На минулому тижні у Харкові пройшов «III Форум десятиліття: громадянське суспільство в країні, що трансформується». Одне з головних питань, що підіймалося експертами та активістами протягом трьох днів, стала участь громадського сектору у виборах, який вже зараз є провідником змін в українському суспільстві.
«Рубрика» зібрала думки opinion leaders щодо адженди для громадянського суспільства у передвиборчий рік.
1. ФОРМУВАТИ ПОРЯДОК ДЕННИЙ ВИБОРЧИХ ДИСКУСІЙ
Відомий соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна вважає, що громадянському суспільству треба мобілізуватися і використати цей передвиборчий рік максимально.
«Не допрацьовує теж саме громадянське суспільство. Воно не може об'єднуватися, щоб далі добивати і добиватися своїх цілей», – підкреслила експерт, говорячи про відкат після революційний подій 2014 року.
«Представники громадянського суспільства у Верховній раді, які зараз є – це позитивно. Я б назвала їх «десантом». Але війни виграє організована армія, а не десант», – зауважила експерт.
Потрібно делегувати у місцеву владу громадських активістів, їх підтримувати. А громадянському суспільству йти у владу і йти у народ, щоб мати підтримку
2. НЕ ЗУПИНЯТИСЯ І НЕ СКЛАДАТИ РУКИ
Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе також вважає, що громадянському суспільству треба не боятися брати відповідальність, йти на вибори, будувати політичні проекти.
Ми всі з вами вписалися в марафон. У 2014 році ми думали, що вписалися в спринт, що швидко, зібравши всю волю в кулак, разом всі зараз впряжемося і добіжемо. І ми робили неможливі речі. Але нам, як виявилося, неможливі речі на межі фізичних можливостей доведеться робити ще довго
3. ПОЛІТИЧНА ДІЯ ЗАМІСТЬ ТЕОРІЇ
Керівник громадської організації «Центр UA» Олег Рибачук поділився своїм спостереженням, за яким громадянське суспільство створило собі міф – безкінечно теоретизують, збирають круглі столи, пишуть законопроекти. Такі собі клуби. Владу це влаштовує.
«Навіть ідеальне громадянське суспільство не може змінити ситуацію. Важелі змін знаходяться в руках влади. Має бути політична дія», – зауважив у своєму виступі Ярослав Грицак, професор УКУ.
Журналістка та громадська діячка Зоя Казанжи вважає, що основна небезпека – це те, що пристойні люди взагалі не будуть вважати за потрібне йти у будь-які списки, просто не захотять гратися в цю смішну, «наперсточну» гру під назвою «вибори». Також, на думку Казанжи, молоді, амбіційні не виживають в цих системах.
Оксана Дащаківська, керівниця Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду «Відродження», розповіла, що часто чує: громадські активісти свідомо не хочуть йти у політику, бо можливостей тиснути більше, якщо ти у громадському секторі. На її думку, у політику треба йти з командою і чітко розуміти, що ти можеш там зробити.
Успішний приклад трансформації громадського руху у політичний розповів громадський діяч та депутат місцевої ради з Маріуполя Кирило Вишняков. У 2012 році люди об'єдналися навколо екологічної кампанії «Стоп, смог» проти Метінвесту за чисте повітря у місті. У 2014 році цей актив, який весь час збільшувався, почав допомагати армії, поки держава оговтувалася. Наступний крок – вирішили йти у політику. Активні громадяни пройшли у міську раду і саме завдяки їм було розроблено і затверджено найдемократичніший регламент в Україні. Сьогодні Маріуполь очолив Рейтинг прозорих міст від Transparency International Ukraine.
Йти у політику чи ні – це особистий вибір кожного. Але Україні для справжнього ривку з лещат старих правил гри «свіжа кров» у владних колах потрібна якомога скоріше. Найближчі вибори – можливість для драйверів змін з третього сектору перейти на новий рівень повноважень. І її втрата дорого обійдеться Україні, про що часто говорять як публічні інтелектуали і що зрештою інтуїтивно відчувається.
Читайте нас у Facebook та Тwitter, також підписуйтесь на канал в Telegram, щоб завжди бути в курсі важливих змін в країні і світі.