fbpx
Сьогодні
Небайдужа 15:00 20 Лис 2021

Посивіти можна? Навіщо жінкам рішення не зафарбовувати волосся

Новий тренд чи необхідний крок до рівності? "Рубрика" розбирається разом з експертками.

English version here

Від того моменту, як жінки почали голосно заявляти про свою незгоду бути лише зручним і мовчазним додатком до чоловічого світу, пройшло більше ста років. За цей час трапилося кілька хвиль фемінізму, і жінки отримали права і свободи, які й не снилися суфражисткам. Право голосувати на виборах, вагітніти і народжувати за своїм бажанням, працювати на різних посадах, носити штани, короткі спідниці, бікіні і чоловічі зачіски. Багато кому може здатися, що фемінізм отримав все, що захотів, і ми давно живемо у світі, де панує рівноправність, а жінкам дозволено все, що їм заманеться. Але ні, дива поки що не сталося, гендерна нерівність так нікуди і не поділася, а суспільство і досі не готове дозволити жінкам бути вільними від осуду оточуючих і виглядати так, як їх створила матінка природа. Сивина та її суспільне (не)сприйняття – один із проявів такої нерівності.

У чому проблема?

Чи потрібно зафарбовувати сивину

ЗМІ буквально одержимі жіночою зовнішністю. Багато років жінок атакують "ідеалами краси" і рекламою різної продукції, яка хоч трошки дозволяє до них наблизитися — від кремів для обличчя і таблеток для схуднення до радикального поліпшення зовнішності за допомогою пластичної хірургії.

Стати ідеальною означає не просто мати якийсь шаблонний вигляд. У суспільстві культивується образ вічної молодості. Приваблива, молода зовнішність стає синонімом успішності, а прикмети зрілості, наприклад, зморшки і сиве волосся, прийнято приховувати і "лікувати". 

Не дивно, що жінки відчувають бажання звільнитися від такого тиску суспільства. Але по факту відмовитися від прийнятого в суспільстві еталона краси не так вже і просто. Неідеальні контури тіла чи нефарбоване волосся можуть цілком влаштовувати їхню володарку, але незмінно стають предметом пильної уваги оточуючих. І якщо далеко не кожну жінку відправляють лягати під ніж заради вічно молодої зовнішності, то "хоч сиве волосся ти можеш пофарбувати?" чує більшість.

Яке рішення?

З цієї пастки не вибирається більшість жінок. Ті, хто нарікає на тиск з боку суспільства, визнають — моложавий зовнішній вигляд може відкрити багато зачинених з віком дверей, починаючи від пошуку роботи до вибору супутника життя. Але це не єдині причини. З одного боку психологічно жінки не можуть попрощатися зі своєю юністю і визнати право власного тіла на зрілість, з іншого — на наші упередження впливає загальне негативне ставлення до похилого віку.  Старіння означає — попереду бідність, хвороби та самотність.

Чи потрібно зафарбовувати сивину

Появу сивини часто пов'язують із природним процесом старіння. Але це не так — передчасна сивина з'являється через багато причин: генетика, стрес, проблеми зі здоров'ям, шкідливі звички. Почати сивіти може навіть дитина, і в цьому немає трагедії. Але ставляться до цього процесу у суспільстві по-різному.

З недавніх пір зірки Голлівуду, фешн блогерки і навіть жінки, далекі від модної індустрії, відмовляються від фарбування волосся на користь природної сивини. 2021 рік взагалі можна назвати роком сріблястих пані — під час несчислених локдаунів безліч жінок заради власного комфорту відмовилися від постійного підфарбовування сивого волосся, що, як виявилося, радше було потрібно суспільству, а не самій жінці.

Як це працює?

Чи потрібно зафарбовувати сивину

Анна Мельничук

"Тема жіночої зовнішності досить складна, — коментує Анна Мельничук, професійна візажистка. — Жінки у суспільстві повинні бути завжди молодими і ще вживається міфічне слово "доглянутими". І ось ознакою старості та недоглянутості часто називають сивину. Коли мова заходить про жінок, які вирішили сивину не зафарбовувати, часто можна почути: "Я нічого не маю проти сивини, мені подобається благородна. Але моя не така, моя неохайна/некрасива/будь-який неприємний епітет, тому я свою зафарбовую".

