Евакуація в село: рішення для переселенців, переваги, недоліки та реальна історія

Війна, яку розв'язала росія в Україні, змусила мільйони українців залишити свій дім і шукати прихисток в інших, більш спокійних місцях. Наразі триває і обов'язкова евакуація з Донеччини — залишатися там зараз і чекати на зиму є небезпечним для життя. 

Жителі обласних і районних центрів кажуть, що такого напливу людей не бачили з 2014 року. І це правда, більшість вимушених переселенців прямують саме до міст — до мільйонників або трохи менших; села ж залишаються менш "бажаним" варіантом для переселенців. Людей лякає перспектива розпочати все з нуля у сільській місцевості, де, у порівнянні з містом, і інфраструктура не така розвинута, і з роботою важче, і фізичної праці більше.

Але чи так це насправді? Так, з роботою в селі складніше, ніж у місті — зазвичай вона важка і не високо оплачувана. Але і в містах зараз із робочими місцями не менша проблема. На кожну вільну вакансію — десятки претендентів. Внутрішнім переселенцям, які зараз живуть переважно на соціальні виплати, дедалі важче винаймати житло. Не треба мати економічну освіту, щоб зрозуміти: саме в селі знайти житло простіше й дешевше. А якщо докласти зусиль до навіть невеликої присадибної ділянки, то можна мати власні овочі, фрукти, яйця та м'ясо. 

Багато українських громад чекають на переселенців. В активі — дешеве або навіть безкоштовне житло, мальовнича природа та людська гостинність. Тих, хто біжить від війни і потребує допомоги, запрошують жити в селах Рівненщини, Сумщини, Тернопільщини, Хмельниччини, Черкащщини. Місцеві переселенцям допомагають продуктами, одягом і навіть підшукують роботу. Та не приховують, що мають і свою зацікавленість — розвивати села і наповнювати школи.

Родина переселенців з Донеччини оселилася в сумському селі Підставки Синівської територіальної громади в квітні. Світлана Герги, В'ячеслав Яковенко та їхні дві донечки Настя й Аліса тікали з палаючої Волновахи разом зі всіма домашніми улюбленцями — трьома собаками і п'ятьма котами.

"Ми пережили пекло, — розповідає "Рубриці" Світлана. — Дві доби в підвалі під безперервними обстрілами. Не було електроенергії, зв'язку. Тільки затих один бій, насувався другий. Тікали на авто на свій страх і ризик. На дорозі з міста — розбиті машини та автобуси. Я вирішила, що наше життя важливіше за все інше, що мої діти не повинні спати в підвалі, їм не треба чути війну. Після того, що ми пережили — все вирішуємо. Гірше, ніж було в ті дві доби у Волновасі, вже бути не могло".

Постійний прихисток у родини вийшло знайти не одразу. З третьої спроби остаточно зупинилися вже на Сумщині — стару хату, у який ніхто не жив 10 років, віддав родич чоловіка Світлани. З собою не взяли майже нічого. Збирати речі не було ні місця, ні часу — у чому були, у тому й поїхали. 

У сільраді громади одразу ж допомогли. Швидко оформили документи та дали дорослий та дитячий одяг, памперси, миючі засоби, крупи, тушонку, олію, консервацію у трилітрових банках, по сітці картоплі, цибулі, моркви, капусти та буряка. Надали у відмінному стані матраци і подушки, постільну білизну і ковдри. Співробітники сільради навіть свої нові речі приносили! "Ми досі з чоловіком у приємному шоці",  — з вдячністю говорить Світлана. Люди в селі співчувають і розуміють, переживають і допомагають чим можуть. 

У Волновасі родина залишила комфортне налагоджене життя, великий власний будинок. Світлана зараз у декретній відпустці, а у В'ячеслава була стабільна робота — він працював енергетиком. У мирному житті подружжя постійно брало участь у волонтерській роботі. Рік тому у Волновасі вони розчищали ставки, а тепер розчищають зарості на ділянці, щоб було де наступного року посадити сад. Приводять до ладу будинок, пораються на городі, який теж самі засадили, та на подвір'ї.

Життя переселенців – це далеко не казка. Але Світлана Герги впевнена — саме щоденна праця, віра та допомога небайдужих людей творять чудеса. Якщо людина через війну втратила не тільки будинок, але й роботу — це ще не означає, що неможливо знайти іншу. Якщо не всі потрібні інструменти під рукою — це ще не привід засмучуватися та опускати руки. Потрібно просто з чогось почати.

