплати праці.

"Ми, найбільша селекційна установа України, кинуті повністю напризволяще. Все тримається на ентузіазмі працівників. За весь цей час жоден представник НААНУ не приїхав до нас і не поцікавився, а що ж відбувається в селекційному центрі. Тобто тут було мільйон журналістів різних, нам допомагали наші друзі, вчені приїжджали. А від самої Академії жодної координації, слів підтримки, хоч якоїсь допомоги — нічого не було", — обурюється Авраменко.

Він додає, що до того ж науковцям урізали заробітну плату, зараз вона складає близько 4 тисяч гривень. 

"Співробітників перевели на 4-денну форму роботи, хоча в сезон жнив ми працюємо і 5, і 6, і 7 днів, але платять нам за 4 дні. Я — доктор наук, головний науковий співробітник, в мене купа відзнак і державних премій, отримую на руки 7500 гривень. А інші працівники, агрономи, наукові співробітники мають від 3500 до 4500", — розповідає Сергій Авраменко. 

Не дивно, що за таких умов працівники не спішать повертатися з-за кордону, а ті, хто повернувся, через місяць-два пишуть заяву на звільнення. За час війни колектив Інституту скоротився втричі. Аби вижити й не кинути справу всього свого життя, люди, які залишилися в Інституті, хапаються за будь-який приробіток на стороні. Хтось після роботи продає побутову хімію, а хтось — підпрацьовує у Glovo. І при цьому продовжують проводити досліди, ремонтувати техніку та приміщення, а також виходити в поле. Волонтерять та в міру своїх можливостей допомагають армії та переселенцям речами, продуктами та грошима.

Вирішити проблеми, які сьогодні переживає Селекційний центр Інституту рослинництва ім. Юр'єва, не дозволяє банальна нестача коштів, стверджують в Національній академії аграрних наук України, до якого "Рубрика" звернулася з офіційним запитом щодо ситуації в Селекційному центрі.

"Керівництво Інституту рослинництва неодноразово зверталося з проханням розглянути можливість додаткового фінансування інституту в розмірі 4 мільйони 623 тисячі грн, з яких 2 мільйони 082 тисячі грн — цільове фінансування першочергових витрат на відновлення функціонування лабораторного корпусу №1 та №2 селекційного комплексу). Але на жаль, зі скрутним фінансовим положенням і недостатнім фінансуванням НААН, виділення додаткового фінансування Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва було і залишається неможливим", — відповів виконувач обов'язків президента НААН Юрій Луценко.

Лише на відновлення пошкоджених вікон та дверей у корпусі №1, за даними НААН, потрібно 135 тисяч гривень. Крім цього, там треба відремонтувати покрівлю даху загальною площею 1 232 квадратних метрів, що обійдеться в 1 мільйон 570 тисяч. Лабораторний корпус №2 теж зазнав суттєвих пошкоджень, але проведення будівельної експертизи для визначення його придатності до відновлення ще не проводилася.

Чималого фінансування потребує і розмінування дослідних полів. Після завершення активних бойових дій у 2022 році на дослідних полях Інституту рослинництва імені Юр'єва, розташованих на території села Елітне, працівники ДСНС перевірили на наявність вибухонебезпечних предметів на площі 635,5 га. Проте обстеження так і не було завершено. Через щільність стеблостою жита озимого, падалицю соняшнику та сильну забур'яненість недообстеженими залишилися 387,5 га.

"На даний час виконання відновлюваних робіт неможливе у зв'язку з відсутністю достатнього фінансового забезпечення наукових установ Національної академії аграрних наук України, — повідомляє у листі в.о. президента Юрій Луценко. — Бюджетне фінансування інституту за загальним фондом на 2023 рік лише на 79,8% покриває витрати на заробітну плату співробітників і нарахування. Спецфонд інституту використано на забезпечення закладання дослідів з виконання фундаментальних і прикладних досліджень, запланованих на 2023 рік. Застосування жорсткої економії коштів, включаючи зменшення виплат заробітної плати шляхом роботи співробітників за неповним робочим тижнем, на жаль, не забезпечує покриття всіх необхідних витрат Інституту".

Він додає, що попри надскладні умови, на даний час Інститут працює в штатному режимі, проведено стратегічно важливу роботу з формування дублетної колекції Банку генетичних ресурсів рослин України та переміщення її в більш безпечний регіон. Для забезпечення польових дослідів закуплено мінімальну кількість необхідних паливо-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, добрив. Озимі культури було посіяно на площі 67 га, що складає 57% від запланованої. Закладено польові досліди та ділянки розмноження ранніх і пізніх ярих культур на площі 465 га.

Які рішення?

Колектив Харківського Інституту рослинництва імені Юр'єва зараз переживає непрості часи. Керівництво закладу каже, що заради розвитку аграрного сектору України головне зараз — докласти всі можливі зусилля, щоб зберегти науковий потенціал. Сьогодні в рядах наукової установи 17 докторів та 55 кандидатів наук. Попри все продовжується підготовка молодих науковців та фахівців.

В липні, вперше під час війни, в Інституті провели традиційний День поля. Провідні селекціонери презентували нові сорти озимих та ярих зернових і зернобобових культур селекції Інституту: озимої пшениці, озимого тритикале, озимого жита, пшениці твердої ярої, ячменю ярого, тритикале ярого і гороху. З міркувань безпеки для більшості учасників цей захід відбувся в онлайн-режимі. Та судячи з кількості переглядів відеопрезентацій, він викликав великий інтерес. Науковці беруть участь у наукових конференціях, тренінгах та семінарах, готують практичні рекомендації для аграріїв.

В інтервʼю українському медіа в.о. директора Інституту рослинництва Олег Леонов висловив таку думку щодо майбутнього Інституту:

"Доки триває війна, про це складно говорити. Але, очевидно, потрібно буде проводити серйозне реформування і Національної академії аграрних наук, до якої належить наш Інститут, і всієї аграрної науки. Ще 2021-го року Кабінет Міністрів затвердив план заходів з реформування трьох національних академій, зокрема й Національної академії аграрних наук. Через війну цю роботу було призупинено. Триває робота над програмою реформування аграрної науки, головним завданням якої, на мою думку, мають стати її модернізація і зміцнення, відновлення зв'язку з виробництвом та аграрною освітою, пришвидшена інтеграція в європейський і світовий науковий простір.

У зв'язку із цим, очевидно, слід переглянути і принципи фінансування прикладної аграрної науки та програми наукових досліджень. Маємо чимало пропозицій для цієї програми, аби лише їх було почуто і враховано на державному рівні. Також сподіваюся, що у процесі майбутнього реформування наш Інститут буде збережено як базову наукову установу для цілого регіону сходу України. Після визволення окупованих територій і завершення війни там буде багато роботи".