У чому проблема?
Пенсійний вік в Україні для старших людей часто перетворюється на вік соціальної ізоляції та самотності. Повномасштабна війна лише поглибила проблеми, з якими стикаються українці поважного віку, а проте водночас і вчергове підкреслила, що пенсіонери теж хочуть і можуть продовжувати активне життя, працювати й навіть волонтерити.
Пані Марії з Житомирщини вже за 80 — вона в'яже надзвичайно якісні й красиві шкарпетки. Жінка вирішила, що допоки триває війна, вона хоче й буде підтримувати наших захисників — тим, чим може:
"Я візерунки роблю, щоб воїнам приємно було. Вони як оберіг. Часто встаю ночами, щоб встигнути наплести побільше. Я готова багато в чому собі відмовити, аби робити щось корисне для наших воїнів", — говорить пані Марія.
Пенсійний вік — не привід для того, щоб залишатися "за бортом". Люди літнього віку теж хочуть допомагати, підтримувати, наближати перемогу. А підтримка цього ентузіазму йде не лише на користь захисникам, але й на користь самим пенсіонерам. Тож як її втілити? Одне з рішень знайшли на Житомирщині.
Яке рішення?
"Іншого вибору в нас немає, бо ми любимо свою країну і хочемо жити у вільній Україні", — так кажуть у Житомирському відділенні Всеукраїнської благодійної організації "Турбота про літніх в Україні". Тут літні люди Житомира об'єдналися й докладають усіх зусиль для того, щоб Україна перемогла, і водночас — будують свою міцну спільноту взаємопідтримки. Про те, як працює рішення, "Рубрика" поговорила з керівницею відділення Таїсою Войцеховською.
Як це працює?
Бабусин батальйон
Відділення всеукраїнської організації "Турбота про літніх в Україні" в Житомирі зареєстроване у 2008 році. До 2014 року волонтери організації — люди старші 60 років, піклувалися про більш літніх житомирян і житомирянок. Допомагали готувати їжу, робили прибирання та покупки, надавали моральну підтримку і просто спілкувалися з тими, хто вже не в змозі виходити з дому.
Організація багато працювала за міжнародними проєктами, а крім того брала активну участь у житті міста — так, тут вивчали культуру обслуговування у громадському транспорті, ціни в аптеках, домоглися проведення світла в одному з підземних переходів. Також у відділенні працювали гуртки для старших людей, де можна було навчитися вишивати, в'язати, обмінятися кулінарними рецептами та поспілкуватися.
Таїса Войцеховська
А у 2014 році із початком агресії росії проти України волонтери організації не змогли залишитися байдужими й почали допомагати воїнам АТО.
"Ситуація тоді була дуже складна, — згадує Таїса Войцеховська. — Хлопці йшли захищати незалежність України буквально голі й босі. Відправлялися на передову в гумових капцях. Не вистачало навіть білизни".
Саме забезпеченням білизною захисників України й стали, крім основної діяльності, займатися у "Турботі про літніх в Україні". "Бабусин батальйон" — таку назву придумали вдячні військові для волонтерок, які почали шити та в'язати необхідні речі для фронту.
Першу швейну машинку привезла з дому до організації одна з волонтерок, тканину закупили за власний кошт. За спіднім від "Бабусиного батальйону" моментально "вишикувалася" черга. Військові телефонували й просили ще і ще. Трохи пізніше асортимент майстерні розширився робочими рукавичками для бійців (у них зручно копати окопи, будувати укріплення та бліндажі). Рукавички майстрині кроїли з джинсових штанів, якими з ними ділилися місцеві мешканці. В'язали шкарпетки, відшивали трикотажні бандани.
Своєрідним хітом майстерні стали невеличкі подушки, які стали такими собі оберегами для воїнів. "Такі подушки дуже зручні, — розповідає пані Таїса. — Їх ми почали відшивати для танкістів, а потім такі подушки в нас стали просити й інші підрозділи. Маленьку подушку можна засунути в рюкзак, під бушлат, всюди возити з собою. Одна з наших подушок навіть врятувала бійцю життя. Він носив її під бушлатом і саме в ній застряг невеличкий уламок. Тепер ця подушка лежить у нього вдома, як талісман".
