fbpx
Сьогодні 05/08/2020 16:40
Світ 09:50 16 Лип 2020

"Диктаторські закони" по-пекінськи: що відбувається у Гонконгу

Китай запровадив у автономії новий закон про нацбезпеку – він загрожує опонентам Пекіна

Фото Reuters

Гонконг у останній рік стабільно потрапляє у заголовки медіа завдяки масовим протестам. З весни 2019 року мешканці автономії боролися проти "закону про екстрадицію" він дозволяв би видавати і опозиціонерів на власне китайську територію, де вони ризикували стати політв'язнями. 

Українцям ці протести здатні нагадати наш Євромайдан (не випадково у Гонконгу показували фільм "Зима у вогні"). Тут і сотні тисяч людей на вулицях, і вимоги зміни влади у регіоні (очільниця автономії Кері Лам має пропекінські погляди), і жорстокість силовиків, а ще загони самооборони і барикади на вулицях.

Зрештою, законопроєкт таки відкликали. Але є одне "але"…

Замість закону про екстрадицію гонконгці отримали інший – про нацбезпеку

Ходом Пекіна у відповідь став новий закон – цього разу про національну безпеку. Його депутати парламенту КНР ухвалили спеціально для Гонконгу, і 30 червня документ набув чинності

Резонанс вийшов вражаючим. Гонконгці відповіли на це наймасовішими протестами за час запровадження карантину, а британський журнал The Economist прокоментував: "[Гонконг] вже аж ніяк не безпечна гавань"

Адже попри запевнення офіційного Пекіна у тому, що закон потрібен лише для захисту від тероризму, за жорсткістю обмежень він може конкурувати зі знайомими нам "законами 16 січня".

Чому закон так розлютив протестувальників? Наприклад, документ забороняє "розпалювання ненависті" до пекінської чи місцевої влади і "незаконні засоби" боротьби з Компартією Китаю. А за "підривну діяльність" чи співпрацю з іноземними державами мешканець автономії може отримати довічний термін – нечіткість визначень змушує боятися, що саджатимуть за будь-які протести чи критику влади. Більше того, стаття 38 узагалі дозволяє Пекіну переслідувати критиків комуністичної партії за кордоном.  

Схоже, опозиціонери не вірять у чесне правосуддя, і ось чому. Відтепер, очільник адміністрації Гонконгу зможе призначати місцевих суддів, а вже їм Китай дозволяє розглядати справи за зачиненими дверима і без голосу присяжних. Силовики теж не лишитися без подарунків: наприклад, поліція може обшукати помешкання, заборонити виїзд з автономії чи заморозити банківські рахунки – усе це без рішення суду. 

Більше того, спецслужбам дали право стежити за громадянами у Інтернеті і змушувати провайдерів видаляти те, що не сподобалося владі. 

Гонконг

Фото Reuters

Тепер у Гонконзі затримують людей за плакати і вилучають книги з бібліотек

Справді, події після 1 липня дуже нагадують гонконзьку версію серіалу "Окуповані". Вже є 10 затриманих за новим законом. Серед них не виявилося терористів ІДІЛу, зате є жінка, у якої знайшли британський стяг та чоловік, що ніс плакат із закликом до незалежності Гонконгу.

1 липня влада автономії також заборонила у школах пісню "Слава Гонконгу", неофіційний гімн протестувальників. Дісталося навіть книжкам: з громадських бібліотек зникають твори, автори яких публічно виступають за демократію. Компанії Facebook та Telegram наразі припинили надавати дані про користувачів на запит влади – фактично, визнавши, що у Гонконгу є політрепресії. 

Що робити далі? Погляди опозиціонерів розділилися. За оцінкою видання The Guardian, частина активістів готові йти далі і боротися за повну незалежність Гонконгу. Вони вірять у ідею "взаємного знищення": якщо чинити опір, то Захід введе проти КНР санкції, і Китай відступить, аби врятувати свою економіку.

Але не всі такі оптимісти. Так, демократична опозиційна платформа Demosisto вже оголосила про саморозпуск (хоча її лідер Джошуа Вонг лишився в політиці). Адже китайські силовики користуються законом і придушують протести: лише за 1 липня затримали 370 людей.

Заступитися за Гонконг обіцяють Сполучені Штати. Конгрес США вже ухвалив проєкт санкцій: під них потраплять посадовці, залучені до наступу на автономію, і банки, які співпрацюють з ними. Дональд Трамп закон поки не підписав, але голова Держдепу Майкл Помпео обіцяє, що Сполучені Штати "відповідатимуть на атаки Пекіна на свободу слова, преси, зібрань та на верховенство права". І це новий виток американо-китайського протистояння.

Бо Гонконг зараз є "острів свободи", і це не влаштовує Пекін

Коли у 1997 році Гонконг переходив від Британії до Китаю, усе могло здатися супервигідною угодою під гаслом "одна країна, дві системи". Регіон зберігав широку автономію і демократичний устрій, а КНР отримувала багату і розвинену територію. Однак китайський лідер Сі Цзиньпін вирішив взяти регіон під тотальний контроль – і ось чому. 

Найпевніше, справа у тому, що Гонконг став не просто економічною автономією, а острівцем демократії та свободи слова, на зразок Західного Берліна у Холодну війну. Наприклад, у регіоні відкрито діють партії і рухи, опозиційні до комуністичного режиму. Там мовлять незалежні ЗМІ, виходять критичні до влади фільми. 

