Столітня і найсучасніша дитяча бібліотека Києва: історія успіху

Вікова історія, понад 80 тисяч книжок, сучасний інноваційний простір, 20 тисяч постійних читачів, безкоштовні дитячі гуртки та регулярні масові заходи – усе це про Центральну бібліотеку ім. Т.Г.Шевченка для дітей міста Києва. І цього року вона святкуватиме своє 100-річчя.

Яна Біленко, директорка закладу, спеціально для "Рубрики" розповіла, як вдалося стати бібліотекою, якою всі захоплюються.

"СЬОГОДНІ У БУДІВЛІ КОЛИШНЬОГО ВОЄНТОРГУ МИ ЄДИНИЙ ЗАКЛАД, ЯКИЙ ТУТ ІСНУЄ СПОЧАТКУ"

– Розкажіть про історію бібліотеки. За сто років їй, мабуть, багато через що довелося пройти?

– Сторіччя бібліотеки ми будемо святкувати у березні, однак, взагалі-то 100-річчя можна святкувати весь рік, тому що точна дата відкриття бібліотеки, на жаль, невідома. Відомо тільки, що 1919 рік. У березні ж у нас Шевченківські Дні, тож саме у цей місяць ми відкриваємо свій ювілейний рік.

Наша бібліотека є одною із найстаріших публічних бібліотек міста Києва, вона була організована у 1919 році за сприянням відомих діячів культури, зокрема, Тичини, Магеровського, Верьовки. Звичайно, спочатку це був відділ, у 1920 році було присвоєно ім'я Шевченка, бібліотека почала розвиватися, і у 1973 році вона остаточно зайняла приміщення, в якому розташована сьогодні (за адресою Проспект Перемоги, 25). З того самого часу, вже більше 45 років, наша бібліотека займає це приміщення.

І вже в 2016 році рішенням Київради його було передано на баланс бібліотеці. Таким чином усі зазіхання на приватизацію, яких було чимало, припинились. Ми отримали змогу бібліотеку капітально ремонтувати, бути впевненими у тому, що вона тут лишається. І на сьогодні у будівлі колишнього воєнторгу ми єдиний заклад, який тут існує спочатку. Усі інші приміщення приватизовані під комерційну діяльність. Так ми зберегли той первинний вигляд, який задумувався архітекторами при створенні цієї будівлі.

Варто зазначити, що ми є Центральною дитячою бібліотекою міста, ми комплектуємо фонди всіх дитячих бібліотек Києва, на сьогодні їх 52. Відповідно ми є науково-методичним центром для дитячих бібліотек міста, не тільки закуповуємо для них книжки, а й ведемо зведений електронний каталог. Ми маємо 5 філіалів, вони розташовані у загальноосвітніх навчальних закладах міста Києва. Там працюють наші співробітники, знаходяться наші книжки, ми проводимо обслуговування читачів вже на місці, в школах, саме художньою літературою та дитячою періодикою, бо шкільна бібліотека, принаймні на сьогодні, зорієнтована на навчальну літературу. А ми, таким чином, залучаємо дітей до читання саме художньої літератури та формуємо звичку завітати до бібліотеки.

За результатами минулого року ми маємо майже 20 тисяч зареєстрованих читачів, фонд нашої бібліотеки складає понад 80 тисяч примірників. Зараз проходить активне оновлення книжкових фондів, тому що вже четвертий рік ми отримуємо бюджетне фінансування на придбання нової літератури. Звичайно, це відбувається не так швидко, як хотілось би, тому що фінансування є, але воно не таке велике, щоб одразу все оновити. Тим не менш, процес йде, ми дуже пишаємось і дуже радіємо тому, що приходять читачі, бачать на наших полицях нові, актуальні українські книжки.

КРОКИ, АБИ ЗРОБИТИ БІБЛІОТЕКУ СУЧАСНОЮ

– Сьогодні у світі саме поняття бібліотек трансформується. Вона має бути сучасною, комфортною для читача, "продвинутою", стати коворкінгом для відвідувачів. Ваша бібліотека має усі вище названі риси. Як вам це вдалося?

– Відправною точкою було те, що у 2016 році ми отримали будівлю на баланс. Це дуже важливо, бо ж коли ти не знаєш, що на тебе чекає завтра, робити якість кроки в плані кардинальних перетворень дуже складно. Крім того, у 2016 році ми отримали певну кількість бюджетних коштів на проведення якихось ремонтних робіт. Власне, я теж стала директором у 2016 році.