"Дівчата", які наближають перемогу
Попри допомогу військовим з 2014 року, повномасштабне вторгнення у 2022 шокувало волонтерок.
"Хоча ми вже кілька років забезпечували наших хлопців на сході, ніхто з нас не вірив, що ось так, відкрито, на нас полетять ракети, підуть колони танків. Ми весь час думали, що це якась помилка й ось-ось все налагодиться", — зізнається Таїса Войцеховська.
У перші ж дні війни пані Таїса з подругами на кошти закордонних меценатів збирала та відправляла на фронт продуктові набори для бійців. А потім частині волонтерок довелося евакуюватися разом із родинами. Швейна майстерня тимчасово призупинила свою роботу.
У серпні 2022, коли нарешті всі повернулися у Житомир, "Бабусин батальйон" запрацював із новими силами. "Ми маємо наближати перемогу", — кажуть у майстерні. І доводять це не словом, а ділом.
Сьогодні на роботу у швейну майстерню щодня приїздять з усіх кінців міста 12 жінок віком від 59 до 82 років. "Дівчата" — так називає своїх подруг-волонтерок Таїса Войцеховська, працюють у майстерні з ранку до вечора. Хтось шиє постіль, подушки, спідню білизну та балаклави, хтось вивертає олівцем пальчики на рукавичках, хтось набиває подушки.
В "Бабусиному батальйоні" немає професійних швачок. Швейним премудростям вчилися самі. Частина волонтерок працюють у невеликій кімнаті-майстерні. Інші майстрині беруть роботу додому, а потім приносять готові вироби. Є ті, хто працював раніше, але зараз уже не працює.
"Ми їх часто провідуємо. Дівчата все пориваються повернутися до роботи, але вже діти їх не пускають. І це цілком зрозуміло, все ж таки, здоров'я — це найважливіше", — додає Таїса Войцеховська.
Людей поважного віку волонтерки Житомирського відділення ВБО "Турбота для літніх в Україні" підтримують не тільки добрим словом. Цієї зими в рамках чергового проєкту вони утеплили квартири близько 40 літніх житомирян. Окрім утеплення, також надають допомогу у вигляді засобів гігієни.
Спілкування та сумісна праця — як стимул і терапія
Майже всі учасниці "Бабусиного батальйону" — житомирянки, та останнім часом до них пристали й кілька переселенок. Таїса Войцеховська — дуже комунікабельна людина. Приєднатися до волонтерського руху вона може запропонувати просто на вулиці. Так, наприклад, одну з волонтерок — пані Ольгу — вона зустріла у тролейбусі, а з кимось роззнайомилася на зупинці.
74-річна Валентина Вікторівна була вихователькою у дитячому садку. Але тепер перекваліфікувалася у швачки. А 82-річна пані Марія, про яку ми згадували на початку цього тексту, в'яже надзвичайно якісні й красиві шкарпетки. У "Бабусиному батальйоні" всім знайдеться місце — головне — бажання допомагати.
Є в складі "Бабусиного батальйону" й чоловік. На початку повномасштабної війни пан Микола записався в тероборону, але коли чоловікові виповнилося 60, його звільнили. Тоді ж на одній з житомирських вулиць він побачив оголошення про роботу майстерні. Завітав до "Батальйону" і тепер шиє разом із жінками рукавиці для захисників.
Робити дуже багато, — зізнається пані Таїса. Два місяці тому в майстерні з'явилася професійна закрійниця, то стало трохи легше. Вона переселенка з Харкова. Таїса Войцеховська розповідає, що спочатку пані Любов була дуже пригнічена, мовчазна. Але поступово спільна праця та спілкування з однодумцями допомогли жінці знову навчитися посміхатися. Тож шиття для захисників разом із новими подругами стало для жінки своєрідною терапією.
