Чим і яку пожежу гасити: правила безпеки, які має знати кожен

Після пожежі в Косівській центральній районній лікарні загинуло троє людей. Двоє — перебувають у критичному та тяжкому стані. В однієї жінки опіки 90% тіла, в іншої — 60%. Ще один постраждалий — лікар, який отримав 20% опіків тіла і зараз перебуває в опіковому відділенні, і саме його дії стали причиною травм всіх шістьох. 

Вибух відбувся після того, як після смерті одного з пацієнтів в реанімації, де працювали одночасно 5 кисневих концентраторів, лікар запалив свічку. Від контакту відкритого вогню з перенасиченим киснем повітрям в реанімаційній палаті миттєво зайнялося медичне обладнання, тканина та інші предмети. Причина цієї сумної події — необізнаність щодо елементарних законів фізики та нехтування правилами безпеки. 

Пожежа може статися будь-де і не лише через смертельну необачність. Розбираємося, що робити і чого робити не слід. Адже вогонь від вогня різниться.

Профілактика пожеж є справою не тільки керівників закладів та їхніх відділень. Лише добросовісне виконання кожним праців­ником своїх обов'язків та суворе дотримання правил по­жежної безпеки забезпечить надійну профілактику пожеж. Це відноситься до всіх осіб, які повинні бути ознайомлені з протипожежними заходами та дотримуватись їх. 

Система протипожежних заходів досить складна та починається на етапі конструювання та будівництва. Тобто, перш за все, будівля має бути сконструйована таким чином, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі. Вимоги до конструктивних протипожежних заходів стосуються також і рівня захищеності ліній електропередач, вогнестійкості кабелів, — для кожного типу будівель такі вимоги визначені на законодавчому рівні та перевіряються пожежною інспекцією. 

Велику роль відіграє й громадськість. Саме вона створює первинні ланки та пости пожежогасіння. Це відповідальні особи на підприємствах та у громадських будівлях, завданням яких є:

• Розробка планів заходів з профілактики пожеж. План евакуації розміщують на видному місці під склом (плівкою). Він має бути розміром не менше формату А3.
• Контроль наявності засобів пожежогасіння, їхньої справності та своєчасної заміни. А саме йдеться про вогнегасник, пожежний щит та його складові;
• Слідкування за дотриманням вимог пожежної безпеки.

Ми всі знаємо про ефективність вогнегасників, але не всі знають про те, для чого потрібне відро у формі конуса на пожежному щиті та ящик із піском поряд. Різні пожежі варто гасити різними засобами пожежогасіння, і в цьому також потрібно розбиратись. 

Первинні засоби пожежогасіння — це пристрої, інструменти та матеріали, призначені для локалізації і (або) ліквідації загоряння на початковій стадії. До них відносяться вогнегасники, внутрішній пожежний кран, вода, пісок, кошма, азбестове полотно, відро, лопата. Для їх розміщення встановлюють спеціальні щити, а поруч зі щитом встановлюється ящик з піском і лопатами, а також бочка з водою 200-250 літрів (саме тут відро-конус вам і знадобиться — аби черпати воду з бочки). Але правильніше було б назвати ці засоби засобами вогнегасіння, оскільки протистояти великій пожежі за їх допомогою неможливо і навіть небезпечно для життя. 

Яку пожежу не можна гасити водою? 

Вода — найбільш поширений засіб для гасіння вогню, адже вона може охолодити палаючий предмет, знизити температуру полум'я. Якщо подати воду на вогнище згори, вона змочує і охолоджує поверхню палаючого предмета і, стікаючи вниз, ускладнює загоряння його інших, не охоплених вогнем, частин. 

• Вода — електропровідник. У разі попадання води на електричні дроти може виникнути коротке замикання, тому воду не можна використовувати для гасіння мереж і установок, що знаходяться під напругою. Виявивши загоряння електричної мережі, необхідно в першу чергу знеструмити електропроводку в приміщенні (наприклад, квартирі), а потім вимкнути загальний рубильник (автомат) на щиті введення. Після цього можна приступити до ліквідації вогнищ горіння, використовуючи вогнегасник, воду, пісок. 
• Забороняється гасити водою палаючий бензин, гас, масла та інші легкозаймисті та горючі рідини в умовах житлового будинку, гаража або сарая. Ці рідини, які будучи легше води, спливають на її поверхню і продовжують горіти, збільшуючи площу горіння, коли вода розтікається. Тому для їх гасіння, крім вогнегасників, слід застосовувати пісок, землю, соду, а також використовувати щільні тканини, вовняні ковдри, пальто, змочені водою.

Як загасити вогонь піском або землею?

Для гасіння невеликих осередків горіння, у тому числі горючих рідин (гас, бензин, масла, смоли) варто використовувати пісок або землю, оскільки вони можуть обмежити розтікання горючої рідини. 