Наскільки з'явилась матеріальна можливість, наскільки сформувались ідеї, думки та уявлення щодо відтворення та змін у бібліотеці, ми почали діяти. Спершу потрібно було мінімальними зусиллями змінити бібліотеку візуально так, щоб вона виглядала більш сучасною.

Ми зняли штори з вікон. Це нічого не вартувало, але це був перших крок, щоб  люди побачили наші величезні вітрини, проходячи повз будівлю. Перехожі почали заглядати у вікна і помічати, що у нас щось відбувається 🙂

Ми зробили привабливу вивіску. Раніше на фоні банків, вітринами магазинів ми були «темною плямою». І це було дуже образливо.

Ми зробили перестановку меблів, перебудували другий поверх майже власноруч: зламали стіни, відкрили чудовий простір.

Ми встановили великий стелаж на старшому відділі, намалювали мурал у молодшому відділі – і ми побачили, що рухаємося у вірному напрямку. Бо це вже бібліотеку зробило більш сучасною.

І так кожен рік, в залежності від розміру фінансування, ми проводимо певні зміни. Це і капітальний ремонт санвузлів, заміна вітринних вікон та вхідної групи, і перетворення вестибюлю, і освітлення. Повністю оновлені меблі. Було зроблено перепланування, щоб усім було зручно. Люди з інвалідністю отримали можливість з комфортом користуватися бібліотекою, у нас облаштований санвузел для людей на візках.

У цьому році у нас запланований наступний  крок – плануємо робити новий дах і відкрити терасу на другому поверсі для проведення різноманітних заходів у теплі сезони. Це має ще більше привабити людей.

ДУМАТИ, ЯК ЧИТАЧ

Перетворюючи нашу бібліотеку, ми намагалися поставити себе на місце читача, зрозуміти, чого не вистачає, щоб зробити простір більш зручним. Наприклад, можливість попити води, чай чи каву; місце, де ти будеш знаходитись, коли твоя дитина відвідує гурток тощо. Потрібно думати, не як бібліотекар, а як читач.

Але треба розуміти, що важливий не тільки ремонт. Гарний ремонт – це завжди тільки ремонт. Основна мета – покращити традиційні бібліотечні послуги, підняти їх на новий якісний рівень: привітний, професійний персонал, комфортна атмосфера, щоб людям хотілось повертатись знову, читати та працювати тут.

У нас дитяча бібліотека, а сучасні діти дуже просунуті в користуванні гаджетами та електронними новинками, тож бібліотекар також має з легкістю орієнтуватися у цих питаннях, щоб розмовляти з дітьми одною мовою, не програвати їм. Інакше дитині не буде цікаво звертатись до бібліотеки.

При цьому, незважаючи на те, що бібліотека є спеціалізованою, дитячою, ми маємо сектор обслуговування дорослих читачів і певну кількість книжок для дорослої аудиторії. І наша спеціалізація зовсім не означає, що ми не маємо обслуговувати дорослих читачів. Простір має бути універсальним.

Після останнього ремонту у вересні, ми почали працювати як бібліотечний простір з елементами коворкінгу, і вже на сьогодні можемо сказати, що маємо успіх у такому форматі. Постійно приходять молоді люди, студенти, дорослі, які просто сидять, працюють з власними гаджетами, читають книжки і проводять тут цілий день.

"ЗМІНИВСЯ ЯКІСНИЙ СКЛАД КОРИСТУВАЧІВ БІБЛІОТЕКИ"

– Як змінилася кількість та склад відвідувачів вашої бібліотеки за останні роки?

– Загальна кількість читачів по всій бібліотеці, враховуючи філіали, по зрівнянню з минулим роком збільшилась більше ніж на 1000. Змінилась не тільки кількість, а й саме склад відвідувачів. Раніше це були діти та відвідувачі старшої вікової категорії. Були і є ті, хто люблять читати художню літературу, наші постійні читачі. Були діти, які приходили до бібліотеки за літературою  шкільної програми. Багато відвідувачів-дітей було за рахунок масових заходів, на які ми запрошуємо класи.

Зараз склад змінився у бік зацікавлених осіб, які приходять самі. Вони самі відслідковують заходи, які ми проводимо, приходять самостійно. Тобто не організовані групи, у яких, можливо, є діти, якім не дуже цікаво на заході, а цілеспрямовані, зацікавлені читачі.

