fbpx
Сьогодні 18/01/2021 12:16
Спецпроєкт 09:30 16 Гру 2020

Стратегія міст, секс, пандус для бізнесу та інші висновки Форуму інклюзивності

Найважливіші теми, що прозвучали на Форумі інклюзивності від організації Доступно.UA, що нещодавно завершився в Києві.

English version here

Бізнес: думати про доступність одразу

Доступність перетворюється на тренд і норму для багатьох локацій. Це стосується як публічних, так і бізнесових місць. І в певний момент бізнес опиняється зі списком потреб для перетворення на доступний, інклюзивний: коштів, часу та інших ресурсів. До цього ще додається той факт, що більшість людей не стикалися з цим раніше. Тому є кілька простих порад для бізнесу, що вирішив стати архітектурно доступним.

Перше: тут немає нічого складного та проблемного. Зазвичай немає потреби зносити стіни чи здійснювати будь-які капітальні роботи. Створити базову доступність — це досить просто. Звичайно, ви можете не обмежуватись на базовому та йти далі. Тут усе залежить від наявних умов.

Друге: виправити недоліки набагато дорожче, ніж правильно зробити одразу. І по фінансах, і по часу, і по зусиллях, що вам доведеться докласти.

Третє: залучайте людський досвід. В Україні діють державні будівельні норми. Вони створені з головою, проте все одно не охоплюють всього. До того ж норми говорять, чим саме облаштувати простір. Людський досвід підкаже, як це зробити. Тому краще звернутися до організацій, що займаються цим: їх достатньо та вони допоможуть зробити все правильно, щоб не звертатись до поради №2.

Бізнес — одні з тих, хто має задавати цей тренд. Наприклад, якщо "Нова Пошта" зробить свої відділення доступними, то Укрпошта теж підтягнеться. Якщо кав'ярня, ресторан, супермаркет облаштує в себе доступність, то й конкуренти думатимуть про те, як відповідати їхньому рівню.

Доступність потрібна всім

Так, архітектурну доступність часто асоціюють з однією групою населення — людьми з інвалідністю. Цьому погляду дещо бракує ширини. Адже доступність потрібна людям, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні. Крім вищезгаданої групи, до таких людей належать: люди з дитячими візочками чи дітьми до 7 років, люди літнього віку, особи з тимчасовими порушеннями здоров'я (переломами, забоями, розтягненнями тощо). Кожен із нас на певному етапі свого життя може приєднатись до цієї групи. А також пам'ятаймо про вагітних жінок, вони теж належать до таких людей.

А можемо глянути ще ширше та менш формально. Після важкого дня чи з великою туристичною валізою також набагато приємніше пересуватись доступним простором, аніж сходами чи високими бордюрами. Тому сумніви щодо того, кому потрібна доступність, варто відкинути.

форум інклюзивності 2020

Інклюзивне мистецтво: більше, ніж пандус

Наскільки архітектурна доступність є ширшою за потреби лише людей з інвалідністю, настільки інклюзія є ширшою за цю групу. Адже йдеться про включення всіх людей до активного життя суспільства. Однаково це стосується мистецтва. 

Встановити пандус до культурної локації — музею, театру, фестивалю — означає подумати лише про одну групу населення. Мова йде про доступ і зручність для всіх: аудіогіди для людей з порушенням слуху; столик із папером та олівцями для дітей, що знудилися під час екскурсії; місце для відпочинку людей літнього віку, сповивальний столик для батьків з немовлятами тощо. 

Крім того, такі люди можуть бути більшим, ніж відвідувачі культурних просторів. Вони самі можуть бути митцями та брати участь у створенні культурних одиниць. Очевидно, тут постає питання доступності освітніх закладів для майбутніх митців з інвалідністю та їхньої роботи під менторством нинішніх митців. Адже вони є професіоналами у своїй сфері, проте не мають навички роботи з такими людьми. Водночас соціальні працівники мають таку навичку, проте у них відсутні глибокі знання для навчання мистецтву. Поки ж питання в тому, щоб звести це до єдиного знаменника.

Міська мобільність: стратегія понад усе

Здебільшого наші міста є недоступними та незручними для людей. Тут немає великого секрету. Відсутність безбар'єрної міської інфраструктури, розвитку громадського транспорту, недотримання державних будівельних норм. Проте є міста, що потроху вириваються з цього замкнутого кола некомфортного простору — Львів і Вінниця. Чим вони відрізняються від решти? Є два важливих моменти. Перший: наявність стратегії розвитку міста. Стратегія це не якесь розумне та незрозуміле слово. Стратегія визначає напрям руху до певної мети. Якщо ви голодні, то вашою стратегією буде знайти місце з їжею. Тобто влада в цих містах знає, в якому напрямку їм потрібно рухатися для створення комфортного простору в містах.

Другий: це реалізація стратегії. Міста не лише декларують свої цілі, а показують план здійснення стратегії та конкретні дії. Тобто ви не просто зрозуміли, що потрібно знайти місце з їжею. Ви виходите на вулицю, шукаєте його та взаємодієте. Замість того, щоб просто лежати на дивані з усвідомленням свого голоду.

Саме цього бракує більшості українських міст. Звичайно, навіть у містах, що розвиваються, має бути робота з людьми, що власне працюють руками: роблять ремонти вулиць, перехресть, вкладають плитку тощо. Для їхнього розуміння, навіщо вони це роблять і хто цим користується. Щоб вони розуміли різницю між справжнім пониженням бордюрного каменю (в нуль) та візуальним (із перепадом висоти між тротуаром і дорогою). Кілька сантиметрів створюють величезну різницю.  

І просто задля загального розуміння: згідно з дослідженням Світового банку, втрати міст від недоступної інфраструктури у туристичній сфері складають 15-20%. Міста втрачають кошти через власні недопрацювання. А тому мають усвідомити вигоду від інклюзії.

Ти можеш впливати на ситуацію в місті

Звичайно, функції за розвиток наших міст і сіл покладені на міську владу. Однак досвід України показує, що тиск, контроль і розголос з боку громадськості може бути надзвичайно ефективним інструментом у стосунках із владою. Відтак кожен із нас може впливати на зручність і доступність простору, де ми живемо. Від питань нашого дому, до вулиць і загальноміських масштабів. Влад Самойленко, активіст і засновник громадської організації Urban Crew, поділився 7 інструментами впливу на ситуацію в місті.

Усі це роблять: секс і люди з інвалідністю

"Соромно не говорити про секс, на таку важливу тему для кожної людини. Особливо для людей, що мають інвалідність. Тому що ця тема ще більше табуйована", — зазначила Уляна Пчолкіна, громадська діячка та програмна менеджерка Групи Активної Реабілітації. Ця репліка прозвучала під час її розмови про секс із Ольгою Руднєвою, директоркою Фонду "АнтиСНІД", ведучою проєкту Stories: відверті розмови про секс і стосунки.

Стратегія міст, секс, пандус для бізнесу та інші висновки Форуму інклюзивності

Чому важливо говорити на цю тему? По-перше, секс може сприяти реабілітації. По-друге, змінює самосприйняття людей після травми. Тому що в цей період вони заново знайомляться зі своїм тілом і його можливостями. Як фізичними, так і з потенційним спектром задоволення. По-третє, знімає упередження. Щодо себе та інших. А тому дивіться повну версію розмови тут.

"Рубрика" — інформаційний партнер Форуму Інклюзивності 2020. Більше матеріалів дивіться у нашому спецпроєкті

1840

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: