Мирослава Гонгадзе: "Важливо, щоб про Україну говорили з Києва, а не лише з Вашингтона чи Москви"
Очільниця української служби "Голосу Америки" — про небезпеки і виклики інформаційного суспільства
Мирослава Гонгадзе — після повернення з навчання у Гарварді в межах престижної програми Nieman Fellowship — знову в студії та "у руля" Української служби "Голосу Америки". Вона є однією з тих, хто чи не найбільше робить для розвитку журналістики та формуванню іміджу України за кордоном. "РУБРИКА" зустрілася з нею у Вашингтоні, аби запитати, якою Україну бачать у світі та у Сполучених Штатах Америки, що відбувається з журналістикою всередині країни і чого нам в ній не вистачає.
Про місце України в подіях навколо імпічменту Трампа
Українська служба "Голосу Америки" для вітчизняного медіа-простору стала найпершим транслятором подій навколо імпічменту Дональда Трампа, що лише нещодавно завершилися визнанням Трампа невинуватим. Головні обвинувачення в бік американського президента оберталися навколо скандалу, пов'язаного з Україною, а саме — нібито тиску Трампа на президента України Зеленського, що не відповідало інтересам США, а лише особистим інтересам Трампа. Як насправді Україну бачать на фоні цих подій у Сполучених Штатах, і чи Україна змогла правильно скористатися прикутою до неї увагою?
"Україна стала в якійсь мірі заручницею і жертвою політичного протистояння, яке сьогодні відбувається у Сполучених Штатах. І, на жаль, Україна звучить всюди у негативному контексті, як корумпована країна. Це повторюють і використовують, обидві стороні політичного процесу. Тактика невтручання в політичний процес і тримання нейтралітету, яку обрала українська влада, з одного боку — віталась і оцінювалась експертами як правильна. Водночас оглядачі наголошують, що можна було скористатись цим шаленим інтересом до України і спробувати виступити з іншим меседжем — більше розповідати про війну та українські нагальні потреби", — каже Мирослава Гонгадзе.
"Україна вже активно присутня в американському інформаційному просторі . Тепер важливо, щоб про Україну говорили не лише з Вашингтона чи Москви, а й з Києва"
Українці небагато уваги приділяють тому, що відбувається у Сполучених Штатах, і як там бачать Україну. "Можливо, цікавлять інші теми або це бажання закритися. Але українському суспільству варто повернутись обличчям до світу і сприйняти реальність. Сполучені Штати — це головний партнер та союзник України. Важливо усвідомлювати і приділяти увагу тому, який імідж тут і загалом на Заході має Україна. Відкрити очі і розуміти, що відбувається навколо, щоб, зокрема, правильно формувати свою зовнішню політику".
Про українські скандали і тренд анонімності
Скандалів, інтриг та розслідувань в Україні вистачає. Здається, що не можна розслаблятися жодної миті — одразу пропустиш нові викриття і розбірки. Ми запитали у Мирослави Гонгадзе, чи встигає вона за всіма цими подіями.
"Звичайно, за інформаційною метушнею я не стежу, зокрема тому, що багато скандалів в Україні є роздутими, базуються не на фактах, а на особистих судженнях чи домислах окремих персон. Але, як медійниця, я розумію важливість відслідковування процесів, які відбуваються в країні".
Деякі з них (наприклад, як зі зливом записів наради прем'єра Гончарука) походять від анонімних джерел. Зокрема, з телеграм-каналів, які сьогодні створюють багато хайпу та привертають до них увагу. Не завжди зрозуміло, як реагувати на "вкиди" та транслювати месиджі, згенеровані цими інформаційними приводами. Проте Мирослава Гонгадзе тут категорична:
"Ми [Голос Америки, — Ред.] — не користуємося анонімними джерелами і ніколи не подаємо інформацію з одного джерела. Правило перевірки інформації з двох джерел для нас — закон".
Українська служба "Голосу Америки" не розміщує свої матеріали в Телеграмі чи "Однокласниках".
Але бум, який відбувається у Телеграмі в сенсі анонімності та хайповості інформації і її вірусного поширення, важко заперечити. "Така ситуація виникла через недовіру. Використання незрозумілих і підозрілих джерел відбувається, коли люди не довіряють традиційним медіа. Всі думають, що хтось анонімний може сказати щось, чого інші не знають — пролити світло на невідоме, але важливе. Це відбувається в умовах браку комунікації. Я вбачаю у цьому пряму небезпеку для функціонування та розвитку суспільства".
Про українське іномовлення та його згортання
Під час першого інтерв'ю для "Рубрики" з Мирославою Гонгадзе, ми, в тому числі, говорили про запуск українських каналів іномовлення. Тепер вони згортаються і переформовуються у мовлення на окуповану територію. Тоді позиція пані Мирослави була чіткою і зрозумілою: "Україна має бути присутня в міжнародному просторі, але необхідно знайти найбільш ефективний метод для цього". Що вона думає про це зараз?
