Почати все з початку або з фітнесу: як на Сумщині переселенка з Харкова допомагає жінкам повернутися до життя

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну багато людей опинилися в стані кризи — втрата роботи, майна та звичного способу життя "вибили з колії". Ще в червні соціологічна група "Рейтинг" провела серед українців опитування "Психологічні маркери війни". Виявилося, що найбільшими проблемами українців зараз є втома та нестача повноцінного сну. А ще дослідники з'ясували, що найбільш психологічно виснажені українці зараз — це жінки, мешканці зі сходу України, внутрішні переселенці, безробітні та пенсіонери. Страх, відчай, апатія, тривога, втрата сенсу, панічні атаки — такі наслідки переживає зараз значна кількість людей.

У цей непростий час варто підтримувати себе, рідних та близьких. Психологічний стан та фізичне здоров'я під час війни є вкрай важливими, а ще — пов'язаними між собою.

Село Грунь, батьківщина Остапа Вишні, розташоване поруч з Охтиркою. Бойові дії та окупація до села не докотилися, але як "бахкало" в сусідній Охтирці, було чутно дуже добре. Сюди, тікаючи від війни, перебралося чимало переселенців. І не тільки з Сумщини, а й з інших областей України.

Місцева бібліотека одразу стала для ВПО своєрідним центром всебічної підтримки. Тут сортували й доставляли гуманітарну допомогу, проводили тренінги з надання психологічної допомоги жінкам, які постраждали від війни, та надавали безоплатну вторинну правову допомогу для ВПО. Долучилися й до ініціативи "Сади перемоги". Допомагали й допомагають переселенцям оформлювати необхідні документи. А ще — продовжують займатися "довоєнними" проєктами. Так, у якості психологічної підтримки продовжила свою роботу "Літературно-музична вітальня" бібліотеки, де місцеві жителі, а тепер і переселенці обговорюють книжки, співають і навіть читають власні твори.

Для людей, які знайшли прихисток на Грунщині, усе це стало помічним. Проте вони не тільки користуються тим, що дає громада, а й самі генерують нові ідеї. Так, переселенка з Харкова Наталія Чут запропонувала проводити в бібліотеці заняття з фітнесу. І сама стала тренеркою новоствореного клубу.

Від початку повномасштабної війни й до квітня Наталія з чоловіком перебували в Харкові, пережили перші масовані авіаобстріли міста. Деякий час провели в погребі. А потім, коли звільнили Охтирку, вирушили на малу батьківщину, де живе старенька мама Наталії, опинившись в статусі вимушених переселенців. 

Наталія Чут — педагогиня з великим стажем роботи, але не з фізичної культури. Вона працює у звичайній Харківській загальноосвітній школі — викладає історію. Кілька років тому в Наталії з'явилося нове хобі — фітнес і йога, які перетворилися на стиль життя.

Наталія Чут. Довоєнне фото.

Сидіння в погребі, постійний стрес, нервування, переїзд — здавалося, про фітнес доведеться забути надовго. Але тіло й душа просили занять спортом. "Якось на новому місці в компанії зайшла мова про різні хвороби (гіпертонію, болі в спині, шиї), — згадує Наталія. — І я поділилася тим, що допомагає мені справлятися з такими недугами. Так з'явилася думка спробувати провести в селі кілька занять, які могли б для багатьох стати корисними". 

Цією ідеєю Наталія Чут поділилася з Валентиною Гольченко — бібліотекаркою, позаяк на той час бібліотека була вже відомим центром допомоги в селі. Валентина ідеєю загорілася й запропонувала проводити заняття в приміщенні бібліотеки. Жінок підтримала й завідувачка бібліотеки та громадської організації "Фонд розвитку Грунської громади" — Тетяна Сокол.

"Пробне перше заняття…. Я дуже хвилювалася! Адже в ролі тренера не була ніколи, тільки відвідувала заняття. Відчувала велику відповідальність. Передивилася багато відео, перечитала спортивні статті, оновила в пам'яті різні фітнес-вправи, правильну техніку виконання", — так харківська вчителька розпочинала "бібліотечні" тренування. 

Простір для тренувань облаштували в читальній залі. У бібліотеці є великий килим, який замінив учасницям занять спеціальні фітнес-килимки. Одразу постали перед іншими труднощами: окрім фітнес-килимків, не вистачало й решти спортивного інвентарю. Однак вихід знайшли — для деяких вправ використовують стільці та столи. Потрібні гантелі? Не біда — з цією функцією чудово впораються пляшки з водою!