• По-перше, за допомогою лопати необхідно насипати пісок по зовнішній кромці палаючої зони, оточуючи піском місце горіння, перешкоджаючи подальшому розтіканню рідини. У крайньому випадку замість лопати або совка можна використовувати для підношення піску шматок фанери, сковороду, ківш.
• По-друге, за допомогою лопати покрити палаючу поверхню шаром піску, щоб рідина ввібралась у пісок або землю. 
• Після того, як вогонь з палаючої рідини буде збитий, потрібно відразу ж приступити до гасіння палаючих навколишніх предметів.

Кошма для гасіння вогню

Кошма — це протипожежна ковдра. Вона призначена для ізоляції вогнища горіння від доступу повітря. Цей метод дуже ефективний, але застосовується лише під час гасіння невеликого вогнища. Не можна використовувати для гасіння загоряння синтетичні тканини, які легко плавляться і розкладаються під впливом вогню, виділяючи токсичні гази. Продукти розкладання синтетики, як правило, самі є горючими і здатні до раптового спалаху.

Коли використовують внутрішній пожежний кран?

• Внутрішній пожежний кран призначений для гасіння загорянь речовин і матеріалів, крім електроустановок під напругою. Розміщується в спеціальній шафці, обладнується стовбуром і рукавом, сполученим із краном. 
• За виникнення загоряння необхідно спочатку розібрати рукав, перевірити, чи підключений він до вентиля, а вже потім ввімкнути воду, при цьому рекомендується діяти вдвох. У той час як одна людина забезпечує пуск води, друга підводить пожежний рукав зі стволом до місця горіння. 

Скільки має бути вогнегасників?

Ми знаємо, що найліпший спосіб гасіння пожеж — це застосування вогнегасників. Раніше на кожному поверсі будинку адміністративного/побутового призначення і громадського будинку мало бути в наявності не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше, а з початку минулого року їхня кількість залежить від площі поверху будинку. 

Будинки адміністративного та побутового призначення і громадські будинки, у тому числі підприємства торгівлі, на кожному поверсі повинні мати: 

• не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше, якщо площа поверху менша 100 кв. м;
• якщо ж площа поверху більша за 100 кв. м, кількість вогнегасників визначають з розрахунку 1 кг вогнегасної речовини на кожні 10 кв. м площі підлоги;
• якщо це архів, бібліотека або музей — не менше одного 3-кілограмового вогнегасника на кожні 50 кв. м. 

Тож необхідну кількість вогнегасників ви можете підрахувати й зараз, у вашому офісі. 

Що стосується квартир багатоквартирних житлових будинків і будинків індивідуальної забудови, для захисту слід використовувати переносні вогнегасники з розрахунку один водяний (ВВ-5, ВВ-6) чи водопінний (ВВП-6) або один порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одну квартиру або на один будинок індивідуальної забудови.

• Потрібно пам'ятати, що первинні засоби застосовуються для боротьби із загорянням, але не з пожежею. Перед їхнім використанням у будь-якому випадку потрібно спочатку викликати пожежно-рятувальну службу (101). Це треба зробити навіть у тому випадку, якщо загоряння ліквідовано власними силами, оскільки вогонь може залишитися непоміченим у прихованих місцях (у порожнечах дерев'яних перекриттів і перегородок, у горищному приміщенні і т. д.), і згодом горіння може поновитися: іноді вогонь оновлюється навіть через декілька годин. 
• Не намагайтеся гасити вогонь, якщо він починає поширюватися на меблі та інші предмети, а також якщо приміщення починає наповнюватися димом. Гасити пожежу самостійно доцільно тільки на її ранній стадії, за миттєвого виявлення загоряння, і в разі впевненості у власних силах. Якщо із загорянням не вдалося впоратися протягом перших кількох хвилин, то подальша боротьба не тільки марна, а й смертельно небезпечна.

Кожен має мати вдома:

• Вогнегасник. 
• Пожежну сигналізацію або за її відсутності — автономний датчик диму. Вони не вводяться в загальну систему, а працюють від батарейки та оснащені сиреною. Такі детектори можна повісити хоч у кожній кімнаті або якщо квартира невелика, обійтися одним у коридорі.
• Засоби евакуації. Ви маєте знати, якими шляхами можете евакуюватись з будинку в разі пожежі. У багатоквартирних будинках є зовнішні, навісні пожежні сходи або внутрішні сходи, що не задимляються. Ці шляхи порятунку в жодному разі не можна перегороджувати, склити, закривати на них вихід. Також існують власні засоби евакуації. До таких засобів відносять мотузяні сходи, канатні системи зі спеціальними кріпленнями та тканинним кріслом, рятувальні рукави. Але у людини має бути внутрішня рішучість, щоб купити таке обладнання — треба бути морально готовим скористатися таким засобом у разі евакуації, наприклад, з 10 чи 15 поверхів. Наприклад, рятувальний рукав схожий на панчоху, яка викидається вниз, а людина просто в неї стрибає і спускається вниз. За бажання все це можна купити і встановити в квартирі.

Ще більше рішень про те, як перевірити безпеку приміщення і куди звертатись в разі порушень, шукайте тут.