Крім того, до нас стали приходити студенти та молодь, які використовують наш простір як коворкінг. І мене дуже тішить, що вони починають усе частіше починають брати книжки з наших полиць, роблять якісь нотатки. На перших порах вони працювали з власною технікою та книжками. Те, що вони почали звертатися до нашого фонду – дуже приємно та обнадійливо. Це показник того, як якісно розширюється аудиторія бібліотеки.

Ми все більше відходимо від традиційних заходів, на які скликаються організовані групи, і переорієнтовуємося на зацікавлену аудиторію, більш конкретну аудиторію.

Наразі ми повернули користувача. Зараз ми хочемо повернути читача бібліотеки, ту складну вікову групу  від 16 до 50 років. Саме у цей вік багато хто не відвідує бібліотеку, тому що вважають її непотрібною у час інтернету. Ось такі в нас амбітні цілі.

БЕЗКОШТОВНІ ГУРТКИ, ПРЕЗЕНТАЦІЇ КНИЖОК, АВТОГРАФ-СЕСІЇ ТА БАГАТО ІНШОГО

– Ви згадували про заходи, які проводять бібліотека. Розкажіть детальніше, які вони, як часто проводяться?

– На постійних засадах у нас працює багато безкоштовних (!) гуртків, за чітким графіком. Це і гурток казкотерапії, і казкові сніданки, гурток англійської мови, гурток програмування, український гурток аплікацій, гурток живопису і малювання. Раз на тиждень, в суботу, ми працюємо з волонтерською організацією Temper Games – це настільні ігри, цілий ігровий комплекс саме для сімейного дозвілля. Для участі запрошуються діти, підлітки та їх батьки. Двічі на місяць у нас працює гурток авіамоделювання.

Є заходи, присвячені конкретним датам, які мають ідеологічне та виховне значення. Це відзначення державних свят, важливих історичних подій тощо. Наприклад, День державного прапору, День Незалежності, роковини Голодомору…  Ми підходимо до цього дуже ґрунтовно, завжди намагаємо запросити цікавого гостя по тематиці дня. Щоб це були якісні, серйозні розмови, з яких відвідувачі будуть виходити з чимось важливим для душі. Можливо, якимось знаннями, можливо з якоюсь емоцією.

І є заходи, які організовуються спонтанно. Я зараз не кажу про презентації нових книжок, про автограф-сесії – зрозуміло, що бібліотека має цим займатися. Я маю на увазі не традиційно-бібліотечні заходи. Наприклад, коли до нас приходив «Зоопарк», який приносив своїх улюбленців. І діти, і дорослі були в захваті, одразу підвищився попит на  літературу, яка розповідає про цих тварин. Заходи завжди супроводжує тематична виставка книжок їз фонду бібліотеки.

Або ж ми проводимо цікаві майстер-класи, виставки робіт юних художників тощо. Так у нас є проект «Митець Incognito», де виставляємо роботи юних або ж маловідомих українських митців.

І ще є категорія заходів, яку ми тільки розвиваємо. Вона спрямована на дорослу аудиторію. Наприклад, ввечері 19 лютого у нас планується презентація двох книг: "Війна" Аркадія Бабченка і «Сукупність життєвих явищ» Ентоні Марра. Цей захід ми робимо у партнерстві з видавництвом Bookchef та книжковою серією Європейська проза від видавництва КІС #БІБЛІОТЕКА.

Коли ми тільки починали проводити подібні дорослі події, то стикалися зі стереотипним мисленням, що читацькі зустрічі для дорослої аудиторії дитяча бібліотека проводити не може. Аде після відвідин таких презентації, старі стереотипи руйнуються. Коли до нас приходять дорослі, вони дивуються, наскільки їх очікування було далеким від реальності. І повертаються до нас знову, цілеспрямовано.

Так ми руйнуємо старі стереотипи про те, що бібліотека архаїчна, нецікава. Ми показуємо суспільству не просто те, що бібліотека є сучасною, а що може бути корисним, привабливим, комфортним простором, який з радістю чекає на відвідувачів та дає їм нові можливості.

– Як можна потрапити на події?

В описі поді, яку можна знайти на нашій Facebook-сторінці або ж на нашому сайті в розділі «Анонси», зазвичай зазначено, чи потрібна реєстрація заздалегідь. Якщо потрібно – то в описі вказується лінк, за яким можна пройти швидку реєстрацію. Якщо ж це не зазначається, звичайно можна приходити без неї.

Як правило, якщо тема подія розрахована на широку аудиторію і має багато прихильників, то організатори просять реєструватись, щоб мати уявлення про кількість людей. Це робиться, щоб зробити максимально комфортним для відвідувачів простір бібліотеки.

