Дівчата і велосипед: все, що ви боялися запитати

Щодня все більше людей по всьому світу віддають перевагу велосипеду. Це зручно, екологічно, мобільно та економічно. У таких країнах, як Швеція, на вулиці легко зустріти принцесу, що їде велосипедом. А дівчата за кермом двоколесого у вечірніх сукнях і на підборах – звична справа.

В Україні дівчат на велосипедах зустріти значно складніше, ніж хлопців. Чому так – запитали  київську велоактивістку Марію Шененко. А ще – поговорили про безпечні веломаршрути столиці, особливості інфраструктури і те, як лідерки-велосипедистки руйнують стереотипи.

– Серед більшості українців досі існує стереотип, що їздити на велосипеді не зручно, а, тим паче, дівчатам, які одягають спідниці та взуття з підборами. Розкажіть, чи  реально гендер може вплинути на користування велосипедом? Чи це надумані стереотипи? 

– За нашими щорічними дослідженнями з підрахунку велосипедистів, у Києві дівчат на велосипедах дійсно менше. Їх від 11% до 20% в залежності від періоду року та особливості дня. Наприклад, цієї весни кількість дівчат була в діапазоні від 12% до 17%. У вихідні дні дівчат, зазвичай, більше. Це пов'язано з тим, що вони частіше використовують велосипед з рекреаційною метою, ніж для робочих чи повсякденних справ.

Саме тому наша громадська організація систематично демонструє, що велосипед – не лише спорт, але й екологічний, зручний транспорт для повсякденного пересування містом. І кількість дівчат на велосипедах у Києві щороку зростає.

Взагалі дівчата є певним «індикатором» безпеки у місті. Якщо ми бачимо, що дівчат мало, це означає, що у місті досі недосконала інфраструктура, недостатні безпекові умови для того, щоб їздити. Це сигнал для міста, що її потрібно створювати, забезпечувати і, що важливо, утримувати. У Києві є приклад веломаршруту Троєщина – Європейська площа, який збудували, але не підтримують. Через певний період часу інфраструктура зношується, і, зрозуміло, що її потрібно оновлювати. Але цього не робиться.

Щодо гендерних штампів. На своєму власному прикладі можу сказати, що за останні півтора роки я стала їздити велосипедом частіше, більше у справах, ніж для відпочинку. І в теплішу пору року найзручнішим одягом для поїздок велосипедом є сукні або спідниці.

У суспільстві існує стереотип, що велосипедист – це спортсмен на шосейному чи гірському велосипеді, який мчить зі швидкістю 40 км/год в лайкрі та шоломі. Насправді, у Києві багато велосипедистів які їздять у casual, дівчата їздять у сукнях. І це стає нормою.

Від себе ще додам, що, насправді, на підборах їздити на велосипеді значно зручніше, ніж ходити.

– А що порадите тим, хто хоче використовувати велосипед частіше, але не впевнений у своїх навичках?

– У нашій спільноті є люди, які підтримують нашу діяльність, але самі або не мають велосипеда, або не вміють на ньому їздити. Зараз ці питання легко вирішуються. Є багато тренерів, які можуть навчити кататися з нуля як дітей, так і дорослих. Для тих, хто не має власного велосипеда, існує система громадського велопрокату, який працює вже в кількох містах України.

Наша громадська організація не навчає їздити з нуля, але ми навчаємо їздити безпечно. Спробувати велосипед як транспорт, можна у нас на безкоштовних велопрокатах під час фестивалів. Зокрема, у теплу пору року ми проводимо або свої події, або ж беремо участь у подіях партнерів. Там ми надаємо опцію безкоштовного прокату, де людина може спробувати, і часто це стає поштовхом для подальшого використання велосипеда в повсякденності.

Щодо більшої впевненості пересування велосипедом, то з 2014 року ми проводимо в Києві велошколу з безпеки руху. За цей період велика кількість людей пройшла навчання, і тепер вони відчувають себе на велосипеді у місті більш впевнено. Наші велотренери – це досвідчені велосипедисти, вони навчають не перший рік. Саме ж навчання відбувається у різних районах столиці. Минулого року ми створили онлайн-велошколу, знявши серію навчальних відеоуроків про те, як безпечно пересуватись велосипедом у великому місті. Цього року ми запускаємо urban cycling tours – новий формат велотурів, які поєднують велоекскурсію та велошколу з безпеки руху.

Декого ще може стримувати від поїздок на велосипедів те, що у Києві нерівна місцевість, багато підйомі. Це фізично важко, особливо для дівчат. Але ж можна спішитися та провести велосипед в руках. А ще в нас є фунікулер, в якому можна перевозити до двох велосипедів за раз.