В результаті і гонконгці, і навіть мешканці власне Китаю можуть усе це чути і бачити – і, наприклад, довідатися про строго-настрого засекречені у КНР події на площі Тяньаньмень (або побачити Вінні Пуха, він теж заборонений, і це не жарт).

Відтак, Пекіну вкрай важливо ліквідувати цей "острів свободи", аби ніхто не кидав виклик провладній партії. А зараз дуже вдалий момент, бо світ відволікся на пандемію коронавірусу.

Однак конфлікт насправді значно глибший. Протестна більшість (а 58% мешканців Гонконгу підтримують масові акції) хоче не тільки відмови від недемократичних законів, а й де-факто ширшої автономії. Наприклад, одна з топових вимог маніфестантів – вільні вибори голови адміністрації Гонконгу (зараз список кандидатів визначає "виборча комісія", створена Пекіном). Кожен п'ятий мешканець і взагалі мріє про Тайвань №2: незалежну Гонконзьку республіку.

Вочевидь, режим Сі Цзиньпіна поспішає "зіграти на випередження" і остаточно взяти Гонконг під ідеологічний контроль, аби "переагітувати" громадян. Адже протести особливо активно підтримує молодь, тож з кожним роком Гонконг ставав би дедалі опозиційнішим. 

Гонконг

Фото Reuters

Боротьба (ще) триває, але люди цікавляться еміграцією

Якщо читати лише заголовки, то може здатися, що революціонери уже програли, але це не так. Ба більше, гонконзька опозиція сподівається на вибори до парламенту автономії, які пройдуть у вересні. Продемократичні партії готуються йти єдиним фронтом, а 11-12 липня навіть провели праймеріз (між іншим, на них проголосувало більше 600 тисяч виборців). Вже згаданий Джошуа Вонг став одним із переможців. 

Втім, у гонконгців однаково немає чарівної кнопки, аби скасувати закон про нацбезпеку (вони автономна, але частина Китаю, як-не-як), тож чимало людей задумуються про виїзд за кордон.

Потенційними емігрантами можуть стати лідери протестів, активісти і просто громадяни, які бояться переслідувань. Так, один із студентських лідерів Гонконгу Натан Ло вже був вимушений виїхати до Британії, хоч і обіцяє продовжувати боротьбу. За даними Japan Times, за кордон позирають не лише багаті громадяни, а й середній клас та робітники.

"Попит на нерухомість і програми з проживання за кордоном злетів угору за попередні кілька тижнів", – заявив керівник агенції з нерухомості Juwai IQI Георг Чміл. Чи будуть емігрувати тисячі людей або ж сотні тисяч? Все явно залежатиме від дій поліції та спецслужб: чи обмежаться вони "лише" переслідуванням опозиції або ж візьмуться за масові репресії у стилі СРСР.

У будь-якому разі, їхати переселенцям є куди: гонконгців обіцяють прийняти Тайвань, Велика Британія та Австралія, розмірковують над цим і у Сполучених Штатах.

Але найбільше наступ на Гонконг може зашкодити самій КНР

Саме так, попри всі проблеми автономії, Пекін на світовій арені може втратити значно більше. Річ у тім, що Китай ще з 2000-х років створював собі імідж працелюбної і мирної наддержави, з лотосами і аскетичною східною філософією.

Достатньо згадати, як у 2008 році КНР витратила до 40 мільярдів доларів на проведення Олімпійських Ігор – вони мали показати економічну могутність і гостинність держави. Компартія Китаю старанно уникала участі у міжнародних конфліктах, зате популяризувала культуру і історію країни.

На імідж КНР працювали навіть панди: Пекін відправляв цих милих звірят до іноземних зоопарків "у оренду", аби порадувати відвідувачів у Парижі чи Сеулі. 

Натомість зараз Сі Цзіньпін показав усьому світу, що його країна діє у стилі СРСР часів Леоніда Брежнєва. А це може змусити іноземних політиків згадати і інші звинувачення на адресу Китаю: від концтаборів для мусульман-уйгурів до спроб китайської влади приховати інформацію про коронавірусрепресії проти лікарів, які на це не йшли).

І от вже це може серйозно зашкодити планам Пекіна стати глобальною наддержавою замість США. Зокрема, Китай вже давно намагається здобути дружбу європейців, підключивши і дипломатію, і інвестиції (і обіцянки провести страшний для багатьох 5G). Однак політичні еліти Європейського Союзу не зможуть просто так ігнорувати тему прав людини, тому стосунки з Китаєм неминуче охолонуть.

А сусіди КНР, як-то Японія та Австралія, тепер мають серйозний привід боятися Китаю – і, відповідно, підтримати Сполучені Штати у новому геополітичному протистоянні.  

Україна на це геополітичне протистояння поки не має жодного впливу: ми далеко і взагалі не настільки потужні на світовому рівні. Однак для Києва недемократичні дії китайської влади мають бути "дзвоником": наші стосунки з КНР не повинні виходити за межі звичайної дипломатії та взаємної торгівлі. Адже якщо США і Китай таки почнуть нову "холодну війну", надто тісна дружба з Пекіном може посварити нас з американськими союзниками – і зіпсувати імідж країни, відданої ідеям демократії та верховенства права.

1496

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: