Екологічна відбудова: як в Україні будують житло з перероблених будівельних відходів 

У чому проблема?

15 грудня аналітична команда Київської школи економіки (KSE) опублікувала оновлену оцінку задокументованих збитків житловій  та нежитловій нерухомості, іншій інфраструктурі України. У пʼятірці найбільш постраждалих регіонів за руйнуваннями житлового фонду — Донецька, Київська, Луганська, Чернігівська та Харківська області. Фінансові збитки — колосальні. Наприклад, лише на Київщини від руйнувань та пошкоджень 22,8 тис. житлових будинків збитки складають $8,2 млрд.

Зруйновані будинки залишають по собі купу будівельного сміття, або, як його ще називають, відходів руйнації — цегла, бетон, шкідливий для людського здоров'я шифер з вмістом азбесту, скло, меблі — все це опиняється в одній змішаній купі та відправляється на полігони. Як заявляли в Міндовкілля ще в лютому цього року, обсяг відходів руйнації в Україні через військову агресію рф вже можна порівняти з кількістю твердих побутових відходів, що в середньому утворюються в країні за рік — це близько 10-12 млн тонн.

І без того переповнені полігони, які вже давно використали свій ресурс, просто не можуть приймати нове сміття, і це призводить до утворення стихійних звалищ. Одне з таких є в Ірпені — про це розповіли в одному з сюжетів телепрограми "Факти".

Говорячи про обсяги руйнації, не можна оминути й історії людей, які втратили домівки. "Рубрика" поспілкувалася з Олександром з Гостомеля, якого знайомі називають просто  Мазай. Чоловік каже: "Зараз я — бомж".

Понад рік тому в будинок Мазая влучила російська ракета, пізніше був висновок: весь багатоквартирний будинок відновленню не підлягає. Поряд із будинком Олександра ще чотири були в такому самому стані. Усі 326 квартир були непридатними для життя, близько 900 людей втратили свої домівки.

До війни Мазай був майстром по шкірі й робив обшивки для мотоциклів. Усе, що було в його квартирі — чотири швейні машинки, клеї та шкіра для роботи — згоріло. Нині чоловік влаштував житло у своєму гаражі, проте з "минулого" життя не залишилось геть нічого. Навіть одяг Олександра — комбінезон КП "Гостомель", який ми сприйняли за вказівку на місце роботи, він знайшов на смітнику. Історія Мазая — гірка, але, на жаль, не унікальна.

Проте існує рішення, яке наразі вже впроваджують в реальність. Воно здатне вирішити одразу дві проблеми: знайти застосування будівельному сміттю та повернути домівки людям. Яке це рішення — читайте далі.

Яке рішення?

Вулиця Проскурівська в Гостомелі наразі має дивні пейзажі: половину 5-поверхових будинків закривають гори цегли, піску, подрібненого цементу. Ділянки по дві сторони від дитячого майданчику огороджені.

Півтора року тому саме тут стояли ті пʼять будинків, в одному з яких жив Мазай. Про те, що колись тут стояли будинки із клумбами з помаранчевими ліліями, нагадають самі лише лілії, які дивом проросли крізь купи будівельних матеріалів.

Будівельні матеріали тут з'явилися завдяки компанії "Нео-Еко Україна", створеній завдяки ініціативі французької "материнської" компанії Neo-Eco та підтримки уряду Франції. Французька Neo-Eco — це інжинірингова компанія, яка спеціалізується на екологічному відновленні пошкоджених об'єктів. Вона працює понад 17 років за принципом економіки замкнутого циклу. Компанія "Нео-Еко Україна" теж застосовує методи циркулярної економіки та за пілотний проєкт обрала відбудову воєнного містечка в Гостомелі, де всі процеси — від аналізу об'єкта до отримання нових будівельних матеріалів — відбувалися за принципами економіки замкненого циклу. Головний принцип такого підходу — відновлення та раціональне споживання ресурсів, а також мінімізація негативного впливу на довкілля.

До кінця 2024 року компанія планує звести перший будинок з використанням перероблених будівельних відходів. Втім, будівництво може тривати й довше — усе залежить від швидкості співпраці з місцевою адміністрацією. Новий житловий комплекс буде розраховано на 450 квартир, і всі квартири розподілять насамперед серед мешканців демонтованих будинків.

Концепт проєкту вже готовий, над ним працювали архітектори з Франції, а під українські норми адаптувала місцева архітектурна компанія. У проєкті "Гостомель" витримано концепцію 15-хвилинного міста Карлоса Морено — це концепція житлового міста, у якій більшість повсякденних потреб і послуг таких, як робота, покупки, освіта, охорона здоров'я та відпочинок, мають бути розташовані в межах 15 хвилин ходьби або їзди на велосипеді з будь-якої точки міста.

Квартири будуть мати сучасне планування без прохідних житлових кімнат і малих кухонь та відповідатимуть оновленим нормативам. Попередньо планується індивідуальне опалення, квартири без газифікації, централізоване водопостачання. Каркас будинків — монолітний залізобетон, що значно покращує стійкість конструкції за умови ударів по ній. Сучасні умови в Україні диктують і потребу в укритті — його функцію в будинках виконуватимуть підвали, спеціально оснащені для цього. Будинки також матимуть сонячні панелі-навіси над відкритими стоянками авто — вони забезпечуватимуть мешканців альтернативним джерелом енергії.

Купи, які ви бачите на фото нижче — вже не сміття від руйнації та навіть не будівельне сміття. Тепер це вже новий матеріал, який використають для виготовлення свіжого бетону. Усі ці матеріали виготовили зі сміття після демонтажу зруйнованих будинків, яке ретельно відсортували та переробили.

Компанія почала роботи з демонтажу в січні, і на початкових етапах сміття від руйнації розбирали вручну. Частина будівельного сміття була непридатною для використання, проте це не означає, що його відправили на переповнені полігони.

"Жодне сміття звідси не відправилось на полігони чи стихійні звалища, жодного кілограма. Звісно, через аварійні стани будинків, деякі з яких були наполовину згорілі, використати абсолютно всі матеріали, що утворились після демонтажу, було неможливо. Деякі небезпечні матеріали, наприклад, азбест, ми утилізовували через місцеві компанії, які мають всі ліцензії на поводження з небезпечними відходами.  Частину перероблених будматеріалів, наприклад, цеглу, буде використано повторно для засипки ям на дорогах; будівництва тимчасової дороги або стежки; підняття рівня земельних ділянок, призначених під забудову або для тимчасових доріг будівельних майданчиків. Такий під'їзд прослужить кілька років, а потім може використовуватися як основа під укладання постійного покриття", — розповідає нам Вікторія Шимон, проєктна менеджерка компанії "Нео-Еко Україна".

До матеріалів, які не можна повторно використати, віднесли також деревину — зіпсовану чи пофарбовану, скло  та пластик. Усе це посортували й передали в компанії, які спеціалізуються на переробленні таких матеріалів. Можливо, вони вже навіть перетворились на енергію чи новий товар.

Усі процеси з перероблення сміття на нові матеріали відбуваються на місці: матеріали не потрібно кудись везти, аби переробити, а отже, можна зекономити час та паливо. Наприклад, бетонні блоки, що складали бетонний каркас будинків, подробили прямо на майданчику. Зараз вони виглядають, як купа піску, а невдовзі їх перетворять на новий матеріал для житла.

"Після демонтажу ми порахували приблизну кількість матеріалів, що залишились. Уявіть — 15 тисяч тонн! І приблизно 90% цих матеріалів ми використаємо повторно", — каже Вікторія.

У місцях "прильотів" розвіюється багато шкідливих речовин — важкі метали, які залишаються довкола. Крім того, після пожеж у зруйнованих будинках матеріали могли увібрати в себе продукти горіння. Про те, чи безпечне використання таких матеріалів, ми спитали у Вікторії.

"Перш ніж почати, ми зробили відбір зразків з кожного будинку, щоб зрозуміти, чи можна їх взагалі використовувати повторно, чи безпечні вони. Ці зразки ми направили для аналізу в лабораторію у Франції, також знайшли лабораторію у Львові, аби порівняти зразки. Проєкт ми розпочали вже із впевненістю в тому, що в бетоні, цеглі та інших матеріалах немає шкідливих домішок", — відповідає проєктна менеджерка компанії "Нео-Еко Україна".

Керівник "Нео-Еко Україна", Кирило Чернишук, розповідає: "материнська" компанія у Франції працює вже понад 17 років та займається демонтажем та переробленням будматеріалів.

"У Європі таких проєктів дуже багато, бо в них, на щастя, просто не можна викидати будівельне сміття в посадку чи поле, як це робиться у нас. На рівні законодавства там прописано: якщо забудовник демонтує стару будівлю та будує нову, він зобов'язаний певну кількість матеріалів використати повторно. Це 20-30%, проте ця цифра постійно зростає", — розповідає Кирило.

