Собака з притулку: що треба знати і як підготуватися

Аліса Смагіна

Отже, ви вирішили допомогти бездомним тваринам і взяти собаку з притулку. На просторах інтернету можна часто побачити надихаючи фото "до і після" — ось ми бачимо згаслий собачий погляд крізь решітку, а поряд — світлина, на якій новий господар везе задоволеного усміхненого пса в нову домівку на авто. 

Але чи насправді все настільки просто? 

З особливостями психології та адаптації в родині собак "з вулиці" "Рубрика" розбиралася разом із зоопсихологинею Анастасією Брєніною.

Поява в будинку собаки з притулку — радісна і хвилююча подія, яка в той же час тягне за собою низку труднощів. Взяти собаку з притулку — це заздалегідь запастися терпінням і розумінням, що його життя до вас було сповнене жаху, болю і стресу. Іноді якась проблема не вирішується місяцями. І до цього потрібно бути готовими.

Є багато психологічних аспектів, які фахівці називають "синдромом притулку":

• Собака з притулку — це означає, що його минуле пов'язане з травмуючими переживаннями. В результаті ви можете зіткнутися з проблемами у поведінці собаки. Небажана поведінка може бути міцно укоріненою, і її буде важко позбутися.
• Якщо собака не привчений до цивілізованого вигулу, у дорослому віці на це піде значно більше часу і сил, ніж якби ви привчали щеня.
• Знайомство з новими об'єктами оточення, до яких собака не звик (наприклад, з дітьми, котами або навіть пилососом), може стати травмуючим досвідом для тварини.
• Дорослий вік може супроводжуватися проблемами зі здоров'ям, особливо якщо собаку до вас не доглядали належним чином, а необхідне лікування може дорого коштувати. Наприклад, у собаки можуть спостерігатися такі захворювання як ожиріння, цукровий діабет, втрата зору або слуху та проблеми з зубами.
• Собаку з притулку складніше познайомити з іншими тваринами, які проживають у вашому будинку.

"За будь-яким веселим собакою, який має досвід притулку, стоїть людина, яка готова не просто любити, а й багато спостерігати за станом і поведінкою свого нового друга і постійно з цим працювати", — каже експертка. 

До чого треба бути готовим?

Основною проблемою з собакою "з минулим" Анастасія Брєніна називає відсутність соціальної адаптації.

Ця проблема досить широка: її "сіль" у тому, що собаки з притулку, з вулиці чи промзони зовсім не підготовлені до життя в місті, у квартирі. З багатьма речами їм взагалі не доводилося стикатися раніше. Вони можуть злякатися, наприклад, поліетиленового пакету через дивну форму та звук шуршання, ховатися від пластикових пляшок; часто не бачать різниці між туалетом надворі та туалетом вдома; можуть багато гавкати чи навпаки цілими днями розгублено скавучати. 

Собаки з притулку дуже чутливі. Іноді це виливається в імпульсивність: ваш улюбленець при будь-якому невинному подразнику може різко відскочити на кілька метрів; може не чути і не розуміти команд через загальний стрес або темперамент; може шаленіти, побачивши їжу, через страх, що вона може щезнути.

Ще одна проблема собак з притулку — 95% собак дуже скупі на "міміку тіла". Для людини це може стати проблемою, оскільки собаку складніше "зчитувати". А для собаки це проблема емоційного та психологічного стану.

При цьому такі собаки зазвичай повністю сфокусовані на новому господареві — і в цьому теж є як плюс, так і мінус.

Плюс: господар для собаки — як божество, його реакція на все дуже важлива. Це допомагає привчити собаку, наприклад, до спілкування з дітьми в сім'ї, тому що він бачить, що діти важливі для господаря.

Мінус: собака повністю залежна від господаря — без нього і життя немає. Це може проявитися потім у тому, що ніхто, крім господаря, не зможе по-справжньому контролювати поведінку тварини.

"В усіх цих випадках, — пояснює Анастасія Брєніна, — дуже важлива субординація і  тактильний контакт — це головні елементи спілкування у зграї. Тим, хто жив на вулиці в зграї і потім потрапив у притулок, обов'язково потрібно почуватися у зграї і далі. Тепер такою "зграєю" для чотирилапого повинна стати ваша родина. Але не варто першого ж дня намагатися розворушити собаку, змушувати її гратися з вами або робити довгі прогулянки: тварина стане боятися ще більше. Дайте їй час заспокоїтися і звикнути до нової обстановки — вона відповість вашому терпінню довірою і любов'ю".