Але насправді сприйняття краси і "некрасивості" — це не аксіома, не цілком об'єктивна річ, а культурний код суспільства і мода.

"Згадаймо, як у 80-х були модні пергідрольна хімія, фіолетові тіні та бурякові рум'яна, — додає Анна Мельничук. — І це здавалося дуже красивим! Ще 10 років тому в моді були тонкі брови, а зараз модні товсті соболині. І всі викинули пінцети і кинулися відрощувати брежнєвські брови. Так само і з сивиною. Немає ніякої неохайної сивини, є установка у свідомості, що жіноча сивина – це щось дуже погане. А чоловіча шляхетна та гарна. Чоловік, що зафарбовує сивину, комічний. А жінка лінива і не стежить за собою — фу такою бути".

Сама Анна вже більше 7 років не приховує власну сивину. Перші сиві волосини вона виявила в себе у 27 років, коли вирішила перестати фарбуватися і повернути свій рідний колір. Спочатку відрізала зрадницькі волосинки ножицями, але згодом, коли волосся вже зовсім відросло, відмовилася і від цього. Так і живе — зі сріблом у волоссі.

Сивина — це природно, це не гарно і не потворно, вважає Анна. Це як бути брюнеткою чи блондинкою — просто варіант норми. "Я люблю свою сивину, і не соромлюся її. Це частина мене, і я не хочу цю частину ховати чи міняти. Я така, яка я є. Я спокійно ставлюся до старості і не хочу витрачати сили на боротьбу з нею. Тому що вік все одно переможе! Старіти — це нормально. Скільки нервових клітин, грошей та часу економить такий підхід!". 

Зафарбовування сивини жінками — це продукт патріархального суспільства. Тому що прийнято вважати, що у чоловіків сивина — це елегантно, а у жінок — негарно та недоглянуто. І взагалі, жінка повинна бути завжди молодою, доглянутою та радувати око (а чоловік, трохи кращий за мавпу — вже красень). А якщо сприйняття одного й того самого аспекту залежить від статі — тут уже на арені гендерна нерівність і мізогінія. Як справедливо відмітила Анна Мельничук, якщо почитати коменти під постами з фото жінок, які вирішили не зафарбовувати сивину, можна побачити, що сивих жінок ненавидять і засуджують так само, як повних (що теж — вияв упереджень, неповаги та гендерно обумовленої нерівності). Часто це — прояв внутрішньої мізогінії з боку інших жінок: "Як так, я зафарбовую, купу грошей і часу витрачаю, а ця ходить сива! От відьма! Неакуратно, негарно, забороніть їй!"

"Я — за право бути собою! — каже Анна. — Хочеш зафарбовувати сивину – будь ласка! Не хочеш – не зафарбовуй! І при цьому ніхто нікого не засуджує і не принижує, тому що ми всі різні, і кожна робить свій вибір. У цьому є свобода!".

А це точно працює?

Чи потрібно зафарбовувати сивину

Олена Стрельник

На початку карантину гендерна експертка Олена Стрельник теж спробувала відмовитися від фарбування. Досвід виявився цікавим, але, як зізнається жінка, й дуже непростим для публічної особи. 

"Мені нелегко, правда. Звичайно, що близькі люди не стали любити мене менше. Інша справа — публічність. Якщо жінка добре виглядає, це можуть не помітити, а якщо "погано", то передусім побачать це, а не будуть слухати, що ти говориш".

Приміряючи на себе сивину, Олена підшукувала для себе рольові моделі та читала статті про "сміливих" жінок, які не фарбують сивину. Помітила своєрідне лицемірство — у них або йдеться про молодих дівчат та жінок, у яких пікантно посивіла одна прядка або є трохи сивини, що додає образу цікавості у комплексі з віком 25 років. Або про жінок за 60, з сивиною "благородного" відтінку — підфарбованою або з меліруванням. Немає світлин жінок, які сивіють природно, а це часто буває нерівномірно.