Процедура повернення будівельного сміття до "нового життя" вимагає проведення багатьох аналізів, в тому числі — на безпечність. Для цього на заводи материнської компанії з України доставляють перероблені матеріали, і там уже досліджують їхню якість. За словами Кирила, утилізація будівельних відходів в Європі хоч і дорога, але необхідна процедура. З перероблення відходів у Франції працюють цілі платформи, а процес вже давно "стоїть на рейках".

За словами керівників проєкту, таке новаторське для нашого регіону будівництво обходиться набагато дорожче, ніж "традиційне". Весь проєкт стане донорам приблизно в 30 мільйонів євро:

"У Франції у забудовників вибору іншого немає, аніж переробити матеріали, адже вивозити їх на полігон — значно дорожче. У нас будівельне сміття не переробляється, оскільки полігони в Україні — дешевша альтернатива", — констатує менеджерка проєкту.

Проте в Україні є механізм законодавчого регулювання поводження з відходами, яким визначений порядок збирання та сортування відходів руйнації. Є певні позитивні моменти: наприклад, сміття не має відправлятись у звичайні баки для збору сміття, а мусить зберігатися на спеціально облаштованих майданчиках. Наприклад, у Київській області для складування таких відходів облаштували 62 тимчасових майданчики. За інформацією Міндовкілля, станом на лютий, з них використовується 48. Тут вже розміщено 144 тис. тонн відходів війни. Місця майданчиків для "тимчасового зберігання" визначає місцева військова адміністрація, а оцінка впливу на довкілля імпровізованого, і, по суті, нового звалища, не проводиться. Є лише певні обмеження стосовно віддаленості від певних об'єктів:

• 2 кілометри — від об'єктів водного фонду;
• 0,5 кілометра — від житлової та громадської забудови, об'єктів соціальної інфраструктури;
• 0,2 кілометра — від сільськогосподарських угідь, доріг загального користування та залізничних шляхів загальної мережі;
• 0,05 кілометра — від лісів.

Влада подає таке рішення, як позитивне та обіцяє, що згідно з порядком, відходи від руйнації будуть відсортовані та перероблені. Чи буде це насправді реалізовано, чи ні, ми не знаємо, проте відомо, що деякі зрушення вже є. У квітні міські голови Ірпеня та Бучі підписали меморандуми з Асоціацією перероблення відходів України та Литовською асоціацією знесення. Обидві організації об'єднують компанії, які збирають брухт, утилізують та сортують будівельні відходи й переробляють їх для повторного використання. Для цього в Ірпені планують створити мобільний майданчик з перероблення будівельного сміття, який допоможе прибрати стихійне звалище на вулиці Соборній. А щоб допомогти з технічною частиною, в рамках гуманітарної допомоги японці подарували Україні обладнання для перероблення будівельного сміття — 10 одиниць техніки. Ще три установки для подрібнення цегли та бетону вже скоро прямуватимуть до України.

Крім цього, 9 липня набирає чинності новий Закон про поводження з відходами. Документ не містить терміну "відходи від руйнації", а натомість має певні інструкції до поводження з "відходами будівництва та знесення". Закон пропонує проводити операції з відновлення відходів, включаючи підготовку для повторного використання в тому числі й будівельних відходів. Регламентується документом і створення та підтримка об'єктів управління відходами, які здійснюють операції з підготовки відходів до повторного використання, запровадження економічних інструментів та встановлення цільових показників підготовки повторного використання, а також інших необхідних заходів.

Перероблене будівельне сміття хоч і не завжди стане новим житлом, проте, може послужити іншим цілям. Наприклад, те, що знаходиться на звалищі в Ірпені, місцева влада планує використати для будівництва доріг. Проте реальних способів використання — набагато більше.

Окрім цього, громадські організації долучаються по поширення серед громад інформації про поводження з відходами. Так, ГО "ДЕСПРО" в межах програми  "U-LEAD З ЄВРОПОЮ" створила інформаційну брошуру, у якій запропонувала способи використання різних типів відходів від руйнації. Серед запропонованих способів — повторне використання для вцілілих та неушкоджених речей та бетонних виробів, наприклад, бетонних стовпів чи інших конструкцій, а також перероблення — у випадку, коли мова йде про брухт або деревину. Загалом, запропонована схема досить наочно демонструє, які типи матеріалів можуть використовуватись в різний спосіб.

Тож, за правильного розподілу ресурсів відбудова зі сміття від руйнації — не примхлива мрія, а цілком реальна перспектива.