З чого почати виховання?

З будь-якої команди гальмування (сидіти чи лежати) та команди підкликання (до мене). Ідеальний результат — коли собака летить вперед, а господар на відстані дає йому команду в спину чи збоку, собака чує та миттєво виконує.

Цей ідеал умовний, і насправді не всім підходить, уточнює зоопсихологиня, тому що темперамент і здібності різні. Але якщо собака навчився добре виконувати ці команди, знаходячись поряд із господарем, — це вже перемога.

Якщо ви відпрацьовуєте одну команду вже пару місяців і бачите хороший результат — можна розширювати спектр дії, пробувати команду в інших умовах, в інших місцях, поряд з іншими людьми. Але не поспішати і не змінювати локації занадто часто. Будь-яка ситуація на тренуванні в людних місцях, коли собака чогось сильно злякався, потребує повернення занять в спокійніші умови, щоб нівелювати стрес.

Яких помилок часто припускаються нові господарі? 

• Поспішають — "потрібно швидше привчити, навчити, виховати". Приручення — непростий процес, у ньому не можна особливо поспішати.
• Думають, що "собака сам впорається і нічого робити не треба". На жаль, це не так, без системної роботи з улюбленцем дива не станеться.
• Дуже поширена і серйозна помилка — починають виховувати лише коли "припече".
• Ще одна груба й сумна помилка ветеринарного характеру: відмова від стерилізації, перенесення людської природи на собачу — "має хоч раз народити/запліднити". Гормони сильно впливають на поведінку, а до того ж відсутність стерилізації може призвести до серйозних захворювань.

У яких випадках потрібен зоопсихолог/кінолог?

З собаками з притулку чи вулиці — краще одразу, вважає експертка. Серйозна робота з фахівцем може бути недешевим задоволенням, тому Анастасія Брєніна виокремлює кілька пунктів:

• Обов'язково потрібно отримати хоча б одну консультацію (до речі, перша консультація в Анастасії безкоштовна) через 2-3 дні після появи собаки у будинку. Краще очну, щоб фахівець міг бачити поведінку самостійно, але якщо немає можливості — можна онлайн, з докладним описом поведінки та проблем, якщо вони вже з'явилися.
• Курс слухняності, особливо для собак з притулку та з вулиці, потрібно пройти зі спеціалістом. Варто налаштуватися, мати 2-3 дні на адаптацію і вмикатися в роботу.
• Консультація точно потрібна у випадку, коли у собаки є будь-які складнощі з поведінкою; коли ви не знаєте, що робити, або не можете визначити, звідки взялася та чи інша ситуація або реакція.
• Собаки зі свідомо складною поведінкою чи історією теж потребують консультації у зоопсихолога. Взяти собаку з притулку — це вже великий вчинок, але якщо людина готова займатися собакою з непростою історією, краще одразу підстрахуватися допомогою фахівця. Тому що немає жодних гарантій, як і на що відреагує травмована тварина, чи проявиться агресія — потрібно враховувати, що будь-яка складна історія робить із психіки собаки кубик Рубіка з непередбачуваним результатом.

Взяти собаку з притулку — серйозне і дуже відповідальне рішення, і ставитися до цього потрібно відповідно.

Анастасія Брєніна виховує двох собак із травматичним минулим. "Такі тварини — як діти з дитбудинку, — каже зоопсихологиня. — Це абсолютно особливий формат".

Юна і Джеммі

Перша улюблениця пережила людську зраду — її викинули на вулицю через вагітність. Відшукати можливих господарів не вдалося. Собака потім ще довго виділяла на вулиці якихось чоловіків і раділа їм, стрибала навкруги — явно сприймаючи їх за господаря з минулого. Умови вулиці стали великим стресом для тварини, тому розслабитися вона змогла далеко не відразу, довго не могла звикнути, що має їжу, що надвір її виводять тільки на прогулянку. Ласка, присутність поруч дбайливої господарки і достатня кількість їжі стали тими самими "чарівними ключиками", які допомогли Юні знову повірити в людей. 

