Найпоширеніша хвороба у світі. Як допомогти людині у депресії

24 березня у світі відзначають День боротьби з депресією. Медики констатують, депресія — один з найпоширеніших психічних розладів, який є проблемою номер один у сфері охорони психічного здоров'я. За оцінками фахівців, в усьому світі від неї страждає близько 300 мільйонів осіб, незалежно від віку та статі. Вважається, що жінок, які схильні до депресії, вдвічі більше, ніж чоловіків. Але причина цього може бути в тому, що чоловіки просто більш потайливі.

Пандемія, ізоляція, соціальне дистанціювання та інші зміни в повсякденному житті, викликані COVID-19, на жаль, тільки погіршили цю приголомшливу статистику. Тривожні та депресивні розлади посилюються і фіксуються у людей, які пережили загибель рідних, важко перенесли хворобу, втратили бізнес, роботу, життєві орієнтири, стикнулися з іншими негативними явищами нової реальності. Численні дослідження свідчать: пов'язані з пандемією коронавірусу обмеження негативно вплинули на психічне здоров'я населення. В Україні немає офіційної статистики, яка б дозволила осягнути поточний стан цієї хвороби в нашій країні. Але, наприклад, аналіз, нещодавно проведений Національним науковим фондом США, показав, що зараз лише серед молодих людей у ​​віці від 18 до 24 років майже у половини спостерігаються симптоми депресії.

Латинською depressio – зниження, заглиблення. Зазвичай про депресію говорять:

"Там, де могла б бути емоція, — порожнеча"

Депресія — це не прояв слабкості, не меланхолія і не примха, це розповсюджена хвороба, яка може виникнути у кожного. На біологічному рівні однією з головних причин підвищеної сприйнятливості є брак серотоніну, його ще називають "гормоном щастя". Організм його виробляє сам. Але якщо серотоніну недостатньо, то будь-який зовнішній фактор може спровокувати депресію. Конфлікт у сім'ї, хвороба, смерть близької людини, проблеми на роботі. Іноді досить подразника, якого сама людина навіть і не помічає.

Розпізнати перші прояви депресії не спеціалісту досить складно, тому що у кожного бувають дні, коли все йде не так, як треба. Останнім часом слово депресія навіть стало модним. Часто можна почути в розмовах, як люди пояснюють цим терміном свій пригнічений настрій, занепад сил або реакцію на стрес, хоча в багатьох випадках такі почуття є реакцією саме здорової психіки, і якщо такі прояви носять тимчасовий характер — це нормально.

Психологи кажуть, говорити про депресію як захворювання можна починати тоді, якщо людина тривалий час (не менше двох тижнів) почувається пригнічено, втрачає інтерес до занять, які раніше приносили задоволення, не може робити повсякденні справи. 

Розрізняють декілька різновидів депресії. Незалежно від типу, депресія може бути хронічною (розвиватись впродовж тривалого періоду часу) і епізодичною, з рецидивами, особливо, коли не надавалася допомога спеціалістів.

Під час депресії проявляються також такі симптоми як нездатність зосередитися, відчуття відсутності контролю над життям та впевненості у своїх силах. Людина охоплена почуттям нікчемності, майбутнє вона бачить у найпохмуріших тонах. Усе це супроводжується порушенням сну та харчової поведінки. І, нарешті, виникають думки про суїцид. Це — один з головних маркерів хвороби. 

Під час депресії може проявлятися лише частина симптомів. Залежно від того, скільки ознак депресії виявлено і від ступеню їхніх проявів, депресію кваліфікують як легку, середню або важку.

Існує також таке поняття як прихована депресія — це різновид депресії, яка проявляється соматичними симптомами.

За різними оцінками, приховані депресивні форми зустрічаються досить часто і можуть становити від 30 до 80% від числа всіх депресивних розладів. Ховатися під маскою інших захворювань — це найбільш характерна риса прихованої депресії. Часто клінічними симптомами депресії виступають такі соматичні розлади: погіршення загального самопочуття, утруднене дихання, вегето-судинна дистонія, стрибки артеріального тиску, головні болі і запаморочення, синдром роздратованого кишківника, болі у шлунку, суглобах, м'язах, порушення дихання, нав'язливий сухий кашель, шкірний свербіж, кардіоневрози. Хворі з прихованою депресією роками можуть ходити по вузьких спеціалістах, але останні при обстеженнях не будуть знаходити жодних відхилень. У цьому випадку теж варто не втрачати часу і звернутися до психолога.

