“У жінки був страх, що їхатиме, а навколо – вибухи”: як у Дніпрі навчають водіння переселенок та волонтерів

"Треба щось робити", — такі слова промовив засновник Учбового центру Автошкола Микита Нем'ятий. Це була одна з перших зустрічей команди після повномасштабного вторгнення росії.

Одразу взялись розвозити гуманітарну допомогу, потім — безкоштовно навчати переселенок ПДР, а пізніше — і волонтерів. Та через свою ініціативу навіть стикнулись із хейтом. Чому? Та наскільки важливо зараз вміти водити автівку? Розкажемо в цьому матеріалі.

У чому проблема?

З викладачів у волонтери

24-го лютого Микиті Нем'ятому довелося думати: як врятувати техніку з усією робочою інформацією? Будівлю, у якій знаходився офіс, закрили для відвідувачів: охоронець нікого не пускав усередину. А там залишились ноутбуки та комп'ютери, на яких зберігалася дані про бізнес та студентів. Обхідними шляхами Микиті вдалося проникнути до приміщення (через магазин техніки, що евакуйовував свої товари).

"Думаю: «Є хвилин 15». Що найцінніше? Забрав усі ноути, гроші, ліцензію на автошколу. На процесорі комп'ютера бухгалтерії зберігається наша акредитація та доступи до реєстрації клієнтів. Я техніку завантажив у шопери, виніс в автівку та відвіз додому", — розповідає чоловік.

Пізніше того дня у будівлю таки дозволили зайти. Микита зібрав усю команду, видав зарплату. Разом вирішили — залишатимуться на зв'язку одне з одним.

Але довго у простої не сиділи: на третю-четверту добу зайнялись створенням невеличкого курсу про те, як поводити себе в екстрених ситуаціях. Людям розповідали, 

• куди евакуюватися; 
• що робити, коли тривога; 
• де не можна їздити; 
• що має бути в автівці під час евакуації; 
• як поводитися на блокпостах.

Виявилося, що багатьом українцям під час війни потрібна допомога "професійних" водіїв. Інструктори Автошколи почали перевозити людей за кордон або з небезпечного українського міста у безпечне. Микита Нем'ятий розповідає:

"Якщо люди не могли здолати відстань, наші інструктори сідали в їхні автівки або перевозили сім'ї на своїх машинах. Переважно звертались родини та літні люди. Проїздили разом 1000 кілометрів, 1500, 2000… Рекорд — 3000! Так ми дідуся з Одещини довезли до Берліна. Інструктор доїжджав до українського кордону, а там керування автівкою перехоплювали ті наші робітники, які мали можливість евакуюватись з України після початку повномасштабного вторгнення".

За кілька місяців по допомогу звернулось 70-80 клієнтів. Якщо була можливість, за евакуацію вони платили інструкторам. Ні — то хоча б покривали витратити за бензин.

Так само працівники евакуйовували залишені автівки за кордон до господарів. Одного разу водій вивозив машину з Борисполя, у якої розрядився акумулятор. "Прикурити" довелося просити військових, які залишались у місті.

Співробітники оформлювали всі потрібні для перевозу документи. Як могло бути? Машина у Києві, її потрібно перевезти у Польщу, а папери на неї в Іспанії. Ось із вирішенням такого ребусу намагались впоратися працівники Учбового центру.

Поки водії Автошколи їздили по всій країні, у дніпровському офісі займались гуманітарною допомогою. "Почали їздити до волонтерських організацій, які вже працювали у Дніпрі. Домовились, що будемо розвозити їжу до шелтерів. Потім почали в офісі зосереджувати гумдопомогу, закликали людей приносити те, що мають. Додатково збирали гроші, на які купляли речі та медикаменти", — розповідає Микита про волонтерство.

Та через кілька тижнів все ж довелося сконцентруватися на своїй основній діяльності — навчанню людей ПДР.

Рятівне вміння 

За словами Микити Нем'ятого, керування авто — надважливе уміння, але у війну воно стало рятівним. Саме на машинах люди виїздили з територій, які обстрілювали.