"Коли я відростила своє волосся повністю, зрозуміла, що для того, щоб мені виглядати більш-менш гідно (як мені здалося), мені довелося користуватися власними прийомами, наприклад, підбирати більш стильний одяг, яскравішу помаду, користуватися більше косметикою — саме для того, щоб урівноважити сивину і загалом все ж таки виглядати молодшою", — коментує експертка "Рубриці"

Експертка зазначає — немає більшого гріха для сучасної жінки з точки зору культурних очікувань і стандартів, як зайва вага і не-прагнення бути молодшою, ніж ти є насправді. І це теж створює небезпеку для жінок. 

"Чому ми асоціюємо сивину з глибокою старістю? Все просто — тому що жінки до 60 років усі сивину фарбують (поки працюють), тож ми просто не бачимо довкола себе жінок, які сивіють природньо. Те ж саме стосується зморшок. Була вражена, коли дізналася, скільки жінок, професія яких не пов'язана з їх зовнішністю, користуються послугами ін'єкційної косметології. На тлі ідеальних облич без зморшок і сама почала дратуватися через свою міжбрівну. Так, я, реалізована, професійна, розумна жінка почала помічати цю бісову зморшку. А що казати про "непросунутих", про дівчат-підлітків, які зростають із всюдисущим "жінка має бути гарною і доглянутою". 

Примусу фарбуватися немає, за це не звільняють з роботи і не викликають до суду, Але тиск є; крім того, ми маємо доволі нетактовну культуру. Рідні, знайомі чи співробітники можуть без жодної сором'язливості вказати на те, що у вас відросло коріння, або на те, що ви погладшали. 

"З мого досвіду, — каже Олена Стрельник, — а я часто жила за кордоном — у порівнянні з іншими країнами, наші люди занадто опікуються іншими людьми, як кажуть, пхають носа не в свою справу. І жінки більш за все потерпають саме від цього. Простіше зафарбувати сивину, ніж постійно сперечатися і щось доводити. Наші медіа розглядають публічних жінок під мікроскопом, і у цьому випадку не зафарбувати сивину — це вже майже революційний виклик. Я — не готова, хоч і вважаю себе феміністкою". 

Ще більше корисних рішень

Чи потрібно зафарбовувати сивину

Енді Макдавелл на 74-му Каннському кінофестивалі, 2021

На щастя, світ змінюється, сивина навіть стає трендом, червоні доріжки вже не здригаються від появи сивих зірок, яким набридло заперечувати свій вік. Зі сріблястими героїнями знімаються фільми й серіали, а багато молодих жінок фарбуються під сивину. Це все покликано нормалізувати ставлення людей, і насамперед жінок, до сивіння.

"Рішення не в протесті, — наголошує Ольга Стрельник, —  а в м'якому руху до норми. І головне, щоб ті, кому нові норми не до вподоби, про це мовчали, особливо в публічному просторі, щоб не таврували цих жінок за неохайність і несексуальність. Я взагалі хочу, щоб всіх жінок нарешті залишили в спокої і припинили обговорювати їхній зовнішній вигляд". 

Сьогодні це сивина, а завтра предметом тиску може стати будь-що. Досить лише звернути увагу, як розвивається індустрія краси — наразі вже пропонують інтимну пластику як засіб естетичного покращення. Не функціонального — наприклад, після пологів, а саме заради кимось вигаданого "еталону". Індустрія краси ніколи не зупиниться, вона буде постійно шукати, до якої частини жіночого тіла прискіпатися і яку методику запропонувати жінкам, щоб їх "покращити".

"Головне, — резюмує експертка, — це жіноча солідарність, інші жінки ні в чому не повинні засуджувати тих, хто не відповідає їхнім уявленням про красу. Сивина — питання тільки власного комфорту. Останні роки люди почали говорити про тиск і з'явилася критика стандартів жіночої краси, і це дуже добре, тому що вони токсичні для жінок і примушують почуватися невпевнено. Нам всім важливо запам'ятати — жінка не зобов'язана прикрашати собою світ".

3
67403

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: