Підтримати крафтярів та відкрити Україні нові смаки: як на Закарпатті працює гастропроєкт “Катран”

У чому проблема?

Світова статистика свідчить — 80% малого бізнесу закривається в перший рік роботи, 50% від решти — через п'ять років. Сьогодні в Україні до традиційних ризиківє, які можуть очікувати малий бізнес, в тому числі й крафтовий, додалася війна. Відсутність стабільності, зимові блекаути, втрата напрацьованих зв'язків, відтік робітників за кордон — це неповний перелік тих проблем, з якими під час війни зіштовхнулись українські крафтяри навіть у глибокому тилу.

Яке рішення?

Попри всі перешкоди, українські "домашні" виробники не здаються. Вони, кожний у своєму регіоні, підтримують розвиток економіки та продовжують виробляти якісні й часто унікальні місцеві продукти.

Підтримати крафтових виробників сьогодні хотіло б чимало українців. На жаль, у супермаркетах така продукція зустрічається не часто, придбати її можна тільки безпосередньо у виробника. Втім, сконтактувати з більшістю з них не так вже й просто — далеко не всі навіть мають власні сайти для замовлень.

Віктор Стинич, мешканець Мукачева, придумав цікавий спосіб доставляти набори крафтових продуктів до кожного, хто любить закарпатські смаколики. Завдяки гастропроєкту "Катран", він популяризує смаки Закарпаття та підтримує місцевих виробників.

Як це працює?

"Катран" — унікальний проєкт для України. По суті, це сервіс-підписка — щомісячна посилка-сюрприз із крафтовими закарпатськими продуктами (м'ясними виробами, сиром, вином). За бажання можна замовити набори без алкоголю або вегетаріанські.

А почалося все з того, що Віктор Стинич, який після закінчення інституту пропрацював на різних підприємствах близько 17 років, став шукати ідеї для власної справи.

"Офісна робота приносила гроші, але почала втомлювати. Тоді я сформулював три речі, які мені подобаються — їсти, пити, подорожувати,  — розповідає пан Віктор. — Саме в цих сферах і почав експериментувати. Спочатку спробував себе у сироварінні, потім у дистиляції, і згодом у пивоварінні. Найбільше мені подобались подорожі. У результаті 6 років тому з'явився мій перший проєкт, який називався  «Подорожуй»".

Проєкт про мандрівки гарно розвивався — розрісся від звичайного блогу до тревел-школи, організації конференцій, авторських подорожей. Усе це перетворилось на популярний клуб із символічною абонплатою. Але у 2020 стався коронавірус.

"Я перестав розуміти, яку цінність даю клієнтам, — продовжує пан Віктор. — Подорожі стали неактуальними. Вирішив повернутись до старих захоплень — смачної, екологічної, крафтової їжі. Тільки не як виробник, а як продавець".

Уже в червні 2021 року у Віктора Стинича з'явилася ідея — пакунки, які змінюються кожен місяць. Основний вміст кожного пакунка — це закарпатські крафтові продукти, які не повторюються й вироблені різними виробниками. Такі продукти майже не з'являються в магазинах, але їх можна купити напряму у виробника. Назва проєкту, як і його продукти, — теж закарпатська. На діалекті "катран" означає фартух ґаздині.

Віктор Стинич додає: кожен пакунок — це такий собі сюрприз для підписника; його вміст попередньо відомий лиш у загальних рисах. А крім того — продукти в коробках за підпискою — часто ексклюзивні:

"Це такі продукти, які навіть у виробника бувають тільки під замовлення. Наприклад, пікниця (домашня ковбаса) з чорносливом. Виробник не поворухнеться заради замовлення від однієї особи, але спільне замовлення на 100 кг вже буде цікавим. В цій категорії є багато файного.