– Розкажіть, коли велосипед вперше увійшов у ваше життя. І як ви почали використовувати його у повсякденності?

– Перший велосипед у мене з'явився років у 5 – 6. Навчав мене кататися тато, і я їздила на стадіон або десь у парку на прогулянку.

У підлітковому віці, в школі, я не їздила на велосипеді, не було бажання та потреби. З маленького велосипеда я виросла, а новий ще не придбала.

Але в той період велосипед з'явився у мого молодшого брата. Цей велосипед був достатньо великий, щоб ним змогла користуватися і я. Тож з перших курсів університету я трошки позичала у брата велосипед для поїздок з рекреаційною метою, погуляти з друзями тощо.

Минулої осені я собі придбала власний велосипед, з чого і почалося його повсякденне використання. Це – міський велосипед з рівною посадкою. Він дав інше відчуття дороги. Коли ти їдеш рівно, то бачиш все краще, ніж під кутом. Використання міського велосипеда спонукало мене до того, що я почала їздити у сукнях. І на роботу я вже більше року їжджу на велосипеді.

– Мабуть ваш приклад мотивував друзів чи рідних використовувати велосипед частіше?

– Серед мого оточення яскравим прикладом є історія з моєю колегою. Вона теж нещодавно придбала велосипед, і тепер ми разом їздимо на роботу. Це мотивує та надихає, ти розумієш, що в тебе є компанія, це веселіше, відчуваєш себе більш впевнено.

Саме тому U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») своїм флешмобом «Велосипедом на роботу» намагається надихнути більше людей переходити на велосипеди у повсякденні. Спочатку люди виїжджають компанією, відчувають, як це – виїхати зі свого району в іншу частину міста.

Під час флешмобу учасники їдуть або подинці або разом з колоною свого району, або ж корпоративною колоною. Ми дуже закликаємо, щоб учасники підключали й своїх колег, та брали участь у флешмобі разом з менеджерами, керівниками компаній, щоб відчувався тімбілдінг. Коли ти їдеш не сам, це надає відчуття більшої безпеки, ви розділяєте відповідальність за маршрут, можете підстрахувати один одного.

– Виходячи з вашого досвіду, наскільки зручно в Києві пересуватися велосипедом? Які маршрути найбільш безпечні? І як рухатись велосипедом, якщо немає інфраструктури?

– Якщо немає інфраструктури, то рухатися потрібно дорогою, так визначено в Правилах дорожнього руху для велосипедистів. Якщо велосипедист їде тротуаром, то він порушує ПДР. Однак за результатами підрахунків велосипедистів у Києві, дві третини корситувачів велосипеда рухаються тротуарами, бо там почуваються безпечніше.

У Києві є спільні ділянки для руху кількох видів транспорту. Зокрема, з 2017 року проводиться експеримент на кількох смугах громадського транспорту, де велосипедисти також можуть рухатися відповідно до дорожніх знаків. Такі смуги є і на правому, і на лівому берегах Дніпра, і у центрі. Власне, це спроба міської влади показати, що таким чином вони створюють умови для велосипедистів. Хоча, насправді, це не є інфраструктурою.  

Також у Києві є велосипедно-пішохідні доріжки, на яких також змішаний рух. Якщо є інфраструктура, велосипедист зобов'язаний їхати нею: або велодоріжкою, або велосмугою.

Щодо найбільш безпечних маршрутів, то тут складно дати чітку відповідь. В залежності від того, де людина живе, потрібно обирати власні варіації. Звичайно, що найбільш безпечними є паркові зоні або незавантажені вулиці. Наприклад, веломаршрут «Троєщина – Європейська площа» проходить через Труханів острів, і він мінімально дотичний до автомобільних шляхів.

І для мешканців Троєщини це дуже важлива опція, тому що там дуже важка транспортна розв'язка, а велосипед це питання вирішує. Багато хто з велосипедистів почав активно використовувати цю інфраструктуру. Саме тому ми вже шість років двічі на рік проводимо дослідження велотрафіку в Києві та поширюємо досвід на інші міста: це дозволяє  аргументувати потребу в створенні умов для велосипедистів на певних ділянках. І найближче дослідження відбудеться завдяки волонтерам вже 18 та 21 вересня.

Для розуміння. Коли ми проводили наш підрахунок на Троєщині у 2014 – 2015 роках (до появи інфраструктури) ми побачили один показник. А після появи велосипедних доріжок, кількість велосипедистів збільшилася на 50%. Це демонструє, що велосипедна інфраструктура сприяє збільшенню кількості велосипедистів у місті, бо вони відчувають безпеку. 