"Ми спочатку спали в літній кухні, — згадує Світлана. — Дивани в хаті миші поїли, дме з усіх щілин, але хоч дрова були. Сусіди подарували нову мультиварку, принесли посуд. Ми раділи, що є свій кут. Будинок у Волновасі після нашого від'їзду постраждав — вилетіли всі вікна, пробило дах, його повністю розграбували — повертатися немає куди. Голова сільради зрадів, що ми тут вирішили залишитися назавжди — прислав двох місцевих депутатів. Вони нам туалет на двір привезли і хотіли великий город зорати, але там сміття було повно, тож ми тільки на осінь трактор замовимо. Потім ще цікавився, чим можна допомогти. Тільки якась гуманітарка прийде — дзвонить, запрошує. Добре допомагають тим, хто вдячний будь-якій допомозі. І не лише місцева влада, а й односельці".

Тепер, коли Світлана пише в соцмережах про їхнє життя в селі, їй часто відповідають, що, мовляв, пощастило. Але жінка не вірить, що комусь "не пощастило": "Ми не сподівалися, що нам хтось допоможе, а скільки отримали! Зараз стаємо на ноги, допомагаємо іншим".

Завдяки гуманітарній допомозі вийшло заощадити кошти. На них В'ячеслав купив газонокосарку і вкрай необхідні інструменти. Сам облаштовує двір і робить ремонт у хаті. А ще — косить траву стареньким сусідам; ті ж у свою чергу пригощають родину переселенців чимось смачненьким, віддячують продуктами.

"Бути переселенцем в селі не так страшно, як деякі малюють у своїй уяві, — продовжує Світлана. — Сьогодні просто вийшли з дітьми погуляти на дитячий майданчик, а до нас стільки уваги! Дітям люди з радістю давали солодощі. Нас постійно запитують, чи потрібний ще дитячий одяг, взуття та іграшки, чим взагалі можна допомогти. Дякую величезне всім добрим людям! Продукти та одяг є, є трохи іграшок, книги купуємо, а все інше — справа наживна! Спочатку є підробітки, в перспективі є можливість влаштуватися на нову роботу". Подружжя провело в хату інтернет, багато чому вчаться завдяки ютуб-роликам та публікаціям. А ще жінка планує зареєструватися як ФОП — вміє шити і вже зараз має замовлення від односельців. Сільрада обіцяє виділити на це приміщення.

За три місяці життя в ній закинута хата ожила. 

Світлана Герги вважає, що зокрема в Сумській та Полтавській областях знайти безкоштовний будинок — не проблема. Не проблема навіть залишитися в ньому назавжди. Питання тільки в тому, що ви вмієте робити чи чому готові навчитися. Той, хто хоче заробляти — той буде мати гроші, — каже переселенка. Інтернет і пошта — це мінімальні можливості, які можна використовувати по повній. Це хороший спосіб отримувати нові знання, замовляти матеріали, створювати та продавати. До прикладу, не встигла Світлана дошити лоскутну ковдру своїй дитині, як таку ж саму хочуть замовити сусіди. Тому що така ковдра піднімає настрій, міцна і не змінює свій колір, розмір або об'єм у процесі використання, та й служить довше. 

"До речі, — додає наша героїня, — чоловіки "з руками та головою" в селі завжди нарозхват. Хтось із них ремонтує побутову техніку, виготовляє меблі, може допомогти в будівництві, зварюванні, сантехніці, електриці. Хтось вміє налагодити інтернет чи персональний комп'ютер. Хтось думає: "ми нікому не потрібні", "ніхто не буде з нами возитися". В результаті сидять на місці, мовчки страждають та іншим нав'язують свій невдалий досвід".

Подружжя не соромиться попросити людей про допомогу і завжди вдячні за неї. У свою чергу самі допомагають сусідам. Повсякчас кажуть односельцям теж не комплексувати і звертатися до них по допомогу. 

Подружжя вже допомагало сусідам і колорадського жука труїти, і ліки привезти, двічі складали сусідам-пенсіонерам дрова у дровник і готові робити це щороку. "Тому що сусіди прийняли нас як своїх — одні з перших допомогли нам, коли ми приїхали сюди. Досі питають, що нам ще дати. Дякую, але нам більше нічого не треба, тепер хочеться віддавати. І не варто думати, що переселенці нікому не потрібні, що живуть як бомжі або блукають десь. Якщо є мета вибратися та почати все з нуля, чого б це не коштувало, ви знайдете безкоштовний будинок назавжди, а не на якийсь час. Отримаєте необхідні виплати. Отримаєте від інших допомогу та моральну підтримку. А ще — знайдете заняття до душі навіть тоді, коли з роботою зовсім напружено".

В евакуації до села Світлана Герги знаходить усе більше плюсів. 

