“Формула Штайнмаєра”: політичний прорахунок чи трагедія комунікацій?

Від учора, 1 жовтня, у суспільстві активно обговорюють ухвалення так званої «формули Штайнмаєра» як робочої моделі для урегулювання конфлікту на Донбасі. Нині можна з упевненістю сказати, що не скільки сам по собі умовний план дій, скільки обставини, у яких він був прийнятий, негативні. Враження «зради» напрочуд стійке, оскільки ніяк не може відгриміти скандал із телефонним дзвінком Зеленського і Трампа, Франція вітає повернення Росії в ПАРЄ, проти Луценка кримінальне провадження відкрило ДБР, і врешті-решт, на Майдані знову зібралися мітингувальники. Через брак комунікацій із суспільством виникає відчуття, що з думкою людей ніхто не рахується.

Якісно іншою є проблема самої формули. Точніше, у тому, що її ніхто в очі не бачив. Очевидно, що одностайного трактування також немає. Та й обставини появи самої заяви довіри не викликають. Про підписання домовленостей повідомив російський ТАСС, тільки через декілька годин відбувся президентський брифінг. І хоча такий крок цілком логічний (необхідно було узгодити текст звернення, підготуватися до питань тощо), вакуум, що виник, із блискавичною швидкістю почали заповнювати сумнівним контентом і чутками.

Згідно зі словами президента України Володимира Зеленського, на зустрічі ТКГ (тристоронньої контактної групи) у Мінську домовилися про початок розведення військ у Петрівському та Золотому, а також щодо обміну полоненими. Крім того, усе готово для проведення зустрічі «Нормандської четвірки», остання перешкода для участі Росії була знята. Парламент повинен ухвалити новий закон «Про особливий статус Донбасу» (нинішній діятиме до 31 грудня 2019 року), а «формулу Штайнмаєра» у нього імплементують. Зеленський наголосив, що місцеві вибори будуть проведені на окупованих територіях тільки тоді, коли Україна отримає контроль над кордоном, а волевиявлення відбуватиметься із дотриманням вітчизняного законодавства та міжнародних стандартів. «Ми ніколи не підемо на проведення виборів, якщо там є військові» – додав президент. Попри те, що заява про контроль над кордоном та відсутність чи присутність збройних формувань в ОРДЛО ключові, ясності вони, на жаль, не принесли. Як і раніше, незрозумілим залишається механізм реалізації плану не з української сторони, а також, наскільки безсторонніми в даній ситуації буде ОБСЄ. Організації, у принципі, доручають поставити крапку у справі, підтвердивши або спростувавши факт чесних та прозорих виборів на окупованих територіях. У даній ситуації дійсно найгіршим є не сам документ, підпис чи обіцянки, дані владою. Погано, що ми, суспільство, не знаємо всього, що потрібно знати. Єдине, що залишається нині – чекати. А ще – не допускати розколу громадської думки. Бо якщо ж він станеться – це, а не «формула» стане найбільшою перемогою Кремля.

Дивіться також, як соцмережі відреагували на погодження Україною "формули Штайнмаєра"