Біженці не мають сприйматися як криза: як і чому потрібно писати про українців за кордоном
У чому проблема?
Біженці — тема для російської пропаганди
З початком повномасштабної війни понад шість мільйонів українців покинули свої домівки і фактично стали біженцями. Це спричинило одну з найбільших міграційних криз у Європі з часів Другої світової війни. Численний потік людей став викликом для соціальних та економічних систем приймаючих країн.
Користуючись цією нагодою, російська пропаганда почала дискредитувати українців за кордоном, активно просуваючи наративи про те, що вони становлять неабияку загрозу для добробуту та цілісності тієї чи іншої держави. Це призвело до зростання ксенофобських настроїв і упереджень серед місцевого населення, що ускладнює інтеграцію і посилює соціальну напругу.
"В європейських країнах останній час ми спостерігаємо зростання рівня ненависті до українців, яких російська пропаганда змальовує як нібито агресивних нацистів, які не прагнуть миру. Активно просуваються наративи, що вони не хочуть працювати, вчити мову та інтегруватися в суспільство, створюючи образ лінивих і небажаних мігрантів.
Крім того, пропаганда наголошує на тому, що українці приїжджають на дорогих автомобілях і все одно звертаються за соціальною підтримкою, обтяжуючи бюджет приймаючих країн. Це часто стає приводом для маніпуляцій серед європейських політиків. Водночас якраз мігранти у Польщі сплатили більше податків, ніж отримали державної допомоги", — зауважила журналістка Радіо Свобода Марія Горбань.
Журналістка Радіо Свобода Марія Горбань. Фото Lviv Media Forum
Вона додає, що інтеграція в європейські держави викликала й у самих українців чимало питань. Брак інформації часом призводив до того, що вони отримували її не завжди з перевірених джерел. Наприклад, проблеми з відбором дітей соціальними службами також стали об'єктом впливу російської пропаганди.
"У мережі поширювалася інформація, що українцям не варто їхати до Європи, оскільки там заберуть та не повернуть їхніх дітей. На той час український уряд не реагував належно, наводячи лише окремі випадки. росія ж стверджувала, що такі ситуації трапляються з тисячами українських дітей. Лише у червні 2023 року виявилося, що таких випадків понад 200. Тобто увесь цей час люди могли отримувати інформацію здебільшого з російської пропаганди, оскільки бракувало офіційних джерел від українського уряду або європейських країн", — пояснює Марія Горбань.
Журналіст і міжнародний кореспондент видання "Die Zeit" Йорґ Лау також вбачає неабияку дію російської пропаганди, яка впливає на європейську політику через маніпуляцію питаннями міграції та біженців. Один із її наративів про те, що десятки тисяч українських чоловіків призовного віку перебувають у Німеччині та не бажають боротися за свою країну, що ставить під сумнів необхідність підтримки України й надання їй військової допомоги.
"Проросійські партії перекручують питання міграції та використовують цю тему, щоб просувати свої політичні інтереси. Зокрема, стверджуючи, що українці вже вирішили, що перемога у війні неможлива, тому Німеччина повинна бути розважливою і припинити допомагати Україні. Такий наратив збігається з кремлівським порядком денним, метою якого є зупинити підтримку з боку Заходу", — каже Йорґ Лау.
Німецький журналіст і міжнародний кореспондент видання "Die Zeit" Йорґ Лау. Фото Lviv Media Forum
Яке рішення?
Писати історії та пояснювати контекст
Війна в Україні залишається актуальною, і це означає, що число біженців продовжить зростати. Отже, до Європи приїжджатиме ще більше людей різних спеціалізацій, які зможуть підвищувати економічний рівень цих країн та представляти у них інтереси своєї держави. Тому світу важливо змінювати підхід до теми біженців, переставши сприймати їх як кризу, каже іспанська журналістка, фахівчиня з питань гендеру, міграції і прав людини Патрісія Масіас:
"Нам треба фокусуватися на системі біженців, яка має бути включена в місцеву політику. Але зараз вона зазнає провалу. Ми маємо зробити так, щоб вона працювала нормально і покращити її. Адже вся історія людства — це міграція, і вона має бути безпечною. Біженці й мігранти не мають сприйматися суспільством як жертви й гуманітарна загроза. Ми, як журналісти, маємо формувати правильні наративи, які розвіюватимуть соціальну напругу".
Іспанська журналістка, фахівчиня з питань гендеру, міграції і прав людини Патрісія Масіас. Фото Lviv Media Forum
Міграційна політика стикається з численними проблемами, які впливають на ефективність інтеграції біженців у європейські країни, каже Йорґ Лау. Одним з таких прикладів є історія чоловіка з Іраку, який хотів працювати асистентом стоматолога, але не зміг отримати необхідні для прихистку документи.
"Він був чудовим кандидатом й потрібним для німецької охорони здоров'я, однак він не отримав потрібні документи. Його заявка на захист мала якісь проблеми, тому він мусив поїхати. Це один із прикладів того, як система зазнала невдачі — ідеальний кандидат, який не отримав роботу. Люди цікавляться такими розповідями, ця мала успіх серед читачів", — підсумовує журналіст.