• Літр домашнього коров'ячого молока коштує 10 грн. Це дуже вигідно тим, хто любить молоко і готовий приготувати з нього сметану, сир. Готові сири місцевий фермер продає по 100 грн/кг,  500 мл жирної домашньої сметани — за 50 грн. На городі ростуть власні овочі, яких вистачить на всю зиму. 
• Подружжя замовило інструмент для заготівлі дров. На їхній ділянці старих дерев дуже багато. Чимало їх і на сусідніх закиданках — опалення обійдеться практично безкоштовно.

• Не треба платити за найчистішу воду з колодязя. До речі, спочатку родина купила до нього просто нове відро, а зараз там уже є й насос.
• Чисте повітря, тиша та безпечне середовище без мін для дітей — взагалі дуже важлива перевага.

Проте жити в селі далеко від фронту — це не лише солодко й спокійно спати, а й постійно працювати, максимально використовуючи наявні ресурси.  

Світлана говорить, що в соцмережах люди багато пишуть про те, як важко зараз жити в місті. Немає роботи, майже закінчилися запаси, практично немає за що купувати продукти. Але ж у селі вижити набагато простіше, бо тут дуже багато небайдужих людей. Це ще один із плюсів евакуації до села.

"Весною нам односельці від щирого серця привезли картоплю на посадку і трохи для приготування їжі. Так що зекономлені гроші ми спрямували на ремонт даху. А тепер чоловік відвіз людям, що потребують, речі, з яких виросли наші діти, пошиті мною накидки на диван і крісла, взуття та іграшки. І так робить кожен односелець! Є вдома надлишки врожаю чи в хорошому стані речі — відвозять до соцзахисту чи голові сільради. Головне — щоб нічого не пропадало, не займало місце та йшло на користь людям!". 

Невеликий будинок, який дістався Світлані і В'ячеславу, теж у нинішніх умовах має свої переваги — його недорого опалювати. "Раніше у нас був величезний будинок — 6400 грн тільки за опалення на місяць йшло! Тепер — безкоштовні дрова. Ділянка — була балка за будинком. Тепер маємо рівну та родючу ділянку".

А ще у Підставках є садочок і школа, магазин. І що важливо — дбайливий голова. Як результат — доглянуті ставки, вулиці. На дитячих майданчиках батьки не курять і не розпивають спиртних напоїв, не залишають після себе сміття. Будинки доглянуті як всередині, так і зовні. Жінка впевнена, що в Україні таких сіл — чимало, і евакуація в них не лише буде простішою для переселенців, ніж у місті, але й допоможе місцевим громадам у розвитку.  

"Так, бути переселенцем морально дуже важко, але краще розпочати все по новій, ніж залишитися без близьких та коханих людей. Наша сільрада радо допомагає переселенцям, от тільки переселенці не хочуть жити в селі. Тому садок та школа у нас без переселенців. Є занедбані будинки, але переселенці не хочуть тут лад наводити, бо хочуть за якийсь час виїхати. Але ж, — справедливо зазначає Світлана Герги, — немає ніякої гарантії, що їм буде куди повертатися".

Ще кілька переваг життя в селі:

• Значно нижчі ціни на продукти та промислові товари.
• Чисте повітря. В селі немає заводів і великої кількості транспорту, тому тут менш загазоване повітря. 
• Близькість до природи.  
• Якість продуктів харчування. Жителі сіл мають власні городи, на яких вирощують овочі та фрукти. Більшість тримає свійських тварин, тому отримують продукти тваринного походження.
• Багато землі, яку не треба купувати — впорядкуй і саджай городину, ягоди, фруктові дерева.
• Тиша. Село стане справжнім раєм для тих, хто любить проводити свій час тихо й спокійно, без шуму й галасу. 
• Вільні ніші для самореалізації. 
• Безпека. Села в тилу не знають, що таке міни і не є мішенню для ворога.

Недоліки сільського життя:

• Відсутність інфраструктури. Парки, кінотеатри, кафе, ресторани — прерогатива міст. 
• Багато фізичної роботи.
• Відсутність високооплачуваної роботи. Але якщо ви працюєте віддалено — це не проблема.

• Постанова про формування фондів житла, призначеного для ВПО. Також за цим лінком ви знайдете зразок заяви про взяття на облік громадян, що потребують надання житла.
• Сайт "Прихисток" — житло для переселенців.
• Сайт "Допомагай" — безкоштовне тимчасове житло в безпечних містах України або за кордоном, що надають небайдужі люди.
• Там, де вас чекають — національний портал для тимчасово евакуйованих осіб, які шукають тимчасове житло.
• Номери телефонів обласних контакт-центрів з питань розміщення. 
• Ukraine_home_ua — телеграм канал, де пропонують недорогу оренду.
• Група "Прихисток" на Facebook.
• Також заходьте в "Безкоштовне житло для переселенців" в Viber.