На Заході обізнаність людей про небезпечність депресивного стану значно краща, ніж на пострадянському просторі. При перших же перелічених класичних ознаках ті ж самі американці мерщій біжать до лікаря, щоб перевірити, депресія це чи просто дефіцит якогось гормону, вітаміну чи мікроелементу. Ціль — терміново вжити заходів, не чекаючи настання "unnecessary unfixable damage" — буквально "непотрібних невиправних пошкоджень", коли депресія, наче невблаганний механічний прес, вже невідворотно спотворить психіку людини.

Велика частина ж наших співвітчизників звертаються до психотерапевта лише після кількамісячного знаходження у ступорі та наламавши дров у всіх видах своєї життєдіяльності, до того ж з переконанням, що їхня депресія почалася саме як результат цих руйнівних подій, не розуміючи того, що депресія почалася задовго до, що "дрова" — це наслідок, а не причина.

Загонянню себе у ступор також сприяє ставлення оточуючих до тих, хто має скарги на психологічні проблеми. Найчастіше людині скажуть: "не перебільшуй", "ти лінуєшся", "треба зберігати спокій", "це ще не трагедія" або звинуватять у гордині чи у вимаганні уваги, навіть тоді, коли людина відкрито говорить, що їй погано, боляче і щось не так.

Крім того, у нашому суспільстві є розповсюдженою і негативна реакція на будь яку згадку про психіатра чи психолога. Лікар сказав, у тебе депресія? Приймаєш антидепресанти, відвідуєш сеанси терапії? Значить ти псих, а для декого і недоторканий. Справляйся сам зі своїми заморочками, у інших і без тебе проблем вистачає. Зламана кінцівка викликає більше розуміння і співчуття, ніж психологічний дискомфорт у душі іншої людини.

Багато що б могла виправити роз'яснювальна робота в цілому серед населення. Бо всі ці "пригніченість і втома, втрата сенсів, самоповаги, віри в себе і своє майбутнє, нав'язливе відчуття сорому і провини, нерішучість" — це звична і майже постійна гама відчуттів для великої кількості людей у нашій країні. Певний відсоток людей в принципі не усвідомлюють, що це не норма. Норма в іншому  — отримувати від життя не вбивчі емоції, а задоволення.

Ті ж, хто має депресію (діагноз, який ставить фахівець), потребують особливої підтримки або просто розуміння людей, без заперечень і знецінення їхнього болю та переживань. Особливо у тих випадках, коли людина до захворювання в очах інших виглядала надійною опорою і невтомним криголамом. Фрейд говорив: "Депресія не ознака слабкості — це ознака того, що ви намагалися бути сильним занадто довго".  

Психологи зазначають, що хибне уявлення про психічне здоров'я та терапію посилило стигму у суспільстві. Людина може і не усвідомлювати, що їй потрібна допомога, може боятися її, якщо вважатиме, що близькі поставляться до її скарг з осудом. Тому дуже важливо використовувати нестигматизуючу мову, коли розмовляєте з людьми про їхнє психічне здоров'я. Запевнити їх, що ви  підтримаєте їх у процесі терапії.

Як правильно бути поряд

"Бути поряд з рідною людиною, у якої депресія — це дуже важливо, — наголошує практикуюча психологиня Леся Макотяк, — Але варто чесно усвідомити, що ви не можете своєму родичу стати психологом. Звісно, потрібно вислухати та прийняти стан близької людини. Коли йде мова про емоції, почуття — не варто їх надавати їм оцінку, раціоналізувати. Треба спробувати проявити емпатію: увійти в стан рідної людини й максимально щиро зрозуміти те, що відбувається. У жодному разі не засуджувати й не знецінювати почуте. Варто запропонувати звернутися до фахівця, психолога чи психотерапевта для кваліфікованої допомоги, при чому потрібно не нав'язувати, а м'яко радити. 

Якщо рідна людина знаходиться у депресії, то необхідно проявляти до неї обережність і чутливість, турбуватися та давати особистий простір, забезпечити відчуття любові й готовності підтримати. Для покращення емоційного стану корисними будуть спільне проведення часу чи вилазки на природу. Стануть у нагоді і маленькі приємності, наприклад, улюблений смаколик з дитинства чи квіти (якщо ви знаєте, що людина їх любить).