Черги з тисяч автівок рухалися під постійними ракетними та артилерійськими обстрілами з Києва, Харкова, Миколаєва, Маріуполя, інших міст та селищ. Люди, які мали кілька машин, залишали їх відкритими просто на вулицях міст, щоб ними могли скористатися інші українці.

Але важливою залишалася й вправність самого кермування. Адже водіям доводилося бути максимально уважними, аби не наїхати на боєприпаси та маневрувати та побитій уламками дорозі.

Через деякий час після повномасштабного вторгнення до Автошколи посипалися запити від людей, які хотіли знали, як терміново сісти в автівку та виїхати. Вони зовсім не розуміли, що робити за кермом, але в нових умовах вкрай потребували цих знань.

Яке рішення?

Допомогти жінкам сісти за кермо

"Ми почали працювати з жінками, які хочуть кудись виїхати та взагалі не розуміють, що таке машина. Виділили двох інструкторів на це, вони навчали безкоштовно — давали базові знання", — говорить Микита Нем'ятий.

Це зовсім крайній випадок. Для впевненого вкорінення звички водіння, додає засновник центру, слід пройти мінімум 20 практичних занять. Але навіть ті пів години давали приблизне уявлення про керування автомобілем.

Повноцінно Автошкола запрацювала на цьому напрямку в березні. Тоді на навчання записались п'ятеро осіб. У квітні команда зібралась на чергову зустріч, щоб обговорити подальші плани.

"З'явилась ідея зробити квоту для переселенок: безкоштовно навчати їх ПДР. Почали продумувати, як це зробити, та збирати заявки", — говорить Микита Нем'ятий.

Як це працює?

Водіння для жінок-переселенок

В Учбовому центрі Автошколи вирішили створити групи тільки з жінок-переселенок, які потребують саме вміння керування, а не водійського посвідчення.

Отримали 10 тисяч заявок, а із них відібрали майбутніх студенток. "Ми намагалися виокремити тих, хто прописав, для чого необхідне вміння. Важливою була особиста історія. Наприклад, найчастіше нам писали про те, що чоловік пішов у ЗСУ, автівка є, але жінка не вміє водити. Ще була така історія: у батьків різко погіршилося здоров'я, жінка має їх евакуювати, але автівку вміє водити тільки тато, який погано себе почуває", — розповідає про відбір Микита Нем'ятий.

Тоді в автошколі запустили дві онлайн-групи навчання переселенок. Їм начитували теоретичний блок, проводили консультації та семінари, менеджер відповідав на запитання, які виникали під час курсу. Усе — безкоштовно. Для клієнтів у мирний час це б коштувало близько 5 тисяч гривень. Але тут справа зовсім не у грошах, говорить Микита.

"Це слід розглядати не з точки зору економії, а цінності. Посвідчення водійське можна купити будь-де. Найпроблематичніше тут — зламати уявлення людей, що автошкола — це такий собі помічник у Сервісному центрі, так би мовити «порішати за права». У цьому ми не допомагаємо, ми навчаємо водіння".

Жінки-переселенки навчалися ПДР онлайн із різних міст країни, а інструкторів на місцях підбирали вже в дніпровському офісі. На відміну від онлайн-курсу, інструктора з водіння оплачували самі жінки. Зробити це за кошт автошколи було б важко, тому що в суму входить амортизація навчальної машини та паливо. Жодна АЗС не заправлятиме машину безплатно.

Ще до повномасштабного вторгнення росії команда створила мережу водіїв-інструкторів по всій країні. Як говорить Микита Нем'ятий, щось типу фрилансерів. Тобто якщо студентка жила в Миколаєві, інструктора теж знаходили там, і іспит потім складали саме в миколаївському сервісному центрі.

Додатково для учениць організовували семінари з психологом, бо слід було пропрацювати страхи. "Одна з жінок розповідала, що евакуйовувалась із чоловіком на автівці. Машина перед ними заїхала у яму, де були залишки боєприпасу. Автівка вибухнула. Потім чоловікові доводилось дуже обережно кермувати, щоб не потрапити на такі самі уламки. У жінки був страх, що вона їхатиме, а навколо — вибухи".

А це точно працює?

В Автошколі відучились дві групи жінок-переселенок, це 50 людей. Зараз запустили третій безкоштовний потік — уже для волонтерів.

"Чому для них? Тому що вони все роблять для бійців, а для них ніхто нічого не створює. Ми відібрали трохи більше 30 студентів. Але критерії були жорсткі. Не просто «Я — волонтер» та все. Людина мала належати до фонду чи організації, щоб її керівник міг дати рекомендацію телефоном: такий чи така точно працює в нього", —  говорить Микита Нем'ятий.

Під час поширення інформації про безкоштовний курс команда не зробила акцент на тому, що все роблять власним коштом. Це стало проблемою.

"Багато ВПО вважали, що це державна програма і ми зобов'язані йти на поступки. Люди поводилися не дуже коректно з менеджером по роботі з клієнтами. Питали: «А чого ви мене не відібрали? Мені дуже потрібно». Заповнювали заявку на сайті, на пошті та в інстаграмі одразу. Потім писали образливі повідомлення: «Чому мені досі ніхто не відповів? Це все розводняк та піар». Декілька осіб сказали: «Зі мною спілкуйтесь тільки російською». Менеджерці доводилося переходити з української", — говорить Микита Нем'ятий.

Люди не розуміли, що організоване для них навчання — повністю ініціатива викладачів. Команда займається цим сама, без чиєїсь допомоги. Хоча проєкт подавали на кілька грантів, щоб отримати додаткове фінансування, але всюди відмовили. Микита говорить, що кошти б пустили на відкриття більшої кількості потоків або ними б покрили практичні занятті з інструктором.

Що далі?

В Автошколі планують відкрити ще один безкоштовний потік для волонтерів, якщо з поточним усе мине добре. Або, як каже Микита Нем'ятий, "якщо цей не виявиться токсичним", адже ставлення до команди школи в дусі "ви нам винні" сильно ображає її працівників.

Для Микити Нем'ятого як для засновника компанії гордістю є те, що бізнес продовжує рости — команда збільшується. Зараз 25 людей працює у Дніпрі, ще 50 інструкторів — по всій країні. Кількох винайняли нещодавно, серед них є навіть переселенці. Підбирати інструкторів-фрілансерів у різних містах вкрай важко, іноді навіть виникають казуси:

"Один інструктор, здається, був із Мукачева чи Ужгорода. Спитали, що у нього за автівка — механіка чи автомат? Він відповів, що обидва варіанти. Спілкуємось далі. Яка машина? Він: Skoda Octavia. Ми: «А друга?». «А у мене одна». Ми ж здивовано: «А як це може бути тоді?». Водій говорить: якщо людина вчиться на механіці, то користується повністю нею. А якщо на автоматі, я за людину перемикаю передачі. А учень лише натискає «газ-гальма» і все»".

Микита Нем'ятий також акцентує на тому, що його бізнес зараз сплачує всі податки — це вкрай важливо для воєнної економіки. "На армію країні потрібні гроші. Чим більше буде бізнесменів, які сплачуватимуть податки, тим краще буде для держави. Ми пишаємось тим, що працюємо відкрито та ще можемо допомагати". 

Як допомогти проєкту безкоштовного навчання жінок-ВПО та волонтерів?

Перш за все, можна допомогти проєкту інформаційно. Микита Нем'ятий хоче, щоб більше людей знали про ініціативу. Тому ми залишаємо сайт, фейсбук, тік-ток та інстаграм Учбового центру Автошкола. А на ютубі компанії можна знайти корисну інформацію для водіїв-початківців та вже досвідчених. 

Гроші для проєкту не потрібні. Але! Команда Автошколи буде вдячна, якщо знайдеться людина-волонтер, яка таки допоможе виграти грант на підтримку ініціативи (або знає якісь програми, які дають кошти на такі історії). Самі співробітники Учбового центру намагались заповнювати грантові документи самі, але жодного разу не виграли. Тож, якщо ви вмієте фандрейзити та хочете допомогти, то пишіть нам. А ми вже зв'яжемо вас із Микитою Нем'ятим. 

І, звісно, приходьте на навчання до Учбового центру. Там дуже раді готувати нових водіїв, які відповідально ставляться до ПДР та керування.