Зранку стільці, а ввечері гроші: як проходить реформа децентралізації

12 червня Кабмін затвердив проект постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» — пропонується змінити адміністративно-територіальний поділ України та замість 490 районів утворити 129. Разом з цим Уряд прийняв 24 рішення, якими затвердив нові територіальні громади, сформував території сільських, селищних, міських рад.

"Нам на мапі намалювали нову картинку, але не розподілили, де чиї повноваження"

Реформа децентралізації триває вже 6 років, тож рішення Кабміну про ліквідацію старих та утворення нових районів є цілком послідовним. 

"490 районів було створено за Радянською системою, проте система управління змінюється. Зараз ми виходимо на більш сучасні технології, які вимагають більшої території, на якій можна концентрувати більший фінансовий ресурс. Це дозволить якісно надавати послуги — освітні, охорони здоров'я, соціальні" — коментує Ярослав Олексійович Рабошук, заступник виконавчого директора Асоціації міст України. 

Проте, проведення цього етапу було не дуже вдалим з точки зору послідовності проведення самого процесу районування, оскільки новий поділ території вимагає нового фінансування, проте рішень щодо фінансування затверджено не було. Про це зазначено у листі Асоціації Міністерству розвитку громад та території, проте наведені в ньому пропозиції враховано не було.

"Нам на мапі намалювали нову картинку, але не розподілили де чиї повноваження, — коментує Ярослав Рабошук. — А розподіл повноважень, в свою чергу, тягне за собою питання фінансування цих територій. Наприклад, щоб утримувати школи, необхідні видатки з бюджету, що будуть витраченні на оплату опалення, на зарплати, на обслуговування" 

У Міністерстві розвитку громад та територій з розподілом повноважень поки що не визначились — питання все ще узгоджується. Попередньо, до повноважень райрад належатиме управління майном спільної власності територіальних громад району і розмежування майна між територіальними громадами. Щодо делегованих повноважень, які будуть визначені секторальними законами, ще тривають консультації, можливо органам місцевого самоврядування буде делеговано:

• підтримку освіти (спеціальна загальна середня освіта)
• підтримку охорони здоров'я вторинного рівня
• соціальний захист населення (соціальні територіальні центри, окремі заходи із соціального захисту дітей та ветеранів війни та праці на районному рівні)
• фізична культура та спорт на районному рівні
• культура та мистецтво на районному рівні
• реалізація районних програм і заходів у молодіжній сфері
• вирішення окремих питань у сфері землеустрою, містобудування та архітектури на районному рівні

Проте, жодного офіційного документа, який затверджує розподіл повноважень, ще немає:

"Нам про це поки що нічого невідомо. Ми знаходимось в політичному вакуумі, бачимо публічні заяви та обіцянки, але вже не довіряємо центральній владі, тому що бачили, що обіцянки не виконуються", — розповідають у Всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування.

Які можуть бути наслідки від переформування районів?

"Ми бачимо певні загрози, які можуть бути через перерозподіл повноважень і доходів на користь більш крупної території, — вважає пан Рабошук. — По-перше, це може бути погіршення послуг. По друге, голови районних державних адміністрацій призначаються Президентом та Кабінетом Міністрів, відповідно, люди на місцях не матимуть жодного впливу на ці органи — вони призначені з Києва, прислані на цю територію управляти ресурсами".

В'ячеслав Негода, заступник Міністра розвитку громад та територій, підтвердив це, зазначивши, що повноваження райрад та органів місцевого самоврядування не перетинатимуться, та  "Ніякого підпорядкування органів місцевого самоврядування територіальних громад районним радам ні адміністративно, ні фінансово не буде".

"Ми боїмося, що є загроза централізації, — продовжує Рабошук, — якщо всі говорять про ДЕцентралізацію, передачу повноважень певним сільським, селищним радам, територіальним громадам, то ми бачимо, що зараз створюється такий адміністративно-територіальний устрій, який  направлений на центральну гілку влади, яка підконтрольна Президенту і Кабміну".

Тож, якщо рішення влади й надалі будуть такими нелогічними, чергова реформа може провалитися. Проте цього можна уникнути, якщо підходити до зміни адміністративно-територіального устрою комплексно. 

Ярослав Рабошук наголошує на тому, що спочатку потрібно зафіксувати, що центральним громадам залишається певний ресурс та визначена відповідальність — дитячі садочки та школи, первинна медична допомога, надання соціальних та адміністративних  послуг та виплата соцгарантій, розпорядження своїм комунальним майном; за ними мають бути закріплені певні податки — земельний податок, податок підприємців, не менше 60% з податку фізичних осіб, частина акцизних зборів з заправних станцій, ренти, які збираються з видобування ресурсів. Все це має залишитись на рівні самоврядування. Районний рівень має вирішувати більш глобальні питання, які можуть бути на цій території, де перебуває 150 тисяч населення — це мінімальна чисельність осіб має перебувати на певній території для того, щоб вона могла вважатись районом. Якщо розподіл коштів буде правильним, укрупнення районів позитивно вплине та розвиток місцевої інфраструктури:

"Раніше у нас було 12 тисяч сільських, селищних і міських рад, а теперь утворюється 1470. Якщо їм дадуть відповідні ресурси, це буде логічно, і таким чином можна буде надати  відповідне фінансування та створити, наприклад, одну школу у громаді, замість декількох, в котрі ходять по 5-10 учнів", — підсумовують в Асоціації міст України.