Молодша собака, Джеммі —  з промзони. Процес адаптації був дуже складний і довгий — були і калюжі вдома, і страхи, і гавкіт. Будь-які незрозумілі речі сприймалися як небезпека, собака панічно боялася людних вулиць… і пластикових пляшок. Певно ними дівчинці добряче дісталося у передмісті — там, де вона колись жила. При цьому Джеммі мала бойовий характер, який став запорукою виживання. 

"Зараз вона набагато краще почувається в місті, спокійно ставиться до людей. Але якщо ми довго не спілкуємося з собаками — потім потрібно оновлювати знання, контролювати спілкування з собаками, нагадувати словами "акуратно" і "тихо",  що ми граємо, а не з'ясовуємо стосунки. Це нормальна ситуація, і хоч складна, але не найважча", — коментує господарка.

Джеммі в родині вже два роки, але на своїй сторінці у фейсбук Анастасія і досі веде челендж, у якому розповідає про особливості звикання своєї улюблениці до великого міста.

"Будь-який собака з притулку — зневірений собака, — наголошує Анастасія Брєніна. — Головна особливість вуличних собак полягає в тому, що часто неможливо дізнатися історію собаки повністю. Щоб повернути таку тварину до повноцінного життя і успішно соціалізувати її, часто доводиться просуватися навпомацки, вкрай обережно, і з величезним запасом терплячості і розуміння. Тому якщо ви не впевнені у своєму рішенні врятувати собаку з притулку, краще не робіть цього до повної впевненості — це буде більш чесно по відношенню до тварини, яка, потрапивши до родини, несподівано для себе буде повернена назад, якщо ви не впораєтеся".

Універсальна порада для господарів-новачків: краще брати собаку пропорційної вагової категорії і з темпераментом, з яким ви зможете домовитися.

Що ще треба знати?

Інформація, яку необхідно отримати у волонтерів у притулку:

• Дізнайтеся вік собаки.
• Дізнайтеся подробиці про минуле собаки.
• Запитайте про характер тварини.
• Дізнайтеся, як вона поводиться в оточенні інших собак.
• Дізнайтеся, як собака ставиться до дітей.
• Дізнайтеся, чи існують певні подразники, що викликають у тварини тривогу, переляк чи агресивну поведінку.
• Дізнайтеся, чи є у собаки проблеми зі здоров'ям чи стоматологічні захворювання, чи була проведена повна вакцинація тварини і чи є ветеринарні дані стосовно собаки, про які ви повинні знати.
• Перш ніж взяти тварину додому, постарайтеся провести наодинці з собакою певний час.
• Спробуйте вивести собаку на прогулянку на повідку та без нього (якщо вигулюєте на закритій території; при цьому перший час все ж не бажано відпускати собаку з повідка); здійсніть кілька таких прогулянок. Найкраще використовувати для повідка не нашийник, а шлейку під груди (якщо собака злякається, то з нашийника може вирватися або спровокувати самозадушення).
• Спробуйте взяти собаку в машину та подивіться на його реакцію.

Одразу додому? А от і ні!

Перш за все собаку з притулку чи вулиці слід відвезти до ветеринара. Життя безхатька — не найсприятливіше для міцного здоров'я. Мізерний раціон, стрес, відсутність вигулу у притулку та конфлікти з сородичами — лише квіточки. А ось обмороження, зневоднення, відсутність достатньої допомоги за серйозних травм (вивихів, переломів), не видалені вчасно новоутворення — проблеми значно серйозніші. Також собака може бути не оброблений від бліх та паразитів.

Лікар оцінить стан шерсті та шкірного покриву, порекомендує найкращу дієту, порадить глистогонні препарати, візьме аналізи крові та запропонує схему догляду або лікування для вашого вихованця.

↓Читайте також

Як кіт із собакою: 8 лайфхаків для дружнього співіснування хатніх улюбленців

Не всі герої носять плащі. Професія: рятівники бездомних котів

Як вирішити проблему бродячих тварин: різні країни – різні підходи

"Довелося створити притулок на колесах": як переселенка з Донецька забрала з собою сотню тварин

"Ви для тварини – весь світ": історія, як взяти кота з притулку і що потрібно знати