Рішення Гідності й Свободи у 2022 році: 21 факт, який вражає

У чому проблема?

З 2014 року 21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи, заснований на честь початку двох революції — Помаранчевої у 2004 і Євромайдану у 2013. Саме в цей день 2013 року люди почали стихійно виходити на центральні площі та майдани своїх міст. Це була реакція на рішення тодішньої влади припинити курс на євроінтеграцію та скасувати процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. День Гідності та Свободи став нагадуванням про ту ціну, яку українці заплатили, коли відстоювали на Майдані своє право на чесні вибори та інтеграцію в Європейський Союз.

Революціями 2004 та 2013 років боротьба українців за європейське майбутнє не закінчилася. Теперішня війна з російським агресором — це новий Майдан, але вже в межах всієї країни. Революція Гідності стала лише першим переможним боєм війни за свободу України від скаженої імперії. 

Яке рішення?

"Вистояли на Майдані — переможемо у війні", — це гасло цьогорічного Дня Гідності та Свободи. З перших днів повномасштабної війни вся країна встала на захист своєї свободи й виборює своє право на життя. Саме зараз ми об'єднані, ми сильні, ми розуміємо ціну свободи, ми прагнемо до вільного життя європейського рівня. Ми обов'язково здобудемо перемогу! Просто кожен з нас має тримати стрій і допомагати чим може.

Як це працює?

Сьогодні Україну у війні захищають 700 тисяч українських воїнів.

У перші ж дні повномасштабної війни люди, які ніколи не тримали зброї в руках, шикувалися в черги у військкомати. Бо для кожного з них захист Батьківщини — це були не просто слова і не формальна норма Конституції. Тисячі добровольців в кожному місті України прохали військових комісарів дати можливість захищати країну. У чергах було багато жінок. Приходили люди поважного віку. Приходили студенти-медики з ліками, пропонуючи в разі вуличних боїв надавати медичну допомогу. Приходили підлітки з пляшками "коктейлів для путіна".

Статистика щодо кількості добровольців наразі не ведеться, але й тепер у кожному територіальному центрі на обліку є добровольці, що стоять у черзі, щоб піти служити в ЗСУ. А свіже опитування КМІС свідчить — сьогодні 60% українців почуваються частиною національного опору.

У 2021 році кількість жінок в лавах Збройних сил становила близько 30 тисяч. Попри те, що в Україні жінок до лав ЗСУ беруть тільки на добровільній основі, їхня кількість невпинно зростає. Сьогодні вже 50 тисяч жінок працюють у різних військових структурах. З них 38 тисяч служить на військових спеціальностях. А серед цих 38 тисяч п'ять перебуває на передовій. Якщо порівняти кількість жінок у складі Збройних Сил України з аналогічними показниками країн-членів НАТО, Україна впевнено посідатиме одне з перших місць. 

Після початку повномасштабної війни в Україні з новою силою поновився волонтерський рух. Наші волонтери роблять все можливе, а іноді й неможливе, щоб забезпечити фронт та захистити тил. Звичайні люди, які не можуть стояти осторонь від викликів війни, шиють для військових одяг, готують їжу, виготовляють маскувальні сітки й окопні свічки, збирають та доставляють сотні тонн військових та гуманітарних вантажів. Створюють благодійні фонди й організації, активно ініціюють власні збори коштів. На зібрані кошти волонтери купують форму, зброю, амуніцію для захисників на фронті та допомагають вимушеним переселенцям.

Лише з 24 лютого до 30 червня 2022 року в Україні зареєстрували 4 365 організацій громадянського суспільства. Серед зареєстрованих — 3 364 благодійні та 1 001 громадська організація. Деякі з них є новими, інші — раніше працювали неформально, а зараз отримали офіційний статус.

Українці не шкодують грошей на допомогу — наші народні збори вже стали справжнім феноменом. Так, фонд компетентної допомоги армії "Повернись живим" зібрав на потреби Сил оборони України вже понад 5,2 млрд гривень. А з 24 лютого витратив на самі лише військові проєкти понад 2,8 млрд грн. 

За пів року з 24 лютого по 24 серпня українці задонатили на рахунки фонду Сергія Притули 2 164 606 785 грн! Лише за останні 2 місяці від фонду передано на фронт 2 856 одиниць техніки та спорядження і закрито 112 заявок від підрозділів, які стоять на захисті українського півдня.

Ще один великий фонд допомоги військовим — "Армія СОС" — у період 1-3 кварталів 2022 року зібрав грошовими коштами суму близько 90 млн грн, що в рази більше, ніж за весь період існування фонду з 2014 року.

А Фонд Razom for Ukraine, який заснували небайдужі українці зі США, від початку повномасштабної війни зібрав понад 64 млн доларів США. Сьогодні "Razom" доставляє українським захисникам чи не найбільшу кількість персональних медичних аптечок (IFAK), професійних медичних рюкзаків, засобів комунікації.

Опитування свідчать, що рівень відданості звичайних українців своїм землякам, своїм громадам та своїй країні неймовірний — 81% українців жертвували гроші на Збройні сили, хоча 95% зазначають, що вони не мають достатнього доходу для комфортного життя. Крім того, 63% жертвували необхідні речі внутрішньо переміщеним особам (ВПО), 60% жертвували гроші на гуманітарну допомогу, а більш ніж половина дали притулок або допомагали ВПО. 

25 червня закінчився збір коштів на проєкт фонду Сергія Притули "Народний Байрактар". На проєкті нафандрейзили понад 600 млн грн. Але турецька фірма-виробник вирішила подарувати Байрактари Україні. Тож після перемовин з Міністерством оборони України на зібрані кошти фонд вирішив придбати супутник.

Тепер завдяки донатам українців у наших військових більш ніж на рік є доступ до бази даних знімків сузір'я супутників компанії ICEYE. ЗСУ швидко отримує знімки високої якості, що допомагають зі швидким плануванням операцій. 

А коли в листопаді президент Володимир Зеленський запустив особливий збір через UNITED24 на 100 морських дронів українського виробництва, українці за дві години зібрали гроші на перший морський дрон (один апарат коштує 10 мільйонів гривень). Він  отримає назву "Херсон".

Коли 24 лютого росія здійснила повномасштабний напад на Україну, у нашої армії було не так багато сучасних зразків західної зброї. І цим теж хотіли скористатися окупанти, які хвальковито назвалися "другою армією світу" та легковажно ставилися до українських військових можливостей. Однак майже п'ять місяців ЗСУ протистояли агресору на власних запасах і розробках. 

ПТРК "Стугна-П", Протикорабельний комплекс "Нептун", Танк БМ "Булат", Броньовик "Козак-2М", Бронетранспортер БТР-4, Безпілотний комплекс PD-2, САУ "Богдана" і багато іншої зброї українського виробництва дали гідну відсіч російським загарбникам, чим здивували не лише їх, а й західних експертів, які ще в лютому прогнозували швидку поразку України.

Робота над новими зразками української зброї не припиняється й під час війни. Так, за даними Укроборонпрому, від початку повномасштабної війни в Україні з'явилося понад 70 новітніх розробок БПЛА. Наразі розробляють "важку машину", яка може нести до 75 кг і пролетіти до 1200 км у разі відсутності ППО.

Водночас українська аерокосмічна компанія Ukrspecsystems презентувала новий безпілотник "Шарк". Серед його можливостей — вирішення задач з розвідки, спостереження та коригування вогню. Працювати над безпілотником "Шарк" почали після повномасштабного вторгнення росії. Менш ніж за пів року БпЛА вже "став на крило".

У ГУР разом із Фондом "Повернися живим" повідомили про проєкт Black box, здатний знизити наступальний потенціал росії. У жовтні благодійники придбали та передали ГУР МО обладнання на 40 млн грн. Воно здатне знизити наступальний потенціал росії, але що це за обладнання і як воно працює — у фонді не розповідають через секретність проєкту.

Голова розвідки Кирило Буданов наголосив, що проєкт Black box вже працює і лише за жовтень він завдав росії мільйонів доларів збитків.

За час від початку вторгнення захисники та захисниці України знищили понад 15 000 одиниць російської техніки та озброєння. Це цілком порівнювано з арміями кількох країн. Уже понад 2000 одиниць російської техніки та озброєння перейшли до ЗСУ. І це лише ті цифри, які відомі за даними відкритих джерел. На сьогодні до пекла відправилися понад 85 тисяч окупантів.

З 24 лютого 32 000 українських воїнів отримали державні нагороди, 6 підрозділів отримали почесні найменування. Україну захищає майже 1 мільйон людей із сектору безпеки та оборони. 179 воїнів відзначені званням "Герой України". "Такий масштаб мужності та героїзму наших бійців однозначно свідчить на користь того, що Україну не зупинити", — зазначив президент України Зеленський.

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну з полону звільнено понад тисячу українських громадян. Відбулося вже майже 30 обмінів. Це робота, яка потребує максимуму тиші, тому про її результати ми дізнаємося тільки після чергового обміну. Але вона постійно продовжується. Україна поверне кожного! Ми, на відміну від росіян, своїх не забуваємо.

Українська армія успішно проганяє окупантів з території держави. І кількість звільнених територій не може не вражати. Станом на 14 листопада ЗСУ сумарно звільнили 52,5% окупованих з лютого 2022-го територій. Це майже 78 тисяч км². Про це свідчать розрахунки OSINT-дослідника DefMon. 

Зовсім недавно ЗСУ здійснили серйозний прорив на Херсонщині. За короткий час нашим захисникам вдалося взяти під контроль понад 60 населених пунктів області, які перебували під окупацією ледь не з перших днів повномасштабної війни. Загалом на Південному напрямку ЗСУ звільнили 198 населених пунктів (а це 5580 кв. км територій), вийшовши до правого берега Дніпра.

Внаслідок бойових дій в Україні було зруйновано 325 штучних споруд та 25 тисяч км доріг. Але попри все Україна вже відбудовує зруйновані об'єкти інфраструктури. "Укравтодор" уже відремонтував та відкрив проїзд через більш ніж 50 мостів, які були знищені внаслідок озброєної російської агресії. Роботи ведуться в Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Житомирській і Миколаївській областях. Нещодавно почали працювати на деокупованих територіях Донеччини. Також плануються роботи на Херсонщині.

На жаль, у багатьох випадках зруйновану вщент інфраструктуру доведеться відбудовувати "з нуля". За прогнозами відновити дороги та мости можна за 2-4 роки, а відбудувати критичні об'єкти фахівці зможуть за рік-півтора. Сьогодні відновлювальні роботи ведуться там, де є нагальна потреба. У першу чергу на тих маршрутах, які вкрай важливі для якнайшвидшого налагодження логістики.

Попри війну виробляємо, запускаємо, будуємо, вигадуємо. Сміливо? Так. З лютого українці відкрили 150 000 нових бізнесів. Лише в жовтні зареєстровали 21,3 тисячі ФОПів та 3,2 тисячі компаній. Кількість реєстрацій нових бізнесів трохи "просіла" в перші тижні масованих обстрілів України, проте "нагнала втрачене" в останній тиждень жовтня.

Попри війну та всі перепони, що створює рф, експорт Україною сільгосппродукції за неповний 2022 рік скоротився лише на 10% у порівнянні з відповідним періодом торік: з 17,8 млрд доларів до 16 млрд доларів.

А ще у нас з'явився Made with bravery. Це офіційний маркетплейс України. Тут продається одяг, взуття, аксесуари, товари для дому, їжа та багато іншого від українських виробників. Made with bravery дозволив іноземцям купувати українські бренди, а бізнесу — масштабуватися та знаходити нових клієнтів за кордоном. А це — прибуток, робочі місця, можливість донатити та тримати економіку України на стабільному рівні. 5% від кожного придбаного виробу йдуть на відбудову України через платформу UNITED24. Тому кожна покупка на Made with bravery — цеглинка в наших нових стінах.

Настрій, дух людей під час війни важливі не менш ніж зброя чи економіка. Бо здоровий дух допомагає ухвалювати найефективніші рішення навіть в екстремальних умовах.

Сьогодні знання й уміння психологів надзвичайно потрібні як бійцям, які захищають Україну, так і звичайним людям, життя яких перевернулося з ніг на голову 24 лютого. 

Під час повномасштабної агресії рф багато психологів об'єдналися й посилено допомагають боротися з травмами, тривогами, страхами, відчаєм, апатією та втратою сенсу існування. Вони, як і медики, завжди там, де найбільше потрібні: на позиціях, у бомбосховищах, у щойно звільнених містах.

