Гопко: Президент ветував власний закон про дипслужбу замість розбудови "національної збірної"
У п’ятницю стало відомо, що Петро Порошенко ветував ухвалений Верховною Радою закон «Про дипломатичну службу», що стало досить неочікуваним кроком. Прийняття президентського законопроекту №7322, який визначає правові засади та порядок організації дипломатичної служби відповідно сучасних європейських і світових стандартів, давно було на часі в умовах протидії російській агресії, і мав неабияку підтримку дипломатичного і експертного середовища. Причина вето, за словами Гопко – через необхідність проведення попередніх консультацій з рекомендаційним характером у профільному комітеті в закордонних справах задля призначення кандидатів у посли. Президент вважає, що це не відповідає конституційно визначеному статусу та повноваженням комітетів ВР.
Яка його тепер подальша доля закону, та чому важливо дати «зелене світло» цьому закону «Рубрика» запитала у Ганни ГОПКО, народного депутата, голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах. Далі – пряма мова.
«КАМЕНЕМ СПОТИКАННЯ СТАЛО ПИТАННЯ МІСІЙ І КОНСУЛЬТАЦІЙ КАНДИДАТІВ У ПОСЛИ У ПРОФІЛЬНОМУ КОМІТЕТІ»
Тепер дуже важливо, щоб парламент або подолав вето Президента з 300 голосами, або прийняв ті пропозиції, які є. Для цього достатньо 226 голосів депутатів. Це дві пропозиції: одна стосується місій – визначення спеціальних місій, як тимчасових, і щоб їх повноваження і статут не Кабмін затверджував, а Президент. І друга – питання попередніх консультацій з рекомендаційним характером у профільному Комітеті у закордонних справах. Ці дві позиції стали каменем спотикання.
Дуже прикро, що Президент ветував власний законопроект замість того, щоб розбудовувати "національну збірну", яка спільно на міжнародній арені захищає національні інтереси, а це – уряд, парламент, тобто парламентська дипломатія, і він. Зауважу, що напрямки зовнішньої політики визначає за Конституцією український парламент.
Дуже багато послів України перед тим, як їхати у свої місце призначення, у закордонно-дипломатичну установу, приходили на Комітет. Це наші посли в Сербії, Румунії, Лівані, США. Вони казали, що хочуть познайомитися з членами Комітету у закордонних справах, з іншими депутатами, щоб пізніше, коли будуть приїжджати парламентські делегації, можна було б разом багато речей відстоювати.
Ми не наполягали. Це була дуже компромісна поправка, яка передбачала попередні консультації. Така практика є в Сенаті США. І там якщо Комітет вирішить, що кандидат не відповідає кваліфікаційним вимогам, то вони своїм рішенням фактично не дозволяють Президенту призначити цю людину. У нашому варіанті закону – це були лише консультації, тому що нам теж важливо не йти на конфронтацію, зараз ситуація дуже складна.
«ДИПЛОМАТИ МОЖУТЬ ЗАЛИШИТИСЯ ІЗ «СТАТУСОМ-КВО»
У нас роками не призначаються посли. У Швейцарії немає, в Казахстані немає, в Данії, де 28 червня буде конференція з підтримки реформ і NordStream 2, немає. А є навпаки – посли, які у нас сидять роками. У В'єтнамі більше 9 років посол, у Ватикані – більше 11 років. До цього ставляться безвідповідально. А в цьому законі є імперативна ротація. Там чітко все прописано.
Весь дипломатичний корпус чекав цього законопроекту. Ми над ним працювали більше 2,5 роки – Комітет під головуванням Бориса Тарасюка разом із Міністерством закордонних справ. Тому дивно, що через таку поправку рекомендаційного характеру, Президент відтерміновує весь закон, хоча і говорить, що це пріоритет і він відповідальний за Збройні сили України, обороноздатність, і дипломатичний фронт. А тут законопроект, який має посилити останній, провалює своїми руками.
Очевидно є ризик, що через цю поправку "проходження через комітет" у Раді багато хто може вважати, що це якась узурпація, і голосувати проти. Найгірший і найприкріший сценарій – коли загалом закон не пройде. Тоді дипломати знову залишаться із цим "статусом кво", який насправді не влаштовує нікого.
«НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ ПАРЛАМЕНТУ»
Ми будемо робити все, щоб на голосування документ винесли якомога швидше. Чесно кажучи, до сторіччя заснування дипломатичної служби в Україні, я пригадаю, як спішили подавати цей законопроект, а тепер виникає якась абсолютно незрозуміла ситуація. Щодо інших поправок – зокрема, що суддям Президент може давати ранги Надзвичайного і Повноважного Посла – цього не було у його пропозиціях. Це той компроміс, на який Президент пішов з однією фракцією. А в нашій пропозиції консультацій з профільним комітетом не підтримав, хоча інституційно в парламентсько-президентській республіці це нормальна практика. Не треба боятися парламенту, треба просто вибудовувати правильні державницькі відносини з ним.
