Голос жінки має силу: як переселенкам бути почутими

Чи можливо зрозуміти всіх жінок одразу? Дізнатися їхні думки, відчути почуття, відтворити рухи? Чи можна одночасно стати бухгалтеркою, вчителькою, підприємицею, танцюристкою? Втрачати і створювати, рятуватися і рятувати, тікати від смертельної небезпеки і давати притулок, плакати, посміхатися, мати надію?

У світі, схожому на жорстку гру "Монополія" чи є місце наївним віршам дівчини-підлітка, складеним у підвалі під час обстрілів? 

Як почути її та ще тисячі жінок? Тих самих жінок, які незважаючи на біль, сльози і кров, не втратили найголовнішого —  віри у свої сили, віри у майбутнє, віри у свої голоси.

У 2015 році громадська організація "Фундація прав людини" розпочала масштабну роботу над впровадженням Національної програми з соціально-економічного захисту внутрішньо переміщених жінок. 

Так народилася ідея проекту "Голос жінки має силу" (WomenVoicesCount). 

Проект стартував як національна кампанія, націлена на те, аби голоси жінок і дівчат, передусім тих, хто постраждав у ході тривалого військового конфлікту на Сході України та в АР Крим, не губилися в інформаційному просторі. Адже жінки-переселенки мали і мають багато нагальних проблем: від пошуку коштів для існування до можливості брати участь в місцевих та загальноукраїнських виборах.

Метою першої фази проекту стала побудова діалогу внутрішньо переміщених жінок з громадами та підвищення професіоналізму лідерок місцевих громадських організацій у таких сферах, як онлайн правозахист і блогерство. Головним акцентом проекту стало виконання приписів Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека".

Юлія Панченко, координаторка проекту на всеукраїнському рівні, м. Київ: 

– Громадська організація "Фундація прав людини" існує з 2001 року. Від самого початку нашою головною метою була допомога тим групам населення, які потребують особливого захисту — людям з інвалідністю, тим, хто потрапив у різні складні життєві обставини, хто втратив роботу.

З початком війни на Сході в нашій країні з'явилася ще одна вразлива категорія — вимушені переселенці з тимчасово окупованих територій України.

Жінки, які втратили все, або майже все, були вкрай розгублені на "великій землі". Питання виникали на кожному кроці: Де знайти житло? Чи вдасться отримати місце для дитини в садку або школі? Як влаштуватися на роботу? А головне — як зробити так, щоб влада почула, зрозуміла і відгукнулася кожній з них. 

Жінки почали гуртуватися, адже разом, як кажуть, легше і батька бити — так почали започатковуватися перші громадські організації по захисту прав переселенців. Тож, першого року наш проект був спрямований саме на навчання активісток таких організацій ефективним комунікаціям з владою та місцевими громадами у п'яти регіонах нашої країни. 

У 2018 році розпочалася друга фазу проекту, в якій була охоплена більша кількість областей України — сім. Цього року до успішного комунікаційного проекту було долучено адвокаційний компонент. Важливо було навчити активних жінок не тільки вміти розповідати про свої проблеми, але і вирішувати їх адвокаційним шляхом.

Анастасія Мирончук, учасниця проекту "Голос жінки має силу — 2018", м. Ужгород:

– Мені пощастило стати учасницею першої з чотирьох наявних шкіл, а саме — Адвокація ВПО. З цим терміном я зіштовхнулась ледь не вперше. Тренінг тривав чотири дні в тренінг-центрі під Києвом. Потрібно відмітити, що це ідеальне місце для засвоєння нових навичок, адже це повна ізоляція від буденних проблем. Це місце дозволяє зосередитись на важливих речах, але водночас і розслабитись завдяки домашній атмосфері.

Тренінг зібрав громадських діячів, юристів, студентів юридичного та політологічного факультетів з 7 регіонів країни. Людей з величезним досвідом та практикою в адвокаційній справі та юридичних питаннях, а також зовсім юних студентів, що дало чудову змогу перейняти цей досвід під час практичних кейсів. Ця школа дала мені зрозуміти, що немає нічого неможливого, а також те, що допомогти можна усім, хто цієї допомоги потребує, особливо у такий складний для країни час.

Також одним із вагомих результатів другого року проекту став друкований альманах з реальними історіями 21 жінки-переселенки.

На третій рік існування "Голос жінки" дійсно став набувати неабиякої сили —  у 2019 році участь у проекті взяли 8 областей України, а сам проект збагатився мистецькою складовою. Слоганом 2019 року стало: "Мистецтво може відкрити будь-які двері і пройти через будь-які бар'єри".

Окрім традиційних напрямків, таких як основи журналістики, блогерство та правозахист, метою всеукраїнського проекту стало залучення до миротворчих процесів широкої аудиторії за допомогою радіомарафонів, художніх виставок, драматичних театрів, вуличних вистав, відеоблогів та інших арт-форматів. 

– Ми запросили до участі у проекті професійні та аматорські театральні колективи, творчі групи, які працюють у різних театральних напрямах, для створення театральної постановки на тему "Жінки. Мир. Безпека" за мотивами минулорічного альманаху., — розповідає Юлія Панченко. Результатом нашої співпраці стала вистава "Коли ластівки повернуться додому", яка була презентована в кожному з міст-партнерів проекту. 

Ця історія про трьох жінок, які змушені були втекти з окупованих територій і почати нове життя майже з нуля, зібрала багато глядацьких відгуків в усіх регіонах.