Ще одна складова — це «ніштячки». Щось дрібне, недороге, на яке ніхто не розраховує і його навіть немає в списку, але знайшлося місце у коробці. Дрібний і неочікуваний бонус. Якийсь соус, джем, місцеві фрукти. Так, одного разу я придбав в однієї бабусі 16 кг горіхів. Їй добре, а в «Катрані» стало веселіше", — пояснює Віктор Стинич.

Місія проєкту — підтримати малих виробників на Закарпатті.

"Коли я запитував себе, як підтримати закарпатських малих виробників, то відповідь завжди була одна — треба купувати їхні товари. Можна багато писати, хвилюватись за них, але тільки купівля є справжньою підтримкою. Уявіть, що з'являється новий виробник, який хвилюється, експериментує і не знає, що очікувати від майбутнього. Якщо в цей час в «Катрані» буде декілька сотень учасників, то варто зробити першу відправку — і все стане набагато зрозуміліше", — говорить Віктор Стинич.

Так і вийшло. За перші дні на розсилку підписалось всього 16 осіб. А вже наступного місяця було відправлено близько 600 пакунків-сюрпризів. І все це перетворювалось на замовлення для маленьких виробників.

Та після запуску "Катран" не стояв на місці, а розширював способи підтримки місцевих виробників:

"Клієнти дуже швидко направили мене до розуміння, що, крім підписки, мають бути й одноразові відправки, скажімо, комусь у подарунок. А також пакунки без вина чи без м'яса. З часом, з'явилися спеціальні набори, які мають певну тематику, в тому числі й на користь ЗСУ. Зазвичай, саме потреби людей підштовхують мене до експериментів", — розповідає Віктор Стинич.

Набори "Катрана" мають три розміри — S, L, XL. Ціна кожного набору відповідає роздрібним цінам крафтярів. До кожного з пакунків автор проєкту додає опис до посилки, у якому є телефони виробників, тож якщо замовнику щось особливо прийшлося до смаку, можна потім замовити це вже напряму у виробника. Це теж важливий механізм підтримки малого крафтового бізнесу в проєкті — так виробники розширюють і власну клієнтську базу.

Куштувати локальні продукти Віктор Стинич і сам дуже любить, не пропускає жодної можливості. Саме ця пристрасть познайомила його з виробниками, які стали першими постачальниками проєкту "Катран". І якщо в проєкті "Подорожуй" він разом із друзями досліджував маловідомі куточки Закарпаття, то тепер постійно досліджує маловідомих крафтовиків.

"Я постійно шукаю нових постачальників. Усіх відомих чи таких, що мають соцмережі, знайшов досить швидко. Є виробники, про яких чув, але не можу знайти їхніх контактів, то розпитую тих, хто може знати. А потім спрацьовує «сарафанне радіо». Наприклад, вчора мені зателефонував винороб, із продукцією якого я хотів познайомитися, але ніхто не знав його контактів.

Завжди цікавлюся у своїх читачів, місцевих жителів і підприємців, кого знають у своєму регіоні. А ще гарно працює, коли виноробів питаю про сироварів, сироварів — про м'ясників, а м'ясників — про виноробів. Вони ж не конкуренти", — ділиться лайфхаками Віктор Стинич.

Крафтових виробників на Закарпатті дуже багато. За словами Віктора Стинича, особисто він знайомий з понад 40 сироварами — це більше, ніж у профільній асоціації, але є ще чимало сироварів на полонинах, які не входять до його списку. Виноробів — біля 60. А м'ясників на Закарпатті — сотні.

Утім, засновник "Катрана" співпрацює не з усіма, а намагається знайти тих, хто відрізняється асортиментом і смаком.

"Завжди вважав, що у підприємця буває тільки одна проблема — це недостатній збут, — відзначає Віктор Стинич. — Все інше відносно легко вирішити. Купа дрібних підприємців самі обмежують себе в розмірах ринку та не працюють над збутом. Одна з ідей «Катрана», якраз і була в тому, щоб підтримати їх замовленнями, а не віртуальною допомогою".

