Донорство органів після смерті: як оформити дозвіл

В Україні пересадки органів щороку чекають близько 5 тисяч пацієнтів, з яких приблизно 3,5 тисячі помирає. Попри те, що вже 2 роки діють зміни до так званого "закону про трансплантацію", радикальних зрушень це не принесло. Ймовірно, через брак популяризації цієї теми серед українців. До прикладу, у США при отриманні водійського посвідчення одразу запитують про згоду на посмертне донорство. 

Наскільки ж важко стати донором в Україні, ми дізналися під час розмови з політологом Миколою Давидюком, який нещодавно оформив необхідні документи. 

"Здається що така процедура вимагає чималих зусиль. Проте, мабуть, найбільше часу займає саме прийняття рішення, а не його реалізація. Я вже давно планував це зробити, але відкладав. Однак у квітні цього року прочитав статтю, як одна померла жінка врятувала 4 життя. Це й підштовхнуло мене", — розповідає Микола. 

За його словами, процедура займає кілька днів, в залежності від вибору нотаріуса: приватний чи державний.  

1. Завантажити шаблон згоди на офіційному сайті Верховної ради.
2. Заповнити та нотаріально завірити заяву. Послуги нотаріуса донор сплачує самостійно. 
3. Передати документ трансплант-координатору.

Микола Давидюк розповів, що у своїй заяві він дав дозвіл ще й на використання своїх органів для наукових цілей, створення імплантатів.

Однак якщо донор протягом життя змінить своє рішення – можна заповнити відмову, яка також є на сайті парламенту. 

Найскладнішим з трьох кроків поки що видається пошук координатора, оскільки поки не створено сайту чи відкритої бази з контактами таких спеціалістів. Можна звернутися, наприклад, до Національного Інституту хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова і дізнатися, як передати згоду. 

Однак Микола Давидюк впевнений, що "непопулярність" посмертного донорства спричинена не цим. 

"Поки немає потрібної кількості донорів та самих координаторів, яких трішки більш як 50 з 500 потрібних. Думаю, проблема не в координаторах чи законодавцях, а саме в нас. Ми не хочемо допомагати іншим, навіть коли нам уже нічого не буде потрібно. Наприклад, до мого координатора від початку року звернулись десь 5 осіб, з яких не всі дали згоду", – розповідає політолог. 

На його думку, це класний спосіб допомогти ближньому. Микола жартує, що донори не помирають – вони живуть вічно, але в інших людях. Дійсно, у США часто бувають новини, коли сім'я померлого зустрічається та спілкується з реципієнтами. Близьким іноді так легше пережити втрату. 

З січня цього року запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин, завдяки якій мають поєднуватись дані про реципієнтів та донорів. Також міністерство охорони здоров'я працює над створенням відповідного координаційного центру. 

Наприкінці квітня ексміністр охорони здоров'я Максим Степанов повідомляв, що за 2021 рік українські лікарі вже провели 48 операцій. Однак очікується, що за весь рік буде не менше 250 трансплантацій. До прикладу, у 2019 році їх було 78, а у 2020-му — понад 200.

З осені ці цифри можуть зрости, адже вся процедура буде спрощена — оформити донорство можна буде через додаток "Дія". 

Витрати на пересадку донорських органів покриває держава. Цього року у бюджеті на трансплантацію закладено 502 млн гривень. 

Авторка: Олександра Карабань