Foreign Policy: Як сфальсифікувати вибори серед білого дня?

Богдан Петришин

Автократи і фальшиві демократи вдосконалили мистецтво фальсифікації виборів, щоб залишитись при владі, не порушуючи закон.

У 2004 під час президентських виборів в Україні натовпи виборців перетворились в опорні пункти опозиції, сподіваючись витіснити Віктора Януковича. Прибувши у назначені виборчі дільниці, вони отримали свої бюлетені і ручки, якими слід було позначити свій вибір. Вони покірно поставили позначку навпроти опозиції – проти правлячого режиму. Потім, вони акуратно кинули свої бюлетені в урну для перерахунку. Виконавши свої демократичні обов'язки, вони покинули округи.

Через 4 хвилини їхні бюлетені були пусті. Не знаючи того, виборці отримали ручки з чорнилом, що з часом зникає. Урни були заповнені купами незаповнених бюлетенів.

Незважаючи на такі нечесні трюки, Янукович все ж програв вибори. Спостерігачі на виборах помітили зникаюче чорнило, як і багато іншого, що призвело до перевиборів. Поразка Януковича була незвичною; наразі можновладці перемагають на виборах з двох причин. По-перше, їм надаються багато законних переваг, як наприклад можливість самостійно формувати повістку дня. По-друге, досить високий процент виборів фальсифікується. Більшість посадовців навчились перетворювати вибори із загрози їх владі на щось таке, що може натомість посилити їхній вплив. Вони з'ясували як підробляти результати виборів, що призвело до найбільшого політичного парадоксу нашого часу: вибори проводяться набагато частіше, ніж раніше, але при цьому весь світ стає все менш демократичним.

Вибори проводяться набагато частіше, ніж раніше, але при цьому весь світ стає все менш демократичним

В наш час, вибори проводяться майже всюди. Значна більшість урядів як мінімум діють за допомогою клопотань виборчих кампаній і автоматично дають громадянам можливість проголосувати, щоб вибрати лідерів, котрі будуть ними керувати. Однак, в багатьох країнах цей вибір є всього лише ілюзією, змагання є сфальсифікованими з самого початку.

Якщо ви думаєте, що такі неякісні вибори, як в Україні в 2004 є винятком, то задумайтесь над наступним: по шкалі від 1 до 10, де 10 відображає ідеальні вибори, а 1 найгірші, середній рейтинг у всьому світі становить тільки 6, згідно з даними проекту виборчої чесності. В Азії, Африці, пострадянській Європі і на Середньому Сході ця цифра сягає всього 5. Загалом, тільки 30% виборів закінчуються зміною влади. Іншими словами, можновладці перемагають 7 разів з 10 – і ця цифра є навіть нижчою в демократичних країнах в процесі зародження, що недавно були під авторитарним правлінням.

За останнє десятиліття відбувся значний спад в якості демократії у світі. У 2017 році, згідно з даними організації «Freedom House», 71 країна потерпіла чисте скорочення політичних прав та громадянських свобод, тоді як тільки 35 зареєстрували приріст. Починаючи з 2006, світ стає більш авторитарним з кожним роком, а швидкість демократичного спаду тільки активізується. Тобто, ми зараз знаходимось в процесі демократичного відкату.

В нашому науковому дослідженні ми виявили шокуючий факт: авторитарні режими, які проводять вибори і маніпулюють ними, виявились більш стабільними, ніж ті, що не проводять вибори взагалі. Щоб зрозуміти, як диктатори і деспоти уникають покарання за фальсифікацію результатів, а також як нам їх зупинити, ми пройшлись по всьому світу, проводячи дослідження в 11-ти країнах на території Субсахарської Африки, південно-східної Азії і пострадянської Європи. Ми взяли інтерв'ю у більше, ніж 500 представників еліти, починаючи від прем'єр-міністрів і президентів, котрі фальсифікували вибори, до менш впливових чиновників; від послів до соціальних працівників; і від кандидатів опозиції до бунтарів і учасників переворотів, розчарованих демократичною ситуацією в своїх країнах. Ми порівняли ці результати на місцях зі світовими даними на всіх виборах, що проводились з 1960, щоб отримати більш чітку картину тенденцій, і щоб побачити, як професіонали фальсифікації змінювали свою тактику за цей період.

Є цілий ряд можливих варіантів, якими можуть скористатись автократи і фальшиві демократи, щоб схилити чашу виборчої ваги в свою сторону. Різні вибори потребують різних засобів, але у всіх них є спільна логіка.

Найрозумніший спосіб сфабрикувати результати виборів – зробити це ще перед тим, як надрукують бюлетені. Якщо вам прийдеться вдатись до фальсифікації з озброєним прибічником правління з набитими урнами, то ви однозначно програєте. В наш час найбільш успішні автократи крадуть вибори задовго до дня голосування.

