Фестивалі під час війни: про прибуток, безпеку та збори на ЗСУ

Фестивалі — частина культурного життя міст та цілих країн. Часто — це ще і про підтримку місцевої економіки, малих та середніх підприємців, приплив туристів, а отже — розвиток. Та в Україні через повномасштабну війну ставлення до фестивалів розділилося. Коли почали з'являтися анонси про перші фестивалі після 24-го лютого, хтось бачив це як гарну можливість бодай трохи відпочити та перезавантажитись, а хтось — як зайві ризики та недоречну радість. 

Після того, як на цих фестивалях відпочивали самі військові, а організатори почали збирати під час дійства донати на ЗСУ, акумулюючи великі суми, градус напруги дещо знизився. Утім, це не відмінило ряд інших викликів — наприклад, щодо безпеки гостей. Як відбуваються українські фестивалі під час війни, як організатори забезпечують безпеку та чи потрібні фестивалі взагалі, дізнавалась "Рубрика". 

Попри такі непрості умови сьогодення, фестивалі — це відлуння довоєнного життя та можливість відволіктися від страшних реалій війни, при цьому зробивши свій внесок у підтримку військових, бізнесу та економіки міста. Такі масові заходи дозволяють містам розвиватися, людям об'єднуватися, трохи відпочити аби надихнутися заради наближення перемоги України.    

"Моя порада — робити фестивалі. Ідеального часу ніколи не буде. Оточувати себе класними людьми, які зможуть підстрахувати в будь-які моменти. Завжди мати план дій і не боятися брати на себе відповідальність", — каже шеф-кухар Євген Клопотенко. 

Досвідом проведення фестивалів під час війни з "Рубрикою" поділилися організатори "Кий. Шеф. Хорив" та "Дух незламних" Євген Клопотенко й Роман Ковальчук, а також координаторка фестивалю "Спаський фест. Моя Полтава" Анастасія Лісова. 

Перераховані фестивалі відбувалися в різних містах України: "Кий. Шеф. Хорив" — у липні та жовтні в Києві, "Дух незламних" — у вересні в Волинській області та "Спаський фест. Моя Полтава" — в кінці вересня-початку жовтня в Полтаві. Усі вони тривали по кілька днів, однак мали різне спрямування та місії, але розділили й дещо спільне — збори на допомогу ЗСУ. 

Як розповів організатор "Кий. Шеф. Хорив" та шеф-кухар Євген Клопотенко, наважитися на проведення фестивалю йому було легко. Оскільки мета фестивалю — це повернути життя на один з найстаріших ринків Києва — Житній, який занепадав через стан будівлі та зменшення покупців і продавців. 

Житній ринок — це комунальна власність, власність міста і громадськості. Тому його збереження та відновлення напряму впливають на імідж Києва. Тож громада має право говорити про своє бачення розвитку ринку і може самостійно творити зміни. На думку Євгена, фестивалі — це нетипові розваги й вони мають важливі цілі:

"Перша — згуртувати людей навколо відновлення Житнього ринку й підсвітити його важливість, бо це наша історія та культура. Якщо ми не будемо робити жодних активностей, то його хтось приватизує, або знесе. Друга — допомогти нашим військовим. Адже частина коштів з івенту призначена на потреби ЗСУ. Третя — показати українцям, як багато класних крафтових виробників і мануфактур ми маємо й дати можливість цим маленьким брендам проявити себе.

Ну і крім цього, події такого формату — це можливість побути в колі своїх людей, відчути підтримку один одного. А також — спосіб відновити свої сили та емоційні ресурси, щоб не забувати про життя навіть в умовах повномасштабної війни".

Всеукраїнський фестиваль "Дух незламних" своєю чергою популяризує національні види спорту та національно-патріотичне виховання, а також збирає кошти для армії. На нього з'їжджаються козацькі осередки та спортивні організації з усієї України. Захід розрахований на дітей та їхніх батьків і відбувався на території Музею історії сільського господарства Волині-скансені, площа якого чотири гектари. Там розміщувалися локації з українськими ремеслами, козацький наметовий табір, мотузковий парк з перешкодами, плавання на байдарках тощо.

"Люди втомлюються донатити, тому треба їх якось зацікавлювати. Основний напрямок фестивалю — національно-патріотичне виховання дітей, вони знайомляться з українською культурою та історією, програма мегапатріотична. Хтось може ніколи й не цікавився козацтвом, проте після участі в фестивалі захоче долучитися до козацького осередку або гуртка. Окрім того, що це зацікавлює дитину, вона таким чином розвивається та відволікається від реалій війни.

