Буча. Тут під час російської окупації рашисти розстрілювали мирних людей — як чоловіків, так і жінок. Морг у місті був переповнений, а ховати людей на кладовищі не було змоги — російські окупанти не припиняли вогонь. Місцеві жителі та комунальники вирішили тимчасово ховати людей за місцевою церквою у братській могилі.
Вже кілька днів українські слідчі та судмедексперти продовжують ексгумацію тіл з найбільшої братської могили у Бучі, у якій за попередніми оцінками поховані близько 100 людей.
Журналіст "Рубрики" побував на місці ексгумації та зафіксував наслідки геноциду з боку рф.
Розкопувати одну з перших братських могил у Бучі правоохоронці почали ще 8 квітня.
Могила – це довга канава, куди людей ховали у чорних пакетах. Аби розрити її, спочатку працює екскаватор — знімає верхній шар землі, далі — працівники вручну розкопують тіла по одному та передають на огляд.
За весь час слідчі та судмедексперт оглянули 57 тіл. Після першого огляду безпосередньо на місці, тіла відправляють на більш детальну експертизу, де зокрема беруть тест ДНК для ідентифікації людини.
Досі в могилі, за оцінками керівника Бучанської окружної прокуратури Руслана Кравченка, залишається ще від 40 до 60 тіл. Тобто загальна цифра сягне майже сотні людей.
Прокурор зазначає, що майже всі тіла мають вогнепальне або осколкове поранення.
"Попередньо встановлено, що ці люди загинули під час мирної евакуації, або були розстріляні на вулицях Бучі", — сказав Кравченко.
Він наголосив, що деякі тіла були із зав'язаними руками та ногами, у декого з загиблих — поламані кістки в різних частинах тіла.
Переважна більшість загиблих — цивільні чоловіки. Є також один поліцейський. Серед захоронених тіл знаходять і дітей.
Напередодні правоохоронці знайшли тіло жінки та двох дітей. Уже відомо, що ця жінка під час евакуації намагалася виїхати з міста на власному автомобілі з дітьми. Машина, яку обстріляли рашисти, загорілася, і жінка з дітьми загинули в цьому ж автомобілі.
"Під час окупації російські війська розстрілювали людей на вулицях просто так, через те, що вони місцеві жителі, українці, допомагають волонтерам, просто підтримують свою країну. Їм було неважливо, розмовляють вони українською чи російською мовою. Російські війська просто масово вбивали цивільних жителів у Бучі і продовжують вбивати в інших регіонах", — зазначив Кравченко.
Прокурор також додав, що доказів вини російських окупантів для Міжнародного кримінального суду вже достатньо.
"Правоохоронці України дістануть кожного, хто вчинив ці криваві злочини", — сказав Кравченко.
Юлія прийшла до могили в Бучі, бо один із загиблих, які там похоронені — її чоловік.
Коли почалася війна, він відправив Юлію з дітьми в безпечне місце, а сам залишився на Київщині. Тут він допомагав дітям, яких не змогли евакуювати.
3 березня один із волонтерів віз гуманітарну допомогу в дитячий будинок у Ворзелі. Його машину розстріляли окупанти на півдорозі між Бучею та Ворзелем, і він був змушений залишити авто.
Волонтер дістався до чоловіка Юлії і той вирішив разом з товаришем дістати машину та довезти гуманітарку дітям.
"Мій чоловік із ще одним хлопцем вирішили поїхати забрати це дитяче харчування і памперси, бо там були дітки до 5 років. Вони забрали цей бус. Хлопець, який був з ним, сів за кермо буса, а мій чоловік — їхав позаду на іншій машині. Дорогою вони натрапили на снайпера. Снайпер прострелив машину і влучив моєму чоловікові у хребет", — розповіла Юлія.
Постраждалого чоловіка вдалося довезти до пологового будинку, але фахівців, які могли б зробити йому операцію, в пологовому не було. З лікарні також тривалий час не могли відправити "швидку", бо напередодні одна з машин потрапила під обстріл окупантів.
Лише 8 березня чоловіка доправили до Бучанської лікарні, але під час операції він помер. Юлії ж сказали, що всі, хто помирав у лікарні в цей час, похоронені біля церкви у братській могилі…
Всього в Бучі вже знайшли 250 захоронених людських тіл. Але пошук місць поховання людей та ексгумація тіл ще тривають.
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.