Евакуювати бджіл: як під час війни українці рятують найцінніших комах

У чому проблема?

В українському уряді бджільництво вважають стратегічним напрямком у розвитку сільського господарства України. Крім того, що в цій галузі в Україні залучена значна кількість людей, бджільництво має велике значення для запилення сільськогосподарських культур та підвищення рівня їхньої врожайності, а це суттєвий внесок в економіку нашої держави. Бджільництво в Україні є експортоорієнтованою галуззю економіки, наша держава стабільно входить у першу п'ятірку постачальників меду у світі.

Водночас багато бджолярів постраждало через війну — через складність релокації пасік, обстріли та збитки вони можуть припинити свою справу назавжди. Але не варто опускати руки — багато пасічників знайшли виходи з найскладніших ситуацій та зберігають корисних комах попри все. Як вони це роблять — читайте далі.

Яке рішення?

Жителька Миколаївки Людмила Нагорна з чоловіком понад 40 років займались бджолярством. На Батьківщині подружжя мало пасіку з 31 вулика, а це — десь півтора мільйона бджіл. На початку квітня минулого року Нагорні виїхали з дому, разом з собаками та котами. Бджіл довелось залишити, адже вивезти 31 величезний вулик, середня вага кожного з яких — близько 70 кілограмів, — непроста справа, і самотужки подужати це — важко й дорого.

Але згодом за бджолами все ж повернулися — жінка розповіла, що не змогла жити без своїх улюбленців, тож бджіл вирішили вивезти з небезпечної території. Евакуювати бджіл посеред сезону, коли комашки вже назбирали достатньо меду — новий досвід для бджолярів, але вони з ним успішно впоралися.

З першої партії вуликів витягли рамки з медом (а це близько 40-50 кілограмів на кожну бджолину сім'ю), та завантажили в "Газель". Літочки вуликів (отвори, через які бджоли вилітають, – ред.) були закриті заздалегідь, а сама дорога з Донеччини до нового дому бджіл на Дніпропетровщині мала тривати не більше 2 годин: одразу після завершення комендантської години та до початку вильоту бджіл з вулика за нектаром.

Таку дорогу бджоли подужали добре та вже освоїлися на новому, хоч і тимчасовому, місці. Меду у 2022 бджолярі для продажу не отримали: залишили те, що встигли назбирати бджоли, самим комахам, "на поїсти", але з головним завданням, вберегти бджіл, — впорались.

Влітку в Черкасах оселилися "бойові" бджоли з Донеччини. Військовослужбовець Олександр вдома займається бджолярством, і сам розповідає, що як тільки чує бджолиний рій — одразу біжить на звук. Так сталося й на передовій, коли військовий побачив бджолиний рій на дереві.

Обережно він струсив матку із роєм у ящик з-під пиріжків, бо знав: без догляду бджоли можуть пропасти. А коли повернувся на місце базування свого підрозділу, то знайшов для бджіл нову хатку: ящик з-під боєприпасів. Як виявилось, це був єдиний підхожий будиночок для комах: достатнього об'єму, герметичний та надійний.

Олександр зробив у ящику спеціальні отвори, змайстрував планки — так, як це робили колись наші предки на старовинних пасіках. А коли Олександра переводили на інше базування — вирішив евакуювати бджіл. Домовився з волонтерами відвезти комах-переселенців додому в Черкаси, та єдина проблема була в тому, що бджолиний будинок — це ящик з-під боєприпасів, а попереду — блокпости з перевірками, та й сама дорога на Черкащину — це 700 кілометрів.

Але все вийшло. Сімсот кілометрів бездоріжжям бджоли з війни витримали стійко. А поки Олександр захищає Україну на сході, доглядати медоносних комах допомагають волонтери та син військового Ярослав, якому батько передав знання про особливості догляду за бджолами. 

За перші три тижні після переїзду бджоли уподобали нове місце та наростили сім'ю аж до 60 тисяч! Донецький мед із вулика збирати не стали — після пережитого стресу бджілки мають прижитися, а нектаром ділитимуться вже наступного року.

Ще один бджоляр, Роман Бурджанадзе, також вирішив евакуюватись на Дніпропетровщину. Вдома, на Луганщині, він п'ять років розвивав промислову пасіку, вона налічувала 200 вуликів і приносила стабільний дохід. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну чоловік із родиною на початку березня змушений був залишити домівку та улюблену справу. На другий день повномасштабної війни пасіка опинилася в окупації, туди не було доступу, тож забрати із собою бджоляр нічого не міг.