Журналістам варто писати більше портретів українців, розкриваючи їхні історії, особливості інтеграції та проблеми, з якими вони стикаються. Адже біженці тимчасово чи й назавжди стають частиною суспільства у країні, що прийняла їх.
"Я вважаю, що нам треба чути більше голосів, зокрема історій успіху, наприклад, про заснування проєктів. Нам треба показувати, що українські біженці мають право бути частинною європейського суспільства. Наприклад, в Ірландії вони можуть бути обрані до міських рад, що дозволяє їм розповідати про проблеми своєї спільноти", — каже журналістка Радіо Свобода.
Такі матеріали допоможуть розвінчувати російські наративи, які поширюють з метою дискредитації України. Висвітлення успішної інтеграції українців у європейське суспільство підкреслює їхній вклад та позитивний вплив, спростовуючи пропагандистські заяви про їхню "небажаність" або "непридатність".
Потрібно зосередитися на тому, що українці — це не лише числа або статистика, а реальні люди зі своїми історіями, емоціями та потребами, які вимагають висвітлення. Вони змушені залишати свої домівки в пошуках безпеки та можливостей для розвитку. Кожна історія еміграції — це трагедія, яка має свої глибокі причини. Важливо розуміти, що біженці залишають усе їм рідне не з власної волі, а через несприятливі обставини.
"Українці не просто шукають кращого життя. У них є конкретна причина покинути свою країну. Тому нам важливо не просто розповідати історії людей, а пояснювати контекст та умови, що змусили їх так вчинити", — ділиться німецький журналіст.
Марія Горбань та Йорґ Лау. Фото Lviv Media Forum
Важливо також підкреслювати, що основною причиною, через яку українці стають біженцями, є пошук безпеки, якої їм бракує у власній країні через війну, яку розв'язала росія. Багато з них втратили свої домівки й змушені шукати притулок в інших країнах, щоб захистити себе та своїх близьких.
"Європейські політики мають розуміти, що якщо вони хочуть, аби більше біженців поверталися додому, то вони мають підтримати Україну й допомогти виграти війну", — наголошує Йорґ Лау.
Як це працює?
Писати історію з акцентами
Тема біженців та міграції не є новою для європейських медіа й поступово інтерес аудиторії до неї втрачається. Оскільки більшість історій подібні між собою, журналістам потрібно знаходити цікаві аспекти.
"За останні роки аудиторія не хоче читати новини про якісь страждання. Вона й так втомлена від власних травм та кризи. Тому журналістам треба знаходити способи співпрацювати з людьми, відшукати оригінальний спосіб привернути увагу", — ділиться Патрісія Масіас.
Поділяє цю думку й Марія Горбань, яка каже, що в історіях біженців завжди є щось унікальне, що може зацікавити та розчулити читачів. Правильні акценти зможуть дати новий вимір до вже знайомої теми та знову привернути увагу аудиторії. Такий підхід дозволяє не лише підняти обговорювану тему на новий рівень, але й допомагає стимулювати діалог та сприяти розумінню складностей, з якими стикаються біженці й мігранти.
"Уявіть собі такий матеріал: Маріуполь під окупацією, місто в руїнах, а люди змушені залишати свої домівки, ризикуючи життям. Серед них жінка, яка, попри небезпеку, бере на себе відповідальність зберегти символ національної гордості – український прапор. Вона ховає його в дитячий одяг, щоб обійти російські та білоруські блокпости, ризикуючи бути викритою та зазнати серйозних наслідків. Завдяки таким акцентам цей текст вже вирізнятиметься з-поміж інших схожих між собою історій евакуації", — каже журналістка Радіо Свободи.
Спікери панелі. Фото Lviv Media Forum
Публікація історій біженців робить їх видимими у суспільстві, сприяючи подоланню певних бар'єрів, які часто відокремлюють їх від місцевих жителів. Через особисті розповіді люди дізнаються про реальні життєві обставини, виклики та досягнення тих самих українців, що допомагає зруйнувати російські наративи. І такий спосіб спрацьовує набагато краще, ніж коли журналісти роблять спеціальні матеріали з викриття пропаганди.
Крім того, медіа можуть стати платформою для висловлення проблем і потреб біженців, сприяючи залученню необхідної підтримки з боку співвітчизників, урядових та неурядових організацій.
"Коли біженці стикаються з місцевою проблемою, то локальні ЗМІ часто не готові це обговорювати, бо для них проблема з отримання соціальної допомоги або оформлення дитини в садочок може стати непідступною. Медіа повинні розуміти, що не варто боятися опублікувати такі складні розповіді.
У мене була історія, коли батько їхав з України до Бельгії за дитиною, яку забрали. Багато потім людей питали його контакти, бо також опинилися в схожих обставинах. Журналістам важливо не лише давати покрокові інструкції, а й давати можливість обговорити та ставити запитання. Таким чином вибудовується зв'язок", — каже Марія.
У підсумку дискусії спікери дійшли висновку, що медіа мають не боятися складних розповідей і більше уваги приділяти українцям та особливостям їхньої інтеграції. Висвітлення реальних історій біженців з важливими акцентами не лише приверне увагу, а й допоможе зруйнувати стереотипи, нав'язані росією. Це також спонукатиме європейців до покращення міграційної політики, а також стимулюватиме їх надавати ще більше допомоги.