Російські політики засвоїли цей урок вже дуже давно. Під час виборів до місцевої асамблеї у 1998 в Санкт-Петербурзі, Олег Сергіїв виставив свою кандидатуру на перевиборах. Під час свого правління він виявився перешкодою для губернатора міста, Володимира Яковлєва, настільки, що багато хто сподівався на перемогу Сергієва на пост губернатора в майбутньому. Працюючи в напів-авторитарній політичній системі, Яковлєв нелегко сприйняв опозицію і, як стверджують, скористався своїм політичним впливом, щоб усунути Сергієва з гри до того, як він стане реальною загрозою.

Таким чином, коли Сергієв подав заявку, щоб зберегти своє місце, він здивувався, що в нього є ще 2 опоненти: Олег Сергієв і Олег Сергієв. Перший з них був пенсіонером, а другий – безробітним. Жоден з них не мав відповідних кваліфікацій, які потрібні кандидатам на посаду, але їх обрали через одну специфічну характеристику – імена. Коли виборці прибули на дільницю, вони не були впевнені котрий із Сергієвих був саме їх кандидатом. Багато з них проголосували «не за того Сергієва», що розділило голоси і сприяло поразці Сергієва, як і хотів того Яковлєв.

Звісно, проблемою стало те, що всі зрозуміли, як повівся Яковлєв. Виборці не дурні: коли вони побачили 3 Олеги Сергієві у бюлетенях, то знали, що вибори сфабриковані.

Найкращими маніпуляціями є ті, які робляться непомітно і легально, але тим не менше, гарантують перемогу. Найгірші форми передвиборчої маніпуляції – це ті, які легко виявити, нелегальні або ж малоефективні. Ефективна фальсифікація гарантує і твою перемогу, і те, що ти вийдеш сухим з води, не порушуючи закон.

Ефективна фальсифікація гарантує і твою перемогу, і те, що ти вийдеш сухим з води, не порушуючи закон

Такі стратегії включають маніпуляції зі списками виборців, виключаючи опонентів зі списків кандидатів, і деформацію виборчих округів, що мінімізує партійні успіхи. Спільною рисою цих тактик є те, що всі вони можуть використовуватись заздалегідь кілька місяців перед виборами, коли більшість спостерігачів ще навіть не розприділили, і можуть представлятись як технічні і законні рішення на противагу політичним махінаціям. Коли ці механізми ефективно застосовуються, уряди можуть перемагати на виборах нечесно, не привертаючи зайвої негативної уваги – критики, санкцій, міжнародних судових розслідувань, що, очевидно, обумовлюється іншими, більш жорстокими стратегіями диктаторів.

Інколи диктатори, тирани чи фальшиві демократи придумують неймовірно оригінальні шляхи маніпуляції на виборах, не порушуючи закон. На Мадагаскарі під час виборів у 2006, наприклад, найбільшою загрозою тогочасного президента, Марка Раваломанана, був його опозиціонер – П'єр Раджаонарівело, котрого змусили покинути острів. Було очевидно, що, якби він мав можливість повернутись і подати свою кандидатуру, то зміг би виграти.

Згідно з Малагаським законом про вибори, кандидати можуть висувати свою кандидатуру тільки якщо вони роблять це особисто – в Мадагаскарі. Тому, замість того, щоб відкрито дискваліфікувати Раджаонарівело, президент придумав іншу стратегію: переконатись, що його конкурент не зможе приземлитись на острові кожного разу, коли захоче повернутись додому. Кожен раз, коли його літак уже мав іти на посадку, уряд в односторонньому порядку закривав аеропорти Мадагаскару і рейс повинен був повернутись в пункт відправлення. В результаті, термін подачі заявок завершився. Така ізоляція опозиційного кандидата була однозначно неправомірною, але досить законною. Таким чином, без основних суперників, президент забезпечив собі легку перемогу.

Американці та європейці можуть насміхатись над такими тактиками, але передвиборчі махінації вже давно є звичною справою для вільних демократів.

«Гнилі райони» – це виборчі райони, що спеціально включали надто малу кількість виборців, залежних від свого єдиного орендодавця, – були звичними у Британії на початку 1800-х років. Найбільш печальний приклад показав Старий Сарум, котрий не мав виборців взагалі. Малесенький електорат і той факт, що виборці Старого Сарума всі залежали від свого землевласника, запевнили, що його завжди можуть обрати в парламент. Довгий час у 1700-х районом володіла сім'я Піта і вибирали Вільяма Піта старшого, котрий був прем'єр-міністром у 1760-х.