За словами засновника проєкту, малим виробникам часто не вистачає розуміння сили особистого бренду, сили локального й місцевого патріотизму та наснаги щодня шукати нові можливості для збуту. Іноді це впирається в особисті риси характеру і світогляд, тому все залишається без змін: 

"Є підприємці, які рік не можуть вирішити питання вакуумації продукції. Є виробники, від яких очікую взірці вже багато місяців, час від часу нагадуючи про себе й розуміючи, що з таким виробником забагато ризиків", — ділиться Віктор Стинич.

На перше місце потрібно ставити продажі та зворотний зв'язок з клієнтом, акцентує засновник "Катрану". Для того, щоб знайти свою аудиторію, він рекомендує простий, але трудомісткий шлях — щодня писати в соцмережах по одному посту про свою діяльність. Буквально про все. Це збере навколо продукту зацікавлених, змусить підприємця шукати нові теми для постів і для свого світогляду та створить експертність у темі.

Здатність експериментувати — ще один шлях до збільшення аудиторії виробника та спосіб виділитися з армії інших крафтярів. Час від часу Віктор Стинич "підбиває" м'ясників, із якими знайомиться й працює, на авантюри. Наприклад, приготувати для "Катрана" салямі зі сливовим лекварем, хамон або почати роботу з сиров'яленими витриманими ковбасами.

"Поки це не часто вдається, тому що м'ясники неймовірно консервативні, — сміється пан Віктор. — На все Закарпаття є лише два-три, готових ускладнювати своє життя заради смаку. І то, один із них —  француз".

"Але ніхто і не обіцяв, що буде легко", — додає підприємець.

А це точно працює?

"Тепер, коли всі на відстані, «Катран» стає можливістю потурбуватися про своїх. Мені важко передати це словами, але часто буває відчуття, що «Катран» допомагає людям бути ближче один до одного. Буває, з-за кордону замовляють, наприклад, для тих, хто зараз десь на сході України. Переписки з такими відправниками завжди дуже емоційні та щемливі", — ділиться Віктор Стинич.

А ще пакунки-сюрпризи часто стають розрадою. Час від часу на своїй сторінці у Фейсбук Віктор Стинич публікує відгуки та всякі дивні історії, у які потрапляють коробки "Катран".

"Наприклад, одного разу написав епізодичний підписник: «Вікторе, ви помилково прислали мені коробку». Кажу: то не помилка, це вам така-то панянка замовила подарунок. Все — настрій у людини вже зовсім інший! Ще один клієнт написав, що розсилка часто збігається з днями, коли якісь прильоти чи тривоги цілий день, тож отримання пакунка стає гарною розрадою".

Крім того, підприємець відмічає ще один момент, який він не очікував на початку проєкту. "Катран" почав збирати за столом сім'ї та друзів. "Це дуже цінно в наш час", — зізнається пан Віктор.

Ще більше корисних рішень!

З перших днів проєкту "Катран" його засновник вирішив, що він має бути повністю закарпатським. Не лише продукти в коробках — від закарпатських виробників. Віктор Стинич намагається, щоб і всі інші матеріали для проєкту були звідси.

До прикладу, для виготовлення коробок знайшли виробника в Мукачеві — на виробництві працюють люди з вадами зору. А етикетки виробляють в Ужгороді.

Кілька місяців тому Віктор Стинич задумав зробити "Херсонський Катран" — зібрати продукцію херсонських виробників, щоб підтримати їх замовленнями й живими коштами. Повністю картина розширення проєкту поки що не складається, тому що не всі виходять на зв'язок, а дехто й не має вже виробництва — багато херсонських виробництв знищено росіянами, частина Херсонщини ще й досі окупована. Але про тих, кого вдалося розшукати, підприємець написав пост у Facebook. Якщо ви хотіли б підтримати херсонських крафтярів — тепер ви знаєте як.