Феміцид: де бути жінкою небезпечно і як допомогти

«Уже і привітати з 8 березня не можна», «на які марші вони ходять, хто їх права порушує?», «працюють же, голосують, автівку водять – що ще треба?», «уже й називаємо так, як слід – політикиня, адвокатка, членкиня» – в українському суспільстві трансформації в напрямку досягнення гендерної рівності супроводжуються жвавими дискусіями. Звикати до нового завжди складно, будь то фемінітиви чи необхідність припнути язика на роботі, щоб не відпустити непристойний жарт. Дивлячись на передові країни у сфері забезпечення гендерної рівності, приходиш до висновку, що просвітницької та реформаторської роботи попереду ще багато. Однак вона ведеться. Її підтримує держава та поступово приймає суспільство.

Однак так відбувається далеко не всюди. Як би цинічно це не звучало, але в багатьох країнах світу бути жінкою ще досі «не почесно» і просто небезпечно.

ЩО ТАКЕ ФЕМІЦИД?

Феміцид – термін, що з'явився ще в 70-их роках минулого століття, щоб відрізнити вбивства жінок від інших умисних актів насилля. У 90-их поняття трансформувалося та стало означати «убивства жінок чоловіками, які керуються ненавистю, зневагою, задоволенням чи переконані в тому, що жертви – їхня власність». На сьогоднішній день найширше трактування терміну представлене у Віденській декларації про феміцид (ухваленій, між іншим, лише в 2013 році). Згідно з ним, мова йде про вбивство жінок як наслідок насилля з боку партнера; прояву мізогінії; «в ім'я честі»; умисних дій під час збройних конфліктів. У перелік входять і вбивства через розподіл посагу; сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність жінок і дівчат; просто тому, що це не хлопчики (така практика досі існує в деяких корінних народів) і вони вносять дисбаланс у склад племені; як наслідок каліцтва статевих органів; звинувачення у чаклунстві; як супутні жертві у зв'язку з діяльністю організованої злочинності, торгівлі людьми та розповсюдження наркотиків, зброї тощо. Деякі з цих форм можуть здатися специфічними, оскільки не відповідають нашим соціальним і культурним реаліям, але загальна статистика лякає: у світі 45%-65% випадків феміциду є результатом насилля над жінкою з боку її партнера.

Рух за визнання рівноправності почався ще в позаминулому столітті, а документи на підтримку та забезпечення прав «слабкої статі» систематично ухвалюють на різних рівнях міжнародної співпраці. Проте жінки й досі залишаються вразливою групою в різних суспільствах і на всіх континентах.

КРАЇНИ НАЙБІЛЬШОГО ПОШИРЕННЯ ЦЬОГО ЯВИЩА

Де бути жінкою найнебезпечніше? Серед регіонів виділяється Латинська Америка та держави Карибського басейну. Як показують дані, на 100 000 жінок жертвами феміциду стали щонайменше 3200 (статистика за 2018 рік). Країнами-лідерами традиційно залишаються Бразилія, Сан-Сальвадор, Гондурас та Болівія.

Рівня соціального катаклізму досяг феміцид у Мексиці. Країну періодично сколихують акції протестів, влаштованих жінками. Цьогоріч нову хвилю обурення викликало вбивство 25-річної Інгрід Ескамілу, яку вбив її співмешканець. Світлини понівеченого тіла дівчини правоохоронці дозволили опублікувати місцевій газеті. Виступаючи проти мачизму та наругою над пам'яттю загиблих, мітингувальниці вже влаштували декілька масових заходів у столиці країни. Символом боротьби стала пісня «Не забудьте їх імена», написана 36-річною авторкою Вівір Куінтана (Vivir Quintana).

Мистецтво як вид спротиву використовують і жінки в Чилі. Один із феміністських осередків у столиці Сантьяго створив флешмоб під назвою «Ґвалтівник на твоєму шляху». Торкнувшись іншої надважливої проблеми порушення недоторканності жіночого тіла, учасниці співають, що «провина за ці дії лежить не на них, не залежить від того,де вони знаходяться чи як вдягнуті». Флешмоб став вірусним і перетворився на ще один мистецький знак протесту проти брутальних порушень прав жінок.

Однак ситуація у Латинській Америці – не найгірша. Згідно з даними Управління ООН з питань наркотиків та злочинності за 2018 рік найбільше жінок (20 000) загинуло від рук власних партнерів або членів родини в Азії та Африці (19 000 відповідно). У Європі цей показник сягнув 3000 тисяч. Попри те, що остання цифра досить невелика порівняно з іншими регіонами, статистика, усе одно, лякає. Країнами, де фактів феміциду було зареєстровано найбільше, є Франція, Північна Ірландія, Румунія, Литва, Латвія.

Статистика за минуле десятиліття свідчить, що разючих змін щодо подолання практики вбивств на підставі женоненависництва не сталося.

А ЩО В УКРАЇНІ?

В Україні немає офіційних даних стосовно скоєння феміциду. Однак ми повинні пам'ятати, що останній є крайнім проявом агресивної та принизливої поведінки щодо жінок. У нашій державі актуальною залишається проблема домашнього насилля і хоча багато правильних кроків (наприклад, ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству») було вжито в необхідному напрямку, попереду ще багато роботи.

Оскільки проблема гендерного та домашнього насилля все ще залишається українськими реаліями, слід пам'ятати, як можна допомогти людям, які опинилися в ситуації, коли їх здоров'ю та життю погрожують:

• Національна "гаряча лінія" для запобігання домашньому насильству 1547
• Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)
• Контакти центрів соціально-психологічної допомоги
• Контакти мобільних бригад соціально-психологічної допомоги
• Звернутися до поліції (102)

8 березня нас вітають зі святом краси та жіночності. Хтось вловить у цих словах неприкритий сексизм, хтось фотографуватиме букет в Instagram. Обидві реакції мають право на існування і вирішувати односторонньо, хто має рацію, ніхто не може. Але у цьому вся краса свободи та рівності: ти маєш вибір. Пам'ятайте: багатьом дівчатам у світі пощастило набагато менше, ніж нам.

Читайте також: Що казати і робити на 8 березня? 10 порад на Міжнародний жіночий день без стереотипів