При бажанні допомогти рідній людині важливо пам'ятати, що ви — це ніби допоміжний інструмент; ключовим має бути особисте бажання видужати від депресії того, хто її переживає і це не ваша зона відповідальності. Якщо близька вам людина готова до діалогу, то можна робити обережні й тактовні спроби розхитати її віру в чорно-білий світ. Чудово було б вести дискусію, ставити зустрічні питання, показувати різні альтернативи, звертати увагу на ресурси, можливості". 

Що робити, якщо у близької людини може бути депресія? Психологи радять:

1. Якщо ви помітили, що хтось із ваших близьких змінився, знаходиться в стресовому стані, йому погано, важко вчитися, працювати, спілкуватися з людьми так, як раніше, не чекайте кризи, розпочніть розмову на цю тему самі. Оберіть для цього спокійне місце та вдалий момент. Почніть спокійно і доброзичливо: "Я хочу поговорити про те, що мене тривожить", запитайте, чи вважає ваш візаві цей момент вдалим для делікатної розмови. Якщо ні — запропонуйте повернутися до цього пізніше. Дозвольте близькій людині розказати про все, що її непокоїть. Дайте їй можливість вести діалог у прийнятному для неї темпі, не перебивайте і не спішить.
2. Будьте готові до повного спектру реакцій — байдужість, заперечення, злість, біль, полегшення. Людина може стверджувати, що ніяких змін у її поведінці чи настрої немає, вам все здалося. Пам'ятайте, що думки, почуття й переконання людини – це її власна реальність, не ставте її під сумнів. Спокійно слухайте і поважайте почуття вашого візаві і його трактовку того, що з ним відбувається.
3. Пам'ятайте, що емоційні рани у кожного різні, і гояться вони також по-різному. Не порівнюйте почуття і ситуацію близької людини зі своїми, не кажіть, що так було і з вами, що ви знаєте, як вона почувається. Запитуйте, на що схожий її досвід, запропонуйте поділитися переживаннями. Уточніть, що саме зараз потрібно людині. Адже потреби можуть постійно змінюватися – залежно від того, що вона відчуває.
4. Уникайте оціночних суджень та звинувачень, наприклад: "Погано, що ти перестала телефонувати батькам", "Це ненормально, що ти жодного разу не допоміг мені проконтролювати домашнє завдання у дітей" . У людини в депресивному стані може не бути сил на підтримку інших. Тепер вона є тим або тією, хто потребує найбільшої підтримки.
5. Людина в депресії може відчувати самотність, сором і провину за власні почуття та емоції. Дайте зрозуміти, що ви поруч попри все, що хвороба не скасовує ваших теплих почуттів. Якщо близька людина відсікає питання, каже, що не хоче говорити про важкі для неї почуття або події, просто мовчіть поруч.
6. Визнавайте переживання близької людини, говоріть слова, що засвідчують реальність та важкість стану близької людини: "Я вірю, що тобі дуже важко", "Я б дуже хотів/хотіла, щоб тобі стало краще".
7. Заняття спортом, здорове харчування та відпочинок є дуже важливими. Люди, які проводять час на природі, отримують користь психологічно і фізіологічно. Згідно дослідження, всього 10-20 хвилинні перебування на природі допомагають знизити рівень стресу та тривоги та поліпшити психічне здоров'я. При чому знаходження на відкритому повітрі в урбанізованих умовах такого ефекту не дає. Запропонуйте вибратися у передмістя разом, прогулятися або просто посидіти в парку. Намагайтеся робити це регулярно.

Як не треба "підтримувати" хворого на депресію

На думку Лесі Макотяк, важливо не давати порад на зразок: навіщо тобі такий хлопець, поїдь попрацюй на дачі й все пройде, купи Джек Деніелс — це найкращий лікар. На жаль, зазвичай близькі люди часто дають рідним підтримку так, як уміють. Наприклад: "будь сильна", "тримайся заради дітей", "не переймайся, от у Василя чи Галі…", "головне, що ми всі живі та здорові", "усе, що не відбувається, то на краще" і таке інше. Подібні спроби підбадьорити — це просто загальні, банальні фрази, що можуть лише нашкодити й людина з депресією переконається, що її не розуміють.  

Ілюстраторка Юлія Осика створила  добірку плакатів про "токсичну" підтримку під час депресії. Часто наше небажання визнавати проблему може зашкодити не лише тим, хто потребує підтримки, а і нам самим. 

Недоречним словом можна все зруйнувати і навіть вбити, але слушні слова і підтримка, а також спільна робота зі спеціалістом творять дива.

Читайте також колонку "Емоційне вигорання: як прожити, пережити, зробити висновки"