Якби ти хотів взяти майстер клас з тонкощів і законності передвиборчих маніпуляцій, тобі слід було б приїхати в США. Хоча її розглядають як найсильнішу в світі демократичну країну, Америка – це саме та країна, де всі фальсифікаційні техніки були вдосконалені.

Хоча її розглядають як найсильнішу в світі демократичну країну, Америка – це саме та країна, де всі фальсифікаційні техніки були вдосконалені

і продовжують приймати законну дію. Принаймні, це правда про дві найчастіше вживані і випробувані методи для встановлення передвиборчих переваг: фальсифікація результатів і пригнічення (залякування виборців).

Спотворені виборчі межі відіграють значну роль на кожних виборах до Конгресу США. Опитування громадської думки постійно показують, що Конгрес позитивно сприймається лише 10-20% американців. Це десь приблизно такий же рейтинг, як у тарганів. Але навіть з такою сумною оцінкою, тільки 8 із 435-и представників органу правління програли на перевиборах у 2016. Це один з найнижчих показників у світі – набагато нижчий, ніж  у Субсахарській Африці, що за іншими мірками вважається набагато менш демократичною.

Деякі з цих неконкурентоспроможних виборів спричинені демографічним угрупуванням, коли виборці однодумці самообираються в райони (лише уявіть собі спроби забезпечити балансу районах Демократів і Республіканців у Сан-Франциско чи сільській місцевості Техасу, наприклад). (…)

Все це робить удар по демократії, оскільки виборці повинні мати змогу «виганяти бродяг». В свою чергу, це вимагає конкурентних виборів. Якщо вони такими не є, то політики можуть продовжувати свою справу, будучи впевненими, що не втратять свої місця. Під час виборів до Палати у 2016 середній показник перемоги становив 37.1%. Інакше кажучи, один кандидат отримав майже 70% голосів, тоді як опонент всього трохи більше 30%. Ця статистика більше схожа на фіктивні вибори у північній Кореї чи Росії, ніж на тих, в кого сильніша демократія. Змагальність є вкрай рідкісною. Тільки 17 місць, із 435 нібито доступних у Палаті, вирішилися з різницею в 5% чи й менше, і тільки 18 інших місць були з різницею в 10%.

Ця статистика займе багато часу на пояснення чому багато республіканців у Конгресі здається неохочі до суперечок з президентом Дональдом Трампом на будь-яку тему; вони добре знають, що непогодження з президентом може означати програш перед іншим республіканцем або, в деяких випадках, поразка скромному демократу на загальних виборах. (…)

В той час, як багато лідерів все ще відчувають потребу давати пакети з грошима впливовим керівникам сіл у Субсахарській Африці чи південно-східній Азії, інші зараз доповнюють цим більш інноваційні стратегії. В деяких країнах, наприклад, посадовці, котрі були залучені до жахливих вчинків чи жорстоких репресій на виборах, зрозуміли, що не слід застосовувати фізичну силу кожного разу – треба просто нагадати заляканим виборцям про минуле жахливе ставлення. Підпалювач не повинен продовжувати палити твій дім, щоб вселити страх; натомість, йому достатньо дати зрозуміти все простим потрушуванням коробки сірників, коли він проходить повз твій дім. Точно так само посадовці залякують виборців натяками і нечіткими погрозами – такі дії не завжди є протизаконними.

Більше того, ті, хто підкупляє виборців, знаходить нові шляхи як переконатись, що гроші не потратились марно. Раніше, виборці могли брати гроші, щоб проголосувати за когось конкретно, а потім все одно голосували по совісті. Це зробило підкуп голосів неефективною і досить непевною тактикою. Однак, деякі кмітливі автократи змогли викрутитись з такої ситуації: в деяких випадках, виборців вчать як зробити вигляд ніби вони сліпі чи неписемні, щоб вони змогли проголосувати усно, – що дозволяє місцевому урядовцю, котрий платить їм, заповнити бюлетень «правильно», переконавшись, що виборці виконали свою частину угоди. Загроза покарання у випадку, якщо виборця піймали за нечесність, робить підкуп більш ефективним.

Коротше кажучи, поки все більше виборів проводиться і все більше виборів перевіряється, щоб впевнитись в їх об'єктивності, весь бізнес виборів стає все більше схожим на гру в «кішки-мишки». Як тільки західні спостерігачі помічають і засуджують нечесну гру, посадовці міняють свою тактику або стараються краще її приховувати.

Наслідки фальсифікації часто є незначними і непомітними. Незліченна кількість виборів була грубо і абсурдно сфабрикована, але ніколи не засуджувалась і не була занотована міжнародними спостерігачами.