"Я і тоді не була певна, що канал (UATV, – Ред.) був ефективним і справді затребуваним серед іноземної аудиторії. Але наявність інформації англійською мовою про Україну є важливою. І згортання саме цієї частини мене непокоїть. Тому що, на жаль, якщо Україна не буде сама про себе розповідати, то це буде робити хтось інший. Наприклад, Russia Today. І це небезпечно".
Пані Гонгадзе вважає за важливе запрошувати іноземних журналістів і створювати умови для їхньої якісної роботи в Україні. "Зараз [під час політичного процесу, пов'язаного з імпічментом, — Ред.] якраз була нагода для цього. До України значно зріс інтерес західних журналістів, які приїжджали, щоб зрозуміти, що насправді відбувається в країні. Можна створювати спеціальні медійні центри, інформаційні майданчики чи платформи, запрошувати західних медійників і створювати їм умови для роботи, у тому числі — відкривати свої корпункти, офіси чи студії в Україні".
Однак рішення вести мовлення на окуповану територію пані Мирослава теж схвалює.
"І в Криму, і на території східної України є проблеми з мовленням українських каналів. Все ще актуальним залишається питання доставки сигналу".
На запитання, яким має бути медійний продукт, що транслюватиметься на окуповані території, пані Мирослава має однозначну відповідь: якісним. "Якщо інформація, яку люди отримуватимуть, буде важливою для їхнього життя, допомагатиме у прийнятті рішень, якщо телеканал розповідатиме про них самих, а інформація буде правдивою та достовірною, то глядачі будуть дивитись канал. Ще раз: аудиторія вимагає якісного продукту. І це має бути головним критерієм для творців каналу".
У цьому контексті Мирославу Гонгадзе непокоїть критичний стан через брак фінансів кримськотатарського каналу ATR. "Мовлення кримськотатарською дуже важливе. Відсутність державної політики щодо Криму за роки незалежності, став одним із факторів втрати Криму, як сказав мені нещодавно в інтерв'ю кримчанин Олег Сенцов. Тому, якщо Україна хоче втримати діалог з кримськими татарами і підтримати кримчан, варто не скорочувати, а нарощувати обсяг мовлення кримськотатарською".
Фото з Facebook-сторінки Мирослави Гонгадзе
Про український закон про дезінформацію та свободу слова
Багатьох в Україні непокоїться ситуація з законопроєктом про дезінформацію — влада планує боротися з фейковими новинами та вкидами в медіа-простір кримінальною відповідальністю. Фактично законопроект у тому вигляді, в якому його представлено зараз, обмежує право на свободу слова. Мирослава Гонгадзе такі побоювання теж розділяє, зазначаючи, що у Сполучених Штатах і на Заході нічого навіть подібного не існує.
"У США повна свобода слова. Американські журналісти, коли ми їх попросили почитати законопроєкт про дезінформацію , були нажахані. Один із них сказав, що, якби такий закон діяв у нас [США — ред.], то він би вже сидів у в'язниці. І точно не зміг би робити свою роботу — інформувати суспільство. Завдяки суспільному резонансу в Україні та серед міжнародних медійних організацій проблемність цього документу стала очевидною і для його авторів. Є надія, що у такому вигляді, в якому він існує зараз, законопроєкт не стане законом".
"Дезінформація, без сумніву, становить серйозну глобальну загрозу. Але небезпека, на яку ми наражаємось, дозволяючи урядам регулювати та визначати, що є правдою, а що є брехнею, може бути навіть більшою, від небезпеки самої дезінформації", — такої думки притримується розслідувач Yahoo-News Майкл Ісікофф у коментарі спеціального сюжету "Голосу Америки" на цю тему.
Про "Голос Америки"
Голос Америки — це міжнародний мовник США. Він транслює свої програми десятками різних мов на весь світ до людей, які не мають повного чи повноцінного доступу до вільної преси.
"Ще рік тому ми мусили шукати експертів та приводи, щоб про Україну говорили. Зараз ситуація помітно змінилась і ми часто не поміщаємося в ефірний час, — посміхається очільниця української служби VOA. "У нас значно збільшилась аудиторія у соціальних мережах — лише за січень ми маємо понад 30 мільйонів переглядів нашого продукту. У цей час був збитий український літак, відбувався процес імпічменту, виникла ситуація з коронавірусом. Ми надаємо багато важливої інформації нашим споживачам в той час, коли українські медіа не мають доступу до тих джерел, до яких маємо доступ ми. Наприклад, коли збили український літак над Іраном, ми вже на наступний день повідомляли про велику ймовірність того, що літак було збито. А в Україні офіційні джерела ще про це не говорили. Коли є недостатньо інформації в Україні, або вона недоговорена в якийсь спосіб, то ми це бачимо зразу: наш трафік збільшується. Люди йдуть до нас, тому що вони нам довіряють. За останніми опитуваннями, 86% нашої аудиторії нам довіряють. Це досить велика цифра в умовах високої недовіри до медіа. Ця довіра накладає відповідальність і спонукає нас завжди дотримуватись стандартів".
