Корисне

Нам не страшно. Чого українці вже не бояться після 24 лютого?

Після 24 лютого 2022 року українцям уже не потрібно дивитися фільми жахів, щоб полоскотати собі нерви. Навіть найстрашніший горор здається легкою сімейною комедією у порівнянні з реальністю за вікном. Коли твоє місто бомблять ракетами, "жах на вулиці В'язів" перетворюється на жах на сусідній вулиці. І жодна екранізація не передасть реальних емоцій.

Проте ці вісім місяців загартували нас так, що нам уже не страшно зізнатися в тому, чого насправді ми боїмося — або вже й ні. Те, що жахало нас до лютого 2022 року, вже не виглядає настільки страшним.

Зіткнувшись із цією реальністю, ми щодня знаходимо рішення, як зберегти спокій у стресі. Так вийшло, що Геловін у нас майже щодня. Разом із мережею кінотеатрів "Сінема Сіті" ми підготували матеріал, у якому п'ять персонажів із найбільш культових горорів усіх часів розкажуть про те, чого ми вже не боїмося і як так вийшло.

"Воно" тепер не в кіно

Перші дні повномасштабної війни були найстрашнішими. Усі фільми жахів будуються за схемою: глядач боїться, доки не знає, що далі. Різниця тільки в тому, що ми не глядачі й, напевно, досі не знаємо, як жити далі. Але вже не боїмося.

Той "клоун", що так хотів нас налякати, виявився звичайним переляканим хлопчиком, який за іронією долі отримав доступ до величезної влади. Проте, як і в будь-якому хорошому фільмі, на крутого антагоніста завжди знайдеться ще крутіший герой. У нашому випадку ми не боїмося, бо цей герой — ЗСУ. 

А фільм "Воно" варто глянути — щоб відволіктися від реальності й розслабитися після перегляду новин.

"Сяйво" по-українськи

Джек Ніколсон свого часу геніально зіграв головного героя в екранізації роману Стівена Кінга "Сяйво". Погодьтеся: не зважаючи на те, що Стенлі Кубрик зняв цей фільм понад 40 років тому, його страшнувато дивитися й зараз. Було страшнувато. Нам, українцям.

Якщо згадати лютий і березень цього року й перегляд новин 24/7, то "Сяйво" може видатись комедією. Тоді ми боялися сходити в туалет вночі після перегляду подібного горору. А зараз — чимдуж вскакуємо з ліжка під час звуків тривог і біжимо в укриття або до несучих стін, щоб вберегти своє життя. Ніякі уявні "маніяки" не можуть навіть поруч стояти із тривогою і нічними переживаннями.

У вас точно теж був такий дзвінок

Ранок 24 лютого ми не забудемо ніколи. У кожного був свій "дзвінок". І не один. Комусь зателефонував тато з одним словом: "Війна". Хтось кинувся терміново набирати рідних і друзів. 

Той жах, який ми пережили в один момент усією країною, не передасть жоден режисер. І зараз, згадуючи персонажів, яких ми так боялися раніше, виникає тільки бажання усміхнутися й побажати, аби вони й зараз були найстрашнішим у нашому житті.

А от мовчання для нас страшне

Коли рідні не виходять на зв'язок — нам страшно. Коли довго немає тривог — страшно. Занадто тихо — страшно. Ось це мовчання дійсно викликає жах у нас, українців. 

Чекати такого необхідного повідомлення від рідних із Харкова, Дніпра, Києва. Після кожного обстрілу чи новини. Коли пишеш у чатах "Чи всі живі?" і чекаєш, доки тиша закінчиться і прийде відповідь "Так". 

Ось що страшно. 

Ентоні Гопкінс геніально зіграв маніяка у фільмі "Мовчання ягнят". Тільки це було до того, як росія напала на Україну. Зараз би, напевно, це кіно було б знято по-іншому. Бо нам уже не страшно.

Ми сильніші за "астрал"

Коли у 2014-му росія напала на Україну, багатьом ця війна здавалася нереальною — якоюсь астральною, далекою. Та з лютого цей "астрал" прийшов у реальність. Ми зіткнулися з подіями, до яких не були готові. То був величезний страх. 

Здавалося: що буде гірше за ковід? Але, як виявилося, гірше буває. Чи налякають тепер нас вигадані екранні персонажі? Навряд. А от як справлятися зі стресами реальності? Часто допомагає гумор. Звичайний, повсякденний. От як тут, у цій статті. Бо хіба лишилися на світі фільми жахів, які налякають українця?

Тепер ми дивимось їх, аби розслабитись. І, звісно, це зараз не така вже й погана ідея. Для наших читачів Сінема Сіті підготував гарячі кіноновинки та безплатні квитки, які ми розіграємо в наших соцмережах. Уже чуєте хрускіт попкорну? Тоді переходьте на наші Instagram та Facebook, щоб отримати свій квиток.

Свіжі дописи

  • Що відбувається

“Рубрика”, Lviv Media Forum та Український ПЕН отримали в ПАР відзнаку “Відвага заради демократії”

Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше

Friday November 22nd, 2024
  • Кейси

Сергій Каліцун: “Я глянув на ногу, розраховував, що вона ціла. А її не було”

Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше

Friday November 22nd, 2024
  • Що відбувається

Збільшення податків на тютюнові вироби: чимало активістів не згодні з рішенням

Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше

Thursday November 21st, 2024
  • Кейси

582 години з турнікетом: як український військовий вижив у підвалі попри складне поранення

“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше

Thursday November 21st, 2024
  • Кейси

Сергій Малечко: “У когось остання Тесла, а у мене сучасний протез”

38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше

Tuesday November 19th, 2024
  • Кейси

Зв’язок поколінь: як підлітки з Миколаївщини вчать літніх людей користуватися ґаджетами

“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше

Tuesday November 19th, 2024

Цей сайт використовує Cookies.