Також учасники мають можливість виступити й позмагатися зі своїми однолітками. Участь у фестивалях дає можливість підняти свою самооцінку, перебороти свій страх перед публікою, допрацювати свої навички. Діти — наше майбутнє, і важливо, щоб коли вони стануть дорослими, вони були вмотивованими розвивати себе та Україну", — зазначає організатор фестивалю "Дух незламних" Роман Ковальчук.  

Гасло фестивалю "Спаський фест. Моя Полтава" — "відчуй місто, яке оживає". Як пояснює його координаторка Анастасія Лісова, він покликаний підтримувати та інформаційно просувати українських майстрів, волонтерські та громадські організації, а також збирати гроші для військових. Наразі він є чи не найбільшим у місті. І хоча фестиваль збирає переважно учасників з Полтавщини, організатори намагаються запрошувати бізнес з інших регіонів

"Фестивалі й маркети дуже класно розвинені в Києві, тож крафтовику з Києва, наприклад, немає мотивації їхати в Полтаву, щоб тут щось продати. Тому і тут в нас такий же виклик, як привозити більше нових брендів, нових майстрів з інших міст до Полтави", — говорить Анастасія Лісова.

Проте, як додає координаторка фесту, захід мав хедлайнера — музиканта та співака з Маріуполя ENLEO. На фестивалі було багато його фанів, які утворили чергу на автограф-сесію після концерту.

"Ми почали організовувати фестивалі в червні 2022 року, аби давати людям мотивацію донатити й при цьому мати щось навзаєм. Перший був дуже маленький, з трьома крафтовими точками. Зараз ми вже провели понад 10 з набагато більшими масштабами, з перекриттям вулиць. Наш фестиваль має різних учасників — волонтерів та творчих людей, які об'єднуються в одному місці та реалізовують свій потенціал. Наприклад, у нас був Центр вуличних культур, який організовував змагання серед понад 300 дітей з усієї області", — пояснює Анастасія.  

На фестиваль "Кий. Шеф. Хорив" привозили продукцію крафтярі з Тернополя, Дніпра, Львова, Рівного, Києва, Сум, Харкова та інших регіонів. 

"Багато наших учасників ще в перший день фестивалю мали солдаут. Тобто, вони повністю продали товари, які мали презентувати обидва дні поп-апу", — розповів Євген Клопотенко.

Частину із зібраних коштів з фестивалю перерахували на відродження Житнього ринку.  Крок за кроком, завдяки таким івентам, він стане не тільки перлиною Подолу, гастрономічним і культурним хабом міста, а й великим магнітом для туристів:

"Порадившись із керівництвом ринку та представниками міської адміністрації, дійшли висновку, що Житній потребує загальної глибинної оцінки його стану. Саме вона допоможе спланувати етапи майбутньої реконструкції й підсвітити ті ділянки, які вже зараз потребують уваги та фінансування. Відтак, кошти з обох фестивалів ми вирішили витрати на повноцінний аудит ринку. Далі у планах пошуки інвесторів та перемовини з Київрадою щодо повноцінної реконструкції. Звісно, про всі витрачені кошти ми прозвітуємо перед містянами", — розповідає Євген Клопотенко. 

Продемонструвати свої спортивні уміння та познайомитися із козацькою зброєю та старовинними українськими ремеслами можна завдяки фестивалю "Дух незламних". Оскільки потенційна аудиторія — це діти, Роман Ковальчук зізнається, що хоче, аби вони мали дитинство та якісь розваги навіть під час війни. Тим паче, що програма спирається на національно-патріотичне виховання:

"На фестиваль приходять і діти військових, вони долучаються до активностей та майстер-класів і потім із захопленням розповідають про це батькам, які перебувають на фронті. І це їх заряджає певним чином. Такі заходи наповнюють духовно навіть самих військових. Діти мають змогу показати свої вміння та дізнатися щось нове. Тож фестиваль це не лише збір грошей, а й емоції".

"Спаський фест. Моя Полтава" стає так званим майданчиком для полтавських виробників та організацій, які отримують інформаційну та фінансову підтримку. 

