Підприємець з Бердянська вирішив зробити життя пенсіонерів цікавим. Історія Павла Насєдкіна і його фонду Дядя Гоша

Прокидаєтеся вранці, снідаєте з сім'єю. Потім на роботу: на нараді потрібно обговорити робочі моменти; під час обіду ви домовлялися зустрітися з приятелем на каву, а після — зустріч з партнерами; протягом дня ви робите нескінченну кількість дзвінків, самі того не помічаючи, весь час залишаючись в «онлайні», в безперервному спілкуванні. Але уявіть собі іншу історію, в якій всього цього немає.

Прокинутися в порожній квартирі, сходити в магазин або на прогулянку, і якщо пощастить — зустріти когось зі знайомих дорогою. У вас не так багато друзів, а ті, що є — зайняті справами всередині своїх сімей. Життя тягнеться, як кисіль, дні схожі один на одного. Це — реальність середньостатистичного пенсіонера в Україні. На жаль, люди похилого віку в нашій країні не можуть дозволити собі подорожі, як це роблять європейці; для них не проводяться громадські зарядки вранці та ввечері, як в Китаї, а за будь-які освітні курси доводиться платити.

Виправити цю ситуацію самостійно вирішив бердянський підприємець Павло Насєдкін. Павло — власник компанії «Фрактал», яка вже 10 років займається виробництвом рекламно-сувенірної продукції. Зараз компанія процвітає: Павло є успішним підприємцем, але колись все починалося з маленького кіоску в торговому центрі, де робили друк на футболках і кепках.

«Поступово цей бізнес ріс, і ми з моєю на той момент майбутньою, а тепер вже нинішньою дружиною переїхали до Києва, де розвивали свою справу, — розповідає Павло. — Разом з іншими бердянцями ми допомагали один одному — в столиці не завжди просто влаштуватися з першого разу, і у нас організувалося своє ком'юніті земляків; виріс наш бізнес. На тлі успішного бізнесу народилася ідея соціального спрямування».

2 роки тому Павло організував благодійний фонд, назвавши його на честь свого дідуся «Дядя Гоша».

— Після того, як мій дідусь вийшов на пенсію, коштів йому не вистачало — пенсія була дуже маленькою, — розповідає Павло, — йому потрібно було поставити на ноги мене. Він почав ходити по пляжу і продавати газети, а я йому допомагав з малих років. Ми здавали металолом, збирали макулатуру, і так я навчився заробляти перші гроші. Нехай маленькі, але механізм був мені зрозумілий: треба щось зробити, щоб щось отримати.

— Чому ви вирішили відкрити свій фонд?

— Ідея народилася давно. У нашу компанію постійно зверталися різні фонди з проханнями допомогти. І ми це робили, але точково; в міру можливостей брали участь в різних соціальних проєктах, намагалися бути соціально-відповідальним бізнесом, але не бачили глобальних змін. Тому вирішили придумати щось своє, в нашому рідному місті, де не було нічого подібного. Там я зустрівся зі своїми однокласницями, кількома активістами, і вони схвалили ідею. Разом ми продумали, яким повинен бути фонд. Спочатку це був освітній проєкт, а вийшов — освітньо-дозвільний. Ми орендували та відреставрували будівлю для наших занять. Запущену, адже невисока ціна оренди для нас була вирішальним фактором. За півтора року ми відреставрували її, купили всю оргтехніку і меблі. Плюс, ми відремонтували актовий зал — раніше там був склад мотлоху, і не було навіть освітлення. Силами учасників фонду ми довели це все до ладу, щоб людям було комфортно приходити сюди та займатися. Зараз там затишно, і все пристосовано для організації заходів для 200-250 осіб, і ми вже проводили їх в нашому новому актовому залі. Єдине, там є проблеми з опаленням, але це можна вирішити.

Фонд являє собою клуб за інтересами, в якому регулярно проводяться заняття різного характеру, починаючи від танців і закінчуючи інформатикою, де літніх людей навчають працювати на комп'ютері. Про це нам розповіла Наталія Іванова, яка є членкинею Фонду «Дядя Гоша», там же працює адміністраторкою, веде курси комп'ютерної грамотності та проводить творчі майстер-класи, але так було не завжди:

— За професією я вчителька, і коли я пішла на пенсію, сидіти вдома після мого звичного життя було дуже сумно і нудно, — розповідає вона. Коли я дізналася про Фонд, то відразу записалася на заняття з англійської, йоги та на східні танці й прийшла до Фонду як учасниця, а потім почала ходити регулярно і брати участь у всіх заходах. Я познайомилася з Павлом на відкритті Фонду — ми писали картини олією і влаштовували виставку — таким був наш перший захід. Фонд дав мені нове коло спілкування і розширив мої інтереси. Багато хто тут пробують те, що завжди хотіли, але на це не вистачало часу. Наприклад, декому хотілося малювати — і тут з'явилася можливість написати кілька картин олією. Особисто мені дуже подобалися східні танці — ми розвивали свою грацію, це було чудово.