Уже дев'ять місяців психологи й психотерапевти ведуть війну за ментальне здоров'я українців. Безплатні інтернет-платформи, чати, психологічні консультації онлайн та офлайн — усе це допомагає зараз українцям, які потребують емоційної підтримки та допомоги у зв'язку зі швидкими змінами, що наразі відбуваються в економіці, соціумі та житті кожної людини.

Неможливо не згадати про тих, хто також тримає наш тил. Працівники "Укрзалізниці" рятують людей, доставляють гуманітарну допомогу, зерно та інші вантажі, відновлюють залізничне сполучення з деокупованими та прифронтовими територіями.  

Щодня кожен залізничник на своєму місці робить усе можливе й чимало неможливого, допомагаючи Україні на шляху до перемоги. Там, куди приходять залізничники, відновлюється життя, бо світло долає темряву. А самі залізничники шуткують, що світло в кінці тунелю — це від фар на локомотиві.

Українська залізниця від початку повномасштабного вторгнення росії евакуювала 4 млн людей, мільйон дітей, 120 тисяч тварин, перевезла понад 300 тис. гуманітарних вантажів.

"Залізна дипломатія" стала хорошою підтримкою для дипломатичного фронту. Понад 200 дипломатичних делегацій на сьогодні безпечно доставила в Україну "Укрзалізниця" Крім того, наша залізниця допомагає українській армії, зокрема із залізничних рейок по всій країні було виготовлено понад 10 тисяч протитанкових їжаків.

За оцінками Агентства ООН у справах біженців, близько 7 мільйонів осіб змінили своє місце проживання в межах України, що є наразі найбільшою кризою з переміщенням людей у світі. Від початку війни сотні тисяч українських сімей евакуювалися до безпечніших регіонів. Більшість із них не мала рідних чи знайомих, у яких можна було б безпечно перечекати складні часи. 

Проте держава, бізнес, волонтерські організації не залишили їх наодинці з цими проблемами. Наразі в Україні щодня збільшується кількість ініціатив з підтримки внутрішньо переміщених осіб. Як повідомляло Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, станом на 14 жовтня в Україні 5 670 місць компактного проживання для переселенців прихистили близько 1 мільйона громадян.

Наразі облаштовано й заселено вже 11 модульних містечок у населених пунктах Київської (Ірпінь, Буча, Бородянка, Макарів), Чернігівської (Новоселівка) та Львівської (Львів) областей для понад 3 500 людей. Найближчим часом в Україні планують облаштувати ще 13 модульних містечок для тимчасового проживання майже 5 000 осіб. 4 містечка — на фінальному етапі облаштування.

За офіційними підрахунками, 3182 дитини посиротіли лише за пів року повномасштабної війни, яку розв'язала росія. Війна спричинила ще один громадянський подвиг — чимало громадян виявили бажання взяти осиротілу дитину в родину.

Однак під час воєнного стану усиновлення неможливе. Так з'явилася форма допомоги дітям через тимчасовий прихисток у сім'ї. Для цього створено спеціальний чат-бот "Дитина не сама". Вже понад 23 000 людей заявили, що готові прихистити в себе дітей під час війни. З них понад 5 000 пройшли спеціальне онлайн навчання, а 1 800 вже отримали статус, який дозволяє їм стати опікунами.

Люди, які заявляли про готовність взяти на тимчасовий прихисток дитину, вже виявили бажання стати батьками-вихователями прийомної сім'ї чи дитячого будинку сімейного типу або заявили про те, що вони задумуються про усиновлення.

 "Це, мабуть, те, чим ми будемо після війни пишатися. Це той феномен, який ми будемо вивчати", — говорить Володимир Вовк, заступник директора з питань захисту прав дітей нацслужби.

Зараз на захист України стала буквально вся країна, не залишилися осторонь і наші діти. Українські діти й підлітки організовують у школах та гуманітарних штабах волонтерські групи, сортують гуманітарку, доставляють продукти та ліки самотнім пенсіонерам. Долучаються  до телефонного волонтерства, підтримують дітей внутрішніх переселенців. Атакують російські сайти та виконують завдання на кіберфронті. Організовують ярмарки та благодійні вечори, заробляють для ЗСУ своєю творчістю та вміннями. 