Тож просто варто слідкувати за анонсами, відслідковувати реєстрацію в описі, та приходити до нас на події.

БІБЛІОТЕКА МАЄ ЗОСЕРЕДИТИСЬ НА ОБСЛУГОВУВАННІ ЧИТАЧІВ

– У суспільстві існує стереотипна думка, що в сучасному світі бібліотечна справа вмирає. Але ваш приклад демонструє хибність цього твердження. Як ви оцінюєте стан бібліотечної справи в Україні? І що б порадили бібліотекам, щоб привабити більше читачів?

– Я не згодна, шо бібліотечна справа помирає. Ми проходимо той шлях, який вже до нас пройшли багато країн Заходу. І ми бачимо, що там бібліотечна справа не померла. Бібліотеки є, вони розвиваються, там навіть є своєрідний «бібліотечний бум», коли будуються просто грандіозні бібліотеки! Це вже витвори архітектурного мистецтва з величезним наповненням. З самого ранку люди стоять у черзі, щоб потрапити у такі бібліотеки.

Окрема складова бібліотечної роботи, яка не дуже цікава відвідувачу, ось вона дійсно відживає своє. Я маю на увазі вузькопрофесійні речі саме для публічних бібліотек, не для наукових чи студентських. Потрібно відходити від кількості паперової роботи, ближче до читача, ближче до спілкування. Наприклад ми скоротили кількість бібліографічних покажчиків, тому що після аналізу попиту на них ми зрозуміли, що цей вид продукції не затребуваний. Діти не цікавляться бібліографічними покажчиками.

Є великий пласт паперової роботи, яку можна скоротити. Ми робимо її лише тому, що вона традиційно мається робитись. Але це великі людські ресурси, це втрачений час, який можна спрямувати на роботу безпосередньо з читачами. Тому, на мій погляд, саме ця бібліотечна складова відмирає.

Бібліотека має зосередитись на обслуговуванні читачів. Публічна бібліотека – не архів. Вона не має зберігати весь пласт культурного надбання. Вона має бути більш мобільною, більш сучасною, саме на запит суспільства більш швидко реагувати

Тому бібліотечна справа ні в якому разі не помирає, вона трансформується, змінюється. Але це все дуже залежить від того, як до необхідності таких змін відноситься безпосереднє керівництво.

Я знаю, що є багато обласних бібліотек, де бібліотекари роблять величезну кількість паперової роботи, яка давно вже не має сенсу! Тому що від них цього вимагають відділи культури чи безпосереднє керівництво. Навіщо? Незрозуміло. Можливо для когось це є якимось показником роботи.

Але нашій бібліотеці пощастило, ми знаходимося, насправді, в унікальному становищі.  Я дуже вдячна Департаменту культури міста Києва, мерії нашого міста, тому що нам допомагають, але не заважають. Будь-які розумні ініціативи підтримуються, ніхто нічого не нав'язує згори. Це дає можливість робити якісну роботу, втілювати свої ідеї.

Нажаль, не кожна бібліотека має таку підтримку міста. І це цілий комплекс проблем. Тим не менш, українські бібліотеки вже стали на шлях змін, і позитивні процеси почалися.

ПОРАДИ БІБЛІОТЕКАМ

Зрозуміти потреби читача

Говорячи про поради, варто розуміти, що усі бібліотеки дуже різні. Кожен з нас свою бібліотеку робить такою, якою її хоче бачити наш користувач. Якщо у користувача є потреба в чому, її треба почути і спробувати реалізувати.

Я зараз не кажу про матеріальний фактор, не кажу, про ремонт, не кажу про вільний інтернет і комп'ютери, сучасні книжки – зрозуміло, що це важливо і потрібно.

Але перше, що можуть зробити бібліотекари – це повернутися обличчям до свого читача.

Відходити від того, чого ми не вміємо

Дуже багато часу бібліотекари робили все. Вони намагались розробляти якісь афіши, плакати, видавати продукти, в яких вони не знаються. І цей візуальний прояв непрофесійності – не кращий показник. Це не приваблює читачів.

Треба відходити від того, чого ми не вміємо. Хай цим займаються спеціалісти. Рекламна діяльність – те, чому навчаються 5-6 років, це не просто сісти і зробити щось.

Як ремонти, так і афіші мають робити фахівці, а бібліотекар має зосередитись саме на своїй професійній діяльності, робити це добре, постійно підвищувати свій рівень і безумовно отримувати задоволення від своєї роботи, бо вона надзвичайно цікава і потрібна!