"Спільна діяльність дуже нас підтримує. Це дуже цінно — мати близьких по духу людей. Взагалі, є стимул жити, наряджатися, наводити красоту. До майстерні волонтерки приходять працювати, але це не обов'язок, а покликання душі", — каже Таїса Войцеховська.
А це точно працює?
"З такою екіпіровкою жоден ворог не страшний!"
З вересня 2022 майстрині "Бабусиного батальйону" відшили понад 1700 подушок та десятки сотень інших виробів. Таїса Войцеховська розповідає, що точний облік готових виробів вони не ведуть, головне — встигнути відшити вчасно всі замовлення захисників.
На фронт вироби передають через волонтерів. Часто навідуються зі своєю продукцією до госпіталю. Бійці сприймають такі передачі як коштовні подарунки. Завжди радіють, розчулюються, а зручні маленькі подушечки, за словами волонтерок, йдуть взагалі "на розхват".
"Дуже багато важкопоранених, — зітхає Таїса Войцеховська. — Для них наші подушечки не просто обереги, а й речі, корисні в реабілітаційному процесі".
На початку 2023 "Бабусин батальйон" передав до госпіталю партію спідньої білизни на липучках. Жінки шили такі вироби вперше, але впоралися й дуже цьому радіють, бо така білизна для поранених воїнів завжди актуальна.
Коли до майстерні заїжджають військові з передової, "Бабусин батальйон" розквітає:
"Ми комусь потрібні, наші рукавиці комусь зігріли руки. Ми дуже радіємо словам подяки, але ми на них не чекаємо. Все, що ми хочемо — щоб хлопці нормально доїхали, щоб їм було тепло і зручно, щоб вони залишалися живими й неушкодженими", — кажуть у "батальйоні".
У розмові з "Рубрикою", Таїса Миколаївна з гордістю згадує про вдячні відгуки воїнів і сміється, пригадуючи одну історію: в одного з бійців, що був у відпустці, дідусь побачив онукову білизну, та й собі таку ж захотів. "Я, звісно, люблю свого дідуся, але труси йому не віддам", — написав у жартівливому листі майстриням боєць.
Спіднє від "Бабусиного батальйону" і правда особливе. Секрет у тому, що жінки завжди обирають веселі, "дитячі" тканини. З ромашками, котиками, цуценятами, дельфінчиками. "Хочемо, щоб хоча б у такий спосіб наші захисники морально відпочивали", — пояснює пані Таїса, яку бійці з повагою називають "комбатом Бабусиного батальйону".
Люди з великим серцем
У лютому 2023 чотирьох волонтерок житомирського відділення Всеукраїнської благодійної організації "Турбота про літніх в Україні" нагородили медалями "Волонтеру — людині з великим серцем" та "Патріотка України".
"Подібні відзнаки ми отримуємо вперше, — сказала на нагородженні Таїса Войцеховська. — Відзнака — це, звісно ж, дуже приємно, але усі ми, усі наші, а наразі це 32 волонтерки віком від 59 до 82 років, — усі наші дівчата тут працюють не задля медалей. Ми робимо все можливе й неможливе, щоб допомогти нашим хлопцям і прискорити час нашої перемоги".
Ще більше корисних рішень!
Як допомогти "Бабусиному батальйону"?
В "арсеналі" майстерні "Бабусиного батальйону" зараз 6 швейних машин. Вони старенькі, ще з радянських часів, часто ламаються. З нової техніки — тільки подарований волонтерами у 2015 році оверлок. Літні майстрині мріють про сучасну техніку. Кажуть, тоді б вони змогли відшивати ще більше необхідних для наших воїнів речей.
Тканину, синтепон та розхідні матеріали для виробів також збирають усіма можливими шляхами. Переважно її "батальйону" передають благодійники. Волонтерки кажуть, що з радістю приймуть допомогу від усіх охочих допомогти. Так, швачкам можна принести чисті джинсові речі, дитячу постільну білизну або купити потрібну тканину. Якщо ви хочете допомогти "Бабусиному батальйону", можете напряму зв'язатися з керівницею благодійної організації Таїсою Войцеховською за номером 097 578 77 67.