• Так, дитячий оркестр із Вінниччини передав вже третій автомобіль на фронт. Діти проводять благодійні концерти, де збирають кошти на потреби захисників. На сьогодні учасниками духового оркестру зібрано 460 тисяч гривень.
• 8-річний Юрій Напора вуличними концертами зібрав понад 1 мільйон гривень для української армії.
• 11-річна чемпіонка світу з шашок Валерія Єжова, яка на початку літа зібрала на потреби армії 21 тисячу гривень, знову влаштовує благодійні ігри у Києві. А щоб гроші збирати було цікавіше — тепер грає вже не з одним суперником, а одразу з сімома.

Українці від малих до дорослих об'єдналися разом, щоб допомагати військовим боронити нашу країну. Історії літніх людей щемлять серце та дарують віру в нашу перемогу, адже країну з громадянами, які готові віддати останнє, не перемогти.

• У Сумах 85-річний пенсіонер Микола Іванович продав нерухомість і передав $35 тис. на допомогу ЗСУ.
• 93-річна Олена Владимирець із Вінниці виготовляє окопні свічки для українських військових. Допомагає їй донька Ніна. Пані Олена вже не ходить, тому працює вдома.
• Любові Ярош 102 роки. Вона з доньками плете "кікімори" для військових. У війську перебувають її онуки.
• У селі Мотижин Бучанського району 70-річна жінка наводила артилерію ЗСУ на техніку окупантів. Результатом її роботи стало знищення близько 100 одиниць важкої техніки ворога.
• Під час окупації херсонське подружжя пенсіонерів переказало на потреби Збройних сил України отриману від окупантів пенсію.
• А після звільнення Херсона на Херсонщині бабуся зробила нашим бійцям розкішний подарунок — стрічки з патронами, які вона поцупила в окупантів і ховала від них.

Вісім місяців окупації — 256 днів боротьби та героїчного опору. Херсонці робили все, що могли, щоб наблизити мить звільнення міста. І ніколи не втрачали віри в те, що Херсон — це Україна.

Після миттєвої окупації росіянами міста, відкриті протести херсонців тривали місяць, поки це не стало вкрай небезпечно. Окупанти розпочали терор. Майже одразу вимкнули українське телебачення та мобільний зв'язок. Закрилися банки, аптеки. З полиць магазинів почали зникати продукти. А зі своїх квартир — активісти. Люди стали масово виїжджати, не бажаючи навіть дихати одним повітрям з окупантами.

Відкриті протести змінила партизанська боротьба. Завдяки активістам руху Опору "Жовта Стрічка" на стінах будинків щодня з'являлися нагадування: що Херсон — це Україна. Та партизани не обмежувалися листівками: збирали та передавали українським військовим інформацію про колаборантів. Проводили силові акції. Заклали вибухівку в ресторані в центрі Херсона, який уподобали окупанти. Підривали машини зрадників.

І ось така довгоочікувана мить: 11 листопада українські військові зайшли до Херсона. З перших годин визволення люди почали знищувати згадки про окупантів. Попереду у херсонців важка зима — окупанти, відступаючи, знищили енергомережі, об'єкти водопостачання й опалення. Але головне, що відтепер Херсон — вдома! Зробити українців манкуртами країні-терористці не вдалося.

Український прапор — це справжній символ боротьби й незламності країни, національної єдності, честі та гідності.

На Рівненщині та Галичині знаходили схрони з синьо-жовтими чи червоно-чорними прапорами, які місцеві мешканці та повстанці ховали в 1940-х роках від більшовиків. А зараз на окупованих територіях українські прапори так само рятують від російських окупантів. У селі Ізюмського району на Харківщині чоловік сховав два українські прапори, щоб ті не дісталися російським загарбникам. Він закопав їх на городі приблизно на початку квітня, а після деокупації села попросив українських захисників викопати банку. А в Херсоні жителі ховали стяги під тротуарною плиткою.

Сьогодні в усьому світі синьо-жовтий колір нашого стяга уособлює сміливість, незалежність, демократичні цінності й найкращі чесноти, властиві мужньому українському народові. І це, звичайно, кольори нашої перемоги, яку впевнено наближають Збройні сили України та кожен українець. І вона неодмінно буде за Україною, а українські прапори повернуться у звільнені від окупантів міста й села — туди, де завжди будуть Гідність та Свобода. Адже де українці — там і вони.