Форум благодійних ініціатив, або як об’єднати титанів тилу: рішення для співпраці
У чому проблема?
У жодній іншій країні культура благодійництва не має такого стрімкого розвитку, як в Україні, попри більш виражену інституалізацію третього сектору в США, Австралії чи Канаді. За даними британської благодійної організації CAF (Charities Aid Foundation) у світовому індексі благодійності 2022 року Україна посіла 10 місце серед 119 країн. Поштовхом є самі ж українці, які в перші місяці широкомасштабного вторгнення стали кровоносною системою для українського війська чи прихистком родинам, які постраждали від російської агресії. За даними платформи великих даних VKURSI, за рік, станом на квітень 2022 року, динаміка реєстрацій благодійних організацій зросла у 12 разів.
Проте в цій царині діють все ті ж люди, яким довелось нарощувати потужності допомоги та реагувати на нові виклики. Втома від війни, загублені між новин збори, зміна пріоритетів у іноземних партнерів та фінансових донорів — фактори, які зараз ускладнюють діяльність доброчинців. А проте саме професійна благодійна спільнота заточена на системну роботу.
До Марини Пінькевич волонтерство міцно приросло, щойно одягла пластовий однострій. Вона — комунікаційниця волонтерського штабу "Пласт Львів", який допоміг сотням українських захисників та захисниць. Пластунка каже, що раніше збори закривали за лічені дні, та ситуація змінилась: "Зараз час грає не на руку". З оскомою вона згадує недавній випадок, як команда штабу відправила на Бахмут пікап із зимовою формою, їжею, окопними свічками, буржуйками, проте транспорт доїхав до підрозділу за кілька днів, як його командир загинув. "Такі новини важко отримувати, як і усвідомлювати, що не можемо діяти так швидко, як зазвичай. Головне, аби допомога не припинялась і люди привчали себе до культури благодійності, а не одноразової підтримки ЗСУ", — говорить пластунка.
Ростислав Юзьків забезпечує військових та надзвичайників засобами тактичної медицини. Він є частиною команди БФ "Цифрова лисиця". Як і для левової частки фондів, які допомагають в умовах інтенсивних бойових дій, для "Цифрової лисиці" викликом стала кількість запитів на допомогу, що перевищувала наявні ресурси. Ростислав переконаний, що подолати цю проблему та додати стійкості благодійності в Україні зможе створення благодійної спільноти: для системної допомоги потрібно налагоджувати співробітництво. "Кожна благодійна інституція, незалежно від спрямування, є гвинтиком цілісного механізму перемоги. Замість хаотично братися за усі запити, можна спеціалізуватися на чомусь конкретному, приміром авто, а решту передавати колегам з інших фондів", — додає волонтер.
Яке рішення?
Широкомасштабне вторгнення росії в Україну підважило потребу спільно розв'язувати правові питання, гуртуватись та вибудовувати механізм благочинства. БФ "Колеса Перемоги", як і велика частина організацій, виник на початку повномасштабного вторгнення. Його команда забезпечує військові підрозділи повнопривідними пікапами, вантажівками та евакуаційними авто. У своїй роботі "Колеса Перемоги" відчули те, з чим зіштовхуються українські благодійники — брак людського ресурсу, перепони з боку законодавства, сотні запитів та недостатні можливості фондів. І так — вирішили допомогти їм розв'язати ці проблеми.
Мирослав Колодій, операційний директор фонду, каже, що рішення у цій ситуації — об'єднувати енергію спільнот та масштабувати допомогу українським захисникам. "Поодинці ми можемо зробити багато, та спільними зусиллями — ще більше", — додає Мирослав. Задум фонду концептуалізували управління молодіжної політики ЛМР та МолоДвіжЦентр.Львів із мережі молодіжних просторів ТВОРИ!Так з'явився майданчик для організацій, об'єднаних спільними цінностями й цілями — blahoforum.com. У назві закодували три елементи: blaho — благодійність, forum — формат події, com від community — спільнота.
Як це працює?