Опинившись в одному із сіл Павлоградського району на Дніпропетровщині, Роман почав думати, як відновити пасіку, і де знайти гроші, щоб почати справу "з нуля". Він звернувся до фахівців проєкту USAID "Економічна підтримка України", які допомогли йому підготувати бізнес-план та отримати грант від держави за програмою "ЄРобота" на 250 тисяч гривень. Ці гроші бджоляр витратив на придбання деревини для вуликів, рамок, іншого інвентарю, закупівлю бджолопакетів. Також Роман взяв на роботу двох переселенців, які працювали на його пасіці вдома, на Луганщині.

"У бджоляра навіть взимку є робота, тож зараз у цеху ми готуємо вулики, фарбуємо їх до нового сезону, щоб навесні вже завезти бджіл. Тут, на Дніпропетровщині, гарні медоноси: є трави, акація, ліс, річка, сподіваюся, що отримаю смачний мед", — каже Роман Бурджанадзе.

Луганський пасічник почав знайомитися з місцевими бджолярами, розпитувати, де придбати якісну вощину. Не знайшовши такої в регіоні, подав заявку на грант від Данської ради у справах біженців та отримав 15 тисяч євро на закупівлю обладнання для виробництва вощини. 

Та й на цьому Роман не зупинився, і подав заявку до Межиріцької громади, що на Дніпропетровщині, на придбання приміщення (цеху) через аукціон, де планує облаштувати виробництво вощини. Луганчанин вірить, що йому все вдасться, адже у нього є улюблена справа, бджоли та віра у Перемогу. Тож із нетерпінням чекає весни, щоб створити нову потужну пасіку, 120 вуликів для якої він уже підготував.

Ще більше корисних рішень!

У відділенні зоотехнії ННЦ "Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича" створили внутрішньопородний тип української степової породи бджіл "Гадяцький", про що науковці повідомили на засіданні загальних зборів Національної академії аграрних наук України.

Новий тип степових бджіл є оптимальним для відновлення пасік, які постраждали від воєнної агресії у центральних та східних областях України.

"Гадяцькі бджоли володіють поліпшеною гігієнічною поведінкою. Використання відселекціонованого матеріалу забезпечить рівень рентабельності в межах 35% шляхом покращення на 30-40% епізоотичної ситуації пасік і стабілізації господарсько-корисних ознак бджолиних сімей та зростання загальної продуктивності на понад 15%", — повідомляють в Інституті бджільництва.

Якщо ви також займаєтесь бджільництвом та бажаєте релокувати свою пасіку, можна скористатися досвідом інших українських бджолярів та спробувати такі варіанти:

1. Звернутись до місцевого самоврядування. Саме такий варіант спочатку обрала Людмила Нагорна з Миколаївки. На жаль, у її випадку місцева влада допомогти не змогла, але не факт, що так буде в кожній громаді. Як ми зазначили на початку статті, бджільництво в Україні вважаються стратегічним напрямком розвитку, що прописано в законодавчих актах, тож нехтувати можливістю отримати державну підтримку не варто. 
2. Якщо ви зареєстровані як юридична особа (але не як ФОП), ви можете скористатися державною програмою релокації бізнесу. Для цього потрібно подати заявку на переміщення за посиланням, вказавши спеціалізацію підприємства, кількість працівників, можливості виробництва, потреби у виробничому приміщенні, сировині, розміщенні співробітників, а також спосіб транспортування. 
3. Звернутись до волонтерів. Найбільш масштабною організацією з захисту тварин, яка допомагає вивозити будь-яких живих істот із небезпечних територій, є UAnimals. 
4. Залучити додаткову фінансову підтримку допоможуть спеціалісти з USAID в рамках проєкту "Економічна підтримка України". Допомога надається спеціалістам з декількох галузей, окремо з яких виділено "Бджільництво". Тут пасічники знайдуть і додаткові навчальні курси, й можливості співпраці з виробниками вуликів зі спеціальними знижками, консультаційний супровід експорту меду тощо.

↓Читайте також

Евакуювати отару овець через пів країни та знайти новий дім: неймовірна історія фермера з Донеччини

Молоко за донати, чемериця для орків та неймовірні люди: як пережили військові дії фермери на Київщині