Сільський клуб з фітнесу існує вже два місяці. Три рази на тиждень після онлайн-уроків у харківській школі вчителька історії сідає на велосипед і вирушає до бібліотеки. Жінки, які відвідують заняття, у захваті — доступні, ретельно підібрані вправи, надихаюча музика. У бібліотеці збираються жінки різного віку. Кажуть, таких занять не вистачало в селі, і відмічають позитивний вплив як на здоров'я, так і на настрій.

"Якось незручно хвалитися, але моїм "ученицям" ці заняття подобаються, — говорить Наталія Чут. — Враження тільки позитивні. І як би важко не було з незвички, вони стараються все виконувати. Кажуть, що стали краще почуватися, тіло підтягнулося, з'явилася легкість. І навіть почали замислюватися над правильним харчуванням! Як би там не було, але заняття фітнесом допомагають почуватися здоровішими в всіх сенсах. Отакі ми, жіночки!".

Пані Надія, яка відвідує заняття, говорить, що стало легше підійматися по сходах.  "Під час занять голова повністю очищається від негативних думок", — додає вона. А пані Валентина має намір навчитися сідати "на шпагат" і вже досягла в цьому неабияких успіхів.

"У дні, коли доводиться пропускати заняття, відчуття — ніби прогулюєш, — шуткує завідувачка бібліотеки Тетяна Сокол, яка теж приєдналася до занять. — Крім користі, від цього проєкту немає нічого. Вдячна Наталії, що присвячує вільний час тренерству. І це — абсолютно безкоштовно. Адже матеріальне становище громади складне, а з 1 квітня ще й фінансування культури "на простої".

Фітнес під час війни — це один з елементів мирного життя, впевнена завідувачка бібліотеки. "Це дає надію, що все буде добре — і на шпагат сядемо, і пострункішаємо до наступного літа, і станемо здоровішими. Адже таким чином ми теж даємо відсіч ворогу, який хоче, щоб ми зневірилися, здалися, злякалися, впали в паніку. Бо саме негативом підживлюються наші вороги. Ми ж намагаємося бути сильнішими й притягувати до себе краще".

Користь від нової діяльності є й для самої бібліотеки — усе свідчить про те, що бібліотека діє, вона потрібна в селі. Це вже не просто простір, де видають книжки, а один із центрів єднання у громаді, який розвивається й працює. А отже — розвивається і сама громада, в тому числі й силами внутрішніх переселенців.

А планів у Грунської публічної бібліотеки на майбутнє багато. Наразі її працівники готують грантовий проєкт щодо створення на базі закладу Центру моральної реабілітації "Школа виживання". Його мета: надання соціально-психологічної підтримки та допомоги людям під час війни. У бібліотеці впевнені, що такий проєкт потрібний і в результаті допоможе відновити внутрішній ресурс людей, яким потрібна допомога.

Волонтерство оплачується не грошима. Це можливість відчути себе корисним, потрібним і здатним на великі справи. І звісно — можливість допомогти. Саме взаємодопомога допомагає нам зараз переживати важкі часи.

Волонтерство — це взаємопідтримка. Спілкування, відволікання від важких думок, нові знайомства та можливість опанувати нові навички. У цьому теж є неабиякий  терапевтичний ефект. 

"Особисто для мене, — каже Наталія Чут, — створення фітнес-курсів дало поштовх до отримання нових знань. Я вступила на курси онлайн інструкторів пілатесу і вже почала їх проходити. Дуже натхненне й живе приємне спілкування, якого сьогодні так не вистачає. До речі, мої учениці просто неймовірні! А допомагати іншим — це взагалі безцінно!"

Коли пропозицію Наталі сприйняли позитивно, першим питанням до неї було: а скільки коштуватиме заняття? "На що я відповіла, що це буде безкоштовно. Хтось збирає донати, а хтось робить добрі справи для людей у громаді і так наближає нашу Перемогу", — впевнена фітнес-тренерка.

↓Читайте також

"Головне — це не зробити манікюр на руках, а взяти ці руки у свої": як б'юті-волонтери допомагають тим, хто пережив окупацію

Конюхівські ґаздині: як волонтерки на Львівщині зробили 13 тисяч м'ясних консервів та дві тонни вареників для наших захисників