"Голос жінки має силу — 2020" 

На початку цього року силами організаторів та учасниць проекту було побудовано інтернет-платформу, на якій жінки-активістки з різних регіонів стали обмінюватися досвідом, думками, ідеями. Приймати участь у роботі платформи можуть всі зацікавлені ідеями проекту особи, а не тільки його учасниці і випускниці.

У березні 2020 року стартувала четверта активна фаза проекту "Програма з відновлення миру і діалогу для внутрішньо переміщених жінок "Голос жінки має силу". Цього року проект буде реалізуватися у 10 регіонах. Новацією проекту стало обрання у кожному регіонів 5 амбасадорок — активних жінок-лідерок. Координаторами проекту на регіональному рівні стали місцеві громадські організації. 

Оксана Очкурова, координатор проекту "Голос жінки має силу — 2020" в Луганській області, переселенка з Луганську, м. Старобільськ:

– Громадська організація "Центр спільного розвитку "Дієва громада", яку я очолюю вже кілька років,  стала регіональним координаційним центром проекту в Луганській області. 

Для того, щоб розширити можливості жінок та посилити їхні голоси на місцевому рівні на конкурсних засадах було відібрано команду амбасадорок Луганського регіону. Наші активістки будуть разом з іншими учасницями проекту навчатися, вдосконалюватися та створювати вільну інформаційну територію для повноправної участі жінок з усієї України у вирішенні питань, пов'язаних з побудовою миру та встановленням безпеки на національному рівні. 

Особливістю нашого регіону є безпосередня близькість до окремих тимчасово окупованих районів Луганщини. Не тільки географічно — у багатьох із нас, переселенок, на непідконтрольних Україні територіях залишилися знайомі, друзі, родичі. Тож за допомогою проекту маємо намір налаштувати спілкування з не байдужими до долі нашої країни жінками з "того боку". 

У рамках проекту "Голос жінки має силу-2020" ми вже провели перший онлайн-марафон за участю жінок з окупованих районів Луганської області. Ми обмінювалися думками, ділилися проблемами карантинного життя, обговорювали подальшу взаємодію. 

У найближчих планах — запустити двосторонній флешмоб  "Діти, квіти, карантин", на основі якого зробити потім невеличкий фільм. Адже, що на тій, що на нашій стороні діти розмовляють однією мовою, у них однакові проблеми, однакове сприйняття природи та світу, їм простіше порозумітися один з одним. Маємо надію, що вони перенесуть це порозуміння потім і в доросле життя. Вважаю — ми, українці, повинні боротися за дітей.

Хто такі амбасадорки проекту? 

Це студентки, мами, викладачки, громадські активістки, профі у різних сферах, блогерки, або ті, хто бажає розпочати блогерську діяльність, а головне — це лідерки своїх громад, які виборюють встановлення в суспільстві гендерної рівності як важливої умови сталого розвитку країни.

Цього року до участі в проекті "Голос жінки має силу" запрошувались не тільки жінки, які попадають у категорію внутрішньо переміщених осіб, а і всі ті, хто прагне вирішувати соціальні питання у громадах, впливати на прийняття рішень, підсилювати голоси жінок та молодих дівчат з невеличких міст та селищ, ініціювати та реалізовувати власні, корисні для громади, ідеї та проекти.

Протягом семи місяців кожна з амбасадорок буде реалізовувати свій міні-проект, спрямований на розвиток жіночого лідерства, послаблення напруження та пом'якшення конфліктів у суспільстві, залучення до миротворчих процесів широкої аудиторії.

Лариса Степанова, амбасадорка проекту "Голос жінки має силу-2020", м. Полтава:

– Для мене важливо бути Амбасадоркою проекту, оскільки тема, яка торкається розвитку особистісного та професійного потенціалу кожної людини, а особливо тих, хто зараз опинився у ситуаціях, з яких не може знайти вихід самостійно, не може влаштуватися на роботу чи не впевнений у своєму професійному майбутньому, мені дуже близька.

Упродовж уже 15 років я викладаю в Полтавському університеті економіки і торгівлі, захистила кандидатську дисертацію, розробила багато навчальних курсів. Серед моїх наукових уподобань: трудовий потенціал, психологія праці, управління стресом, емоційне та професійне вигорання, самооцінка. 

У рамках мого міні-проекту "Розвиток особистісного та професійного потенціалу жінок у всіх суспільних процесах" я проведу спеціальні тренінги, які стануть корисними для жінок, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, допоможуть слухачкам більше усвідомити свою унікальність, бути більш впевненими та сміливими у реалізації своїх життєвих місій, оцінити риси свого характеру та діагностувати свої здібності, а також використовувати свій талант, навички, творчий підхід заради миру в нашій країні та кращого майбутнього.

Кожного з нас колись навчили говорити батьки. Бути дорослим і вміти говорити так, щоб тебе почули інші — це не тільки хист, а ще і велика праця. Для кожної жінки-особистості важливо не тільки мати ідеї, а і уміти довести їх до загальної уваги, захопити ними, знайти однодумців і помічників, не боятися спілкуватися з журналістами, співпрацювати з владою.

Громадська організація «Фундація прав людини та заснований нею Всеукраїнський проект «Голос жінки має силу» допомагають жінкам стати справжніми лідерками, вчитися та застосувати отримані знання на практиці.

Редакція "Рубрики" бажає всім учасницям цьогорічного проекту натхнення, оптимізму і наснаги для реалізації найсміливіших планів і задумів.

Проект реалізується за підтримки Інституту міжнародних культурних зв'язків (Institut für Auslandsbeziehungen) та Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.