Задуманий форум відбувся 12 лютого у Львові, але цьому дню передувало багато роботи.
Юлія Пасс, одна з організаторок заходу та представниця управління молодіжної політики ЛМР, зазначає, що проведення форуму значно ускладнювало те, що він відбувався вперше: необхідно було створити фірмовий стиль, пропрацювати тональність текстів, створити промоційні відео, щоб у кожному фрагменті резонувала ідея цінності спільноти.
Від початку реєстрації команда очікувала учасників із львівського осередку, проте заявки надходили й з інших регіонів, зокрема Київщини, Чернігівщини, Тернопільщини та Одещини. Зрештою на форум завітали представники 40 благодійних організацій. Юлія каже, що організатори сподівалися на більшу кількість учасників, проте переконана, що наступний захід згуртує більше учасників, адже саме його проведення звернуло увагу на потребу будувати спільноту.
Олександра Мандриш добре знає, як координувати та налагодити роботу між різними групами людей. Вона — проєктна менеджерка МолоДвіжЦентр.Львів, тому долучилась до проведення заходу. "Спільноти формуються не один місяць і не одним проєктом, а стабільною взаємодією, напрацьовуванням формальних і неформальних процесів. Форум мав на меті закласти для цього фундамент та показати чому це потрібно робити надалі", — додає дівчина.
Окрім творення спільноти, команда прагнула розв'язати питання, з якими зіштовхуються організації у своїй роботі. На основі їхніх відповідей, виокремили три напрями: юридичні аспекти благодійності, фандрейзинг та потреба у партнерствах. Для цього напрацюваннями ділилась Анна Бондаренко, керівниця Української волонтерської служби, команда БФ "Колеса Перемоги", Максим Терлецький, в. о. директора Інституту Міста та Меланія Подоляк, координаторка благодійного фонду Сергія Притули у Львові. Окремо організатори передбачили нетворкінг, щоб благодійники могли познайомитись, розповісти про свої факапи та реалізовані кейси, а ще обмінятись ідеями. Модерувала нетворкінг Вероніка Чупріна — менторка Української академії лідерства.
Для учасників відкрили доступ до спільного чату, а також створили віртуальну дошку з інформацією про кожну з організацій: платформи повноцінно функціонуватимуть й по завершенню форуму. Волонтерка та координаторка ГО "Спілка жінок Львівщини" Богдана Дума каже, що благочинці потребують нагоди для якісної взаємодії, бо вільний час в обмеженому доступі. "Якщо впорядкувати запити організацій і дати змогу ділитись досвідом, ми створимо можливості для системної та професійної благодійності", — ділиться Богдана.
А це точно працює?
За час події організації встигли долучитись в групи адвокації благодійності, розширити базу контактів чи домовився про спільні ініціативи: приміром, забезпечувати захисників евакуаційним транспортом чи допомагати з медичним обладнанням. Волонтерка Дзвінка Точ ділиться, що цікаво спостерігати, як подія набуває нових сенсів і спонукає людей говорити про себе. Для неї форум став причиною поглянути за межі звичної діяльності: "Ці люди мають такі ж прагнення, проблеми та потребу в підтримці. Поодинці кожен з них може зробити достатньо, але в синергії значно більше", — додає Дзвінка.
Ярко Булишин, голова Львівського осередку Пласту, переконаний, що такі заходи посилюють ціннісну спроможність благодійних організацій, адже це нагода познайомитись представникам, які чули одне про одного, але не мали нагоди взаємодіяти. "Інституції повинні рухатись у цьому напрямку та заохочувати до взаємодії, аби організації мали голос серед інших об'єднань", — зазначає Ярко.
"Зона росту проєкту — продовжувати збільшення спільноти, — каже проєктна менеджерка Олександра. — Щоб максимізувати користь форуму, ба більше, залучити великі фонди, потрібно допрацювати формат та створити можливості для подальшого мережування", — додає організаторка. Дівчина, як і її команда, сподівається, що інші регіони й собі переймуть ініціативу та гуртуватимуть тих, хто в час війни невтомно допомагає українцям.