Дуже обережними потрібно бути з великими розв'язками, оскільки в центрі міста їх багато. Це Деміївська; це розв'язка проспекту Степана Бандери, яка веде на Оболонь чи Рибальський; це розв'язка на колах, де з минулого року змінилися правила перетину і пріоритет має той, хто вже почав рухатися. Якщо ви не впевнені у тому, як вам рухатися, краще спішитися, пошукати перехід та перетинати його як пішохід. Це буде безпечніше, і точно правильно.

У нас ще не сформувалася культура пересування між водіями авто і велосипедів. Серед велосипедистів також є порушники, часто автомобілісти апріорі сприймають їх як таких, і вже очікують, що велосипедист може порушити ПДР на якійсь ділянці.  U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») працює над підвищенням цієї культури. Цьому й присвячені наші велошколи з безпеки руху, уже кілька років ми проводимо їх не лише для містян, а й для співробітників компаній на замовлення.

Деякі водії також бувають непередбачувані. Наприклад, водії громадського транспорту або маршрутних таксі. На їх поведінку та дорожні знаки потрібно звертати особливу увагу. Важливо знати про так звану сліпу зону в автомобілів, маршруток і тим більше вантажівок. Коли ви в ній, вас просто не видно.

Крім того, потрібно вчити і знати правила дорожнього руху для велосипедистів. Ми навчаємо цим правилам на наших школах, крім того, ми виклали їх у вільному доступі в електронному варіанті, тож їх можна вивчити й самостійно.

Насправді, у Києві починають з'являтися умови для велосипедистів. І бізнес також сприяє появі велодружніх місць, щоб навколо них збільшувалася велосипедна аудиторія. Тепер виїхати у місто на велосипеді та сісти посидіти у кафе – цілком реально. Щоб заохочувати бізнес ставати велодружнім до клієнтів, ми створили сертифікаційну програму Bike Friendly Company і наповнюємо мапу дружніх до велосипедистів закладів.

– Скажіть, чи частими є дискримінаційні випадки від автомобілістів щодо велосипедистів? І що робити з таким відношенням?

– Такі випадки бувають, хоча особисто я з таким не стикалася.

Коли я пересіла на велосипед і стала їздити у casual-стилі або у якомусь святковому вбранні, платтях тощо, водії почали ставитися до мене більш уважно і більш обережно.

Дівчатам психологічно важче спонукати себе виїхати на дороги і почати використовувати велосипед, але, незважаючи на це, водії до дівчат ставляться якось більш поблажливо. Це теж трошки схоже на гендерну дискримінацію та своєрідний сексизм. Але фактом є те, що водії до дівчат ставляться більш обережно, ніж коли бачать велосипедиста в шоломі та спортивному одязі. Ймовірно, автомобілісти передбачають, що він може їхати з великою швидкістю, що це – велоспортсмен, і в таких випадках водії не завжди обережно себе поводять.

Для того, щоб подібних ситуацій було менше, ми намагаємося розповсюджувати культуру поведінки на дорогах та взаємної поваги. Ми не заперечуємо, що водії авто теж користуються дорогами, їм теж потрібен власний простір на дорогах. Тому нашою метою є розмежування трафіку і виділення окремого місця для різних категорій учасників дорожнього руху: водіїв авто, велосипедистів, пішоходів.

Наразі ми не працюємо на пряму з аудиторією водіїв авто, але в перспективі ми б хотіли також налагодити з ними комунікацію.

– U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») успішно популяризує велорух у Києві, до ваших подій щороку долучається все більше людей. Які ваші проекти спрямовані на жіночу аудиторію?

– У першу чергу – це наш великий Велопарад дівчат. Ця подія надихає дівчат і жінок різного віку використовувати велосипед частіше, і щороку ми бачимо дуже позитивну динаміку. На кожний велопарад приїжджає все більше учасниць.

Нас часто питають: «Чому саме велопарад дівчат? Що це за дискримінація?». Ми нікого не дискримінуємо. «Велопарад дівчат» тому, що основна аудиторія цієї події – це дівчата. Але ми завжди запрошуємо приїжджати й чоловіків, тому що їхня підтримка дуже важлива. І чоловіків на велопараді дівчат також завжди дуже багато.

Дівчата під час цієї події проявляють лідерську позицію, оскільки у нас є опція бути веловедучою колони. Зазвичай ми використовуємо два стандартні маршрути, які ведуть кілька веловедучих.

Дівчата-лідерки, які хочуть бути на чолі колон, стають волонтерками, веловедучими і очолюють колони від 200 до 300 людей в одному напрямку. Це велика відповідальність, яка гартує впевненість у своїх силах. І в нас вже є кілька дівчата-веловедучі, які ведуть колони не перший рік, їм довіряє велоспільнота, і вони це роблять дуже якісно.