Незліченна кількість виборів була грубо і абсурдно сфабрикована, але ніколи не засуджувалась і не була занотована міжнародними спостерігачами

або через технічні нюанси, або геополітичні переваги. Незважаючи на ту кількість методів махінацій, що були недавно застосовані, тільки 20% виборів засуджуються за випадки, в яких були помічені значні маніпуляції – і тоді іноземну допомогу переривали тільки у 6% виборів, пояснюючи тим, що там, де були зафіксовані порушення, режим не постраждав фінансово.

Перед тим, як все має налагодитись, ситуація погіршується. Багато західних країн відвертаються від демократії закордоном. Так як Європа стикається з внутрішніми викликами такими, як вихід Британії з ЄС, зріст авторитарного популізму в Угорщині та Польщі, вона все менш здатна підтримати демократію за своїми межами в таких місцях,як Мадагаскар чи М'янмар. Переваги ідеї Трампа «Передусім Америка» є очевидними для фальшивих демократів з усього світу. Еліта у вищих рядах багатьох урядів пильно звертає увагу на те, що відбувається у західних столицях, особливо у Вашингтоні. Вони йдуть на поводу у Білого Дому і сприймають це, як показник того, що їм зійдуть всі справи з рук в майбутньому. Коли сигнали із Заходу чітко показали жагу до покарань тих, хто фальсифікує вибори, можливо, з'явився стримуючий фактор.

Натомість, з 20 січня 2017, Трамп посилає рішучі сигнали тим, хто вдається до махінацій на виборах, так ніби вони уникнуть покарання. Насправді, він відкрито підтримав і говорив про впливових осіб – від китайця Ксі Джінпінг і філліпінця Родріго Дутерте до росіянина Володимира Путіна і турка Ресеп Таїп Ердогана. Поки західні спостерігачі були зайняті визначенням фальшивих виборів у Туреччині і Росії, Трамп привітав по телефону обох лідерів.

Поки західні спостерігачі були зайняті визначенням фальшивих виборів у Туреччині і Росії, Трамп привітав по телефону обох лідерів

Для тих, хто хоче зірвати вибори, посадивши в тюрму журналістів або лишивши свободи опонентів, не так важко отримати схвалення через практично щоденні напади Трампа на те, що він називає «фальшиві новини», що в його світі робить ЗМІ «ворогом народу».

Такі сигналі мають своє значення і погіршують боротьбу з махінаціями на виборах. Врешті решт, якщо спостерігачі визнають вибори недійсними, але президент США все одно дзвонить привітати лідерів, це підриває авторитет спостереження на виборах і зменшує страх порушників перед відповідальністю. У майбутньому може виникнути реальний ризик того, що викриття винних у фальсифікаціях спричинить навіть меншу загрозу авторитарним режимам, ніж це було раніше.

Тактики, вище тут зазначені, можуть здаватись новими, але вони давно відомі світовим диктаторам і тиранам. Вони десятиліттями вдосконалювались, щоб проводити вибори, в яких можна тільки перемогти. З часом, їхні методи спроб і помилок створили такі техніки, що, на жаль, дійсно працюють. Уряд друкує бюлетені, дозволяє виборцям взяти участь і, практично без промаху, перемагає та зберігає владу. Характерною рисою таких виборів є те, що ми добре знаємо хто переможе ще до оголошення результатів. А це не той принцип, за яким повинна працювати демократія.

У 21столітті керівні посадовці зрозуміли, що легше залишитись при владі, фальсифікуючи вибори, аніж не проводячи їх взагалі. Наразі, такі люди не тільки обдурюють своїх громадян, але й міжнародну спільноту також. Якщо ми не навчимося виявляти ці помилки і виправляти їх, то якість виборів продовжить погіршуватись. З часом, це ймовірно поставить під сумнів загальну законність демократії, оскільки люди все більше розчаровуються у виборах, які не здатні принести зміни.

Головною перевагою, яку зараз дає демократія, незважаючи на всі обмеження, є те, що вона все ж переважає в політичних системах країн Африки, Латинської Америки, пострадянської Європи, згідно з дослідженнями, які проводили організації Афробарометр і Латинобарометр. Та все ж, підтримка є обмеженою. Якщо демократія продовжить створювати нестабільність і напруження, не забезпечуючи відповідальність та інтеграцію, альтернатива авторитарного режиму стане виглядати більш цікавою.

Ця стаття була адаптована з нової книги Ніка Чізмена та Браяна Клааса «Як сфальсифікувати вибори».

Нік Чізман є професором демократії і міжнародного розвитку у Бірмінгемському університеті, засновник видання Оксфордської Енциклопедії Африканської Політики і автор Демократії в Африці: Успіх, падіння і боротьба за політичні реформи. (@fromagehomme)

Браян Клаас – аспірант порівняльної політики в Лондонській школі економіки і автор Співучасник Тирана: як Захід сприяє і підбурює спад демократії. (@brianklaas)

Джерело: Foreign Policy

Переклад здійснила: Вайда Віталія