— Як змінилося ваше життя, коли в ній з'явився Фонд «Дядя Гоша»?

— Фонд дає нам спілкування. Перед заняттями ми завжди ділимося один з одним своїми новинами, влаштовуємо чаювання, проводимо масштабні заходи. Нас весь час запитують «А коли буде наступний концерт? Ми хочемо брати участь — співати, танцювати, виступати …». Якщо на початку відчувалася якась скутість, то зараз всі з задоволенням відволікаються на наші заходи та самі проводять майстер-класи.

Зараз через карантин заняття не проводяться, але як тільки двері Фонду знову будуть відкриті, спортивні гуртки знову будуть доступні: йога, зарядка, теніс і скандинавська ходьба, — найпопулярніші — і творчі, які зазвичай проводяться у форматі майстер-класів: живопис, декупаж … Двічі на тиждень центр відвідує психолог, який розмовляє з пенсіонерами. Всі заходи в Фонді — безкоштовні, тому відвідувати заняття, концерти та тренування можуть всі охочі пенсіонери.

Іноді заходи виходять за межі центру. У березні, ще до початку карантину, був запущений медіапроєкт «Тиждень дорослого стажиста». Ідея проєкту, до речі, належить благодійному фонду Життєлюб, який від самого початку відіграв велику роль у створенні фонду Дядя Гоша:

«Я був в Києві, ми з Гаріком перетиналися на різних тусовках підприємців, де він розповідав про свій фонд. Вони консультували нас на старті, давали поради, як відкрити фонд, і які є підводні камені. Тепер у нас дружні стосунки».

Переживання перед початком роботи фонду теж були. В одній з газет, які випускає Фонд, Павло пише:

«Коли ідея була тільки на папері, я дуже переживав, що не знайду підтримки серед пенсіонерів Бердянська, просто ніхто не буде приходити на заняття і творчі вечори. А для організаторів немає нічого образливіше порожніх місць у залі. Але всі, з ким я ділився цією вигадкою тепло реагували, а деякі друзі та знайомі зголосилися допомагати в реалізації проєкту».

Надалі виявилося, що побоювання були марними. Зараз Фонд популярний серед бердянських пенсіонерів і відомий на все місто. Щоб привабити відвідувачів, команда Фонду випускає газету, яку безкоштовно розповсюджують серед пенсіонерів, а на самому початку заявити про себе їм допомогла реклама на місцевому телебаченні та оголошення в різних виданнях:

«Пройшли перші 2-3 заняття і тепер у нас нескінченний потік людей», — ділиться Павло. Зараз він вважає, що єдиною проблемою є низька зацікавленість в участі в подібних програмах:

«У Бердянську багато молодих і талановитих людей — у мене багато знайомих, які займаються бізнесом. Хотілося б, щоб вони не забували про своє місто і людей, які там живуть. Адже крім незалучених до суспільного життя пенсіонерів, є ще маса соціальних і локальних проблем, які потрібно розв'язувати. Навряд чи у влади дійдуть руки до них найближчим часом, тому братися за такі завдання ми повинні самостійно».

Меценат впевнений, що виправити ситуацію можна, якщо підвищити залученість молодих людей до процесу:

«Наші викладачі та волонтери — переважно молодь. На деякі заходи, наприклад, на колядки напередодні різдвяних свят бабусі та дідусі приводять своїх онуків. Ми відкриті, і раді бачити всіх».

Організувати дозвілля і розвиток для пенсіонерів в Бердянську вдалося завдяки бізнесу Павла Насєдкіна, а саме — компанії з виробництва рекламно-сувенірної продукції «Фрактал». Компанія працює з 2013 року і за цей час зібрала таку міцну базу клієнтів, що ніяка пандемія не загроза. Головна фішка компанії — друк на тканині, а також доступні ціни, команда вправна й у виробництві корпоративного одягу. На невеликому «заводі» компанії «Фрактал» є виробництво і друк на футболках, худі, світшотах, майках, кепках, чашках, кружках, пластиці та іншому промо одязі. За 7 років компанія встигла попрацювати з Rockets event agency, командою боксера Олександра Усика, співака Олега Винника, організації Stop корупції, великого музичного фестивалю Alfa jazz fest, різними політичними партіями.