"Ми завжди підтримуємо комунікацію з учасниками, отримуємо від них зворотний зв'язок. Вони дякують за участь, і кажуть, що це класна можливість розповісти про себе. Ну і звісно, вони отримують продажі та емоції", — розповіла Анастасія. 

Частина від зібраних коштів на фестивалі направлена для облаштування доступності простору "Містохаб" для маломобільних груп: "Організатори Спаського фесту — це громадська організація «Містохаб». І у нас є наш простір на Спаській, 10. Він розміщується в історичній будівлі й ми плануємо запустити повноцінний проєкт з кафе, крамницею сучасної полтавської сувенірки та івентпростором. Він дозволить спрямовувати кошти на розвиток Полтави", — ділиться Анастасія Лісова. 

Під час усіх трьох фестивалів організатори збирали кошти на потреби українських військових. У липні "Кий. Шеф. Хорив" зібрав 700 000 гривень, першу половину — 350 тисяч гривень перерахували у фонд Сергія Притули на купівлю трьох дронів, а друга пішла на відродження Житнього ринку. 

"На поп-апі у жовтні нам вдалося зібрати 191 316 гривень на дрони для АЗОВу. Це донати, кошти зі страв, які продавали зіркові учасники й частина від проданих квитків", — розповів Євген.

На фестивалі "Дух незламних" вдалося зібрати 240 тисяч гривень завдяки опломбованим скринькам біля різних локацій із майстернями та аукціону, який продав лотів на майже 220 тисяч гривень. Гроші передали волонтерській організації "Військова пошта" для закупівлі FPV-дронів. 

На фестиваль приїхав соліст групи "Тінь Сонця" Сергій Василюк, який зараз воює. Він одразу сказав, що не потребує гонорарів, розповідає організатор "Духу незламних". Він хотів допомогти своєму підрозділу зібрати кошти на "пташок". 

"Ми знайшли партнерів — фундацію допомоги захисникам України «Леся Юа», яка передала для підрозділу соліста гурту «Тінь Сонця» Сергію Василюку сертифікат на квадрокоптер Mavic 3T, а також квадроцикл, старлінки, зарядні станції та смаколики. Також ця фундація випросила в козака з Дніпра його шаблю та продала на аукціоні за 200 тисяч, які передали на ще один на мавік Mavic 3T для 100 бригади. Козаку пообіцяли зробити нову шаблю. Загальна сума допомоги ЗСУ з мавіками — 640 тисяч гривень", — пояснив Роман Ковальчук. 

Роман зізнається, що організаційна заборгованість фестивалю — 80 тисяч гривень, але перекривати витрати коштом зборів на ЗСУ ніхто не збирався:

"Наразі підприємці йдуть мені назустріч, оскільки розуміють, що я не маю мети заробити для себе. Звичайно, вони мають працівників, яким потрібно платити, тому вони не можуть мені просто «пробачити» борги. Проте вони готові зачекати, бо розуміють важливість заходу". 

"Спаському фесту. Моя Полтава" вдалося зібрати 101 199 гривень, пригадує Анастасія Лісова. Основний прибуток фестивалю — це вхідний квиток. Також крафтовики після участі роблять донати зі встановленого відсотка від своїх продажів. Зібрані кошти розділили за принципом 80 на 20. Таким чином перерахували 20 240 грн на дрони-камікадзе для підрозділу аеророзвідки "Соловей", а 80 959 гривень — на простір "Містохаб". 

Також на полтавському фестивалі були інші ініціативи, які допомагали ЗСУ. Крамниця "Містошоп" збирала книжки, які приносили жителі Полтавщини, потім їх продавали за донат. Зароблених 12 332 гривні передали на дрони для ГУР. Також серед запрошених учасників була волонтерська організація "Support АZOV", яка збирала на потреби бійців 3 ОШБр. 

"Ми також провели аукціон, де продавали переважно воєнні трофеї. Один лот точно представили волонтери «Support АZOV». Серед лотів були прапор військових та монета з Білого Дому на честь звільнення острова Зміїний. Гроші з продажу перераховувалися на банку або відповідні реквізити", — зазначила координаторка "Спаського фесту. Моя Полтава".

Перший фестиваль "Кий. Шеф. Хорив" у липні відвідали понад шість тисяч людей, хоча як зізнається Євген вони очікували на 3-4 тисячі відвідувачів. Про безпеку подбали заздалегідь:

"Під час фестивалю ми співпрацюємо з охоронною компанією, яка дбає про спокій і порядок на локації. У разі повітряної тривоги, ми маємо план дій та інструкцію для учасників. На локації івенту також розвішена інформація про найбільші укриття поблизу та інші найближчі сховища, якою можуть скористатися гості Житнього".

