Посивіти можна? Навіщо жінкам рішення не зафарбовувати волосся

Від того моменту, як жінки почали голосно заявляти про свою незгоду бути лише зручним і мовчазним додатком до чоловічого світу, пройшло більше ста років. За цей час трапилося кілька хвиль фемінізму, і жінки отримали права і свободи, які й не снилися суфражисткам. Право голосувати на виборах, вагітніти і народжувати за своїм бажанням, працювати на різних посадах, носити штани, короткі спідниці, бікіні і чоловічі зачіски. Багато кому може здатися, що фемінізм отримав все, що захотів, і ми давно живемо у світі, де панує рівноправність, а жінкам дозволено все, що їм заманеться. Але ні, дива поки що не сталося, гендерна нерівність так нікуди і не поділася, а суспільство і досі не готове дозволити жінкам бути вільними від осуду оточуючих і виглядати так, як їх створила матінка природа. Сивина та її суспільне (не)сприйняття – один із проявів такої нерівності.

ЗМІ буквально одержимі жіночою зовнішністю. Багато років жінок атакують "ідеалами краси" і рекламою різної продукції, яка хоч трошки дозволяє до них наблизитися — від кремів для обличчя і таблеток для схуднення до радикального поліпшення зовнішності за допомогою пластичної хірургії.

Стати ідеальною означає не просто мати якийсь шаблонний вигляд. У суспільстві культивується образ вічної молодості. Приваблива, молода зовнішність стає синонімом успішності, а прикмети зрілості, наприклад, зморшки і сиве волосся, прийнято приховувати і "лікувати". 

Не дивно, що жінки відчувають бажання звільнитися від такого тиску суспільства. Але по факту відмовитися від прийнятого в суспільстві еталона краси не так вже і просто. Неідеальні контури тіла чи нефарбоване волосся можуть цілком влаштовувати їхню володарку, але незмінно стають предметом пильної уваги оточуючих. І якщо далеко не кожну жінку відправляють лягати під ніж заради вічно молодої зовнішності, то "хоч сиве волосся ти можеш пофарбувати?" чує більшість.

З цієї пастки не вибирається більшість жінок. Ті, хто нарікає на тиск з боку суспільства, визнають — моложавий зовнішній вигляд може відкрити багато зачинених з віком дверей, починаючи від пошуку роботи до вибору супутника життя. Але це не єдині причини. З одного боку психологічно жінки не можуть попрощатися зі своєю юністю і визнати право власного тіла на зрілість, з іншого — на наші упередження впливає загальне негативне ставлення до похилого віку.  Старіння означає — попереду бідність, хвороби та самотність.

Появу сивини часто пов'язують із природним процесом старіння. Але це не так — передчасна сивина з'являється через багато причин: генетика, стрес, проблеми зі здоров'ям, шкідливі звички. Почати сивіти може навіть дитина, і в цьому немає трагедії. Але ставляться до цього процесу у суспільстві по-різному.

З недавніх пір зірки Голлівуду, фешн блогерки і навіть жінки, далекі від модної індустрії, відмовляються від фарбування волосся на користь природної сивини. 2021 рік взагалі можна назвати роком сріблястих пані — під час несчислених локдаунів безліч жінок заради власного комфорту відмовилися від постійного підфарбовування сивого волосся, що, як виявилося, радше було потрібно суспільству, а не самій жінці.

"Тема жіночої зовнішності досить складна, — коментує Анна Мельничук, професійна візажистка. — Жінки у суспільстві повинні бути завжди молодими і ще вживається міфічне слово "доглянутими". І ось ознакою старості та недоглянутості часто називають сивину. Коли мова заходить про жінок, які вирішили сивину не зафарбовувати, часто можна почути: "Я нічого не маю проти сивини, мені подобається благородна. Але моя не така, моя неохайна/некрасива/будь-який неприємний епітет, тому я свою зафарбовую".

Але насправді сприйняття краси і "некрасивості" — це не аксіома, не цілком об'єктивна річ, а культурний код суспільства і мода.

"Згадаймо, як у 80-х були модні пергідрольна хімія, фіолетові тіні та бурякові рум'яна, — додає Анна Мельничук. — І це здавалося дуже красивим! Ще 10 років тому в моді були тонкі брови, а зараз модні — товсті соболині. І всі викинули пінцети і кинулися відрощувати брежнєвські брови. Так само і з сивиною. Немає ніякої неохайної сивини, є установка у свідомості, що жіноча сивина – це щось дуже погане. А чоловіча — шляхетна та гарна. Чоловік, що зафарбовує сивину, комічний. А жінка — лінива і не стежить за собою — фу такою бути".

Сама Анна вже більше 7 років не приховує власну сивину. Перші сиві волосини вона виявила в себе у 27 років, коли вирішила перестати фарбуватися і повернути свій рідний колір. Спочатку відрізала зрадницькі волосинки ножицями, але згодом, коли волосся вже зовсім відросло, відмовилася і від цього. Так і живе — зі сріблом у волоссі.

Сивина — це природно, це не гарно і не потворно, вважає Анна. Це як бути брюнеткою чи блондинкою — просто варіант норми. "Я люблю свою сивину, і не соромлюся її. Це частина мене, і я не хочу цю частину ховати чи міняти. Я така, яка я є. Я спокійно ставлюся до старості і не хочу витрачати сили на боротьбу з нею. Тому що вік все одно переможе! Старіти — це нормально. Скільки нервових клітин, грошей та часу економить такий підхід!". 