Ще дівчатам допомагає себе відчути безпечніше під час велопараду – це супроводження дружньої організації Motohelp. Вони організовують певний супровід, на випадок виникнення якихось непередбачуваних ситуацій. Також нас підтримує патрульна поліція.

Хочу підкреслити, що ми ніколи не перекриваємо рух на вулицях. Ми за те, щоб під час велосипедних подій рух у місті не перекривався. Таким чином ми демонструємо, що велосипедисти теж мають право на цю дорогу. Для них не треба створювати якісь специфічні умови, перекривати рух тощо. Велосипедисти можуть співіснувати з іншими учасниками дорожнього руху. Однак це має бути збалансовано та безпечно.

Також аудиторія дівчат включена у флешмоб «Велосипедом на роботу», який, до речі, відбудеться 19 вересня. Вони також там проявляють лідерські позиції, ведуть та супроводжують колони, пробують велосипед, як міський транспорт. Усі, хто хоче приєднатися до цьогорічного флешмобу, може зареєструватися за посиланням.

Крім того, у нас є конкурс «Велопрацедавець року», який відзначає найбільш зручні для користувачів велосипеда офіси. Він заохочує роботодавців створювати для співробітників та клієнтів умови, які дають змогу приїжджати в офіс велосипедом. Дівчата також є тією аудиторією, на яку спрямований цей конкурс.

І, звичайно, велошкола з безпеки руху. Бо на велошколі дівчат, як правило, десь 50%. Дівчат та чоловіків на навчання приходить приблизно порівну. І ми звертали увагу, що деякі люди приходять не один раз, вони можуть повернутися через рік або через кілька років, щоб освіжити знання.

А ще в нас є платформа юридичної допомоги,  створена минулого року. Ми об'єднали юристів, які надають юридичні консультації, якщо велосипедист потрапив у ДТП. Юристи платформи є з усієї України, не тільки з Києва. Це ще й Дніпропетровська, Миколаївська, Полтавська області. Крім того, до нас навіть приєдналася юристка з Варшави. Усі контакти можна знайти онлайн.

Юристи платформи надають допомогу телефоном чи онлайн. Це дуже корисно, особливо коли людина, не дай Боже, потрапила у ДТП і не може зорієнтуватися, що робити, до кого звернутися, де шукати фахового адвоката тощо.

– Назвіть свій ТОП-мотивацій, чому дівчатам варто вибрати велосипед.

– Для мене, мабуть, перша, основна мотивація – це нове відчуття міста. У тебе є можливість обрати власний маршрут, ти не підв'язаний під якийсь інший вид транспорту. Це свобода вибору, певна автономія.

Друге – це можливість одягнутися так, як тобі зручно, будь-то святкове плаття чи повсякденний одяг, і відчути, що ти керуєш транспортним засобом, при цьому – круто виглядаєш, і ти відчуваєш себе впевнено та радісно.

Третє – це відчуття щастя та гармонії, яке дає керування велосипедом. Багато досліджень довели, що під час їзди на велосипеді збільшується кількість гормону щастя. І я на собі це відчуваю кожного разу, коли виїжджаю кудись.

Гормон щастя впливає на поведінку людей. Велосипедисти більш привітні, схильні до позитивних емоції, більш стресостійкі

Марія Шененко

Також велосипед – це можливість загартувати свій організм, натренувати витривалість. Звичайно, все залежить від дистанції, але якщо регулярно їздити хоча б кілька разів на тиждень, то організм постійно знаходиться в тонусі та може легше переносити інші фізичні навантаження. Плюс, це можливість трошки накачати ноги та замінити якісь тренування у залі тощо.

Велосипед – дуже комфортний транспорт на відстані 5 – 10 км. На такі відстані у місті велосипед є найбільш швидким транспортом. Це допомагає бути більш мобільним, краще розраховувати свій час.

А ще їзда на велосипеді – це своєрідна медитація. Коли ви їдете, ви більш зосереджені, ваші думки сфокусовані, ви не розпорошуєтесь та можете направити їх в одне русло.

Багато хто зараз шукає шляхи, як краще заспокоїтись, відсторонитись від міського шуму та стресу, і велосипед – ідеальний інструмент для цієї мети. Якщо ви обираєте маршрут, який проходить парком, лісом чи іншими рекреаційними зонами, то у вас є можливість спокійно споглядати місто, думати про щось своє, зануритись у позитивні думки.

Ще один плюс – це екологічний вид транспорту. Це свідомий вибір, який не шкодить довкіллю. 

А ще велосипед може бути чудовим інструментом тімбілдінгу. Якщо у вашій компанії є прихильники велопрогулянок, то сумісні виїзди зі співробітниками гартують командний дух та створюють гарні стосунки.  

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.