А ось фестиваль "Дух незламних" відвідали не менше двох тисяч людей, точну кількість Роман Ковальчук назвати не може, бо вхід був безкоштовний. Однак він додає, що парковка біля території була повністю забита машинами: "Стільки людей в скансені не було на жодному заході. Хотілось би більше, але через затримки з дозволом на проведення наша реклама не так спрацювала, як могла б". 

Оскільки територія фестивалю мала неабияку площу, то для гостей розробили вказівники та спеціальні маршрути до укриття на 2800 тисяч людей в найближчому ліцеї.

"Ми взяли дозвіл на використання укриття й також запросили задля безпеки поліцію, муніципальну варту, ДСНС та медичну допомогу. Також ми розробили маршрути до укриття, щоб не було скупчення людей. По всій території були стрілочки куди потрібно рухатися", — пояснив Роман.  

"Спаський фест. Моя Полтава" у дворику Полтавського художнього музею імені Віктора Бажана відвідали 2600 людей, які мали змогу обрати під час повітряної тривоги одне з трьох бомбосховищ:

"Нам пощастило саме з розташуванням. Біля нас були три бомбосховища. Одне знаходилось під музеєм, в якому ми проводили фестиваль. Ще два, одні з найкращих бомбосховищ міста, розташовані десь за 300 та 700 метрів від місця проведення фестивалю", — розповіла Анастасія Лісова.

Аби провести фестиваль під час війни, організаторам важливо врахувати ймовірні ризики. Окрім безпеки учасників, доводиться прораховувати й інші проблеми, які можуть вплинути на заплановану програму. Шеф-кухар Євген Клопотенко під час гастрономічного фестивалю передбачав перебої зі світлом, тому локацію забезпечили генераторами. Вони знадобилися якраз під час другого фестивалю "Кий. Шеф. Хорив". Також дах Житнього ринку погано підготовлений до дощової погоди:

"Дах Житнього добряче протікає. Але моя команда ЦЬОМ event company накреативила рішення й розмістила на локації надувні дитячі басейни, куди стікала дощова вода", — розповідає кухар.

До організації фестивалів варто ставитися відповідально, пояснює Роман Ковальчук. Хоч і передбачити всі ризики майже неможливо, проте їх можна мінімізувати. Організатори мають мати план Б на випадок чогось непередбачуваного: 

"Я несу відповідальність і чітко розумію, що якщо щось трапиться, то покарання можу отримати саме я. Зараз важливо максимально дбати про безпеку. Я вірю, що все відбудеться як треба, але при цьому ретельно готуюся до проведення фестивалю. Варто правильно планувати та запобігати імовірним проблемам. Краще до них підготуватися й добре, якщо потім вони не виникнуть, бо як кажуть: «береженого Бог береже»", — каже Роман Ковальчук.

Координаторка фестивалю "Спаський фест. Моя Полтава" визнає, що війна може змусити змінити дати фестивалю. Вона пригадує, що загалом фестивалі двічі доводилося переносити:

"Вперше, це було цього року, коли трапилась трагедія в Чернігові й видали заборону на всі масові заходи. Ми не змінювали локацію, але перенесли захід на тиждень, все пройшло вдало. Другий раз вийшла заборона, яка стосувалася вуличних заходів, і нам потрібно було знайти іншу локацію, бо ми зазвичай проводимо саме перекриваючи вулицю. І тут нам дуже допоміг музей імені Віктора Бажана, і ми змогли провести на його території", — пригадує координаторка.

Опитані "Рубрикою" організатори фестивалів схиляються до думки, що проводити фестивалі під час війни все ж варто. Роман Ковальчук радить не боятися брати на себе відповідальність та не нехтувати безпекою гостей та учасників заходу. 

"Будь-який захід мусить обов'язково мати благодійну мету, без цього я не бачу сенсу цього всього. Ну і зібрані кошти передавати на потреби, а не забирати собі", — ділиться організатор фестивалю "Дух незламних".

Координаторка "Спаського фесту. Моя Полтава" додає, що на фестиваль варто запрошувати волонтерські організації та робити виставки, які нагадуватимуть про війну. Ну і безперечно мати запасний план і чітко усвідомлювати, заради чого все взагалі організовується.