Зафарбовування сивини жінками — це продукт патріархального суспільства. Тому що прийнято вважати, що у чоловіків сивина — це елегантно, а у жінок — негарно та недоглянуто. І взагалі, жінка повинна бути завжди молодою, доглянутою та радувати око (а чоловік, трохи кращий за мавпу — вже красень). А якщо сприйняття одного й того самого аспекту залежить від статі — тут уже на арені гендерна нерівність і мізогінія. Як справедливо відмітила Анна Мельничук, якщо почитати коменти під постами з фото жінок, які вирішили не зафарбовувати сивину, можна побачити, що сивих жінок ненавидять і засуджують так само, як повних (що теж — вияв упереджень, неповаги та гендерно обумовленої нерівності). Часто це — прояв внутрішньої мізогінії з боку інших жінок: "Як так, я зафарбовую, купу грошей і часу витрачаю, а ця ходить сива! От відьма! Неакуратно, негарно, забороніть їй!"

"Я — за право бути собою! — каже Анна. — Хочеш зафарбовувати сивину – будь ласка! Не хочеш – не зафарбовуй! І при цьому ніхто нікого не засуджує і не принижує, тому що ми всі різні, і кожна робить свій вибір. У цьому є свобода!".

На початку карантину гендерна експертка Олена Стрельник теж спробувала відмовитися від фарбування. Досвід виявився цікавим, але, як зізнається жінка, й дуже непростим для публічної особи. 

"Мені нелегко, правда. Звичайно, що близькі люди не стали любити мене менше. Інша справа — публічність. Якщо жінка добре виглядає, це можуть не помітити, а якщо "погано", то передусім побачать це, а не будуть слухати, що ти говориш".

Приміряючи на себе сивину, Олена підшукувала для себе рольові моделі та читала статті про "сміливих" жінок, які не фарбують сивину. Помітила своєрідне лицемірство — у них або йдеться про молодих дівчат та жінок, у яких пікантно посивіла одна прядка або є трохи сивини, що додає образу цікавості у комплексі з віком 25 років. Або про жінок за 60, з сивиною "благородного" відтінку — підфарбованою або з меліруванням. Немає світлин жінок, які сивіють природно, а це часто буває нерівномірно.

"Коли я відростила своє волосся повністю, зрозуміла, що для того, щоб мені виглядати більш-менш гідно (як мені здалося), мені довелося користуватися власними прийомами, наприклад, підбирати більш стильний одяг, яскравішу помаду, користуватися більше косметикою — саме для того, щоб урівноважити сивину і загалом все ж таки виглядати молодшою", — коментує експертка "Рубриці"

Експертка зазначає — немає більшого гріха для сучасної жінки з точки зору культурних очікувань і стандартів, як зайва вага і не-прагнення бути молодшою, ніж ти є насправді. І це теж створює небезпеку для жінок. 

"Чому ми асоціюємо сивину з глибокою старістю? Все просто — тому що жінки до 60 років усі сивину фарбують (поки працюють), тож ми просто не бачимо довкола себе жінок, які сивіють природньо. Те ж саме стосується зморшок. Була вражена, коли дізналася, скільки жінок, професія яких не пов'язана з їх зовнішністю, користуються послугами ін'єкційної косметології. На тлі ідеальних облич без зморшок і сама почала дратуватися через свою міжбрівну. Так, я, реалізована, професійна, розумна жінка почала помічати цю бісову зморшку. А що казати про "непросунутих", про дівчат-підлітків, які зростають із всюдисущим "жінка має бути гарною і доглянутою". 

Примусу фарбуватися немає, за це не звільняють з роботи і не викликають до суду, Але тиск є; крім того, ми маємо доволі нетактовну культуру. Рідні, знайомі чи співробітники можуть без жодної сором'язливості вказати на те, що у вас відросло коріння, або на те, що ви погладшали. 

"З мого досвіду, — каже Олена Стрельник, — а я часто жила за кордоном — у порівнянні з іншими країнами, наші люди занадто опікуються іншими людьми, як кажуть, пхають носа не в свою справу. І жінки більш за все потерпають саме від цього. Простіше зафарбувати сивину, ніж постійно сперечатися і щось доводити. Наші медіа розглядають публічних жінок під мікроскопом, і у цьому випадку не зафарбувати сивину — це вже майже революційний виклик. Я — не готова, хоч і вважаю себе феміністкою". 

На щастя, світ змінюється, сивина навіть стає трендом, червоні доріжки вже не здригаються від появи сивих зірок, яким набридло заперечувати свій вік. Зі сріблястими героїнями знімаються фільми й серіали, а багато молодих жінок фарбуються під сивину. Це все покликано нормалізувати ставлення людей, і насамперед жінок, до сивіння.

"Рішення не в протесті, — наголошує Ольга Стрельник, —  а в м'якому руху до норми. І головне, щоб ті, кому нові норми не до вподоби, про це мовчали, особливо в публічному просторі, щоб не таврували цих жінок за неохайність і несексуальність. Я взагалі хочу, щоб всіх жінок нарешті залишили в спокої і припинили обговорювати їхній зовнішній вигляд". 

Сьогодні це сивина, а завтра предметом тиску може стати будь-що. Досить лише звернути увагу, як розвивається індустрія краси — наразі вже пропонують інтимну пластику як засіб естетичного покращення. Не функціонального — наприклад, після пологів, а саме заради кимось вигаданого "еталону". Індустрія краси ніколи не зупиниться, вона буде постійно шукати, до якої частини жіночого тіла прискіпатися і яку методику запропонувати жінкам, щоб їх "покращити".

"Головне, — резюмує експертка, — це жіноча солідарність, інші жінки ні в чому не повинні засуджувати тих, хто не відповідає їхнім уявленням про красу. Сивина — питання тільки власного комфорту. Останні роки люди почали говорити про тиск і з'явилася критика стандартів жіночої краси, і це дуже добре, тому що вони токсичні для жінок і примушують почуватися невпевнено. Нам всім важливо запам'ятати — жінка не зобов'язана прикрашати собою світ".